Ви глузуєте! Та невже ж ви не можете перебути хоч хвилиночку без промивальних та без ліків? Зробите це іншим разом, а зараз посидьте спокійно.
Арган. Добродію Флеране, хай увечері або завтра вранці.
Добродій Флеран (до Беральда). Чого ви втручаєтесь, чого ви суперечите приписам медицини? Не заважайте мені поставити панові клістир! Ви надто багато собі дозволяєте, добродію, просто смішно!
Беральд. Годі-бо вам, добродію. Відразу видно, що ви не звикли мати справу з людськими обличчями.
Добродій Флеран. Не можна так глузувати з лікування й примушувати мене дурно гаяти час! Адже ж я прийшов сюди з наказу лікаря і ту ж мить розкажу добродієві Пургонові, що ви не дали мені виконати його наказу й мого обов’язку. Ви побачите, ви побачите…
ЯВА 5
Apган, Беральд.
Арган. Ой брате! Ви тут накоїте біди.
Беральд. Велика біда не поставити клістира, що його приписав добродій Пургон! Ще раз питаю вас, брате, невже немає засобу вилікувати вас від пристрасті до лікарів, невже ви ціле життя ваше так і будете мерзіти в їхніх ліках?
Арган. Боже мій! Брате, ви говорите як цілком здорова людина. Ось коли б ви побули в моїй шкурі, то заговорили б інакше. Легко нападати на медицину, коли ти сам здоровий.
Беральд. Та яка ж у вас хвороба?
Арган. Ой, ви мене доведете до сказу! Я хотів би, щоб до вас причепилися всі мої хвороби, — отоді подивився б я, що б ви заспівали? А ось і добродій Пургон!
ЯВА 6
Добродій Пургон, Арган, Беральд, Туанетта.
Добродій Пургон. Добрі новини почув я там коло входу! Отже, тут глузують з моїх рецептів, відмовляються виконувати мої цілющі приписи!
Арган. Добродію, це не…
Добродій Пургон. Яке безмежне зухвальство, нечуваний бунт хворого проти свого лікаря!
Туанетта. О, який жах!
Добродій Пургон. Клістир, що його я мав приємність приготувати сам особисто!
Арган. То не я…
Добродій Пургон. Клістир, що я його сам придумав і приготував за всіма правилами науки!
Туанетта. Яке неподобство!
Добродій Пургон. Що мав подіяти на ваші нутрощі надзвичайно ефективно!
Арган. Чуєте, брате?
Добродій Пургон. І його зрікаються тут з таким презирством!
Арган (показуючи на Бералъда). Це він…
Добродій Пургон. Обурливий вчинок!
Туанетта. Атож!
Добродій Пургон. Це нахабний замах на медицину!
Арган (показуючи на Бералъда). То він винен…
Добррдій Пургон. Це злочин проти медичної корпорації! Справжній злочин, який заслуговує на найсуворішу кару!
Туанетта. Ваша правда.
Добродій Пургон. Я заявляю вам, що з цієї хвилини пориваю з вами всякі стосунки…
Арган. То мій брат…
Добродій Пургон. … що я не бажаю більше мати з вами нічого спільного!
Туанетта. І добре зробите!
Добродій Пургон. І, щоб порвати з вами остаточно, — ось дарчий лист, що я його хотів дати моєму небожеві з нагоди його одруження. (Рве дарчий лист і люто розкидає клапті).
Арган. То брат мій накоїв усе лихо!
Добродій Пургон. Знехтували мій клістир!
Арган. Скажіть, щоб його принесли; я його зараз поставлю.
Добродій Пургон. Ще трохи — і я вилікував би вас остаточно!
Туанетта. Він того не вартий.
Добродій Пургон. Я б вичистив ваш організм і вигнав би з нього всі шкідливі соки.
Арган. Ах, брате!
Добродій Пургон. Ще зоставалося дати вам не більш як дюжину ліків, щоб довести прочищання до щасливого кінця.
Туанетта. Він не вартий ваших турбот.
Добродій Пургон. Але через те що ви не схотіли, щоб я вас вилікував…
Арган. Та я ж не винен!
