А Узза та Ахйо, сини Авінадавові, супроводжували того воза.
4 І несли його з Авінадавового помешкання, що в Ґів'ї, і йшли з ковчегом Божим, а Ахйо йшов перед ковчегом.
5 А Давид та вся Ізраїлева оселя співали та грали перед Божим обличчям на цитрах, арфах, бубнах, гуслах і на цимбалах.
6 І прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, а Узза простяг руку до Божого ковчегу, і притримав його, бо зноровилася була худоба.
7 І запалився Господній гнів на Уззу, і Бог вразив його там за цю провину. І він помер там при Божому ковчегові.
8 І запалився Давидів гнів за те, що Господь покарав Уззу, і він назвав те місце Перец-Узза, і так його називають аж до цього дня.
9 І Давид злякався Господа того дня та й сказав: "Як увійде до мене Господній ковчег?"
10 І не мав бажання Давид переносити Господній ковчег до себе, до Давидового Міста, а скерував його Давид до оселі ґатянина Овед-Едома.
11 І пробував Господній ковчег у ґатянина Овед-Едома три місяці, і Господь поблагословив Овед-Едома та всю його оселю.
12 І доповіли цареві Давидові: "Господь поблагословив оселю Овед-Едома та все, що його, заради ковчегу Божого". І пішов Давид, і виніс Божого ковчега з помешкання Овед-Едома до Давидового Міста з радістю.
13 І коли ті, хто ніс Господнього ковчега, ступали шість кроків, то він приносив у жертву вола та вгодоване теля.
14 А Давид, оперезаний лляним ефодом, танцював перед Господнім обличчям щосили.
15 Під радісні вигуки та під звуки сурми Давид та вся Ізраїлева оселя несли Господнього ковчега.
16 І коли Господній ковчег увійшов до Давидового Міста, то Мелхола, Саулова дочка, виглянула через вікно і побачила царя Давида, що танцював та скакав перед Господнім обличчям. І вона стала зневажати його в серці своєму.
17 І принесли Господнього ковчега, і поставили його на місці його серед намету, що для нього поставив Давид. І приніс Давид цілопалення перед Господнім обличчям та жертву мирну.
18 А коли Давид скінчив приносити цілопалення та мирні жертви, то він поблагословив народ іменем Господа Саваота.
19 І він роздав для всього народу, для всього Ізраїлевого люду, від чоловіка й аж до жінки, для кожного по одному буханцеві хліба, по одному шматку печеного м'яса та по одному виноградному калачеві. І пішов весь народ кожен до помешкання свого.
20 І повернувся Давид, щоб поблагословити свою оселю. І вийшла Мелхола, Саулова дочка, навпроти Давида й сказала: "Прославився сьогодні Ізраїлевий цар, оголившись, на очах невільниць своїх слуг, немов який блазень!"
21 І сказав Давид до Мелхоли: "Я танцював перед обличчям Господа, що обрав мене, а не твого батька та всю родину його, і наказав мені бути володарем над Господнім народом, над Ізраїлем. Тому веселитимуся перед Господнім обличчям!
22 І принижуся ще більше того. Стану нікчемним у твоїх очах, але в слуг, про яких ти кажеш, буду шанованим!"
23 І в Мелхоли, Саулової дочки, по цьому не було дітей аж до дня смерті її.
2 про Самуїла 7
1 І коли цар осів у своїй оселі, а Господь дав йому відпочити від усіх ворогів його навколишніх,
2 то сказав він до пророка Натана: "Дивися, я сиджу в кедровому будинку, а Божий ковчег знаходиться в наметі!"
3 І сказав Натан до царя: "Усе, що в серці твоєму, іди й зроби, бо Господь з тобою".
4 І було тієї ночі Господнє слово до Натана,
5 щоб сказав рабові його, Давидові: "Так сказав Господь: "Чи тобі будувати мені помешкання?
6 Бо я не мав свого помешкання від дня виведення мною Ізраїлевих синів з Єгипту й аж до цього дня, а мандрував у наметі.
