Ах! Хвала богові!
Скрипки грають.
Ви знову?
Скринки грають.
А бодай ви запались!
Скрипки грають.
Яка безглузда музика!
Скрипки грають.
(Співає, перекривляючи скрипки).
Ла, ла, ла, ла ла ла!..
Скрипки грають.
Ла, ла, ла, ла, ла, ла…
Скрипки грають.
Ла, ла, ла, ла, ла, ла…
Скрипки грають.
Ла, ла, ла, ла, ла, ла…
Скрипки грають.
Ла, ла, ла, ла, ла, ла…
Скрипки грають.
Їй-право, не так уже й погано, чудовий дивертисмент! Грайте, грайте, добродії скрипалі, — ви мене приємно розважаєте.
Скрипки замовкають.
Ну, грайте ж далі, будьте ласкаві!
ЯВА 4
Полішинель сам.
Полішинель. Це найкращий спосіб примусити їх замовкнути. Музики звикли робити не. те, чого від них бажають. Ну, тепер моя черга. Перед співом конче потрібна невеличка прелюдія; заграю щось, щоб знайти відповідний тон. (Бере лютню і вдає, ніби грає на ній, імітуючи губами та язиком звуки цього інструмента). План, план, план, плін, плін, плін. Ай, ну та й погода ж! Ніяк не настроїш лютні! Плін, плін, плін. Плін, таи, план. Плін, план, Дуже відходять струни в таку негоду. Плін, плін. Я чую гамір. Приставлю-но я краще лютню до дверей.
ЯВА 5
Полішинель; поліцаї збігаються на гамір.
Поліцай (співає). Хто йде? Хто йде?
Полішинель (нишком). Що за чортовиння? Чи тепер така мода — розмовляти під музику?
Поліцай. Хто йде? Хто йде? Хто йде?
Полішинель (злякано). Я, я, я.
Поліцай. Хто йде? Хто йде — я питаю.
Полішинель. Та я ж бо, я — відповідаю.
Поліцай. Хто ж ти такий? Хто ж ти такий?
Полішинель. Я, я, я, я, я, я!
Поліцай.
А як же звуть. А як же звуть?
Кажи відразу ти!
Полішинель (удаючи дуже сміливого).
А звуть мене "Іди під три чорти!"
Поліцай.
До мене всі! Мерщій, хлоп’ята!
Беріть негідника — зухвалий він до ката!
ПЕРШИЙ ВИХІД БАЛЕТУ
З'являються вартові і починають у темряві ловити Полішинеля. Скрипалі грають, танцюристи танцюють.
Полішинель.
Хто йде?
Музика й танці.
Що тут за гамір чую?
Музика й танці..
До мене, мої слуги!
Музика й танці.
Ми їх почастуєм!..
Музика й танці,
Їм смерть!
Музика й танці.
Нікому не спущу!
Музика й танці.
Усіх на гамуз потрощу!
Музика й танці.
Гей, Баск, Шампань, Пуатвен, Пікар, Бретон!
Музика й танці.
Подайте-но мій мушкетон…
Музика й танці.
(Удаючи, ніби стріляє з пістолета).
Пу!
Всі падають, а потім розбігаються.
ЯВА 6
Полішинель сам.
Полішинель. Ха-ха-ха-ха! Та й налякав же я їх з біса! Ото дурні: бояться мене, коли я сам їх боюся! їй-право, тільки спритністю й проб’єшся в цьому світі! Не вдав би я з себе вельможного й хороброго пана — вони б мене обов’язково схопили. Ха-ха-ха!
Поліцаї наближаються і, почувши його слова, хапають його за комір.
Музика й танці.
ЯВА 7
Полішинель, поліцаї, що співають.
Поліцаї (хапаючи Полішинеля).
Ось він! Сюди! Сюди, хлоп’ята!
Мерщій!.. Отак!.. Вогню давай!
Вся варта збігається з ліхтарями.
ЯВА 8
Полішинель, поліцаї, що співають і танцюють.
Поліцаї.
Ага, впіймавсь!.. Тяжкий до ката!
Іч ти негідник! Іч шахрай!
Мерзотник, злодій, шибеник, паскуда,
Брехун, невіглас, ледар ти, Іуда!
Дурить насмілився ти нас?
Полішинель.
Я був під чаркою якраз.
Поліцаї.
Ні-ні, не вірте ви йому!..
Пропишемо тобі науку!
В тюрму його! Мерщій в тюрму!
Полішинель.
Ой паночку! Пустіть-но руку!
Пани-брати, та я ж не злодій…
Поліцаї.
В тюрму!
Полішинель. Та я ж тутешній громадянин…
Поліцаї. В тюрму!