Добродій Пургон. Через те що ви перестали мені коритися, мені — вашому лікареві…
Туанетта. Це волає до помсти!
Добродій Пургон. Через те що ви зняли бунт проти лікування, яке я вам приписав…
Арган. Та нічого подібного!
Добродій Пургон. То доводжу до вашого відома, що я кидаю вас на поталу вашому поганому організмові, вашим розладнаним нутрощам, зіпсованій вашій крові, гіркоті вашої жовчі та шкідливому впливові ваших отруйних соків.
Туанетта. І добре робите.
Арган. Боже ж мій, боже!
Добродій Пургон. І бажаю вам, щоб не більш як за чотири дні слабість ваша стала незціленного…
Арган. Ах, змилуйтесь!
Добродій Пургон. Щоб вас ухопила брадипепсія…
Арган. Добродію Пургоне!
Добродій Пургон. Після брадипепсії — диспепсія…
Арган. Добродію Пургоне!
Добродій Пургон. Після диспепсії — апепсія…
Арган. Добродію Пургонеі
Добродій Пургон. Після апепсії — лієнтерія…
Арган. Добродію Пургоне!
Добродій Пургон. Після лієнтерії — дизентерія…
Арган. Добродію Пургоне!
Добродій Пургон. Після дизентерії — гідропізія…
Арган. Добродію Пургоне!
Добродій Пургон. А після гідропізії — смерть, до якої вас доведе ваше безумство!
ЯВА 7
Арган, Беральд.
Арган. Ай! Боже мій! Я вмираю. Брате, ви мене занапастили!
Беральд. Що таке? Що сталося?
Арган. Я більше не можу! Я вже відчуваю, як медицина мститься за себе…
Беральд. Далебі, брате, ви збожеволіли остаточно! Я нізащо в світі не хотів би, щоб хтось побачив вас у такому стані. Обмацайте себе, прошу вас, отямтеся і не давайте такої волі вашій буйній уяві.
Арган. Та хіба ж ви не чули, братику, якими страшними недугами він мені погрожував?
Беральд. Який же ви простак, мій брате!
Арган. Він каже, що не більш як за чотири дні мене вже не можна буде врятувати.
Беральд. Ну то й що? Хай собі каже! Хіба ж він оракул, чи що? Послухаєш вас, то можна подумати, що добродій Пургон тримає в своїх руках нитку вашого життя і, наділений найвищою владою, може подовжити її або вкоротити, як йому заманеться. Та зрозумійте ж нарешті, що основи вашого життя ви маєте в собі самому і що гнів добродія Пургона так само нездатний вкоротити вам віку, як його ліки — дарувати вам життя. Ось вам добра нагода, якщо хочете, відкараскатися від лікарів; а вже коли ви таким уродилися, що не можете без них обійтися, то легко знайти іншого, брате мій, з яким ви могли б ризикувати собою не так одчайдушно.
Арган. Ах, братику, він так добре знає мою вдачу і так уміє мною керувати.
Беральд. Треба признатися, що ви напрочуд уперті і дивитесь на речі якось по-чудернацькому.
ЯВА 8
Арган, Беральд, Туанетта.
Туанетта (до Ареана). Пане, там прийшов якийсь лікар і хоче вас бачити.
Арган. Який лікар?
Туанетта. Лікар як лікар.
Арган. Яв тебе питаю, хто він такий?
Туанетта. Я його вперше бачу, але він скидається на мене як дві краплі води. Коли б я не була впевнена у тому, що мати моя була чесною жінкою, я могла б подумати, що це мій брат, якого вона подарувала мені після смерті мого батька.
Арган. Приведи його.
ЯВА 9
Арган, Беральд.
Беральд. Вам щастить. Один лікар вас покинув, а другий вже тут як уродився.
Арган. Я все боюсь, коли б через вас не сталося якого лиха.
Беральд. Ви знов своєї!
Арган. Та, бачте, лежать мені каменем на серці усі оті не відомі мені хвороби, оті…
ЯВА 10
Арган, Беральд, Туанетта в лікарському вбранні.
Туанетта. Добродію, дозвольте мені відрекомендуватися й запропонувати вам мої скромні послуги щодо всіляких кровопускань та проносних, які вам будуть потрібні.
