39— Аонійські сестри — Музи.
43— Макр — Емілій Макр, автор дидактичних поем про походження птахів ("Орнітогонія") та про різні протиотрути ("Теріака").
95. Пісейська олива — нагорода за перемогу на ігрищах в Олімпії, неподалік від давньої Піси, що відбувалися кожні чотири роки; римляни вважали цей проміжок п'ятиліттям; отже, на заслання Овідій пішов у віці 50 років.
[296]
КНИГА П'ЯТА Елегія 1
11. Каїстр — ріка в Лідії
53-54. В Перілловій міді.. — Див. прим, до "С", III, II, 39-40.
61. Пеанта син (Пеантід) — Філоктет; греки, пливучи до Трої, залишили його з невигойною раною від укусу змії на острові Лемнос.
63— Замкнутий біль., душить— — Пор.: "Виповнюється і виводиться — слізьми" ("С", IV; III, 37-38).
Елегія 2
15. Телеф — див. прим, до "С", II, 19-
73— За античними уявленнями — міфічна Харібда перебувала у водах Месінської (Занклейської) протоки.
76. Левкаш' бог — Аполлон. Ідеться про людські жертви, якими в доісторичні часи вшановували тут цього бога.
Елегія З
1. Той день.. — Тобто 17 березня, коли святкували "Лібералії" на честь Вакха (Лібера), що був також опікуном і натхненником поетів.
17. Вирок сестер.. — Йдеться про богинь долі (Парки у римлян, Мойри — у греків).
21. До Стрімону.. вийшов.. — Вакх, мандруючи світом, навчав людей виноробства; початком його шляху була Фракія, де пропливає Стрімон, кінцем — Індія.
25. Двічірожденному.. — Перший раз, передчасно, від Семели, що загинула, коли до неї наблизився Громовержець — Юпітер; удруге — від Юпітера, свого батька.
29-30. Із фіванських Мурів., скинув Юпітер— — Див. прим, до "С",
IV, III, 63-68.
39-40. Фракійський володар Лікург і фіванський Пентей не визнавали Вакха ("Метаморфози", III; "Вакханки" Евріпіда).
41. Дружини... вінок.. — Ідеться про Аріадну, дружину Вакха; боги подарували їй весільний вінець, що згодом став сузір'ям (Північна Корона).
Елегія 4
25-26. Уславлені пари друзів: Ніс і Евріал; Тесей (син Егея, Егід) і Пірітой; Патрокл (син Менетія, Менетіад) і Ахілл; Орест і його супутник — Пілад
Елегія 5
1. Господині — тобто дружини.
[297]
3. Лаерта син — Улісс.
34. Двом— братам. — Ідеться про Етеокла і Полініка, синів фіван-ського володаря Едіпа, братів Антігони. Батггйв нащадок — Каллімах
44. Ікарій — батько Пенелопи, що була зразком подружньої вірності; Еетіон — батько Андромахи, дружини Гектара.
53-58. Ехіонове місто — Фіви, від Ехіона, який разом із Кадмом заснував Фіви. Евадна — дружина Капанея (див. прим, до "G", IV, III, 63-68); одну з-поміж дочок Пелія.. — Йдеться про Алкесгу, що погодилася померти замість свого чоловіка Адмета. Лаодамія — дружина Протесілая, що заподіяла собі смерть, коли той загинув під Троєю (Іліоном).
Елегія 7
25-26. Пісням моїм плеще" — Йдеться, очевидно, про Тероїди" (див. прим, до "G", II, 519).
36. По катарейських" водах.. — Диа прим, до "С", І, І, 83-
Елегія 8
9. Рамнусія — богиня помсти (Немесіда), від Рамнунта, що в Аттіці, де був храм цієї богині.
16. Вертка" — 3 уявленням про непостійність Фортуни пов'язане т. зв. "колесо долі": обертаючись, то підносить людину до вершин щастя, то стрімголов опускає вниз.
Елегія 9
17. З пагорба всяк, поглядав" — Ремінісценція початкових рядків із другої книги поеми Лукреція "Про природу речей":
Солодко, бурю зустрінутий в затишку на узбережжі, Море здаля споглядать, де інший потрапив у скруту...
37. Поки ще бачу" сонячне світло" — "Бачити сонце" у греків і римлян означало "жити".
Елегія 10
3. Стільки літ" — Тобто десять років
13. Назва оманлива" — Див. прим до "С", III, XIII, 28.
45. Лахеса — одна з трьох Парок; снувала нитку життя. З уявленням про цю богиню пов'язана й наша метафора: "обірвалося" життя.
[298]
Елегія 12
12.Аніт — один із обвинувачів Сократа; звинувачений у "безбожжі" та в "розбещенні" молоді, згідно з судовим вироком, Сократ випив отруту.
16. Не написав би й рядка. — Приклад не зовсім вдалий, бо Сократ лише вів бесіди, про що, зрозуміло, Овідій добре знав.
Елегія 13
1. Здоровлення шлю тобі. — Римляни зичили здоров'я і при вітанні (salve), і при прощанні (vale).
25. Не таким, як ти є, видаватись" — Ідеться про морально-етичну проблему "бути і видаватися", витоки якої — у грецькій трагедії (Есхіл, "Семеро проти Фів", 570).
Елегія 14
35-40. Повторено приклади жіночої вірності, що наводились у "С", V, V, 53-58 (див. прим); Іфіса донька — Евадна; філакійська жона — Лаодамія.
[299]