Це, здається, галузь соціології, предмет вашої компетенції. Ось чому, прибувши сюди, я вирішив насамперед зустрітися з вами.
Вой насупив брови. Він усе ще був чемний, але в голосі його вже почувся холодок.
— Спостерігачі нашого Сектора — люди висококваліфіковані. У мене немає жодного сумніву щодо точності їхніх даних для цього проекту. Може, у вас є інші дані?
Ні, немає, Соціологу Вой. Я користуюся їхніми даними. Викликають у мене сумнів тільки висновки. Погляньте, чи не повинен бути в оцій точці тензор-комплекс змінним, якщо дані любовних взаємин точні?
Вой глянув на перфострічку з видимою полегкістю.
— Певна річ, Техніку, це само собою зрозуміло, але тут рівняння переходять у тотожність. Внаслідок цього утворюється невеличка розвилина без бічних відгалужень, а далі дороги знову сходяться. Сподіваюсь, ви вибачите мені за вживання цих квітчастих порівнянь замість точних математичних висловів.
— Ціную вашу ґречність, — сухо сказав Харлан, — з мене такий Обчислювач, як і Соціолог.
— Отже, все гаразд. Змінний тензор-комплекс, на який ви звернули увагу, або ж, просто кажучи, розвилка не має ніякого значення. Дороги знову сходяться, і далі пролягає єдиний шлях. Це така дрібниця, що про неї не варто й згадувати в наших рекомендаціях.
— Коли ви так вважаєте, сер, то мені залишається тільки погодитися з вами. Та хоч би там як, треба визначити МНЗ.
На згадку про цю абревіатуру Соціолог поморщився. Харлан заздалегідь знав, що його реакція буде саме такою. МНЗ означало Мінімальну Необхідну Зміну, а тут і Технік був дока. Соціолог міг вважати себе поза всілякою критикою з боку нижчих істот, коли йшлося про інші питання, включаючи й математичний аналіз численних можливих часових Реальностей, але щодо МНЗ, то тут Технік залишався неперевершеним фахівцем.
Математичне обчислення не підходило. Навіть найбільший Комп'ютер, яким керував би найрозумніший і найдосвідченіший Старший Обчислювач, у кращому разі міг тільки вказати на ймовірні ряди місцезнаходження МНЗ. Правильний вибір МНЗ цілком залежав від знань і досвіду Техніка. Хороший Технік рідко помилявся. Першокласний Технік не помилявся ніколи.
Харлан не помилявся ніколи.
— МНЗ, рекомендоване вашим Сектором, — вів далі Харлан рівним, безстороннім голосом, карбуючи слова Єдиної Міжчасової Мови, — передбачає аварію космічного корабля і тяжку смерть дванадцяти космонавтів.
— Це неминуче, — сказав Вой, стенувши плечима;
— А я вважаю, — заперечив Харлан, — що МНЗ можна звести до простого переміщення невеличкої коробки з однієї полиці на іншу. Ось подивіться.
Харлан показав довгим пальцем на одну з перфорацій і акуратно обрізаним білим нігтем зробив уздовж неї ледь помітну позначку.
— Хіба таке розв'язання не змінює ситуацію?! — сказав Харлан. — Хіба воно не усуне розвилини й не приведе нас до...
— ...до ймовірної МБР, — прошепотів Вой.
— ...до точної Максимальної Бажаної Реакції, — закінчив Харлан.
Вой підвів очі. На його смаглявому обличчі відбилося щось середнє між гнівом і досадою. Харлан мимоволі звернув увагу на щербинку між верхніми передніми зубами Соціолога, яка робила його схожим на боягузливе зайчисько. Ця схожість аж ніяк не поєднувалася з тією стримуваною силою, що вчувалася у словах Воя.
— Очевидно, Рада Часів ще вкаже мені на цю помилку?