Арган. Добродію, я вам дуже вдячний. (До Веральда). Їй-право, викапана Туанетта.
Туанетта. Добродію, прошу мені пробачити: я забув загадати дещо моєму слузі; я зараз вернуся.
ЯВА 11
Арган, Беральд.
Арган. Ну? Чи не здається вам, що це власною персоною Туанетта?
Беральд. Так, дуже велика схожість. Та це не вперше трапляється, історія сповнена прикладів такої гри природи.
Арган. Мене це дуже дивує, і…
ЯВА 12
Арган, Беральд, Туанетта.
Туанетта. Чого ви бажаєте, пане?
Арган. Що таке?
Туанетта. Хіба ж ви мене не кликали?
Арган. Я? Ні.
Туанетта. То, мабуть, мені у вухах задзвеніло. Арган. Почекай тут трохи, — побачиш, як. цей лікар на тебе схожий.
Туанетта. Аякже! Мало в мене роботи! Чи я його на бачила абощо?
ЯВА 13
Арган, Беральд.
Арган. Коли б я не бачив їх обох, то подумав би, що це та ж сама людина.
Беральд. Я читав багато цікавого про таку схожість і навіть пригадую собі за наших часів один подібний випадок, коли всіх було обдурено.
Арган. Я б, напевне, помилився і заприсягнувся б, що це та ж сама особа!
ЯВА 14
Арган, Беральд, Туанетта в лікарському вбранні.
Туанетта. Добродію, прошу покірно пробачити мені.
Арган (стиха до Беральда). Це щось надзвичайне!
Туанетта. Ви, сподіваюся, не вважатимете за дровину мого бажання відвідати такого славнозвісного хворого, як ви: про вас гомонять по всіх усюдах, і ця ваша слава може виправдати мою надмірну цікавість.
Арган. Добродію, я до ваших послуг.
Туанетта. Я помічаю, добродію, що ви дивитесь на мене дуже пильно. Як ви гадаєте — скільки мені років?
Арган. Мені здається, що найбільше — двадцять шість або двадцять сім років.
Туанетта. Ха-ха-ха-ха-ха! Мені дев’яносто.
Арган. Дев’яносто?!
Туанетта. Еге. Ви бачите перед собою наслідки секретів моєї майстерності, які допомагають мені зберігати себе таким свіжим та здоровим.
Арган. Що й казати, добрячий молодий дідок на свої дев’яносто років!
Туанетта. Я мандрівний лікар: ото ходжу собі з міста до міста, з провінції до провінції, з королівства до королівства, шукаючи цікавого матеріалу, гідного мого хисту, вишукуючи вартих моєї уваги хворих, що здатні були б показати на собі наслідки застосування великих і прекрасних секретів, які я винайшов у медицині. Я не розважаюся нікчемними буденними хворобами, такими дрібницями, як ревматизми, бешихи та флюси чи то лихоманки, істерики або мігрені, — ні, я їх зневажаю! Я шукаю серйозних хвороб: добрячих тривалих пропасниць із запаленням мозку, добрячого плямистого тифу, добрячої чуми, добрячих водянок, добрячих плевритів із запаленням легенів — отут я на своєму місці, тут я тріумфую. Я дуже хотів би, добродію, щоб на вас напали всі ті хвороби, які я назвав, щоб усі лікарі від вас відсахнулися, щоб ви втратили всяку надію, щоб ви дійшли до агонії, — о, тоді я показав би вам перевагу моїх лікувальних засобів і моє щире бажання стати вам у пригоді.
Арган. Я не знаю, як вам і дякувати, добродію, за вашу добрість.
Туанетта. А дайте-но ваш пульс. Ну-ну, бийся краще! Ану ж бо! Я тебе примушу битися як слід! Ого! Та цей пульс, півроку йому, добрий зухвалець! Відразу видно, що він іще не знайомий зі мною. Хто ваш лікар?
Арган. Добродій Пургон.
Туанетта. Такого прізвища немає в моїй записній книжці серед славетних лікарів. На що ви нездужаєте, на його думку?
Арган. Він каже, що я слабую на печінку, а інші запевняють, що на селезінку.
Туанетта.