7 Скрізь, де ходив я між Ізраїлевими синами, чи дорікнув я якомусь із Ізраїлевих племен, котрому наказав пасти народ мій, Ізраїля, що не збудували мені кедрове помешкання.
8 А зараз так скажеш моєму рабові Давидові, що так сказав Господь Саваот: "Я взяв тебе з пасовиська, як ходив ти за отарою, щоб ти став володарем над народом моїм, над Ізраїлем.
9 І був я з тобою в усьому, де ти ходив, і винищив я всіх ворогів твоїх перед тобою, і звеличив твоє ім'я, подібно великим на землі.
10 І визначив я місце для народу мого, для Ізраїля, і він пробуватиме в тому місці, і не будуть його вже непокоїти кривдники, і вже не гнобитимуть його, як перед тим.
11 А від того дня, як я настановив суддів над народом моїм, Ізраїлем, то я дав тобі мир від усіх ворогів твоїх. І Господь оголошує тобі, що Господь збудує оселю твою.
12 Коли закінчаться твої дні, і ти ляжеш зі своїми батьками, то я поставлю по тобі нащадка твого, що вийде з утроби твоєї, і зміцню його царство.
13 Він збудує помешкання для ім'я мого, а я зміцню престол його царства навіки.
14 Я буду йому за Батька, а він буде мені за сина. Коли він викривить шлях свій, то я покараю його людською палицею та карами людських синів.
15 Та я не позбавлю його ласки своєї, як зробив я це з Саулом, якого я відкинув перед тобою.
16 І буде певним твоє помешкання та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій стоятиме міцно навіки!17 І всі ці слова, як і все це видіння", Натан доніс до Давида.
18 Тоді прийшов цар Давид, і сів перед Господнім обличчям та й сказав: "Хто я, Господе Боже, і що мій рід, що ти привів мене аж сюди?
19 Неначе цього було замало в очах твоїх, Господе Боже, і ти ще оглошуєш про обітниці на майбутнє свого раба. А це за законом людським, Господе Боже!
20 І що ще може сказати Давид тобі? Та ти знаєш свого раба, Господе Боже!
21 Заради слова свого та за серцем своїм ти зробив ці величні справи, повідомляючи це своєму рабові.
22 Тому ти великий, Господе Боже, бо нема такого, як ти, і нема Бога, окрім тебе, згідно з усім, що ми чули своїми вухами.
23 А який є ще один люд на землі, як твій народ, Ізраїль, щоб Бог приходив викупити його собі за народ, і щоб встановити над ним своє ім'я, і щоб зробити ці великі речі для свого краю заради народу свого, що вселяють страх, якого викупив собі з Єгипту, від людей та від богів його?
24 І ти зміцнив собі народ свій, Ізраїля, собі за народ аж навіки, і ти, Господе, став для них за Бога.
25 А зараз, Господе Боже, затверди аж навіки те слово, що ти казав про свого раба та про оселю його, і зроби, як ти сказав!
26 Хай буде величним ім'я твоє аж навіки, щоб промовляли: "Господь Саваот — Бог над Ізраїлем! А оселя твого раба Давида міцно стоятиме перед обличчям твоїм!"
27 Раб твій наважився звернутися до тебе цією молитвою, бо ти, Господе Саваоте, Боже Ізраїлів, оголосив своєму рабові: "Збудую твою оселю!"
28 Господе Боже, ти той Бог, що слова твої правдиві, і що обіцяв своєму рабові це добро.
29 А зараз, будь ласка, Господе Боже, поблагослови оселю свого раба, як ти обіцяв, щоб була вона навіки перед обличчям твоїм, і щоб було навіки благословення твоє над оселею раба твого!"
2 про Самуїла 8
1 І по тому побив Давид филистимлян, і підкорив їх. І взяв Давид столицю їхню Гат.