— Не думаю. Наскільки мені відомо, Рада нічого не знає про це. Принаймні ваш проект Зміни Реальності потрапив до мене без коментарів. — Харлан не уточнив значення у даному разі слова "потрапив", а Вой не спитав його про це.
— Отже, ви знайшли цю помилку самі?
— Атож.
— І не повідомили про неї Раду Часів?
— Ні.
Вой полегшено зітхнув, але відразу ж спохмурнів.
— А чому?
— Мало хто міг уникнути такої помилки. Я вирішив виправити її поки не пізно. Так я і зробив. А чом би й ні?
— Ну що ж, дякую вам, Техніку Харлан. Ви повелися як друг. Хоча помилка, що її припустився наш Сектор, була, як ви самі сказали, практично неминуча, у протоколі Ради вона мала б вигляд невиправданого недогляду.
Після невеличкої паузи Вой провадив далі:
— Хоча з другого боку, смерть кількох людей мало що важить проти отих змін особистостей, до яких призведе Зміна Реальності.
"Не відчувається, що він дякує щиро, — мимоволі подумав Харлан. — Може, навіть образився. Ба, а як подумає, що від догани його врятував якийсь Технік, то ще й обурюватися почне. Якби я був Соціологом, він потис би мені руку, але Технікові він руки не потисне. Навіть пальцем не доторкнеться до Техніка, а сам ладен приректи на смерть від ядухи дванадцятеро душ".
Та чекати, поки Соціолог почне обурюватися, означало звести справу нанівець, отож Харлан вирішив не гаяти часу.
— Сподіваюсь, що на подяку ваш Сектор не відмовить мені в невеличкій послузі?
— У послузі?
— Мені потрібен Розрахунок Життя. Всі потрібні дані в мене з собою. А також усі дані для проекту Зміни Реальності в 482-му. Мені хотілося б лише з'ясувати ефект впливу Зміни на долю певної особистості.
— Я не певен, що правильно зрозумів вас, — повільно мовив Соціолог. — У вас є всі умови зробити це у своєму Секторі.
— Безперечно. Але я не хотів би, щоб про мої особисті дослідження дізналися до їх завершення. У моєму Секторі було б важко зробити ці розрахунки та й, крім того... — Харлан закінчив фразу якимсь невиразним жестом.
— Отже, ви не хочете здійснити свої наміри через офіційні канали? — запитав Вой.
— Я хочу це зробити таємно. Мені потрібна конфіденційна відповідь.
— Адже ви знаєте, що це протизаконно. Я не можу піти на таке порушення правил.
Харлан спохмурнів.
— Але ж я пішов на порушення, коли не повідомив Раду Часів про вашу помилку. Проти цього порушення ви чомусь не заперечували. Якщо вже бути таким поборником правил в одному випадку, то таким самим поборником слід бути й в іншому. Сподіваюсь, ви мене розумієте?
Воєве обличчя свідчило, що він добре все зрозумів. Вой простяг руку.
— Можна глянути на ваші дані?
У Харлана відлягло від серця. Головна перепона залишилася позаду. Він напружено спостерігав за Соціологом, який, схилившись над привезеними перфострічками, мовчки вивчав їх. Тільки один раз Вой порушив мовчанку.
— Присягаю Часом, це ж зовсім незначна Зміна Реальності.
Харлан вирішив скористатися слушною нагодою.
— У тім-то й річ. На мою думку, зовсім мізерна Зміна. Нижче критичної різниці, тож я й проводжу дослідження індивідуально. Саме тому я не роблю Розрахунків у своєму Секторі. Погодьтеся, було б неетично з мого боку провадити ці Розрахунки в своєму Секторі, не переконавшись у власній слушності.
Вой нічого не відповів, і Харлан замовк, щоб ненароком не зіпсувати справу.
Нарешті Соціолог встав:
— Я передам ваші дані одному із своїх Розраховувачів Життя. Усе це триматимемо в таємниці. Сподіваюсь, ви розумієте, що це не можна розглядати як прецедент.
