Дальман сказав собі, що він не боїться, але було би безглуздо, якби він, іще не зовсім одужавши від своєї хвороби, дозволив якимось незнайомцям втягти себе в сумнівну бійку. Він вирішив вийти й уже підвівся на ноги, коли крамар підійшов до нього й сказав йому стривоженим голосом:
— Сеньйоре Дальман, не звертайте уваги на цих хлопців, бо вони добряче напідпитку.
Дальман не здивувався, що крамар знає його ім'я, але відчув, що ці примирливі слова лише погіршили ситуацію. До цього дурна витівка пеонів була спрямована проти людини нікому невідомої, по суті, нікого; тепер же вона стосувалася його особисто та його імені, й про це неминуче довідаються сусіди. Дальман відсторонив крамаря вбік, підійшов до пеонів і запитав, чого їм треба.
Хлопець з китайськими рисами обличчя зіп'явся на ноги, похитуючись. Стоячи за крок від Хуана Дальмана, він почав кричати на нього таким гучним голосом, ніби стояв дуже далеко. Він намагався здатися набагато п'янішим, аніж був насправді, й під цим перебільшенням ховалися жорстокість і насмішка. Обкладаючи Дальмана брутальною та сороміцькою лайкою, він підкинув у повітря довгий ніж, спіймав його на льоту й викликав його на поєдинок. Крамар тремтячим голосом сказав, що Дальман неозброєний. І тут сталося щось цілком несподіване.
Зі свого кутка старий екзотичний ґаучо, в якому Дальман побачив символ Півдня (його Півдня) кинув йому під ноги оголений кинджал. Це було так, ніби Південь вирішив, що Дальман мусить прийняти виклик. Дальман нахилився, щоб підняти кинджал, і в цю мить зрозумів дві речі. По-перше, що цей майже інстинктивний рух старого ґаучо зобов'язує його битися. По-друге, що зброя в його невмілій руці послужить не для його захисту, а для виправдання того, хто його вб'є. Кілька разів у своєму житті він бавився з кинджалом, як і всі чоловіки, проте його знання у фехтуванні не йшли далі того, що удар треба завдавати знизу, а не згори, а ніж тримати лезом усередину. "У лікарні не дозволили б, аби зі мною таке сталося",— подумав він.
— Ходімо надвір,— сказав його супротивник.
Вони вийшли, і хоч Дальман не мав надії, але не мав і страху. Переступаючи через поріг, він подумав, що померти від ножа в поєдинку, просто неба й під час шаленої атаки було б для нього визволенням, щастям і святом тієї першої ночі у лікарні, коли йому встромили голку під шкіру. Він відчував, що якби тоді йому було дозволено обрати або вигадати свою смерть, то саме таку він би обрав і таку б собі вигадав.
Дальман твердо стискає в руці кинджал, яким навряд чи зуміє скористатись, і виходить на рівнину.
Примітки
162
Стівенсон, Роберт Льюїс (1850-1894) — англійський письменник.
163
Маутнер, Фріц (1849-1923) — австрійський літератор, автор "Філософського словника".
164
Шоу, Джордж Бернард (1856-1950) — англійський письменник.
165
Честертон, Гілберт Кіт (1877-1936) — англійський письменник.
166
Блуа, Леон (1846-1917) — французький письменник-містик, теоретик символізму та неоромантизму.
167
Мате — парагвайський чай.
168
Іпуче, Педро Леандро (1889-1976) — уругвайський письменник.
169
Про славетних мужів (лат.).
170
Ломонд, Шарль Франсуа (1727-1794) — французький священик.
171
Тезаурус (скарбниця слів) (лат.).
172
Кішра, Луї Марі (1799-1884) — французький філолог, автор французько-латинських словників.
173
Цезар, Гай Юлій, (100-44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник.
174
Природнича історія (лат.).
175
Бельйо, Андрес (1781-1865) — венесуельський просвітник, поет, учений і громадський діяч.
176
Сходинка до Парнасу (лат.).
177
Патіо — внутрішнє подвір'я.
178
Отже, нічого не можна передати слухові тими самими словами (лат.).
179
Кір Великий (558-529 до н. е.) — засновник перської держави.
180
Мітридат Евпатор (121-64 до н. е.) — понтійський цар.
181
Симонід Кеоський (бл. 556-468 до н. е.) — давньогрецький поет.