2 І побив він Моав, і переміряв їх мотузкою, поклав їх на землю, і відміряв дві довжини мотузки на знищення, а одну довжину, щоб залишити живими. І стали моавитяни Давидовими рабами, які приносили йому данину.
3 І побив Давид Ґададезера, сина Рехова, царя Цови, коли той ішов був відновити владу свою при річці Ефраті.
4 І здобув Давид від нього тисячу й сім сотень вершників та двадцять тисяч піших. А коням усіх тих колісниць Давид попідрізував жили, і залишив з того сто колісниць.
5 І прийшов Арам дамаський, щоб допомогти Гададезерові, цареві Цови, та Давид побив в Арамі двадцять дві тисячі.
6 І настановив Давид залоги в дамаському Арамі, і став Арам для Давида за рабів, що приносили данину йому, а Господь сприяв Давидові в усьому, де він ходив.
7 І забрав Давид золоті щити, що були в рабів Ґададезера, і приніс їх до Єрусалиму.
8 А з Бетаху та з Беротаю, міст Гададезерових, цар Давид узяв дуже багато міді.
9 А коли почув Тоі, цар Хамоту, що Давид побив усе військо Гададезера,
10 то послав свого сина Йорама до царя Давида, щоб привітати його з перемогою над Гедадезером, бо Тоі завжди воював проти Гададезера. А в руці його були речі золоті, і речі срібні, і речі мідні.
11 Також їх присвятив цар Давид Господові разом із сріблом та золотом, що він присвятив був із забраного в усіх народів, яких він здолав:
12 з Араму, з Моаву, з синів Аммона, з филистимлян, з Амалика і зі здобичі Гададезера, сина Рехова, царя Цови.
13 І здобув Давид собі ім'я, коли він повернувся після перемоги над вісімнадцятьма тисячами Араму в Беґе-Мелах.
14 І він поставив залоги в Едомі, в усьому Едомі поставив залоги. І став весь Едом за рабів для Давида. І сприяв Господь Давидові скрізь, де він ходив.
15 І царював Давид над усім Ізраїлем, і судив Давид по справедливості весь народ свій.
16 Йоав, син Церуї, був над військом, а Йосафат, син Ахілудів, був канцлером.
17 Садок, син Ахітува, та Ахімелех, син Евіятара, були священики, а Серая був писарем.
18 Беная ж, син Єгояди, був над керетянами та над пелетянами. А сини Давидові були над царським двором.
2 про Самуїла 9
1 І сказав Давид: "Чи хто ще залишився з Саулового родини? Я зроблю йому ласку заради Йонатана".
2 А при Сауловій оселі був раб на ім'я Ціва. І покликали його до Давида, і цар запитав його: "Чи ти Ціва?" А той відповів: "Раб твій!"
3 І сказав цар: "Чи є ще хто з Саулової родини, щоб я зробив йому Божу ласку?" І сказав Ціва до царя: "Є ще син Йонатанів, кривий на ноги".
4 І запитав його цар: "Де він?" А Ціва відповів цареві: "Ось він в оселі Махіра, Амміїлового сина, в Ло-Деварі".
5 І цар Давид послав, і взяв його з оселі Махіра, Амміїлового сина, з Ло-Девару.
6 І прийшов Мефівошет, син Йонатана, Саулового сина, до Давида, і впав на обличчя своє і вклонився. І Давид сказав: "Мефівошете!" А той відповів: "Ось твій раб!"
7 І сказав йому Давид: "Не бійся, бо конче зроблю тобі ласку заради батька твого Йонатана, і поверну тобі все поле твого батька Саула. А ти завжди їстимеш хліб при моєму столі".
8 А той уклонився й сказав: "Хто твій раб, що ти звернув увагу на такого мертвого собаку, як я?"
9 А цар сказав до Ціви, Саулового слуги: "Усе, що було Саулове та всієї його родини, я дав синові твого пана.
10 І будеш працювати йому на землі ти й сини твої та раби твої. І приноситимеш з урожаю, і буде хліб для сина твого пана, і він його їстиме.