А мій пан, цар, немов Божий ангел, тому зроби, що добре в очах твоїх!
29 Бож хіба вся оселя батька мого не була варта смерті перед моїм паном царем? Та ти вмістив раба свого при столі своєму. І яке ж я маю право скаржитися перед царем?30 І сказав йому цар: "Годі про це. Я сказав: "Ти та Ціва поділите землю"".
31 І сказав Мефівошет до царя: "Та хай йому дістанеться все, раз мій пан, цар, прийшов з миром до оселі своєї!".
32 А ґілеадянин Барзіллай зійшов з Роґеліму, і перейшов з царем Йордан, щоб провести його за річку.
33 А Барзіллай був дуже старий, віку вісімдесяти років. Він годував царя, як той сидів був у Маханаїмі, адже був дуже заможною людиною.
34 І сказав цар до Барзіллая: "Перейди зі мною, і я годуватиму тебе при собі в Єрусалимі".
35 І сказав Барзіллай до царя: "Скільки ще часу життя мого, що я піду з царем до Єрусалиму?
36 Я сьогодні віку вісімдесяти років. Чи можу я розпізнавати між добрим та лихим? Чи розпізнає твій раб смак того, що їстиме й питиме, чи голоси співаків та співачок? Нащо буде ще раб твій тягарем для свого пана царя?
37 Трохи перейде твій раб з царем за Йордан. І не варте це винагороди від царя?
38 Хай раб твій повернеться і хай помре у своєму місті при могилі батька свого та своєї матері. А ось раб твій, син мій Кімган, перейде з паном моїм, царем, а ти зроби йому, що добре в очах твоїх".
39 І сказав цар: "Кімган перейде зі мною, а я зроблю йому, що миле в очах твоїх. І все, що забажаєш, я зроблю тобі!"
40 І весь народ перейшов Йордан, перейшов і цар. І цар поцілував Барзіллая, та й поблагословив його, і той повернувся на своє місце.
41 А цар пішов до Ґілґалу, а з ним пішли Кімган та весь Юдин народ, і вони провадили царя, а ще йшла половина Ізраїлевого народу.
42 Аж ось усі ізраїльтяни прийшли до царя. І сказали вони цареві: "Чому вкрали тебе наші брати, люди Юдині, і перепровадили царя та його оселі через Йордан, та всіх Давидових людей з ним?"
43 Юдині ж люди відповіли Ізраїлеві: "Бо близький цар до нас! І чого то запалився тобі гнів на цю річ? Чи справді з'їли ми що в царя? Чи він роздав нам які подарунки?"
44 А ізраїльтяни сказали юдеям: "Нас десять частин у царя, а також і в Давида нас більше за вас. Чому ж ви злегковажили нас? Хіба ж не нам було перше слово, щоб повернути царя?" Але слово юдеїв було гостріше від слова ізраїльтян.
2 про Самуїла 20
1 І трапився там негідник один на ім'я Шева, син Біхрі, з роду Веніяминового. І засурмив він у сурму та й промовив: "Нема нам частки в Давиді, і нема нам спадщини у сина Єсеєвого! Ізраїлю, усі до наметів своїх!"
2 І пішли ізраїльтяни від Давида за Шевою, сином Біхрі, а юдей залишився при своєму цареві від Йордану й аж до Єрусалиму.
3 І прийшов Давид до свого помешкання в Єрусалим. І взяв цар десять жінок наложниць, яких настановив був пильнувати будинок свій, та й віддав їх під варту. І він їх годував, але до них не приходив. І були вони ув'язнені аж до дня своєї смерті, були як вдови за життя чоловіка.
4 І сказав цар до Амаси: "Склич мені юдеїв у три дні і повертайся!"
5 І пішов Амаса, щоб скликати Юду, та запізнився до визначеного часу, про який він умовився.
6 І сказав Давид до Авішая: "Шева, син Біхрі, може накоїти нам лиха більше від Авесалома. Візьми слуг свого пана та наздожени його, щоб він не знайшов собі якої фортеці, і не сховався за її мурами від нас".
7 І вийшли за ним Йоавові люди і керетянин, і пелетянин та всі лицарі, і пішли вони з Єрусалиму наздоганяти Шеву, сина Біхрі.
