З іншого боку, як сказав Діоталлеві у хвилину доброго гумору, тепер, коли в нас був справжній СенЖермен, ми не знали, що робити з Сен-Жерменом гаданим.
Здавалося, Альє не ображається на цю нашу стриманість. Він вітався з нами дуже вишукано і зникав. З вишуканістю, в якій відчувалася певна зверхність.
Одного понеділкового ранку я прийшов до офісу пізно, і нетерплячий Бельбо запросив мене до себе, покликавши також Діоталлеві.
— Велика новина, — сказав він. Він збирався почати говорити, коли прийшла Лоренца. Бельбо розривався між радощами від цього візиту і нетерплячкою розповісти нам про свої відкриття. Відразу по тому ми почули стукіт у двері і показався Альє:
— Не хочу вам перешкоджати, прошу вас, не турбуйтесь. Я не насмілюся стати на заваді шановному зібранню. Я лише хочу сказати нашій любій Лоренці, що я у пана Ґарамонда. І сподіваюся, що можу насмілитись запросити її на чарку шеррі опівдні, у моєму офісі.
У його офісі. Цього разу Бельбо втратив контроль над собою. Принаймні на скільки міг його втратити. Він зачекав, поки Альє вийде, і процідив крізь зуби: "Ма gavte lа nata".
Лоренца, яка і далі весело робила спільницькі жести, поспитала його, що це означає.
— Це по-туринському. Означає — вийми корок або, якщо твоя ласка, чи не зволите ви вийняти корок. При наявності зверхньої й гордовитої особи припускається, що дана особа надута відсутністю своєї ж таки скромності, і відповідно припускається, що цього роду гіпертрофоване самопишання утримує організм у роздутому стані лише завдяки встромленому у сфінктер коркові, який стоїть на заваді тому, щоб уся ця аеростатична пишнота розійшлася, і внаслідок цього, пропонуючи даній особі вийняти вищезгадану затичку, її прирікається на незворотне здування, нерідко супроводжуване гострим свистом і зменшенням розмірів залишкової зовнішньої оболонки до блідого образу і безкровного привиду колишньої величі.
— Я не знала, що ти такий вульгарний.
— Тепер ти це знаєш.
Лоренца вийшла, вдаючи роздратування. Я знав, що від цього Бельбо мучився ще дужче: справжній гнів його б заспокоїв, а вдаване роздратування примушувало його думати, ніби в Лоренци навіть вияви пристрасті мали театральний характер.
І саме тому, гадаю, він відразу рішуче сказав:
— Продовжмо. — Він мав на увазі, продовжмо з Планом, берімось серйозно до діла.
— Не маю бажання, — сказав Діоталлеві. — Я погано себе почуваю. Мені болить отут, — і він торкнувся шлунка, — гадаю, це гастрит.
— Облиш, — сказав йому Бельбо, — якщо не маю гастриту я... Звідки ж у тебе гастрит, від мінеральної води?
— Можливо, — силувано посміхнувся Діоталлеві. — Учора ввечері я переборщив. Я звик до "Ф'юджі", а випив "Сан Пеллеґріно".
— Тобі слід бути обережним, ці надуживання можуть тебе вбити. Але продовжмо, уже два дні я вмираю від бажання розповісти вам усе. Нарешті я знаю, чому тридцять шість невидимих століттями не можуть визначити форму мапи. Джон Ді помилився, треба переглянути всю географію. Ми живемо всередині порожнистої Землі, огорнені земною поверхнею. І це зрозумів Гітлер.
99
Нацизм — це була хвилина, коли важелями матеріального поступу заволодів дух магії. Ленін казав, що комунізм — це соціалізм плюс електрифікація. У певному розумінні, гітлеризм — це гемонізм плюс танкові дивізії.
Pauwels, Bergier. Le matin des magiciens,
Paris, Gallimard, 1960, 2, VII
Бельбо вдалося встромити y План навіть Гітлера.
— Усе, як написано, чорним по білому. Доведено, що основоположники нацизму були пов'язані з тевтонським неотамплієрством.
— Ще б пак.
— Я не вигадую, Казобоне, цього разу я не вигадую!
— Заспокойтесь, хіба ми коли що вигадували? Ми завжди виходили з об'єктивних фактів, у кожному разі з доступної всім інформації.
— Цього разу теж. 1912 року виникає група Германенорден, яка висуває аріософію, тобто філософію вищості арійської раси. 1918 року такий собі барон фон Себоттендорф засновує подібну групу під назвою "Товариство Туле", таємний гурток, енне повторення Суворого Тамплієрського Звичаю, але з сильними расистськими, пангерманістськими, неоарійськими домішками. І 1933 року цей Себоттендорф напише, що він посіяв те, що потім виростив Гітлер. З іншого боку, саме в середовищі "Товариства Туле" з'являється гакуватий хрест. І хто ж відразу пристає до Туле? Рудольф Гесс, злий Гітлерів геній! А відтак Розенберґ! І сам Гітлер! Окрім того, як ви, напевно, читали в газетах, Гесс у своїй в'язниці в Шпандау ще й нині займається езотеричними науками. Фон Себоттендорф 1924 року пише алхімічний опус і зауважує, що перші експерименти розщеплення атома доводять істинність Великого Діла. І пише роман про розенкройцерів! Крім того, він видаватиме астрологічний часопис "Астрологіше рундшау", а Тревор-Ропер написав, що нацистські ієрархи на чолі з Гітлером і кроку не ступили, попередньо не звелівши скласти собі гороскоп. Схоже на те, що 1943 року групі екстрасенсів зроблено запит з метою виявити, де тримають в ув'язненні Муссоліні. Словом, уся керівна група нацистів була пов'язана з тевтонським неоокультизмом.
