Вперше за всю історію планети Земля всі народи об'єднала єдина мета: заробляти стільки грошей, щоб стати схожими на героїв реклами. Все інше — пусте, бо ж не на їхні голови зваляться наслідки.
Маленьке уточнення. Я не збираюся займатися ані самощством, ані публічним психоаналізом. Я пишу сповідь сина тисячоліття(1). I коли я вживаю слово "сповідь", то маю на увазі його католицький зміст. Я хочу врятувати власну душу, перш ніж сконаю. Пригадую: "І будуть на небесах більше радіти за одного грішника, що покаявся, ніж за дев'яносто дев'ять праведників, які покаяння не потребують" (Євангеліє від Луки). Відтепер єдиний, з ким я згоден укласти безстрокову угоду, це Господь. [23]
(1) "Сповідь сина тисячоліття" — твір Альфреда де Мюссе.
Нагадаю, що я намагався пручатися, хоча й знав: сама участь у цих збіговиськах — уже колабораціонізм. Тільки-но засядеш у їхніх охолоджених кондиціонерами хворобливих мармурових залах — і ти вже сприяєш загальному обтісуванню. їхній войовничий лексикон їх і викриває: вони орудують словами кампанія, ціль, стра-тегія,удар. Вони плануютьтактичні завдання, перший наступ, другий наступ. Вони побоюються канібалізації, не дозволяють себе вампірити. Я чув, що у Марса (виробника шоколадних батончиків, який є тезком бога війни) рік поділяють на 12 періодів, по 4 тижні кожний. Вони не скажуть "1 квітня" — тільки "П4 ТІ"! Теж мені військові — от-от розв'яжуть Третю світову війну. Дозвольте нагадати вам, що рекламу — цей засіб промивання мозку — винайшов у 1899 році американець Альберт Девіс Лас-кер, а такий собі Йозеф Геббельс блискуче удосконалив її у 30-і роки, аби переконати німецький народ винищити всіх євреїв. Геббельс був видатним винахідником концептуальних слоганів: "DEUTSCHLAND UBER ALLES", "EIN VOLK, EIN REICH, EIN FMHRER", "ARBEIT UACHT FREI"(1). Затямте це: з рекламою краще не жартувати. І взагалі, різниця між словами "споживати" і "виживати" не така вже й велика.
(1) "Німеччина понад усе", "Єдиний народ, єдина країна, єдиний фюрер", "Праця робить вільним" (лозунг на воротах Освенціма).
В одну прекрасну мить мені здалося, що я можу стати тією вирішальною клепкою, яка поверне хід диявольського млина. Бунтівник у череві ще плодючої потвори; солдатик-салага піхоти глобального ринку. Я казав собі: "Не можна примусити літак змінити курс, якщо не увійти до нього; слід змінювати світ зсередини, як заповів [24] нам Грамши". (Грамши діяв з більшим шиком, ніжТро-цький, але сповідував той самий принцип "проникнення". Також тут я міг би процитувати Тоні Блера чи Даніеля Кон-Бендіта.) Це допомагало мені у моїй брудній роботі. Зрештою, хлопці 68-го починали з революції, а закінчили в рекламі, я ж хотів діяти навпаки.
Я уявляв себе кимось на кшталт ліберального Че Гева-ри, повстанцем у костюмчику від Gucci. Hi, зачекайте: я був ад'ютантом Гучче! Viva el Гучче! Чудовий слоган! Прекрасно запам'ятовується! Але є дві невеличкі проблемки на рівні сприйняття:
1) звучить як "дуче";
2) найбільшим революціонером XX століття був не Че Гевара, а Михайло Горбачов.
Повертаючись пізно ввечері до своєї гігантської квартири, інколи довго не міг заснути — співчував безпритульним. Наразі, моєму сну заважав металевий присмак кокаїну в горлі. Я мастурбував у ванній кімнаті, куди прямував за пігулкою стілнокса. Прокидався опівдні. У мене більше не було жінки.
