Смиритель бур, розумний самодержець.
Так думав і його жорстокий внук.
Ні, милості не відчува народ:
Твори добро — не скаже він спасибі,
Грабуй, карай — тобі не буде гірше.
(Входить боярин)
Що?
Боярин
Привели гостей іноплемінних.
Цар
Іду прийнять; Басманов, підожди,
Зостанься тут: з тобою я ще маю
Поговорить.
(Виходить)
Басманов
Високий дух державний.
Дай бог йому з Отреп'євим проклятим
Управитись, і всюди він добра
Багато ще в Росії сотворить.
Важлива мисль в умі його родилась.
Не слід їй дать простигнути. Який-то
Для мене шлях одкриється, коли
Він зломить ріг боярству родовому!
Суперників у брані я не знаю;
Край царського престолу стану перший..
І може буть... Та що за дивний шум?
(Тривога. Бояри, придворні слуги в безладді біжать, стрічаються і шепочуться)
Один
По лікаря!
Другий
Мерщій до патріарха!
Третій
Царевича, царевича позвать!
Четвертий
Духівника!
Басманов
Що сталося раптово?
П’ятий
Захворів цар.
Шостий
Цар помирає.
Басманов
Боже!
П’ятий
На троні він сидів і враз упав –
Кров хлинула йому з ушей і уст.
(Царя виносять на кріслі; вся царська сім’я, всі бояри)
Цар
Ідіть собі — самого залишіть
Царевича зі мною.
(Всі виходять)
Помираю;
Обіймемось, прощай, мій сину. Ти
Зійти на трон повинен зараз... боже!
До тебе я іду тепер — і душу
Нема коли очистить покаянням.
Та, сину мій, я чую — ти дорожчий,
Аніж душі спасіння... буть тому!
Підданцем я родився, і мені
Слід би в пітьмі підданцем і померти;
Та я досяг царської влади... чим?
Ні, не питай. Доволі: ти безвинний,
Ти царствувать тепер по праву станеш,
Я, я за все сам богу відповім...
О сину мій, не піддавайсь омані,
Не май надій ти марних добровільно.
В бурхливі дні державу ти приймаєш:
Знай, небезпечний він, цей самозванець,
Він іменем озброєний страшним...
Я, з давніх літ досвідчений в управі,
Утримати міг заколот і бунт;
Тремтіло все весь час переді мною;
І зрада свій звести не сміла голос.
Ти ж молодий, невправний ще володар,
Як керувать ти будеш у грозу,
Гасити бунт, приборкувати зраду?
Та з нами бог! Він умудряє юність,
Він кволому дарує силу... слухай:
Порадника спочатку обери
Надійного, холодних, зрілих літ,
Любимого народом — а в боярах
Шановного за славою чи родом —
Хоч Шуйського. У війську, бач, потрібен
Умілий вождь; Басманова пошли
І будь твердий супроти чвар боярських.
Ти змалку ще сидів зі мною в Думі,
Ти знаєш хід державного правління;
Душа держав. Я нині мусив був
Знов відновить опали, страти, — можеш
Їх скасувать; тебе благословлять,
Як і твого благословляли дядю,
Коли престол він Грозного прийняв.
А згодом ти помалу, звільна, стиха
Знов натягай державні поводи.
Тепер послаб, та з рук не випускай їх...
Ласкавий будь, приступний для чужинців,
Довірливо їх послуги приймай.
Оберігай устав церковний строго;
Будь мовчазний; не мусить царський голос
Губитися в повітрі надаремно;
Як дзвін святий, віщати має він
Велику скорб або велике свято.
Ти, сину мій, вступаєш в ті літа,
Коли нам кров хвилює вид жінок.
Шануй, шануй священну чистоту
Невинності та соромливість горду.
Хто почуттям у любощі порочні
За юних літ вдаватися привик,
Мужніючи, стає той хмурий, лютий,
І ум його дочасно туманіє.
