Фенікс — міфічний птах з червоним і золотим оперенням. Згідно з легендою, через кожних п'ятсот років Фенікс сам спалює себе і знову відроджується з власного попелу.
18. М о й с е й — за біблійною легендою, пророк і законодавець ізраїльтян.
19. О з і р і с — єгипетський бог сонця.
20. Лікург — напівлегендарний законодавець Спарти в IXст. до н. е.
2І. Помпілій — Нума Помпілій — напівлегендарний римський цар, якому римляни приписували утворення релігійних і громадянських законів.
22. 3амолксі , або Залмоксіс — божество фракійців — племені, яке населяло сьогоднішню Болгарію. За іншою версією, раб, учень Піфагора, який під його впливом пропагував вчення про безсмертя душі і дав фракійцям закони.
23. Солон (бл. 640 — 559 рр. до н. е.) — афінський законодавець і поет.
24. Ц є з а р, А л е к с а н д р, П і р р, Ганнібал — імена уславлених античних полководців і державних діячів.
25. Зацікавлення Китаєм у Європі зв'язане з подорожжю і перебуванням у ньому Марка Поло. Порох китайці винайшли ще в X ст., книгодрукування — в VI—VIII ст.
26. Запитання поставлено в дусі схеми Арістотеля, який у третій книзі "Політики" розрізняє три форми державного ладу: республіку (владу переважної більшості народу), м о н а р х і ю (владу однієї особи) і аристократію (владу жменьки осіб).
27. Усуспільнення власності Кампанелла широко відстоює в творі "Політика", додатком до якого було "Місто Сонця".
28. Святий А в г у с т и н — Аврелій Августин Блаженний (354—430), християнський теолог, філософ-містик. Головні його твори: "Про місто боже" і "Сповідь".
29. На думку Лафарга, Кампанелла впровадив такі форми звертання, використавши описи життя деяких племен Південної Америки в творах тогочасних мандрівників.
30. Тобто у березні, червні, вересні і грудні.
31. Думка, що зображення, на яке задивилася жінка при зачатті, може виливати на зовнішність потомства, зустрічається в античній літературі. Так, у романі Геліодора "Ефіопіка" (III ст.) ефіопська цариця, народивши білолицю дочку, пояснює це тим, що вона "під час статевих зносин з чоловіком задивилася на статую Андромеди".
32. Вчення астрології полягало в тому, що в момент, коли на світ з'являється дитина, небесні світила мають на неї вплив, визначаючи фізичні, розумові й морально-етичні якості немовляти. Цей вплив залежав від того, як були розташовані планети в хвилину народження дитини щодо знаків зодіаку, тобто дванадцяти сузір'їв, серед яких Сонце рухається протягом року. Від цього нібито й залежало майбутнє людське життя. Вплив небесних світил на людину залежав від: 1) природи самих планет, 2) їх розміщення в системі зодіаку, 3) їх аспектів. До благотворних планет зараховувались Сонце, Юпітер, Венера й Місяць, до лиховісних — Марс і Сатурн, а Меркурій належав до байдужих. Для астрологічних спостережень небосхил, тобто "коло генітури", по якому рухається зодіак із своїми сузір'ями, був поділений на 12 рівних частин, званих "небесними домами". Доми ці мали свої назви. Перший дім — це дім життя, другий — багатства, подальші називалися домами братерства й дружби, уз споріднення, дітей, здоров'я (за іншими поглядами, пороків), шлюбу, смерті й спадкування, релігії і подорожей, почестей, заслуг, ворожнечі й неволі. Найсильнішим був вплив першого та десятого домів. У склад зодіаку, тобто сукупності розміщених уздовж екліптики 12 сузір'їв, названих іменами переважно тварин, входили: Овен, Телець, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козерог, Близнята, Водолій і Риби. Від кожного з них можна вписати в зодіакальне коло рівнобічний трикутник, квадрат, шестикутник або провести діаметри кола. В такий спосіб утворяться аспекти, тобто положення, в яких Сонце, Місяць та інші планети перебувають відносно себе самих. Таких аспектів звіздарі розрізняли п'ять: квадратний, або квадратура (коли два небесні тіла перебувають у двох сусідніх кутах квадрата, вписаного в це коло), і протилежний (діаметральний), або опозиція (коли два небесні тіла віддалені від себе на 180°),— ці аспекти приносили лихо; трикутний (тригональний) і шестикутний (секстильний) віщували щастя, п'ятий аспект — сполучення (коли дві планети наблизились між собою на невелику відстань), не виражав ні лиха, ні добра. Якщо для прикладу за вихідну точку взяти сузір'я Козерога, то воно перебуває в протилежному аспекті з Раком, в трикутному — з Тельцем і Дівою, в квадратному — з Овном і Терезами, в шестикутному — з Рибами і Скорпіоном.
33. Астрологи уявляли життя людини як рух, зумовлений силою початкового поштовху, або "пуску" (гр. aphesis). Пущене в рух, немов стріла з лука, воно залежало від панівної в даний момент планети, яка, немов лучник — афета (гр. aphetes), пускала в політ життя й перебувала на одній з п'яти точок кола генітури. Афетами могли бути Сонце чи Місяць, а інші планети лише в тому разі, якщо ні Сонце, ні Місяць не перебували ні в одному з "афетичних місць".
З4. Сузір'я Діви в гороскопі, тобто на східному краї обрію. Основні точки кола генітури були: "схід", або гороскоп, верхній пункт, і "захід" — пункт зіткнення кола генітури з обрієм.
35. Супровід — термін, уживаний в астрології на означення планет, які містяться близько одна від одної і рухаються в одному напрямку.