Здається, взагалі-то я завжди хотів сіяти добро навколо себе. Але це було неможливим з двох причин: по-перше, мені в цьому заважали, а по-друге, я передумав. Добрими намірами вимощений шлях до пекла. Сьогодні вже знаю напевне: нічого я не зміню, це нереально, бо вже запізно. Даремно боротися із супротивником, якщо він всюдисущий, віртуальний і його неможливо уразити. Заперечуючи П'єрові де Кубертену, я стверджую, що нині головне — не брати участь. Треба просто втекти, як зробили Ґоген, Рембо чи Кастанеда, і все. Драпонути на безлюдний [25] острів разом із Анжелікою, яка умащуватиме нардом перса Джуліани, яка смоктатиме моє жало. Обробляти свій садочок з маріхуаною і сподіватися, що здохнеш раніше, аніж настане кінець світу. Торгові марки виграли у людства у World War III. Особливість цієї війни полягає в тому, що всі країни продули її одночасно. Повідомляю вам сенсаційну новину: Давид ніколи не переможе Голіафа. Я був наївним. Щирість — це не та чеснота, яка має попит у нашій корпорації. Ось мене і взули. Втім, як і вас, — і це єдине, що нас об'єднує.
5.
Я виблював дванадцять чашок кави в туалеті "Мадон-Інтернешнл" і зарядився значною дозою коксу, аби трохи оговтатися. Перш ніж повернутися до зали, сприснув обличчя холодною водою. Не дивно, що жоден креатор не поспішає кряжитися на "Мадон" — тільки час гаяти. У мене було ще декілька сценаріїв, і я запропонував проект під назвою "Пискаті молодухи" — три кралечки скачуть в кадрі під музику соул 70-х і тикають в камеру пістолети; вони заарештовують двох головорізів, декламуючи вірші Бодлера (прийомчики дзюдо, удари ногою в стилі кун-фу, стрибки і викрутаси); одна з них дивиться в камеру, водночас викручуючи руку бідному гангстерові, який волає від болю, і проголошує:
— Нам ніколи б цього не вдалося без фруктового знежиреного йогурту "Мегрелет". "Мегрелет" — завжди прекрасна фізична й інтелектуальна форма!
Ця пропозиція теж зазнала поразки, втім, як і всі наступні: пародія на індійський структуралістський фільм, дівчата-агенти 007 на прийомі у психоаналітика, римейк [27] "Диво-жінки" в дусі Жан-Люка Годара, лекція Юлії Крис-тєвої, знята Девідом Гемілтоном(1)...
Наш сільський ідіот глобального масштабу продовжував просіювати гумор:
— Ви, креатори, уявляєте себе великими митцями — тільки й думаєте, що про каннські премії, а мені потрібно приймати рішення go/no go щодо цієї штуки, треба налагоджувати збут, від нас цього вимагають! Ви розумієте це, Октаве? Особисто мені ви дуже симпатичні, ваші жарти мене смішать, але я, на жаль, не "домогосподарка до п'ятдесяти"! Ми працюємо на ринку, тож слід абстрагуватися від власних поглядів на життя і зосередитись на споживачеві, який повинен назавжди запам'ятати наші везувіанські "гондоли"(2)...
— Венеціанські, — виправив я. — Залишіть гондоли Венеції.
Але цей проктер'янець навіть не усміхнувся. Він зачепився за необхідність проведення тестів. Його цуцики у краватках продовжували щось шкрябати в блокнотах.
(1) Юлія Кристєва — французька письменниця. Девід Гемілтон — фотограф, який спеціалізується на еротичних знімках.
(2) "Гондолами" французькі рекламісти називають плакати, розвішані над проходами поміж полицями в супермаркетах.
