В переносному розумінні — збори, рада, судилище.
15 Зруйнований у XII ст. замок поблизу Парижа.
16 Феодальний замок-фортеця; його побудував у XII ст. англійський король Річард І Левове серце, який воював з французьким королем і кілька років був у Франції.
17 Дух-храиитель (божество) місця (лат.).
18 У давньогерманській міфології — дух-покровитель житла.
19 Вельзевул — у ранньохристиянській релігії — повелитель злих духів, диявол.
20 Середньовічні повір'я приписували саламандрам здатність жити у вогні. Сарабанда — старовинний іспанський народний танець.
21 Кариби — індіанські племена Південної Америки. Живуть переважно в зоні тропічних лісів і саван.
22 Кіраса — металеві лати, що їх надівали, аби захистити груди й спину від ударів холодною зброєю.
23 Нестор — міфологічний цар у Стародавній Греції, якого оспівав давньогрецький поет Гомер у поемі "Одіссея", мудрий стариган, що прожив понад сто років; його ім'я символізує мудрість і довголіття.
24 Плетене з прядива взуття іспанських селян.
25 Взуття давньогрецьких і римських акторів, сандалії з дуже товстою підошвою, в яких актор ставав вищий,— це надавало більшої величі й урочистості образам античної трагедії. Звідси вислів "Ставати на котурни" — підносити себе.
26 Дюрер Альбрехт (1471—1528) — німецький художник, автор відомої серії гравюр на сюжети "Апокаліпсиса" — розділу Біблії, в якому провіщається "кінець світу" тощо. На одній з них зображено лицаря на коні, поряд з яким стоять смерть і диявол.
27 Берта або Бертрада (VIII ст.)—дружина короля франків Піпіна Короткого і мати Карла Великого, яка, за легендою, до одруження була знаменитою прялею.
28 Р о н с а р П'є р (1524—1585) — поет французького Відродження, особливо відомий своїми одами та любовними сонетами.
29 Льє — старовинна французька міра довжини, близько 4,5 км.
30 Арпан — міра площі, ЗО арів.
31 П е р ш — стародавня область у Франції, славилася своїми садами.
32 Християпська легенда розповідає, що під час переслідування християн семеро хлопців (отроків) разом із своїм вірним псом сховалися в печері. Замуровані там. вони були приречені на голодну смерть. Але бог навіяв на них сон, який закінчився через двісті років.
II. БАЛАГУЛА ФЕСПІДА 1
1 Ф е с п і д (VI ст. до н. е.) — поет і актор, якого вважають творцем давньогрецької трагедії. Він нібито їздив по Греції на возі, що правив йому і за сцену для показу своїх п'єс
2 У поемах Гомера богиню світанку Еос (у римлян — Аврора) названо "розоперстою", її пальці нібито світилися зсередини.
3 Сатир — лісове божество з давньогрецької міфології, напів-людина-иапівцап, істота з нахилами п'янички, наділена рисами розбещеності. Переносно — розбещена людина.
4 Новий міст — найстаріший у Парижі кам'яний міст (побудовано в 1578—1607 рр.), оздоблений багатьма гротескними фігурами роботи скульптора Жермена Пілона. В минулому — місце жвавої торгівлі, де збиралися люди різних прошарків і занять.
5 Леандр, Ізабелла — традиційні персонажі давніх французьких комедій — герой-полюбовник і наївна цнотлива дівчина.
6 Комедійний персонаж, людина, яка хизується показною обізнаністю, намагається всіх повчати (від італ. pedante — педагог, учитель).
7 Хвалько, фанфарон. Персонаж старовинних французьких комедій.
3 Володар, повелитель, жорстокий правитель. Актор, який виконував такі ролі. Він же — Ірод. *
0 Від назви міста Байонна, відомого виробництвом харчових продуктів. Те саме далі: рів'ерська — від "Рів'єра" (смуга узбережжя Середземного моря), кагор, бордо — вина, від назв міст Кагор (Каор) та Бордо, де їх виготовляли.