8 Вони були при великому камені, що в Ґівеоні, а Амаса вийшов проти них. Йоав же був одягнутий у свій одяг, з прип'ятим мечем на стегні його.
9 І сказав Йоав до Амаси: "Чи гаразд тобі, брате мій?" І Йоав узяв правою рукою Амасу за бороду, щоб поцілувати його.
10 А Амаса не звернув уваги на меча, що був у Йоавовій руці. І той ударив його ним у живіт, і вивалилися нутрощі його на землю, і не довелося бити ще раз, бо той помер... І Йоав та брат його Авішай гналися за Шевою, сином Біхрі.
11 А один з Йоавових слуг став над Амасою та й сказав: "Хто воліє бути з Йоавом, і хто за Давида, ідіть за Йоавом!"
12 А Амасу валявся в крові серед битого шляху. І побачив той чоловік, що весь народ зупинявся, і стягнув Амасу з битого шляху на поле, і накрив його, щоб не видно було, і щоб не зупинявся ніхто біля нього.
13 Як прибрали його з битого шляху, то пішли всі за Йоавом, щоб наздоганяти Шеву, сина Біхрі.
14 А той перейшов серед усіх Ізраїлевих племен до Авел-Бет-Маахи, і серед усіх береян, і були вони зібрані, і теж пішли за ним.
15 А Йоавові люди прийшли і взяли його в облогу в Авел-Бет-Маасі, і насипали біля міського муру вал. І весь народ, що був з Йоавом, заходився валити мур.
16 І погукала одна жінка з міста: "Слухайте, слухайте, скажіть-но Йоавові, щоб підійшов сюди, я хочу розмовляти з ним!"
17 І він підійшов до неї, а та жінка запитала: "Чи ти Йоав?" А він відповів: "Я". І вона сказала йому: "Послухай слів своєї невільниці!" А він сказав: "Я слухаю".
18 І сказала вона: "Колись казали, що треба запитати в Авелі, і так вирішували справу.
19 Я від мирних та вірних міст Ізраїля промовляю до тебе. Ти шукаєш знищити місто, матір Ізраїля. Нащо ти нищиш спадщину Господню?"
20 А Йоав відповів: "Борони Боже, борони мене, Боже! Присягаю, що не захоплю і не знищу!
21 Це не так, один чоловік з Єфремових гір, на ім'я Шева, син Біхрі, підніс свою руку на царя Давида. Видайте його мені, і я піду від міста". І сказала та жінка до Йоава: "Ось голову його кинуть тобі через мур!"
22 І радилася та жінка з народом, і відрубали голову Шеви, сина Біхрі, та й кинули до Йоава. А той засурмив у сурму, і розійшлися від міста кожен до наметів своїх. А Йоав повернувся в Єрусалим до царя.
23 І став Йоав над усім Ізраїлевим військом, а Беная, син Єгоядин, став над керітянином та пелетянином.
24 А Адорам — над даниною, а Йосафат, син Ахілудів, був канцлером,
25 а Сева — писарем, а Садок та Евіятар — священиками.
26 А також яірянин Іра був священиком у Давида.
2 про Самуїла 21
1 І був голод за днів Давида три роки, рік за роком. І шукав Давид Господнього обличчя, а Господь сказав: "Кров на Саула та на його оселю за те, що вбивав він ґівеоніян".
2 І покликав цар ґівеоніян та й сказав їм про це. А ґівеоніяни, вони не з Ізраїлевих синів, а з залишків амореїв, а Ізраїлеві сини були присягнули їм. Та Саул шукав, щоб винищити їх через свою ревність для синів Ізраїля та Юди.
3 І сказав Давид до ґівеоніян: "Що я зроблю вам і чим надолужу, щоб ви поблагословили Господню спадщину?"
4 І ті відповіли йому:" Не треба нам ані срібла, ані золота від Саула та від оселі його, і не треба нам убивати нікого в Ізраїлі". А він сказав: "Що ви скажете, зроблю вам".
5 І сказали вони до царя: "За того, що вбивав нас, що прагнув нас винищити в кордонах Ізраїля,
6 хай буде нам дано семеро з синів його, і ми повішаємо їх для Господа в Ґівеаті Сауловому, обранцеві Господньому". А цар сказав: "Я дам".
