Милі дівчатка спіймали в загородці лоша й запропонували мені поїздити верхи, а тоді почали їздити самі, проте візник, лаючись на всі заставки, прогнав їх геть.
1 Баранина з ріпою (Франц.).
! Суп з бараниною по-шотландському (Франц.).
3 Варена картопля і кучерява капуста (Франц.).
Леді Кроулі весь час щось плете з вовни. Сер Пітт завжди напідпитку, кожного вечора, і, здається, йому складав компанію дворецький Горокс, містер Кроулі вечорами читає нам проповіді, а вранці замикається в своєму кабінеті або їздить верхи до Грязьбері у справах графства, а в середу і в п'ятницю до Мочартопа, де виголошує проповіді тамтешнім орендарям.
Передай від мене сто тисяч вітань і щиру подяку твоїм любим батькові й матері.
Чи твій брат уже став на ноги після аракового пуншу? О господи боже, як чоловікам треба було б остерігатися того підступного напою! На віки вічні твоя Ребека"-Зваживши все, я доходжу ось якого висновку: дуже добре, що наша люба Емілія Седлі з Рассел-сквер розлучилася з міс Шарп. Ребека, щоправда, жартівлива й дотепна особа; її опис бідолашної леді, що оплакує свою колишню вроду, й містера Кроулі з бакенами кольору сіна й чубом кольору соломи дуже влучні і свідчать про неабиякий життєвий досвід. Хоч те, що, стоячи навколішки, вона могла думати про такі дрібниці, як стрічки міс Горокс, очевидно, вразило не тільки мене, а й вас.
Та хай ласкавий читач не забуває, що наша повість у яскравих жовтих палітурках має заголовок "Ярмарок Суєти", а Ярмарок Суєти — дуже негарне, блазенське місце, де панує пиха, всіляке ошуканство, фальш і облуда. І якщо зображений на палітурці мораліст (докладний портрет вашого покірного слуги) й заявляє, що він носить не мантію з білими поворозками, а такий Самий блазенський убір, як і його паства, все ж таки він зобов'язаний казати правду, коли вже вона йому відома, байдуже, що в нього на голові прикрашений дзвіночками ковпак чи крислатий капелюх; а якщо так, то він неодмінно витягне на світ божий багато неприємних речей.
Я слухав у Неаполі одного товариша по ремеслу; він, виступаючи на березі моря перед натовпом чесних ледарів, з таким запалом і люттю змальовував вигадані лиходійства своїх героїв, що слухачі не витримали і разом з ним заходилися голосно лаяти й проклинати тих уявних негідників, і, коли капелюх пішов по колу, в нього з великої прихильності до вигадника щедро посипалися мідяки.
З іншого боку, в маленьких паризьких театрах ви не тільки почуєте, як глядачі кричать із лож: "Ah, gredin! Ah, monstre!" і лають зображеного в п'єсі тирана, а й самі актори часом рішуче відмовляються грати негативних героїв, скажімо, des infâmes Anglais 2, буйних козаків чи кого там іще, і воліють вдовольнитися меншою платнею, зате виступати в природних для себе ролях чесних французів. Я співставив ці два випадки, щоб ви побачили, що автор цієї повісті не тільки з корисливих причин прагне виявити й суворо покарати своїх негідників, а що він відчуває до них глибоку ненависть, яку не може побороти і яку мусить вилити у відповідних образливих та лайливих словах.
Отож я попереджаю своїх ласкавих друзів, що маю намір розповісти про огидну мерзоту й заплутані, хоч, як мені здається, вельми цікаві злочини. Будьте певні, що мої злочинці не якісь там дрібненькі шахраї. Коли ми дійдемо до відповідного місця, то не пожаліємо для них соковитих слів, о ні! Та поки що ми мандруємо тихою стороною, тож хоч-не-хоч мусимо бути спокійні.