В сім'ї своїй будь завсігди главою;
Про матір дбай, та сам тримай ти владу —
Ти муж і цар; люби свою сестру —
Єдиний ти заступником їй будеш.
Феодор
(на колінах)
Ні, ні — живи і царствуй довговічно:
Народ і ми без тебе пропадем.
Цар
Всьому кінець — мої темніють очі
І чую я могильний хлад...
(Входить патріарх, святителі, за ними всі бояри. Царицю ведуть під руки, царівна ридає)
Хто там?
А! схима... так! святий чернечий постриг..
Ударив час, в монахи цар іде,
І буде гроб за келію мені...
Перегоди, владико патріарх,
Я цар іще: ви чуєте, бояри:
Це той, кому наказую я царство;
Цілуйте хрест Феодору... Басманов,
Ви, друзі всі... край гробу вас молю
Служить йому усердно і по правді!
Він юний ще такий і непорочний.
Клянетесь ви?
Бояри
Клянемось.
Цар
Я спокійний.
Мені ж простіть спокуси і гріхи,
І вольні всі, і потаємні кривди...
Святий отець, наближся, я готов.
(Починається обряд постригу. Жінок виносять непритомних)
СТАВКА
Басманов уводить Пушкіна.
Басманов
Ввійди сюди і говори все вільно.
Тож він тебе до мене посилає?
Пушкін
Тобі свою він дружбу обіцяє
І перший сан по нім в московськім царстві.
Басманов
Та вже і так Феодор вище многих
Підняв мене. Начальствую над військом,
Для мене він зневажив чин розрядний
І гнів бояр — я присягав йому.
Пушкін
Ти присягав наступнику престолу
Законному; та якщо інший є,
Законніший?..
Басманов
Послухай, Пушкін, годі,
Пустого тут не говори; я знаю,
Хто він такий.
Пушкін
Росія і Литва
Димитрієм давно його признали,
Та я, проте, на цьому не стою.
Можливо, він і справді є Димитрій,
Можливо, він і самозванець. Тільки
Я відаю, що рано, а чи пізно йому
Москву уступить син Борисів.
Басманов
Поки стою за юного царя,
То доти він престолу не покине;
Полків у нас доволі, слава богу!
Я поведу до перемоги їх,
А ви кого пошлете проти мене?..
Чи козака Карелу? а чи Мнішка?
Та й скільки вас? всього лиш вісім тисяч.
Пушкін
Ти помиливсь: і тих не набереш.
Я сам скажу — погане військо в нас,
Ті козаки лише грабують села,
Поляки лиш хизуються та п'ють,
А руських нас... та що там і казать...
Не стану я лукавити з тобою;
Та знаєш ти, чим дужі ми, Басманов?
Не військом, ні, не поміччю поляків,
А думкою — так! думкою народу.
Димитрія згадай-бо торжество
І мирні всі його завоювання,
Коли кругом без пострілу йому
Послушливо скорялися міста,
А воєвод упертих чернь в'язала!
Ти бачив сам: чи радо ваші раті
З ним билися; коли? ще за Бориса!
А нині ж як?., ні, пізно сперечатись,
Роздмухувать холодний попіл брані;
З усім умом і волею твоєю
Не вистоїш; не краще-бо тобі
Найпершим дать благорозумний приклад,
Димитрія царем оголосить
І тим йому в пригоді стать навік? —
Як думаєш?
Басманов
Дізнаєтесь ви завтра.
Пушкін
Рішись.
Басманов
Прощай.
Пушкін
Подумай же, Басманов.
(Виходить)
Басманов
Це правда все; скрізь обступає зрада.
Що діяти? Невже я буду ждать,
Щоб і мене бунтівники зв'язали
І видали Отреп'єву? Чи краще
Бурхливий біг потоку попередить,
Й самому теж... Але зламать присягу!
Себе зганьбить навіки з роду в рід!
