відома здавна притча Геракліта.
Ми – не твердий алмаз, несамовита
ріка, що їй не зупинити плин.
Ми – і ріка, і грек; у бистрині
він бачить свій відбиток, ген під нами.
Немов кришталь, сяйливими вогнями
той міниться в рухливій глибині.
Ми течемо до моря. Ми – глибінь,
яку поволі огортає тінь.
Все з нами попрощалось. Як на зло,
монету власну пам'ять не карбує.
І все ж щось залишається не всує,
і квилить щось за тим, що відійшло.
Вечір
Всі вечори минулі та наступні
є вечором одним бозна-чому,
вони – сумне самотнє скло, йому
біль забуття й біг часу недоступні.
Вони – відбитки вечора, що – вічний –
красується у небі потайнім.
Є риба, терези й зоря на нім,
підземне джерело і меч двосічний.
Усе це – архетипи. Геніальний
так твердить в дев'яти книжках Плотін;
що як життя недовгочасний плин –
божественного відблиск моментальний?
В оселю вечір входить непозбутній.
Сьогоднішній, вчорашній і майбутній.
Вовк
Спритний і сірий, в останньому присмерку
він лишає свої сліди на березі
безіменної річки, яка втамувала спрагу,
що горло йому сушила, і води якої
не відбивають зорі. Цього вечора вовк –
самотня тінь, котрій дошкуляє холод
і котра шукає самицю.
Він – останній в Англії вовк.
Його знають Один і Тор. Король
у своїй кам'яній оселі надумав
те залізо, від якого ти мусиш вмерти.
Сакський вовче, ти був народжений марно.
Не досить бути жорстоким. Ти – останній.
Тисяча років мине, й ти наснишся
одному старому в Америці.
Цей майбутній сон нічим тобі не зарадить.
Сьогодні тебе оточують люди,
що йшли по слідах, які ти лишав,
спритний і сірий, в останньому присмерку.
Хмари
I
Немає речі жодної, що б нею
Хмарина не здавалась. Хоч би храми
із грубого каміння, з вітражами,
що нищить час. Чи взяти "Одіссею" –
мінливу, наче море, бо відмінна
вона щоразу в чомусь. Лиця наші,
у дзеркалах відбиті, вже інакші,
і лабіринт химерний – кожна днина.
Ми ті, хто йдуть. Хмарина, що направду
в західну розпадається годину, –
ось образ наш. Троянда без упину
на іншу обертається троянду.
Ти море, і хмарина, й забуття.
І все, що втратив ти без вороття.
II
Пливуть повітрям гори безпечальні,
чи то сумні й хмурні тримають путь,
потьмарюючи день. Звичайно звуть
їх хмарами. В них форми надзвичайні.
Шекспір одну завважив. На дракона
вона скидалась. В надвечірній час
він в слові блиск її відбив, і нас
донині тішить хмара та червона.
Так що є хмари? Форми випадкові?
Чи Бог, що нескінченний труд вершить,
їх потребує, й кожна з них – це нить
у тканій ним картині загадковій?
Пихи не менше в хмари, ніж у того,
On his blindness[60]
Оточений з роками день і ніч
я наче вогняною пеленою,
без форм і кольорів переді мною
всі речі, мов одна-єдина річ.
Чи то ідея речі. Пелена –
ніч споконвічна й велелюдна днина,
химерне світло ллє своє й, незмінна,
чогось чекає вдосвіта вона.
Чиєсь лице побачити б хотів
я хоч би раз. Не втішать мої очі
томи, що руки впізнають охоче,
блиск місяця й високий лет птахів.
Хтось має цілий світ для споглядання,
а я – пітьму і хист до віршування.
Попіл
Готельний номер, схожий на всі інші.
Година без метафори. Сієста
(в ній розчиняємося й губимося ми).
Води простої прохолода в горлі.
Туман ледь-ледь сіріючий, що очі
вдень і вночі сліпцям заволікає.
Адреси тих, хто вже, либонь, померли.
Розсіяння і сновидінь, і снів.
Плин Рейну й Рони біля наших ніг.
Хвороба, що минулася. Ці речі
є надто вже буденними для віршів.
Надгробок і Чилі
Я стільки тут разів блукав поволі,
але забув, коли вже це було.
Здається, далі день той, як на зло,
ніж Ганг. Утім, облишмо примхи долі.
Тепер моє минуле – річ придатна
для ліплення, мов глина (кожен раз
її веде мистецтво, нищить час),
і жодному авгуру не підвладна.
Можливо, там, в пітьмі, був меч один
або троянда. Їх тепер примхливі
ховають тіні у своєму лігві.
Мені ж лишився тільки попіл. Тлін.
Позбудусь масок, що носив; з життям
розставшись, стану власним забуттям.
notes
Примітки
1
Мешканець Буенос-Айреса (Тут і далі примітки перекладача.)
2
Назва повісті кубинця Алехо Карпентьєра, батьки якого – француз і росіянка – прибули на Кубу за два роки до народження майбутнього класика кубинської літератури.
3
Район Буенос-Айреса.
4
Аріосто, Лодовіко (1474–1533) – італійський поет і драматург.
5
Надвечір'я (англ.).
6
Пампа – південноамериканський степ.
7
Патіо – подвір'я.
8
Парагвайський чай.
9
Лопес Меріно, Франсіско (1904–1928) – аргентинський поет, у 23 роки наклав на себе руки.