182
Метродор Скепсійський (ІІ-І ст. до н. е.) — давньогрецький філософ.
183
Кебрачо — селище, поблизу якого 28 листопада 1840 р. армія диктатора X. М. Росаса завдала поразки війську Хуана Лавальє.
184
Локк, Джон (1632-1704) — англійський філософ-просвітник.
185
Свіфт, Джонатан (1667-1745) — ірландський церковний діяч, публіцист, сатирик.
186
Пеон — наймит.
187
Парнелл, Чарлз Стюарт (1846-1891) — ірландський політик, лідер визвольного руху, що обстоював незалежність від Англії.
188
Нішапур — місто в Східному Ірані.
189
Моду Фредерик Стенлі (1864-1917) — британський генерал.
190
Клаузевіц, Карл Філіп Ґотліб фон (1780-1831 — пруський генерал, військовий реформатор та військовий теоретик.
191
Це діло пропаще (фр.).
192
Чорних і жовто-коричневих (англ.). Так називалися частини англійської армії, що формувалися з жителів колоній.
193
Прийде Платонів рік,
Добро і зло він прожене навік.
І нас поверне до життя старого.
Всі люди — це ляльки, і їхні ноги
Хтось смикає за нитку під удари гонга.
В. Б. Єйтс "Башта" (англ.).
Єйтс, Вільям Батлер (1865-1939) — ірландський поет і літературознавець, популяризатор ірландської культури.
194
Браунінг; Роберт (1812-1889) — англійський поет.
195
Гюґо, Віктор-Марі (1802-1885) — французький письменник, драматург, поет, публіцист, громадський діяч.
196
Кондорсе, Марі Жан Антуан Нікола, маркіз (1743-1794) — французький філософ-просвітник, математик, соціолог і політичний діяч.
197
Геґель, Георг Вільгельм Фрідріх (1770-1831) — німецький філософ, створив системну теорію діалектики на основі об'єктивного ідеалізму.
198
Шпенґлер, Освалд (1880-1936) — німецький філософ-ідеаліст, представник т. зв. "філософії життя" — ірраціоналістичної філософської течії кінця XIX — початку XX століття.
199
Віко, Джамбаттіста (1668-1744) — італійський філософ, поет, літературознавець.
200
Гесіод — давньогрецький поет VIII—VII ст. до н. е.
201
Лінкольн, Авраам (1809-1865) — президент США, убитий у театральній ложі.
202
Дюпен, Оґюст — персонаж кількох новел Е. А. По.
203
Талмуд — засаднича книга юдаїзму.
204
Багатокімнатний номер у готелі (фр.).
205
Флад, Роберт (1574-1637) — англійський лікар і окультний філософ.
206
Книга Творіння (давньоєвр.) — пам'ятка кабалістичної філософії.
207
Ваал Шем, Баал Шем, баалшем (з івр. "володар імені [Бога]") — кабаліст-практик, чудотворець єврейського фольклору.
208
Чотирибуквіє (грецьк.) — чотири літери, які складають один з десятьох епітетів Бога Ягве.
209
П'ятикнижжя — звід з п'яти книг, що складають Тору — священну книгу юдаїзму.
210
Гебрейсько-грецький тлумачний словник (лат.).
211
Лейсден, Йоган (1624-1699) — нідерландський теолог і гебраїст.
212
Геометричного характеру (лат.).
213
Діана в римській міфології — богиня полювання і природи.
214
Янус — в давньоримській міфології — дволикий бог дверей, входів, виходів, а також початку й кінця.
215
Аватара — перевтілення індуїстського бога Вішну в різні істоти.
216
Бьоме, Якоб (1575-1624) — німецький філософ-містик.
217
Тут: щоб подати приклад іншим (фр.).
218
Ібн Езра, Мойсей (1055-1139) — іспанський гебрейський поет.
219
Парменід (VI—V ст. до н. е.) — давньогрецький поет і філософ, основоположник елейської школи.
220
Маймонід (Моше бен Маймон, 1135-1204) — гебрейський середньовічний філософ.
221
Вергілій, Марон Публій (70-19 до н. е.) — римський поет.
222
У занепаді начебто була якась надійність.— Т. Е. Лоуренс. "Сім стовпів мудрості", CIII (англ.).
223
Данте Аліг'єрі (1265-1321) — італійський поет, автор ряду філософсько-політичних творів.
