ЬевИапиБ — звіриний) — середньовічні твори з алегоричними дидактичио-моралізаторськими описами різних звірів.
7 Євангеліє розповідає про весілля бідняків у Кані Галілейсь-кій, на якому Ісус Христос, коли забракло вина, перетворив на вино воду; весілля Гамаша, багатого селянина, який щедро частував своїх гостей, — епізод з роману видатного іспанського письменника М. Сервантеса (1547—1616) "Дон Кіхот".
8 Маладетта — один з найвищих хребтів у Піренеях.
9 Л а-М а н ч а — іспанська провінція, в якій високо розвинено скотарство.
10 У давньоримській міфології — душі померлих не своєю смертю, привиди, які мучать по ночах живих.
11 Скромної, спартанської. Жителі Спарти (Лакедемону) були дуже невибагливі в харчуванні.
12 Алея в Парижі, поблизу королівського палацу Лувр, яка була в XVII ст. улюбленим місцем прогулянок паризької знаті.
13 Г е б а — давньогрецька богиня юності — підносила богам їх-пю їжу й питво — амброзію і нектар. її зображали як молоду дівчину в вінку із квітів і золотим келихом у руках.
14 Давньогрецький бог мудрості, покровитель мистецтв і муз; Талія — одна з дев'ятьох муз, покровителька комедії.
IV. РОЗБІЙНИКИ-ОПУДАЛА
1 Торгівля сіллю в ті часи була державною монополією.
2 Довгий іспанський складаний ніж з трохи вигнутим лезом.
3 Італійське місто поблизу Венеції, відоме художніми виробами зі скла.
4 Регул Марк Атилій (III ст. до н. е.) — римський консул; відпущений під чесне слово на деякий час із карфагенського полону, він повернувся назад і мужньо витримав тортури, яким піддали його вороги.
5 У л і с с — римська форма імені кмітливого і хитрого Одіссея, давньогрецького героя, описаного Гомером. Тут у розумінні — хитромудрий майстер.
6 Морське божество у давніх греків, старик, який міг безперервно змінювати свою зовнішність.
7 Герой іспанської епічної поеми XII ст. "Пісня про мого Сі-да" і народних романсів, хоробрий воїн, який прославився в боях з маврами (племенами Північної Африки). В романсі "Смерть Сі-да" (XVI ст.) розповідається, як маври, довідавшись про його смерть, напали на Валенсію. Тоді захисники міста посадили мертвого Сіда на коня і, підтримуючи його, виступили проти ворожого війська. Побачивши Сіда, злякані маври кинулися тікати.
8 Накидка, дорожній плащ (ісп.).
9 Стовпи, камені та ін. знаки, що їх ставили в давнину па кордонах держав і межах земельних володінь. Назва походить від імені Термін — так звали давньоримського бога меж і кордонів.
,0 Орки — морські чудовиська з поеми Аріосто "Несамовитий Роланд". Герой твору вбиває їх, щоб звільнити свою кохану. ~
11 В поемі Вергілія "Енеїда" е епізод, де герой спускається в потойбічний світ, узявши з собою знайдену в лісі золоту гілку, яка правила йому за весло під час переправи через Стікс, річку підземного царства.
12 Давньогрецький філософ (III ст.), якому приписують авторство трактату "Про величне".
13 Йдеться про героїв середньовічних романів, які здійснювали незвичайні подвиги на честь дам свого серця.
V. В ЗАМКУ МАРКІЗА
Давня назва грецького острова Лесбос; у переносному розумінні — місце щастя, радості й достатку.
2 Вулкан — бог вогню, покровитель ковальства і ливарництва у давніх римлян (у греків — Гефест).
3 Тобто з Венеції — купецької республіки (тепер — провінція Італії), відомої і своїми ремеслами, зокрема виробництвом скла; іспанське місто Кордова славилося виготовленням шкір.
4 Син давньогрецького бога морів Посейдона, хлопець з риб'ячим хвостом і мушлею, дуючи в яку, він викликав або вгамовував бурі на морі.