10 Серафіна — вогняна, полум'яна, (з давньоевр.).
11 Герой роману французького письменника XVI ст. Франсуа Рабле "Гаргантюа і Пантагрюель", веселий, життєрадісний велетень, що мав добрий апетит, багато їв і пив (так само, як і його син Пантагрюель).
12 Шандал — великий, важкий свічник.
13 В Біблії згадується священний світильник на сім свічок — за кількістю релігійних таїнств.
14 Гіменей, Гімен — бог шлюбу у давніх греків та римлян.
15 Мере Жан, Трістан л'Е рміт Франсуа — французькі поети і драматурги XVII ст., автори популярних свого, часу трагедій, в т, ч. і названих тут.
16 Члени могутнього в свій час Мальтійського духовно-лицарського ордену, що містився на острові Мальті (в Середземному морі).
17 Жвава, спритна І лукава служниця у французьких комедіях XVII—XIX ст.
18 Літня жінка, яка супроводить дівчину, наглядає за її поведінкою. Тут — акторка, що виконує такі ролі.
19 Анна Австрійська —дружина французького короля Лю-довіка XIII (XVII ст.), мати Людовіка XIV.
20 Від назви міста Алансоиа, де виготовляли дуже тонкі мережива.
21 Войовничі красуні. Пантесілея —в античній міфології цариця жіиок-войовниць, амазонок; М а р ф і з а — героїня поеми італійського поета Лудовіко Аріосто (1474—1533) "Несамовитий Ро-ланд".
22 Кассандр — традиційний персонаж італійських, а в XVII ст. і французьких комедій, простий, довірливий стариган, якого безсоромно обманюють усі довколишні.
23 Даріолетта — одна з героїнь іспанського лицарського роману XV ст. "Амадіс Гальський", у якому розповідається про подвиги шляхетного коханця, — спритна і хитра повірниця інфанти (принцеси); в переносному розумінні — звідниця.
24 Добродушний і веселий слуга у старовинних фрапцузьких комедіях.
25 У Гирканії, північній частині стародавньої Персії, водилися дуже люті тигри.
26 Персонажі старовинних французьких комедій. Труфальді-н о — обманутий старик, дядько або опікун молодої героїпі; Е р-г а с т — закоханий юнак, суперник героя.
27 "Амадіс Гальський" (див. прим. 23); "А с т р е я" — роман французького письменника Оноро д'Юрфе (1567—1625), в якому змальовано ідилічне життя закоханих пастухів і пастушок.
28 Тобто був каторжником на галерах.
29 П о л і ф о н т — легендарний цар Сіцілії, жорстокий тиран, традиційний герой давніх трагедій.
30 В Євангелії розповідається, нібито апостола Варфоломія, одного з учнів Ісуса Христа, замучили, розіп'явши вниз головою на хресті. Біблійні сюжети свого часу широко використовувались у мистецтві.
31 Гарньє Робер (XVI ст.), Скюдері Жорж (XVII ст.) — популярні французькі поети і драматурги.
32 Дванадцять лицарів Круглого столу — оточення короля Карла Великого (742—814 рр.); про них розповідається в середньовічному французькому епосі.
33 У давньогрецькій міфології — вродливий юнак, що закохався в своє відображення у воді і помер від нерозділеного кохання, перетворившись у квітку, яку назвали його іменем — нарцис.
34 Герой давньогрецької міфології, покараний за зневагу до богів. Стоячи по горло у воді під гілками, на яких росли плоди, віп не міг ні напитися, ні попоїсти, бо коли хотів ковтнути — вода відступала, а як простягував руку до плодів — гілки відхилялися. Звідси вислів "Танталові муки".
35 Християнські пустельники, які виснажували себе постом і молитвами.
36 Брадаманта — войовнича діва з поеми "Несамовитий Ролаид"; епізоди цієї поеми лягли в основу численпих трагедій XVI—XVII ст.