7 Та змилосердився цар над Мефівошетом, сином Йонатана, Саулового сина, через Господню присягу, що була поміж Давидом та Йонатаном, Сауловим сином.
8 І взяв цар двох синів Ріцпи, дочки Аї, яких вона народила Саулові, Армонія та Мефівошета, і п'ятьох синів Мелхоли, Саулової дочки, що вона народила Адріїлові, синові мехолаянина Барзіллая,
9 та й дав їх у руку ґівеоніян, і вони повішали їх на горі перед Господнім обличчям. І впали всі семеро разом, а були вони вбиті в перших днях жнив, коли розпочинали збирати ячмінь.
10 А Ріцпа, дочка Аїна, взяла веретище, і ростягла його собі на скелі, і була там від початку жнив аж поки не зійшли на них води з неба, і не давала вона спочити на них птаству небесному вдень, а польовій звірині вночі...
11 І було донесено Давидові, що зробила Ріцпа, Аїна дочка, Саулова наложниця.
12 А Давид пішов, і взяв кістки Саула та сина його Йонатана від мешканців ґілеадського Явешу, що викрали були їх з майдану Бет-Шану, де їх повісили филистимляни того дня, коли вони побили Саула в Ґілбоа.
13 І виніс він звідти кістки Саула та сина його Йонатана, і зібрали кістки повішаних.
14 І поховали рештки Саула та сина його Йонатана в Веніяминовому краї, в Целі, в могилі батька його Кіша. І зробили все, що наказав був цар, і потому Бог був ублаганий краєм.
15 І була ще війна филистимлян з Ізраїлем. І зійшов Давид та з ним слуги його, і воювали з филистимлянами. І змучився Давид.
16 І був Ішбі в Нові, що з нащадків Рафи, а вага його списа три сотні шеклів міді, і оперезаний він був новою зброєю. І він прагнув убити Давида.
17 Та допоміг цареві Авішай, син Церуїн, і він вдарив филистимлянина, та й убив його. Тоді Давидові люди присягли йому, промовляючи: "Тобі не варто ходити з нами на війну, щоб не погас Ізраїлевий світильник!"
18 І потім була ще війна в Нові з филистимлянами. Тоді хушанин Сіббехай побив Сафа, що з нащадків Рафи.
19 І була ще війна в Нові з филистимлянами, і віфлеємець Елханан, син Яаре побив ґатянина Ґоліята, а руків'я списа його було, як ткацький вал.
20 І була ще війна в Ґаті. А там чоловік великого зросту, що мав на руках та на ногах по шість пальців, числом двадцять чотири. Також і він був народжений тому Рафі.
21 І зневажав він Ізраїля, та вбив його Йонатан, син Шім'ї, Давидового брата!
22 Четверо тих були народжені тому Рафі в Ґаті, і попадали вони від руки Давида та від руки рабів його.
2 про Самуїла 22
1 І заспівав Давид до Господа пісню того дня, як Господь врятував був його з руки всіх його ворогів та з руки Саулової:
2 "Господь — моя скеля, твердиня моя і Рятівник мій!
3 Мій Бог — моя скеля, я сховаюся в ній, він щит мій і ріг порятунку мого, він башта моя та мій прихисток! Рятівнику мій, ти врятуєш мене від насилля!
4 Я покличу Уславленого Господа і буду визволений від своїх ворогів!
5 Бо хвилі смертельні мене оточили, потоки бурхливі лякають мене.
6 Навколо мене тенета шеолу, а пастки смертельні підстерігали мене!
7 В утиску кличу до Господа, і до Бога свого я волаю, і він почує мій голос із храму свого, і досягне вух його крик мій.
8 Захиталася земля й затремтіла, затряслися й захиталися небесні підвалини, бо він запалився гнівом!
9 З ніздрів його виходив дим і з його вуст — вогонь пожираючий, і сипався жар від нього!
10 Він небо нахилив і зійшов у хмарі густій.
11 Сів він на херувим і полетів, помчав на крилах вітру.
12 Огорнув себе темрявою, мов наметом, водами та густими хмарами.
13 Від блиску, що був перед ним, запалало вугілля.
14 Господь загримів на небесах, і свій голос Всевишній подав.
15 Він послав свої стріли та їх розпорошив, послав блискавку і їх побентежив.