10
Груссак, Поль (1848–1929) – аргентинський письменник, один із попередників Хорхе Луїса Борхеса на посаді директора Національної бібліотеки Аргентини; як і Борхес, був сліпим.
11
Цитата з вірша іспанського письменника Франсіско де Кеведо-і-Вільєґаса (1580–1645).
12
Сліпий П'ю, пірат з роману Р.Л.Стівенсона "Острів скарбів".
13
Хуан Муранья – "кучільєро" (поножовщик), що жив у Буенос-Айресі наприкінці XIX – початку XX ст., герой ряду творів Х.Л.Борхеса.
14
Район Буенос-Айреса.
15
Борхес, Франсіско –дід письменника, загинув під час громадянської війни в бою під Ла-Верде 2-го листопада 1874 року.
16
Йдеться про португальського короля Себастьяна (1554–1578), котрий пропав безвісти під час битви з маврами.
17
Камоенш, Луїс Важ ді (1524–1580) – видатний португальський поет, брав участь у бойових діях в Африці та морській експедиції до Індії, що надихнула поета на написання його головного твору – поеми "Лузіади" (Лузітанія – давньоримська назва Португалії).
18
Лапіти, за давньогрецькою міфологією, – плем'я, що воювало з кентаврами.
19
Англійський філософ XVIII ст., історик, економіст і публіцист; тут мається на увазі його "Природна історія релігії".
20
Анаксагор (бл. 500 – 428 до н.е.) – давньогрецький філософ.
21
Атрей – мікенський цар, батько Агамемнона та Менелая, героїв Троянської війни.
22
Протей – за давньогрецькою міфологією, морське божество, що могло перевтілюватися в будь-кого і мало пророчий дар.
23
Вир у Норвезькому морі поблизу Лофотенських островів.
24
Талес з Мілета (бл. 640 – бл. 547 до н.е.) – давньогрецький філософ; стверджував, що вода є основою всіх речей.
25
Квінсі, Томас де (1785–1859) – англійський письменник.
26
Натяк на женевську юність поета.
27
"Беовулф" – англосакський героїчний епос.
28
Кансінос-Ассенс, Рафаель (1883–1964) – іспанський письменник.
29
Суфіст – послідовник суфізму, містичної течії в ісламі.
30
Вічність (нім.).
31
Одне з королівств, утворених внаслідок англосакського завоювання Британії.
32
Лафінур, Луїс Мельян (1850–1939) – уругвайський політик, дипломат, публіцист.
33
Карр'єґо, Еварісто (1883–1912) – аргентинський поет.
34
Місто в Уругваї.
35
Аргентинська народна пісня і танець.
36
Район Буенос-Айреса.
37
Нова Англія (англ.).
38
Незавершений подарунок (англ.).
39
"Релігія лікаря" (лат.), написаний 1643 року твір англійського лікаря та письменника Томаса Брауна (1605–1681).
40
Місто в США.
41
Стосовно кільця дев'яти ночей цікавий читач може звернутися до розділу 49 "Молодшої Едди". ("Молодша Едда" – твір ісландського письменника Сноррі Стурлусона (1178–1241), до якого, як до важливого джерела з давньоскандінавської міфології та поетики, часто звертався Х.Л.Борхес.) Кільце називалося Драупнір. (Прим. авт.)
42
Маріно, Джамбаттіста (1569–1625) – італійський поет.
43
Йдеться про Омара Хайяма.
44
Слова сакса, який брав участь у битві, в якій військо Весекса (Весекс – держава західних саксів) здобуло перемогу над коаліцією шотландців, данців та бритів під проводом Анлафа (Олафа) Ірландського. Вірш перегукується із сучасною одою, блискуче перекладеною Теннісоном. (Прим. авт.)
45
Усі наші вчора (англ.).
46
У давньоримській міфології – богиня долі.
47
Палац-фортеця мавританських володарів Гранади, останній з яких, Боабділ (Абу Абдаллах), здав її іспанцям.
48
Заджаль – стародавня поетична форма арабського походження.
49
Речі, що могли статися (англ.).
50
Беда Вельмишановний (672–735) – англосакський учений і письменник.
51
Тут мається на увазі день, коли засуджений до страти Сократ відмовився врятуватися втечею й покінчив життя самогубством, випивши цикуту.
52
Ґеттісберґ – місто в США, біля якого в битві, що тривала з 1 по 3 липня 1863 року, армія північних штатів перемогла військо південців.
53
Джон Донн (1572–1631) – англійський поет, попередник В.Шекспіра.
54
За давньогрецькою міфологією, богині долі мойри є дочками богині ночі Нікс; у давньоримській міфології мойрам відповідають парки.
55
Племена, що жили в першій половині першого тисячоліття до н.е. на території Месопотамії.
56
Луїс де Леон (1527–1591) – іспанський поет-містик, теолог, перекладач "Пісні над піснями".
57
Цей вірш, як майже всі інші, зловживає безладним переліком. Щодо цієї поетичної фігури, до якої так вдало звертався Волт Вітмен, можу сказати лише, що вона повинна здаватися хаосом, безладом, але бути в своїй суті космосом, порядком. (Прим. авт.)
58
За індійською міфологією, син великого царя Суддходани з роду Сонця, майбутній Будда.
59
Фарсала – місто в Греції, біля якого 6 червня 48 року до н.е. Цезар здобув перемогу над Помпеєм.
60
На його сліпоту (англ.).