37 Дванадцятискладові французькі вірші з наголосом на шостому й дванадцятому складах. Перший твір, написаний ними, — "Роман про Александра Македонського" (XII ст.). Звідси й походить назва.
38 Демон кошмарних снів із фантастичної повісті французького письменника XIX ст. Шарля Нодьє "Смарра, або Нічні демони".
39 Пан — давньогрецький бог лісів і гаїв, покровитель пастухів, мисливців, рибалок — бридкий козлоногий стариган. Близький до нього бог у римській міфології — Фавн.
40 Німфи — жіночі божества в античній міфології, які уособлювали різні сили природи.
41 В а с и л і с к — казкова тварина, здатна вбивати своїм поглядом.
42 Міфічні велетні. Поліфем — жорстокий циклоп (одноока потвора), описаний в "Одіссеї" Гомера; Какус — лютий і підступний здоровань ненажера у стародавніх римлян, якого описав у поемі "Енеїда" римський поет Вергілій (І ст. до н. е.).
43 Мізерною, убогою. Послідовники давньогрецького філософа Піфагора (VI ст. до н. е.), вірячи в потойбічне життя душі, зневажливо ставилися до земного благополуччя.
44 Давньоримська богиня щастя, багатства, долі.
43 Ельдорадо (ісп. el dorado — золотий) — фантастична країна казкових багатств і чудес, яку розкушували іспанці, завойовуючи Південну Америку; X а н а а н — давня назва Палестини; за Біблією, стародавні євреї, перебуваючи в єгипетському полоні, прагнули повернутися в Ханаан. Переносно — заповітна мета.
46 Бог кохання — Амур (Купідон) у стародавніх римлян, Ерос (Ерот) у греків,— якого зображали крилатим хлопчиком або юнаком з луком, сагайдаком та золотими стрілами. Влучаючи в серця людей чи богів, ті стріли зароджували в них любов.
47 Верховний бог стародавніх римлян Юпітер викрав Європу, дочку фінікійського царя, підійшовши до неї в личині бика; О м ф а л а, лідійська цариця, примушувала Геракла носити жіночий одяг і робити жіночі домашні роботи; Арістотель, давньогрецький філософ, котрий засуджував безумство любові, закохавшись, виконував, за легендою, всі примхи глумливої красуні.
48 Синекура (лат. sine сига — без турбот) — посада, на якій майже нічого не треба робити.
49 М і т р а — давньоіранський та індійський бог сонця, чистоти і правди, якого споріднювали з биком.
50 Давньогрецький філософ-матеріаліст (V—IV ст. до н. е.); вважав, що тварини мають свою мову, незрозумілу людям.
51 Йдеться про епізод, описаний у 23-му розділі другої книги роману Ф. Рабле "Гаргантюа і Пантагрюель".
62 Безлюдна пустельна місцевість (ісп.).
53 Діана — давньоримська богиня лісів і полювання. У греків — Артеміда. 64 Див. прим. 36.
III. ЗАЇЗД "ГОЛУБЕ СОНЦЕ"
1 У давньогрецькій міфології — прибита горем стара жінка, яка втратила на війпі своїх дітей і чоловіка — Ппіама, царя Трої (ІЛіону).
2 Давньоримські богині долі (у греків — м о й р и); їх уявляли в образі старих потворних жінок, одна з яких (К лото) пряде нитку людського життя, друга (Л а х е с і с) пропускає її через усі злигодні, а третя (А т р о п а, тобто неминуча) перерізує, обриваючи життя.
3 Псевдонім Франсуа Рабле (складений з переставлених літер його імені), під яким письменник опублікував дві перші книги роману "Гаргантюа і Пантагрюель". У третій його книзі розповідається про потворну стару відьму-віщунку (сивілу), що жила в Пан-зусті (назва місцевості).
* 4 Біблійний персонаж Йосиф Прекрасний і герой давньогрецької міфології Іполит, будучи зовсім байдужим до жінок, стійко відкидали їхню любов.
6 Трирема — судно у давніх греків, галера з трьома рядами весел.
6 Бестіарії (лат.