— Певна річ.
— Отже, якщо ви не заперечуєте, я хотів би бути свідком Зміни Реальності. Хочеться вірити, що ви зробите нам честь і здійсните МНЗ особисто.
Харлан кивнув головою:
— Всю відповідальність беру на себе.
Коли вони увійшли в спостережну камеру, там уже світилися два екрани. Інженери настроїли їх на потрібні координати в Просторі та Часі й пішли. Харлан і Вой були самі в кімнаті, що сяяла вогнями. (Блиск молекулярних плівок сліпив очі, але Харлан дивився тільки на екрани).
Обидва зображення були нерухомі. Вони немов завмерли відтоді, як почали відбивати математично точні моменти Часу.
Одне зображення мало яскраві природні кольори. Харлан упізнав у ньому машинний зал експериментального космічного корабля. Двері були прочинені, і крізь щілину виднівся лискучий черевик з червоного напівпрозорого матеріалу. Черевик залишався нерухомим. Усе немов вимерло. Якби зображення було різкіше й дозволяло розгледіти окремі порошинки в повітрі, то й вони висіли б нерухомо.
— Дві години тридцять шість хвилин машинний зал буде порожній, — сказав Вой. — У нинішній Реальності, певна річ.
— Знаю, — буркнув Харлан, натягуючи рукавиці.
Окинувши швидким поглядом полицю, він запам'ятав розташування потрібної коробки, виміряв відстань до неї кроками, прикинув, куди її слід перемістити. Тоді глянув на другий екран.
Якщо машинний зал перебував у Часі, який стосовно даного Сектора Вічності вважався "теперішнім", і його зображення мало чіткі обриси й природні кольори, то зображення на другому екрані було віддалене в майбутнє від першого на двадцять п'ять Сторіч, а тому було повите блакитним серпанком, як і кожне "майбутнє".
То був космічний порт. Темно-блакитне небо, металеві конструкції із синюватим відтінком на блакитно-зеленому грунті. На передньому плані стояв блакитний циліндр незвичайної форми, опуклий, немов роздутий внизу. Дві такі самі конструкції виднілися на задньому плані. Усі три циліндри дивилися розщепленими носами вгору. Розколина глибоко розрізала корпуси кораблів.
Харлан насупив брови.
— Який у них чудернацький вигляд!
— Електрогравітація, — сказав Вой. — За всю історію людства тільки в 2481-му Сторіччі були створені електрогравітаційні космічні кораблі. В них немає ні камер згоряння, ні ядерних установок. Вони мають приємний, естетичний вигляд. Шкода, що Зміна знищить їх, дуже шкода! — У спрямованому на Харлана погляді промайнув осуд.
Харлан стиснув губи. Звичайно, осуд! А чого ще він міг чекати? Адже він Технік.
Безперечно, дані про вживання наркотиків зібрав якийсь Спостерігач. На основі цих даних Статистик показав, що в нинішній Реальності число наркоманів збільшилося й досягло рекордної цифри. Якийсь Соціолог — можливо, навіть сам Вой — розробив Психологічну характеристику суспільства. І, нарешті, Обчислювач розрахував Зміну Реальності, яка зводить вживання наркотиків до безпечного рівня, і водночас виявив, що побічним ефектом такої Зміни стане зникнення електрогравітаційних космічних кораблів. Десятки, сотні людей, котрі посідали найрізноманітніші посади у Вічності, доклали рук до цього проекту.
Але тепер нарешті для втілення проекту в життя на перше місце має вийти Технік, може, й сам Харлан. Дотримуючись розроблених для нього інструкцій, Технік повинен здійснити Зміну Реальності. І тоді на нього посиплються обвинувачення всіх інших. Їхні гордовиті погляди скажуть: "Не ми, а ти зруйнував це прекрасне творіння людських рук".