36. Фома Аквінський (1225—1274) — представник середньовічної схоластики, один з головних ідеологів католицизму.
37. Див.: Платон. "Держава", V.
38. У той час, як схоластичні теологи вважали людське тіло осередком гріховності й спокус, солярії жодної функції людського організму не називають гидкою.
39. Дані, які наводить Кампанелла про кількість населення Неаполя на початку XVII ст., спростовує італійський вчений Б. Кроче, доводячи, що Неаполь тоді налічував близько 250 000 жителів.
40. Розхвалювання життя ранньої християнської общини властиве й пізнішим утопістам.
41. Климент Римський (І ст.) — один з перших єпископів римської церкви. З приписуваної йому низки творів автентичним вважається "Послання до корінфян", написане між 92 і 101рр.
42. Глоса (грецьке слово — "тлумачення", "інтерпретація"); тут — тлумачення біблії.
43. Тертулліан (бл. 160—222) — християнський теолог, запеклий ворог філософії. Його твори містять у собі чимало цінних даних про життя перших християнських общин.
44. Катон — Марк Порцій Катон (234—149 рр. до н. е.), римський письменник і державний діяч, уславлений своєю суворістю на посаді цензора.
45. Йдеться про секту м и к о л а ї т і в, яка буцімто проповідувала спільність жінок. Назва її походить від диякона Єрусалима Миколая. Виникла ця секта в II ст.
46. Фома Каєтан де Віо (1469—1534) — кардинал, коментатор Фоми Аквінського.
47. Кампанелла, який мав відвагу дати жінкам ті самі права й обов'язки, що й чоловікам, полемізує з тими теоріями, які проповідували фізичну й розумову неповноцінність жінок та потребу цілковитого підкорення жінки голові сім'ї. Таку теорію, обгрунтовану Фомою Аквінським і його коментаторами (тут згаданий один із них — Фома Каєтан де Віо), визнавала католицька церква.
48. Амазонки — у грецькій міфології войовничий народ, що складався лише з жінок; жили амазонки начебто в Малій Азії та на узбережжі Азовського моря.
49. Брахмани, або брамани, тобто жерці брахманізму — релігійної системи індусів; проповідували переселення душ.
50. І с у с Навін — керівник ізраїльтян після смерті Мойсея.
51. Маккавей Іуда (II ст. до н. е.) — вождь народного повстання в Іудеї (167 р. до н. е.), спрямованого проти гніту сірійських правителів-селевкідів. Після його смерті боротьбу очолили його брати.
52. Під природним правом Кампанелла розуміє елементарні основи людського існування: право на життя, щастя, мир, самозахист тощо.
53. Форми нагороджування за військову мужність, описані Кампанеллою, цілком нагадують звичаї стародавніх римлян. Так, у Стародавньому Римі за врятування римського громадянина на голову надівали вінок з дубового листя (corona civica). Римським є звичай приносити богам у жертву зброю, зняту з ворожого воєначальника.
54. Кікн — міфологічна постать; під час Троянської війни був убитий А х і л л о м, який задушив його ременем від молота (Овідій. "Метаморфози", XII, 64—145).
55. Прилад для правлення конем Кампанелла задумав сам сконструювати, як свідчать його листи до папи римського й короля Іспанії, в яких він ділився своїми винахідницькими планами.
56. Заборона поєдинків у Місті Сонця відповідає зрушенням у поняттях тогочасної Європи, коли поєдинки були визнані пережитком "рицарської епохи". Все ж, незважаючи на суворі кари, поєдинки на заході Європи практикувалися ще дуже довго.
57. На думку Лафарга, опис урочистих ритуалів, пов'язаних з обробітком землі в Місті Сонця, нагадує звичай інків у Перу, про які Кампанелла міг прочитати в повідомленнях мандрівників, котрі писали про цю країну.
58. Дивно звучить твердження, що вживані в їжу рослини, вирощені на угноєному грунті, можуть впливати згубно на людину і скорочувати її вік. Таким поглядом Кампанелла, на думку коментаторів, завдячує творові Дж. Б. делла Порта "Природна магія", виданому в 1560 р.
59. А в р а а м — біблійний патріарх.
60. Плеяди — сузір'я із семи зірок. На думку Кампанелли, зірки впливають не тільки на життя людей,— знання астрології слід застосовувати у тваринництві для кращої відгодівлі худоби.
61. Сіам — тобто Таїланд.
62. Каукакіна, або Кохінхіна — в європейській літературі часів Кампанелли назва південної частини В'єтнаму, пізніше — назва всього В'єтнаму. Сьогодні в ДРВ ця територія називається Намбо.
63. Калікут (Калікаш), інакше Кожикоде — місто в Індії на Малабарському узбережжі, де 1498 р. висадився Васко да Гама.
64. Стійкими сузір'ями в системі зодіаку називалися сузір'я Тельця, Лева, Стрільця і Водолія. Назва ця пояснюється тим, що в час уступу Сонця в ці сузір'я встановлювалися відповідні пори року.
65. Фортуна — тут як астрологічний термін на позначення особливого пункту гороскопа, який визначався положенням Сонця і Місяця.
66. Алголь (арабське слово — "потвора", "диявол") — в астрономії назва однієї з зірок у сузір'ї Персея (інакше — Голова Медузи).
67. Абсида — грецьке слово (досл. "склепіння", "склеп"); астрономічний термін для позначення найближчих і найвіддаленіших точок орбіти одного світила відносно іншого, центрального (напр., абсидами Землі відносно Сонця називаються перигелій і афелій).
68.