5 Алькандр — молодий герой із стародавніх французьких комедій.
6 Силен — одне з лісових божеств у давньогрецькій міфології, сатир, веселий, п'яний козлоногий старик.
7 Родина знаменитих французьких архітекторів XVI—XVII ст.
8. Великий фламандський художник Рубенс (1577—1640) намалював серію картин із життя французької королеви Марії Медічі.
9 Телемська обитель — абатство, описане в романі Рабле "Гаргантюа і Пантагрюель", ідеальна громада, де всі живуть щасливим життям.
10 Аргус — стоокий велетень з давньогрецької міфології, у якого навіть під час сну частина очей пильнувала. Переносно — пильний, недремний сторож.
11 Богемія (так довгий час називали Чехію) славилася виробництвом шкір.
12 Соборна троянда — велике кругле вікно над головним входом готичних соборів, складне переплетіння якого нагадує пе-люстки-троянди,
13 Марс — давньоримський бог війни.
14 Йдеться про епізод з гомерівської "Одіссеї", в якому царівна Навсікая зпаходить на березі моря Одіссея (Улісса) після корабельної катастрофи.
,5Арді Александр (1570—1631) — французький драматург, автор близько 700 трагедій, трагікомедій і пасторалей. Далі названо найпопулярніші в 20—30 рр. XVII ст. п'єси тогочасних авторів — Теофіля Bio (трагедія "Шрам і Фісба"), Жоржа Скюдері (трагікомедії "Лігдамон і лідіас", "Покараний обманщик"), П'єра К орне л я ("Вдова"), Жана Ротру ("Перстень забуття") та ін. французьких письменників XVII ст.
16 Г і г е с — юний пастух із Лідії (давня країна в Малій Азії) — мав, за легендою, чарівний перстень, завдяки якому міг стати невидимим.
17 "Ф і в а ї д а, або Брат и-в о р о г и" — відома трагедія французького драматурга XVII ст. Жана Расіна, в основі якої лежить давньогрецька легенда про Етеокла та Полініка — двох братів, що вели між собою запеклу війну за владу і загинули в ній.
18 Емпірей в уявленні давніх греків — горішня частипа неба, повна світла оселя богів.
19 За давньогрецьким міфом, верховний бог Зевс доручив Парі-сові, сину троянського царя, розсудити, яка з трьох богинь — Гера (цариця богів), Афіна (богиня мудрості) чи Афродіта (богиня кохапня, у римлян — Венера) — найкраща, віддати їй золоте яблуко я написом: "Найпрекраснішій". Паріс віддав яблуко Афродіті.
20Геракліт Ефеський (VI—V ст. до н. е.) — давньогрецький філософ-матеріаліст, висловлював наївно діалектичпі погляди на життя, котрі сприймалися як безрадісні, песимістичні; за це його прозвали "ридаючим".
21 Давньогрецький історик (II ст. до н. е.), автор відомого в середньовіччя твору "Воєнні хитрощі".
22 Горацій Флакк Квінт — давньоримський поет (І ст. до н. е.), автор віршованого трактату "Про поетичпе мистецтво", у якому він говорить і про поетичні розміри, згадуючи, між іншим, "довжелезні та пишні слова".
23 Генріх IV —король Франції (1594—1610).
24 Сарацинами (від араб, шаракіїп — східні люди) в середні віки називали арабів і деякі інші народності Близького Сходу; християни-європейці вважали їх за язичників і тривалий час воювали з ними.
25 П л а в т Тіт Макцій (III—II ст. до н. е.) — давньоримський комедіограф, який висміював у своїх творах скнарість, хвальковитість, легковажність тощо. Хвальковитий воїн з однойменної його комедії став згодом персонажем італійських, іспанських і французьких комедій.
26 Давні римляни зображали Юпітера із скіпетром у руці і орлом — символом влади та могутності — біля тропу.
27 Титани — в античній міфології — велетні, які вступили в боротьбу з богами.