Буря в склянці води — безглуздя. Прибережемо такі речі для могутнього океану і глупої ночі. Цей
Розділ дуже лагідний. Зате інші... але не будемо забігати вперед.
В міру того як ми вводитимемо наших дійових осіб, я, за правом людини і брата, хочу попросити дозволу не тільки відрекомендовувати їх вам, а й часом сходити зі сцени та говорити про них; і якщо вони добрі й ласкаві, то хвалити їх і тиснути їм руки, якщо не дуже розумні, то часом тихенько сміятися з них разом з читачами, а якщо лихі й жорстокі, ганити їх найсуворішими словами, які лише допускає пристойність.
А то ви можете подумати, ніби я сам глумлюся з виявів благочестя, яке міс Шарп здається таким смішним, і що це я глузую зі старого Сілена — нашого баронета, який ледве тримається на ногах: насправді ж той сміх іде від такої особи, що не шанує нічого, крім багатства, і не зважає ні на що, крім успіху. Такі люди живуть і процвітають у цьому світі, не відаючи ані віри, ані надії, ані любові; ,тож станьмо, любі друзі, проти них твердо і міцно. Процвітають у житті й інші — дурисвіти та йолопи, і для того, щоб боротися з ними й викривати їх, безперечно, створений Сміх.
1 Ох, негідник! Ох, потвора! (Франц.)-2 Ницих англійців (франц.).
Розділ IX
РОДИННІ ПОРТРЕТИ
Сер Пітт Кроулі був філософ із нахилами до того, що зветься непоказним боком життя. Першого разу, як веліли йому батьки, він узяв шлюб із дочкою шляхетного Бінкі і за життя леді Кроулі часто казав їй, що з нього вистачить і однієї такої безмежно сварливої клячі благородної крові і хай його повісять, якщо він після її смерті вдруге візьме собі жінку такої породи. Коли міледі померла, він дотримав слова й одружився з Роз Доусон, дочкою Джона Томаса Доусона, торговця залізними товарами з Грязьбері. Яке щастя було для Роз стати леді Кроулі!-Погляньмо докладніше, в чому те щастя полягало. Насамперед вона кинула Пітера Бата, юнака, з яким доти приятелювала і який, розчарувавшись у коханні, почав промишляти контрабандою, полюванням у чужих володіннях та іншими негарними справами. Далі, вона розлучилася з товаришами своєї молодості й родичами, бо ж, ясна річ, їх не могла приймати в себе міледі Королевиного Кроулі. Але й у своєму новому становищі й новому оточенні вона не знайшла нікого, хто б поставився до неї прихильно. Та й як могло бути інакше? Сер Гадлстон Фадлстон мав. три дочки, і всі вони сподівалися стати леді Кроулі. Родина сера Джайлса Уопшота образилася, що не вибрано котрусь із їхніх дівчат, решту баронетів графства обурювало те, що їхній приятель пішов на такий нерівний шлюб. Ми не згадуємо простих смертних; нехай вони бурчать собі анонімно.
Сер Пітт, за його ж таки словами, чхати хотів на всіх них. Він здобув красуню Роз, а чого ще треба людині, щоб пожити собі на втіху? Він напивався щовечора, часом лушпарив свою красуню Роз, а коли їхав до Лондона на парламентську сесію, то залишав її в Гемпшірі без єдиної прихильної душі. Навіть Б'ют Кроулі, пасторова дружина, не захотіла знатися з нею, сказавши, що ноги її не буде в домі дочки торговця.