Полішинель. Що ж я зробив?
Поліцаї. В тюрму його! Мерщій в тюрму!
Полішинель. Пани-брати, пустіть мене!
Поліцаї. Ні.
Полішинель. Благаю вас!
Поліцаї. Ні.
Полішинель. Ну ж бо!
Поліцаї. Ні.
Полішинель. Змилуйтесь!
Поліцаї. Ні-ні!
Полішинель. Панове!
Поліцаї. Ні-ні-ні!
Полішинель. Будьте такі ласкаві!
Поліцаї. Ні-ні!
Полішинель. Згляньтесь на мене!
Поліцаї. Ні-ні!
Полішинель. Бога ради!
Поліцаї. Ні-ні!
Полішинель. Майте ласку!
Поліцаї.
Ні-ні, не вірте ви йому!..
Пропишемо тобі науку!
В тюрму його! Мерщій в тюрму!
Полішинель. Ах, панове, та невже ж ніщо не може зворушити ваші серця?
Поліцаї.
О, нас неважко зворушити, —
Ми добрі! Якщо хочете на волю,
Нам на горілку дайте шість пістолів,
Та й ми не будем тут баритись.
Полішинель. На жаль, панове, запевняю вас, я не маю жодного су в кишені.
Поліцаї.
Де ж гроші дів?.. Без зайвих слів
Тож вибирай, хоч нам і жалко,
Чи три десятки стусанів,
А чи дванадцять порцій палки!
Полішинель. Коли це конче потрібно й без цього не можна обійтися, то я вибираю стусани.
Поліцаї.
Ну, готуйся ж, не кричи,
Та уважненько лічи!
ДРУГИЙ ВИХІД БАЛЕТУ
Поліцаї танцюють і дають йому, додержуючи такту, стусанів.
Полішинель, Раз і два, три й чотири, п’ять і шість, сім і вісім, дев’ять і десять, одинадцять і дванадцять, і тринадцять, і чотирнадцять, і п’ятнадцять…
Поліцаї.
А, ти хочеш пропускати!
Нумо знову починати.
Полішинель. Ах, панове, моя бідолашна голова не може більш витримати, ви зробили з неї печене яблуко… Давайте краще ціпок, ніж починати все спочатку.
Поліцаї.
Якщо тобі ціпок миліш, —
Дамо й ціпка, аж запищиш!
ТРЕТІЙ ВИХІД БАЛЕТУ
Поліцаї танцюють і б'ють його ціпками, додержуючи такту.
Полішинель (рахуючи удари). Раз, два, три, чотири, п’ять, шість… Ай-ай-ай!.. Не можу більше витримати… Ось вам, панове, маєте шість пістолів!
Поліцаї.
Щедрішого за вас нема на цілім просторі земель!
Прощайте, добрий наш синьйор Полішинель!
Полішинель. На добраніч вам, панове.
Поліцаї.
Прощайте, добрий наш синьйор Полішинель!
Полішинель. Ваш слуга…
Поліцаї.
Прощайте, добрий наш синьйор Полішинель?
Полішинель. Ваш слуга покірний.
Поліцаї.
Прощайте, добрий наш синьйор Полішинель!
Полішинель. На все вам добре!
ЧЕТВЕРТИЙ ВИХІД БАЛЕТУ
Всі танцюють, радіючи з того, що одержали гроші.
ДІЯ ДРУГА
На сцені — кімната Аргана.
ЯВА 1
Клеант, Туанетта.
Туанетта (не впізнаючи Клеанта). Чого ви бажаєте, добродію?
Клеант. Чого я бажаю?
Туанетта. Ах, це ви! Який сюрприз! Навіщо ви прийшли сюди?
Клеант. Довідатися про свою долю, поговорити з коханою Анжелікою, упевнитись в її почуттях і запитати в неї, що вирішила вона з приводу того фатального шлюбу, про який мене сповістили.
Туанетта. Чудово… Але ж не можна отак зопалу говорити з Анжелікого: треба діяти обережно. Вам же сказали, що за нею стежать; не дозволяють їй ані з дому виходити, ані розмовляти з ким-небудь. Либонь, вам відомо, що тільки завдяки старій тітці, охочій до вистав, нам пощастило потрапити до театру, де й зародилося ваше кохання; ми, звичайно, нікому й слова не сказали про цю пригоду.
Клеант. Та я прийшов сюди не як Клеант і коханий Анжеліки, а як друг її вчителя музики. Він дозволив мені сказати, що він посилає мене замість себе.
Туанетта. Ось її батько. Вийдіть на хвильку: я скажу йому, що ви тут.