Бельбо, здавалося, забув про пригоду з Лоренцою, і я допомагав йому в цьому, підштовхуючи до нових побудов:
— По суті, ми можемо розглянути в цьому світлі також силу Гітлера як натхненника юрби. Фізично він був просто жаба, мав писклявий голос, яким же побитом він примушував божеволіти натовп? Він, очевидно, мав здібності медіума. Навчений, можливо, якимось друїдом з його краю, він умів заходити в контакт із підземними течіями. Він теж був клапан, біологічний мегаліт. На стадіоні у Нюрнберзі він передавав вірним енергію течій. Протягом певного часу йому це вдавалося, відтак у нього сів акумулятор.
100
До всього світу: я заявляю, що Земля порожниста і замешкана всередині, що вона містить певну кількість твердих, концентричних, тобто розміщених одна всередині іншої, сфер, і що вона відкрита на двох полюсах на дванадцять або шістнадцять градусів.
Дж. Клівз Сіммз, піхотний капітан, 10 квітня 1818 року;
цит. у: Sprague de Camp and Ley, Lands Beyond,
New York, Rinehart, 1952, X
— Я тішуся, Казобоне, у своїй невинності ви відгадали істину. Справжньою, єдиною манією Гітлера були підземні течії. Гітлер дотримувався теорії порожнистої земної кулі, Hohlweltlehre.
— Хлопці, я йду геть, у мене гастрит, — озвався Діоталлеві.
— Зачекай, зараз почуєш найцікавіше. Земля порожниста: ми живемо не зовні, на опуклій поверхні земної кори, а всередині, на увігнутій внутрішній поверхні. Те, що нам здається небом, то газова маса з зонами сильного світла, і той газ заповнює внутрішній простір земної кулі. Треба переглянути всі астрономічні розрахунки. Небо не безконечне, воно обмежене. Сонце, якщо воно існує, за розмірами не більше за те, яким воно здається. Зерно діаметром тридцять сантиметрів у центрі Землі. Про це здогадувалися ще греки.
— Це ти сам вигадав, — стомлено сказав Діоталлеві.
— Дідька лисого! Цю ідею висунув в Америці якийсь Сіммз, ще на світанку дев'ятнадцятого століття. Відтак наприкінці століття її запозичує інший американець на ймення Тід, спираючись на алхімічні досліди та на тлумачення книги Ісайї. А після першої світової війни її вдосконалює один німець, забув, як його звали; він навіть засновує рух Hohlweltlehre, що, як свідчить саме слово, пропагує теорію порожнистої Землі. Гітлер та його поплічники переконалися, що теорія порожнистої Землі точно відповідає їхнім засадам, ба більше — подейкують, що деякі невлучання "Фау-1" у ціль пояснюються тим, що траєкторії були вирахувані на основі гіпотези про ввігнуту, а не опуклу земну поверхню. Гітлер уже остаточно переконався, що Цар Світу — він, а верхні нацистські прошарки — Невідомі Зверхники. А де мешкає Цар Світу? Усередині, внизу, а не зовні. Саме виходячи з цієї гіпотези, Гітлер вирішив радикально змінити весь порядок пошуків, концепцію остаточної карти, спосіб інтерпретації Маятника! Треба знову згуртувати шість груп і переглянути всі розрахунки з початку. Згадайте логіку гітлерівських завоювань... Перше домагання — Гданськ, щоб мати під своєю владою класичні місця тевтонської групи. Відтак завоювання Парижа дає йому змогу контролювати Маятник та Ейфелеву вежу, він заходить у контакт із синархічними групами і вводить їх до уряду Віші. Так він забезпечує собі нейтралітет, і в кінцевому підсумку співучасть португальської групи. Четвертою ціллю — це очевидно — є Англія, але, певна річ, це твердий горішок. Тим часом через африканські кампанії він намагається дістатися до Палестини, але й у цьому разі в нього нічого не виходить. Тоді він націлився на підкорення територій павликіан, вдираючись на Балкани та в Росію. Вважаючи, що він має в руках чотири шостих Плану, він посилає Гесса з таємною місією до Англії, щоб запропонувати спілку. Оскільки беконівці відмовляються, він починає розуміти: тими, хто має у своїх руках найважливішу частину таємниці, можуть бути лише одвічні вороги, євреї. І зовсім не обов'язково шукати їх у Єрусалимі, де їх залишилось дуже мало. Фрагмент послання, що належав єрусалимській групі, насправді не в Палестині, а в руках якоїсь групи в діаспорі. Цим і пояснюється Голокост.
— Тобто?
— Подумайте хвильку. Уявіть собі, що ви хочете здійснити геноцид...
— Прошу тебе, — сказав Діоталлеві, — ми переходимо всякі межі, у мене болить шлунок, я йду геть.
— Зачекай, хай йому біс, коли тамплієри випускали кишки сарацинам, тебе це розважало, бо минуло стільки часу, а тепер ти моралізуєш, наче якийсь гнилий інтелігент. Ми тут намагаємось переписати Історію, ніщо не повинне нас лякати.
Ми попросили Бельбо розказувати далі, скорені його бурхливим поривом.
— У геноциді євреїв вражає тривалість процедур — спершу їх тримають у таборах і морять голодом, тоді роздягають догола, відтак посилають у душі, врешті маємо старанне збереження цілих гір трупів, консервування одягу, опис особистого майна... Дії аж ніяк не раціональні, якби йшлося лише про те, щоб убивати. Вони були б раціональними лише в тому разі, якби йшлося про пошуки, пошуки послання, яке зберігалося в когось одного з цих мільйонів людей, в єрусалимського представника Тридцяти Шести Невидимих — у загортках його одежі, в роті, витатуюване на шкірі...