13. Так звалися маніфести гетьманів.
14. Пилип Орлик— генеральний писар, поплічник Мазепи, після смерті (в 1710 р.) Мазепи дістав від Карла XII "титул" малоросійського гетьмана. Згодом перейшов у магометанську віру і вмер в Бендерах близько 1736 року.
15. Булавін Кондратій — донський козачий сотник, що очолив повстання донських козаків у відповідь на спробу Петра І повернути з Дону біглих селян і солдатів-дезертирів.
16. Таємний секретар Шафіров і гр. Головкін, друзі й заступники Мазепи.
17. Станіслав — польський король початку XVIII ст.
18. Під час невдалого походу до Криму Кази-Гірей пропонував Мазепі з'єднатися з ним і спільно напасти на російське військо.
19. В своїх листах Мазепа скаржився, що доносителів катували надто легко, і невідступно вимагав їх страти, порівнюючи себе з Сусанною, безвинно обмовленою беззаконними стариками, а графа Головкіна — з пророком Данилом.
20. Село Кочубея.
21. Вже засуджений на смерть, Кочубей був катований у війську гетьмана. З відповідей нещасного видно, що його допитували про скарби, заховані ним.
22. Військо, що перебувало на власному утриманні гетьманів.
23. Петро І з властивою йому швидкістю та енергією вжив заходів для викоренення зради.
"1708 ноября 7-го числа, по указу государеву, казаки по обычаю своєму вольними голосами выбрали в гетьманы полковника стародубского Ив. Скоропадского.
"8-го числа приехали в Глухов киевский, черниговский и переяславский архиепископы.
"А 9-го дня предали клятве Мазепу оные архиереи публично; того же дня и персону (куклу) оного изменника Мазепы вынесли и, сняв кавалерию (которая на ту персону была надета с бантом), оную персону бросили в палачевские руки, которую палач, взяв и прицепя за веревку, тащил по улице и по площади даже до виселицы, и потом повесили.
"В Глухове же 10-го дня казнили Чечеля и прочих изменников..." (Журнал Петра Великого ).
24. Чечель одчайдушно обороняв Батурін проти війська кн. Меншикова.
25. Вночі Карл, сам оглядаючи наш табір, натрапив на козаків, що сиділи коло вогнища. Він поскакав просто на них і одного з них застрелив. Козаки дали по ньому три постріли і тяжко поранили його в ногу.
26. Діло не тяглося і двох годин. "Ибо (сказано в Журн. Петра Великого) непобедимые господа шведы хребет свой показали и от наших войск вся неприятельская армия весьма опрокинута".
27. Московський імператор, охоплений радістю, сховати яку він не давав собі труда, приймав на полі бою полонених, яких приводили до нього натовпом, і щохвилини питав: "Де ж мій брат Карл?"
...Тоді, піднісши келих з вином, він сказав: "За здоров'я моїх вчителів у військовій справі!" Реншільд запитав його: кого він вшанував таким чудовим найменням. "Вас,панове шведські генерали", — відповів цар. — "В такому разі, ваша величність, — сказав граф, — ви дуже невдячні, коли так кепсько повелися з своїми вчителями".
28. Обезглавлені тіла Іскри і Кочубея були віддані родичам і поховані в Київській лаврі; над їх гробом висічено такий напис:
"Кто еси мимо грядый о нас неведущий,
Елицы зде естесмо положены сущи,
Понеже нам страсть и смерть повеле молчати,
Сей камень возопиет о нас ти вещати,
И за правду и верность к монарсе нашу,
Страдания и смерти испыймо чашу.
Злуданьем Мазепы, всевечно правы,
Посеченны заставшие топором во главы;
Почиваем в сем месте Матери Владычне,
Подающия всем своим рабом живот вечный.
Року 1708 месяца июля 15 дня посечены средь обозу войскового за Белою Церковию на Борщаговце и Ковшевом благородный Василий Кочубей, судия генеральный; Иоанн Искра, полковник полтавский. Привезены же тела их июля 17 в Киев и того ж дня в обители святой Печерской на сем месте погребены".