Оскільки природа наділила леді Кроулі тільки рожевими щоками та білою шкірою, оскільки вона не мала ні яскравої вдачі, ні хисту, ні власної думки, ні улюбленої справи чи розваги, навіть тієї душевної сили і бурхливого темпераменту, то часто притаманні навіть найдурнішим жінкам, вона недовго чарувала сера Пітта. Троянди на її щоках зів'яли, від стрункої, знадливої постаті не лишилося й сліду після народження двох дітей, і вона стала в домі свого чоловіка просто машиною, з якої було стільки користі, скільки з рояля небіжчиці леді Кроулі. Як більшість жінок з білою шкірою, вона носила ясні сукні, віддаючи перевагу приглушеному зеленому кольорові морської хвилі або бруднуватій блакиті. День і ніч вона щось плела або вишивала і протягом кількох років виготовила покривала на всі ліжка в Кроулі. Мала вона й маленький квітничок, який, певне, любила, але до всього іншого була цілком байдужа. Коли чоловік сердився на неї, вона отупіло мовчала, а коли бив її, то плакала. Вона не мала навіть схильності шукати втіхи у вині, тільки цілими днями тяжко зітхала, сидячи в стоптаних капцях і папільйотках. О Ярмарку Суєти, Ярмарку Суєти, якби не твоя сила, Роз була б веселою дівчиною, Пітер Бат і вона стали б щасливим подружжям на пристойній фермі, серед ласкавої родини, спізнавши на своєму віку вдосталь щастя, турбот, надій і боротьби. Але на Ярмарку Суєти титул і карета четвериком цінується вище за щастя. І коли б Генріх VIII чи Синя борода були й досі живі і захотіли б удесяте одружитися, як ви гадаєте, чи не вибрали б вони собі найкращу дівчину з-посеред тих, кого мають відрекомендувати королеві в нинішньому сезоні?-Як і слід було сподіватися, маленькі дочки не дуже горнулися до вічно пригніченої, понурої матері; вони куди краще почували себе серед слуг і в конюшнях, а шотландець-садівник, на щастя, мав гарну дружину і кількох добрих дітей, тож у його домі дівчатка знайшли собі скромне, здорове товариство, дечого вчилися, і це була їхня єдина наука, поки приїхала міс Шарп.
Гувернантку до дітей запросили на вимогу містера Кроулі, єдиного приятеля і захисника леді Кроулі і єдиної особи, кого вона, крім власних дітей, трохи любила. Містер Пітт удався в шляхетних Бінкі, своїх предків, і був дуже вихований, пристойний джентльмен. Закінчивши курс наук у Крайст-Черчі й повернувшись додому вже зрілим чоловіком, він ревниво заходився поновлювати дещо занедбані домашні звичаї, незважаючи на батька, який трохи побоювався його. Він так непохитно дотримувався етикету, що волів би вмерти з голоду, ніж сісти до столу без білої хустки на шиї. Одного разу, невдовзі після того, як він повернувся з коледжу, дворецький Горокс приніс йому листа не на таці; містер Кроулі так глянув на нього і так гостро скартав, що відтоді Горокс просто тремтів перед ним. Увесь дім боявся його: папільйотки леді Кроулі розкручувалися раніше, коли він був удома, брудні гетри сера Пітта кудись зникали, і якщо впертий баронет і далі дотримувався своїх звичок, то все ж ніколи не дудлив рому в присутності сина і розмовляв із слугами стримано й ввічливо. І слуги помітили, що сер Пітт ніколи не лаяв леді Кроулі, коли його син був у кімнаті.
Це містер Кроулі навчив дворецького доповідати: "Обід поданий, міледі!"— і неодмінно водив мачуху під руку до їдальні. Він рідко розмовляв з леді Кроулі, та коли вже звертався до неї, то завжди дуже шанобливо, а коли вона виходила з кімнати, ніколи не забував велично підвестися, відчинити їй двері й чемно вклонитися.
В Ітоні його прозивали "міс Кроулі", і там, мушу, на жаль, сказати, менший брат Родон добряче його лупцював. І хоч він не мав блискучих здібностей, проте брак хисту надолужував похвальною старанністю і, наскільки нам відомо, за вісім років навчання жодного разу не отримав тієї кари, якої, на думку всіх, міг уникнути тільки ангел.
В університеті його кар'єра була вельми почесна.