— Ми зібрали фокус-групу з двох десятків покупців і переконалися, що вони нічого не розуміють про товар з ваших творчих знахідок: домогосподарки не змогли відтворити сюжети роликів. Все, що цікавить їх у рекламному ролику, — це сам продукт та його ціна, і баста! Далі, де у сценарії моя візуальна ідея? Ваші творчі рішення — це прекрасно, але я звичайний фабрикант і мені треба здобути прихильність споживачів на ринку. Як я буду рекламуватися [28] в Інтернеті? Американці вже винайшли "спам" — розсилку реклами по електронних скриньках, а ви мислите так, наче живете в минулому столітті. Мене ви не надурите! Годі полоскати мені мізки! Твердий ґрунт під ногами — ось у чому сенс! Врешті-решт, я згоден заплатити за щось надзвичайне, але в межах наших вимог! Я насилу стримувався:
— Дозвольте запитати, як ви збираєтесь заскочити споживачок, якщо ви заздалегідь запитуєте про їхню думку? Чи запитуєте ви свою дружину, який сюрприз вона хотіла б отримати в подарунок на день народження?
— Моя дружина ненавидить сюрпризи.
— Тому вона й пішла за вас? Жан-Франсуа зайшовся кашлем.
Я продовжував мило і ввічливо посміхатися Альфре-дові, а в голові весь час крутилася фраза Адольфа Гітлера: "Якщо бажаєте здобути прихильність мас, ви повинні говорити їм найбезглуздіші і найбрутальніші речі". Яке презирство, яка ненависть до народу — його тримають за нікчемну істоту... Інколи мені здається, що торговці, аби примусити споживачів жерти їхні продукти, ладні загнати людей у вагони для худоби. Можу дозволити собі ще три цитатки? "Ми шукаємо не правди, а ефекту", "Пропаганда втрачає свою ефективність, коли стає неприхованою", "Що більшою є брехня, то більше їй вірять". Усі вони належать Йозефу Геббельсу (що вдієш, знову він).
Альфред Дюлер продовжує свою голобельщину:
— Наша мета — збути за цей рік 12 000 тонн продукту. Ваші дівчата, що бігають по пляжу з філософськими розмовами, надто високодумні. Це більш пасує для відвідувачів кафе "Флора", а пересічна споживачка цього не втямить. Щодо цитування "Ессе Homo", особисто я зрозумів, [29] про яку книжку йдеться, але боюся, що публіка вбачатиме в цьому щось педерастичне. Ні, скажу відверто: на жаль, це доведеться переробити. У "Проктері" ходить чудова приказка: "Не майте людей за дурнів, але не забувайте, що вони дурні".
— Те, що ви кажете, — жахливо! Це означає, що демократія прямує до самознищення! З такими висловами ми незабаром повернемося до фашизму: почнемо з того, що назвемо людей кретинами, а потім їх винищимо.
— О! Тільки не треба удавати з себе повстанця, шановний пане креаторе! Ми просто продаємо йогурти і не збираємося тут влаштовувати революцію! Що з тобою сьогодні? Вчора не пустили у "Бен"?
Розмова ставала дедалі бурхливішою. Жан-Франсуа спробував змінити тему:
— Відверто кажучи, контраст між сексуальністю цих дівчат та їхніми розмовами про платонівську герменевтику... він відображає саме те, що ми прагнемо донести: єдність краси і розуму... чи не так?
— Але ця фраза задовга для напису на фургоні, — устряв один з очкастих замів-підлабузників.
— Дозвольте нагадати вам головний принцип реклами: гумористичні контрасти (вони на нашому жаргоні звуться "креативними стрибками") змушують глядачів посміхатися, викликають у них відчуття причетності — це і допомагає нам продати бренд. Щодо так званих прок-тер'янців, перепрошую, ваша стратегія є досить нестійкою — "стрункість і розум" як унікальна торговельна пропозиція вочевидь спрацює!
Жан-Франсуа подав мені знак, аби я не наполягав. Я ледь утримався, щоб не запропонувати слоган: "Мадон iiber alles".