16 І оголилося дно морське, і відкрилися основи всесвіту, від осуду твого, о Господе, від подиху вітру з ніздрів його.
17 Він з висоти руку простяг, взяв мене і витяг з вод великих.
18 Він мене врятував від мого потужного ворога, від моїх ненависників, бо дужчі від мене вони.
19 Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моєю опорою.
20 І на місце широке він вивів мене, він мене врятував, бо вподобав мене!
21 Хай Господь зробить мені по моїй справедливості, хай заплатить мені згідно чистості рук моїх!
22 Бо беріг я шляхи Господні, і від Бога свого я не відступив,
23 бо всі його присуди переді мною, не відступлю від постанов його!
24 І був я йому бездоганним, і остерігався своєї провини.
25 І Господь відплатив мені по моїй справедливості, за чистотою моєю перед очима його.
26 Зі справедливим ти справедливо поводишся, з чесним поводишся чесно,
27 з чистим поводишся чисто, а з лукавим — за лукавством його!
28 І народ ти від лиха рятуєш, а очі твої — на зухвалих, яких ти принижуєш.
29 Бо ти, Господе, мій світильник, освітить Господь мою темряву!
30 Бо з тобою поб'ю я ворожі ватаги, з Богом своїм через мур проберуся!
31 Бог — його шлях досконалий, слово Господнє очищене, щит він для всіх, хто вдається до нього!
32 Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, окрім нашого Бога?
33 Бог — мій надійний прихисток, він шлях мій вирівнює.
34 Він зробить ноги мої, як оленячі, і поставить мене на висотах моїх,
35 Мої руки навчає до бою, і на плечі мої лука мідного напинає.
36 І дав ти мені щит порятунку свого, і зробить великим мене твоя допомога!
37 Ти робиш впевненими кроки мої, і ноги мої не спіткнуться.
38 Прожену я своїх ворогів, і поб'ю їх, і не повернуся, аж поки не винищу!
39 Я їх знищу і потрощу, і не встануть вони, і попадають під ноги мої.
40 Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене бунтівників.
41 Повернув ти потилицею до мене моїх ворогів, моїх ненависників, і знищу я їх!
42 Озиралися вони та нема порятунку, кликали до Господа, і не відповів він їм!
43 Я їх зітру, як той порох землі, як болото на вулицях їх розітру й розтопчу!
44 Ти ж від бунту народу мого мене бережеш, щоб став головою над людом, мене стережеш, мені служитимуть народи, яких я й не знав!
45 Переді мною чужинці підлещуються та покірно слухняні мені.
46 В'януть чужинці і тремтять у твердинях своїх.
47 Живий Господь, благословенна будь, Скеле моя, і хай звеличиться Бог скелі мого порятунку!
48 Бог, що за мене помстився, і що народи мені підкорив,
49 що рятує мене від моїх ворогів, ти звеличив мене над бунтівників, рятуєш мене від насильників!
50 Тому хвалю тебе, Господе, серед народів, твоє ім'я оспівую!
51 Ти башта порятунку свого царя, твоя ласка на помазанцеві твоєму, Давидові й нащадках його навіки!"
2 про Самуїла 23
1 А оце останні Давидові слова: "Слово Давида, сина Єсеєвого, і слово високо поставленого, помазаного Богом Якова, і солодкого пісняра Ізраїлевого.
2 Дух Господній промовляє в мені, а слово його на язику моєму!
3 Сказав Бог Ізраїлів, Скеля Ізраїлева промовляла до мене: "Якщо пануючий над людьми, справедливий і панує в Божому страху!
4 То він буде, як сонячне світло ранку безхмарного, як трава, що росте по дощі!"
5 Чи оселя моя не така перед Богом? Бо вічну угогду зі мною укладено, її вміст досконалий і певний, бо то порятунок мій і все моє жадання! То хіба він не зробить, щоб вона процвітала?
6 А безбожні всі, як терня, відкинуте, що ніхто не бере його в руку.
7 А хто намагається до них доторкнутися, хай запасеться залізом чи руків'ям списа, і вогнем вони будуть спалені!
8 А оце імена Давидових лицарів: тахкемонець Йошев-Башшевет, голова ґвардії, він підняв свого списа і за один раз вісім сотень поклав.
9 По ньому Елеазар, син Додо, сина Ахохі, був серед трьох лицарів з Давидом.