28 Йдеться про легендарні подвиги давньогрецьких героїв. Те-сой (Тезей) убив, зокрема, чудовисько Мінотавра, а Геракл, відомий своїми дванадцятьма подвигами, знищив страшного немейського (жив коло міста Немеї) лева, у шкурі якого відтоді завжди ходив.
29 Богиня Венера любила Марса і зневажала свого некрасивого кривого чоловіка Вулкана (давньоримська міфол.).
30 Тобто бути під владою жінки. За біблійною легендою, сила староєврейського героя Самсона була в його волоссі. Коли він спав, красуня Д а л і л а обстригла його і цим позбавила сили. Алкід —одне з імен Геракла (див. прнм. 7 на стор. 411).
31 У давньоримській міфології — богиня неба, дружина Юпітера, втілення вічновідновлюваної природи; миючись у Канафосько-му джерелі, вона щороку відновлювала свою молодість.
32 Кров і полум'я (ісп.).
33 Два великі легендарні потопи — насланий за гріхи людей всесвітній потоп, під час якого бог врятував тільки праведника Ноя та його родину, і потоп, що затопив більшу частину Греції, коли у Фівах (стародавнє грецьке місто-держава) правив легендарний цар Огігес.
34 Змінена форма імені Магомета, точніше — Мухаммеда (VIVÍ І ст.), засновника ісламу.
35 Божество, якому в середньовіччя поклонялися т. зв. сарацини.
був непереможний у бою, бо його мати Гея (земля) додавала йому сил, поки він доторкався до неї.
37 В античпій міфології — бог підземного світу, повелитель царства мертвих, якого зображали звичайно із двозубцем у руках; інші імена — А ї д, Гаде с Прозсрпіпа (Персефона) — його дружина, яку він викрав і силоміць завіз у потойбічний світ.
38 Медуза — у давньогрецькій міфології — одна з трьох горгоп, жінок-страховиськ; на голові унеї замість волосся вилися змії, від погляду її кам'яніло все живе. *
39 Античний міф розповідає, що Зевс (Юпітер), закохавшись у царівну Семелу, являвся до неї як простий смертний, щоб не злякати дівчину. Коли ж Семела все-таки добилася, щоб коханий показався в своєму справжньому вигляді, бог став перед нею у вогні блискавиць, які спалили смертну дівчину.
40 Сегідилья — іспанський (андалузький) народний танець-пісня.
41 Кіт, персонаж байки французького поета Жана Лафонтена (XVII ст.) "Кіт, ласка і кролик".
42 Брейгель Ян (1568—1625) — нідерландський художник, прозваний за любов до ідилічних пейзажів Райським (Оксамитним), на відміну від своїх батька й брата, теж художників, відомих як Брейгель Мужицький та Брейгель Пекельний.
43 Ендимі.он — у давньогрецькій міфології — юнак, якого по
А н т е й — герой у
який
любила Артеміда (Діана). Вона приспала його в печері на горі Латмос і по ночах приходила до нього.
44Цитера (Кифера)— острів у Середземному морі, де, за давньогрецьким міфом, був храм Афродіти (Венери). Переносно—г царство кохання.
45 Молодий римлянин Муцій Сцевола (VI ст. до н. е.), захоплений ворогами в полон, показуючи, що він нічого не боїться, поклав руку на вогонь і, не здригнувшись, дивився, як вона горить.
46 Герой давньогрецького міфу, юнак, який, літаючи на крилах, скріплених воском, піднявся надто високо; сонце розтопило віск, хлопець упав і розбився.
VI. ХУРТОВИНА
1 В одному з епізодів роману "Дон Кіхот" розповідається, як герой, щоб пом'якшити серце коханої, надумав лишитися в нетрях Сьєрра-Морени (гори в Іспанії) і вдатися до різних шалених витівок; серед них — стрибання і перекидання в самій сорочці на скелях.
2 Йдеться про епізод з роману "Амадіс Гальський".
3 Бог сну у давніх греків.
4 "Зуба пам'ятний слід" (лат.).