Довірливість младого вінценосця
Запроданством жахливим оплатить...
Опальному вигнанцю легко так
Обдумувать повстання, змову, бунт —
Але мені, улюбленцю царському...
А смерть... а власть… а злигодні народні..
(Замислюється)
Сюди! хто там? (Свистить.) Коня! сурміть на збір.
ЛОБНЕ MICЦЕ
Пушкін іде, оточений народом
Народ
Царевич нам боярина прислав.
Послухаймо, що скаже нам боярин.
Сюди! сюди!
Пушкін
(на амвоні)
Московські громадяни,
Вам кланяться царевич наказав.
(Кланяється)
Ви знаєте, як промисел небесний
Царевича від рук убивця спас;
Ішов скарать він ворога свого,
Та божий суд вже покарав Бориса.
Димитрію Росія підкорилась;
Басманов сам з розкаянням усердним
Привів йому полки всі до присяги.
Димитрій вам несе любов і згоду.
Невже-бо ви в догоду Годуновим
Підіймете всі руки на царя
Законного, на внука Мономаха?
Народ
Звичайно, ні.
Пушкін
Московські громадяни!
Мир відає, чого ви натерпілись
Під владою жорстокого чужинця:
Опалу, глум, тортури і податки —
І труд, і глад — всього зазнали ви.
Димитрій же нагородить вас має,
Бояр, дворян, людей приказних, ратних,
Гостей, купців — і весь шановний люд.
Чи ж вам ото безтямно опиратись
І милості чванливо уникать?
Та він іде на царствений престол
Своїх батьків — у супроводі грізнім.
Не гнівайте ж царя та бійтесь бога.
Цілуйте хрест законному владиці;
Смирітеся, негайно посилайте
Димитрію у стан митрополита,
Бояр, дяків і виборних людей,
Хай б'ють чолом отцеві-государю.
(Сходить. Гомін народний)
Народ
Що там казать? Боярин правду мовив.
Нехай живе Димитрій, батько наш!
Мужик
(на амвоні)
Народ, народ! у Кремль! в палати царські!
Ходім в'язать Борисове щеня!
Народ
(лине юрбою)
В'язать! Топить! Нехай живе Димитрій!
Хай гине рід Бориса Годунова!
КРЕМЛЬ. ДІМ БОРИСІВ. СТОРОЖА БІЛЯ ГАНКУ
Феодор під вікном.
Старець
Подайте милостиню, Христа ради!
Сторожа
Іди геть, не велено розмовляти з в'язнями.
Феодор
Іди, старий, я бідніший за тебе, ти на волі.
(Ксенія під покривалом підходить також до вікна)
Один з народу
Брат і сестра! Бідні діти, як ті пташки у клітці.
Другий
Є кого жаліть? Прокляте плем'я!
Перший
Батько був лихий, а дітки невинні.
Другий
Яблуко від яблуні недалеко падає.
Ксенія
Братіку, братіку, здається, до нас бояри йдуть.
Феодор
Це Голіцин, Мосальський. Інші мені незнайомі.
Ксенія
Ох, братіку, серце завмирає!
(Голіцин, Moсальський, Молчанов і Шерефедінов. За ними троє стрільців)
Hарод
Розступіться, розступіться. Бояри ідуть.
(Вони входять у дім)
Один з народу
Чого вони прийшли?
Другий
Та мабуть, узяти присягу з Феодора Годунова.
Третій
Справді? — чуєш, який у домі шум! Тривога, б'ються...
Hарод
Чуєш? вереск! — це жіночий голос. Увійдімо! — Двері замкнені — крики стихли.
(Відчиняються двері. Мосальський з'являється на ганку)
Moсальський
Народ! Марія Годунова і син її Феодор умертвили себе отрутою. Ми бачили їх трупи.
(Народ від жаху мовчить)
Що ж ви мовчите? кричіть: хай живе цар Димитрій Іванович!
Народ німує.