ЯВА 2
Арган, Туанетта.
Арган (гадаючи, що він сам, і не помічаючи Туанетти). Добродій Пургон загадав мені щоранку прогулюватися по кімнаті: пройти дванадцять разів туди і дванадцять разів сюди. Та тільки я забув його запитати, як треба ходити: вздовж кімнати чи впоперек…
Туанетта. Пане, тут один…
Арган. Говори тихо, негіднице! Ти розтрясла мені увесь мозок; наче й не знаєш, що з хворими треба тихо розмовляти.
Туанетта. Я хотіла вам сказати, пане…
Арган. Тихше, кажу тобі!
Туанетта. Пане… (Ворушить губами, вдаючи, що говорить).
Арган. Ну?
Туанетта. Я кажу вам, що…(Знову вдає, що говорить).
Арган. Що ти кажеш?
Туанетта (голосно). Я кажу: тут якийсь чоловік хоче вас бачити.
Арган. Нехай увійде.
Туанетта подає знак Клеантові, щоб той увійшов.
ЯВА 4
Арган, Клеант, Туанетта.
Клеант. Добродію…
Туанетта (до Клеанта). Не говоріть так голосно, бо розтрясете мозок у пана.
Клеант. Добродію, я в захваті, що ви підвелися з постелі і почуваєте себе краще.
Туанетта (прикидаючись обуреною). Як! Йому краще? Неправда! Наш пан завжди почуває себе погано.
Клеант. А я чув, що добродієві Арганові краще, і, як на мене, він добре виглядає.
Туанетта. "Добре виглядає", по-вашому? Навпаки! Наш пан виглядає дуже погано; то якісь нахаби набалакали вам, що йому краще. Йому ще ніколи не було так погано, як зараз.
Арган. Вона має рацію.
Туанетта. Він ходить, спить, їсть і п’є, як і кожен інший, а проте це не заважає йому бути дуже хворим.
Арган. Це правда.
Клеант. Добродію, мені дуже прикро це чути. Мене прислав до вас учитель співу панни вашої дочки; йому довелося виїхати на кілька днів на село, і він доручив мені як найближчому своєму другові продовжувати уроки з вашою дочкою. Він боїться, щоб під час перерви вона не забула всього, що вже вивчила.
Арган. Дуже добре. (До Туанетти). Поклич Анжеліку.
Туанетта. Я гадаю, пане, що краще провести добродія до її кімнати.
Арган. Ні. Поклич її сюди.
Туанетта. Та він же не зможе працювати з нею як слід, якщо їм заважатиме хтось сторонній.
Арган. Нічого, нічого.
Туанетта. Пане, це вас тільки схвилює; а треба ж уникати всього, що може вас збентежити і розтрясти вам мозок.
Арган. Аж ніяк, аж ніяк: я люблю музику і буду дуже радий, коли… А, та ось і вона! (До Туанетти). Піди подивися, чи вбралася моя дружина.
ЯВА 4
Арган, Анжеліка, Клеант.
Арган. Підійдіть сюди, моя доню. Ваш учитель музики виїхав на село, а цього добродія він прислав замість себе, щоб продовжити з вами уроки.
Анжеліка (впізнаючи Клеанта). О небо!
Арган. Що сталося? Чого ви так дивуєтесь?
Анжеліка. Це…
Арган. Що? Що вас так збентежило?
Анжеліка. Це, тату, надзвичайна пригода, такий збіг обставин…
Арган. Що таке?
Анжеліка. Я бачила сьогодні уві сні, що мені загрожувала страшна небезпека і що один юнак, надзвичайно подібний до цього добродія, врятував мене. Уявіть собі, як же я здивувалася, коли, прийшовши сюди, несподівано побачила того, хто мені снився цілу ніч.
Клеант. Щасливий той, хто володіє вашими думками чи то уві сні, чи то наяву, і я був би безмежно щасливий, коли б ви, потребуючи допомоги, вважали мене за достойного визволити вас із біди, бо немає нічого в світі, чого б я не зробив задля…
ЯВА 5
Арган, Анжеліка, Клеант, Туанетта.
Туанетта (до Аргана). Їй-право, пане, тепер я рішуче на вашому боці і зрікаюся всього, що я говорила вчора. До вас завітали добродій Діафуарус-батько й добродій Діафуарус-син, вони прийшли вас провідати. Ну, та й зятя ж ви матимете! Зараз ви побачите такого красунчика, такого розумника — найрозумнішого в світі! Він промовив тільки два слова, а мене вже всю підхопило! Він і вашу дочку причарує, ось побачите!
Арган (до Клеанта, який вдає, що хоче вийти).