224
Саторніл, або Сатурній Антіохський — сирійський гностик (бл. 125 р.).
225
Карпократ (перша пол. II ст.) — александрійський філософ.
226
Книга проти всіх ересей (лат.).
227
Синтагма (лат.).
228
Христос і Юда (швед.).
229
Таємні спасителі (швед.).
230
Таємний спаситель (нім.).
231
Робертсон, Фредерик Вільям (1816-1853) — англійський богослов.
232
Бореліус запитує з іронією: "А чому він не відмовився відмовлятись? Чому не відмовився відмовлятись від відмовляння?"
233
Евклідес да Кунья (Кунья, Евклідес де (1866-1909) — бразильський письменник.) у своїй книжці, не відомій Рунеберґові, зазначає, що для єресіарха з Канудоса, Антоніу Консельєру, доброчесність "була майже нечестям". Аргентинський читач пригадає аналогічні уривки з творів Альмафуерте (справжнє ім'я — Педро Боніфасіо Паласіос, 1854-1917) — аргентинський поет.). Рунеберґ опублікував у символістському журналі "Шю інзеґель" розлогу описову поему "Таємна вода". У перших строфах розповідається про події вельми клопітного дня; в останніх описується, як поет натрапляє на замерзлий ставок; він робить висновок, що тривале існування цієї мовчазної води гасить нашу схильність до насильства й у якийсь спосіб дозволяє його та спокутує. Поема закінчується так: "Вода в лісі блаженна; а нам дозволено бути злими й страждати".
234
Морис Абрамовіц зазначає: "Ісус, на думку цього скандинава, завжди перебуває у виграшній ролі; його поневіряння, завдяки мистецтву друкарів, здобули багатомовну славу; його тридцятитрирічне перебування серед людей було, в загальному підсумку, таким собі дачним відпочинком". Ерфйорд, у третьому додатку до "Cristelige Dogmatik" ("Християнської догматики") спростовує це судження. Він зазначає, що розп'яття Бога не припинилося, бо хоч воно й відбулося в часі один раз, проте безперервно повторюється у вічності. Юда досі одержує свої срібняки й не перестає цілувати Христа, досі кидає срібняки у храмі, досі накидає собі на шию зашморг на залитому кров'ю полі. (Щоб обґрунтувати це твердження, Ерфйорд посилається на останній розділ першого тому "Виправдання вічності" Яромира Гладика.)
235
Непогрішність (лат.).
236
Людськість (лат.).
237
Кемніц, Мартін (1522-1586) — німецький теолог.
238
Мартенсен, Ганс Лассен (1808-1884) — данський богослов.
239
Бен Азаї, Симеон (II ст.) — гебрейський релігійний діяч.
240
Джованні з Вітербо (1432-1502) — італійський чернець-домініканець.
241
Мідрашім — коментатори Талмуда.
242
Ф'єрро, Мартін — ґаучо, герой поеми Хосе Рафаеля Ернандеса Пуейрредона.
243
Аменофіс IV (Аменхотеп IV, 1424-1388 до н. е.) — єгипетський фараон.
244
Геродот (484?-420? до н. е.) — давньогрецький історик.
245
Рабан Мавр (780?-856) — церковний діяч і теолог.
246
Флавій, Йосиф (37-бл.100) — римський історик.
247
Ґреґоровіус, Фердинанд фон (1821-1891) — німецький історик античності та Середньовіччя.
248
Міклошич, Франц (1813-1891) — австрійський мовознавець-славіст.
249
Бубер, Мартін (Мардохай) (1878-1965) — гебрейський релігійний філософ і письменник.
250
Хезліт, Вільям (1778-1830) — англійський критик і публіцист, теоретик романтизму.
251
Амаро, Хуан Франсиско — персонаж новели Борхеса "Друга смерть".
252
Земний світ — дзеркало гри (лат.).
253
Дю Канж, Шарль (1610-1688) — французький літератор і лексикограф.
254
Крус, Хуан де ла (Сан-Хуан де ла Крус, справжнє ім'я — Хуан де Йепес-і-Альварес, 1542-1591) — іспанський поет-містик і теолог, чернець-кармеліт.
255
Катріель — муніципалітет на півночі Аргентини.
256
Іригоєн, Іполіто (1852-1933) — аргентинський державний діяч, президент країни (1916-1922 та 1928-1930), 5 лютого 1921 р.