Він послав гінців на інші цукроварні Півдня і до столиці.
Але гінці не повернулися. А їм не дали навіть закінчити сафру. Через тиждень після початку цієї братерської трудової фієсти фабрику оточили два ескадрони урядового війська, які прийшли карати за смерть чужоземного капіталіста Гаррі Уея. Вони прибули з кулеметами і гарматами.
Робітники вислали парламентерів. Їх зустріли кулями. Тоді всі зібралися на фабриці і вирішили захищатись. Невдовзі зацокотіли кулемети, а гармати випустили по цукроварні перші снаряди.
Цього разу обложені здалися, бо не хотіли марно проливати кров. Солдати взяли полонених, пов'язавши їх дротом. Серед них пішов і Солано Рохас із простреленим плечем.
Тебікуарі в Гуайра повернулася до свого первісного стану. Тільки що замість колишньої зелені сірів попіл та чорніли обвуглені головешки. У пилюці насипу розкладалося кілька трупів. А в сухому розпеченому небі над долиною, де недавно валував дим, тепер кружляли круки.
Коло замкнулось, і все починалося наново.
Один за одним поверталися арештовані. Першим прийшов Мігель Бенітес, потім Секу Ортігоса, за ним Белен Крістальдо й останнім Аліпіо Чаморро. Солано Рохас просидів у в'язниці аж п'ятнадцять років. Нарешті випустили і його. Він приніс із собою спогади і рубець від удару шаблюкою. Дорогою ціною дісталася Солано воля: за неї він заплатив очима.
Він повернувся схожий на тінь, змучений і тілом, і душею. Довго блукав понад річкою. Потім оселився тут. Карпінчеро допомогли йому поставити хижку на тому березі і збудувати порон. Якийсь пастух подарував йому акордеон.
Солано подобалося жити на березі, навпроти руїн Огагвасу, поблизу місця, де він боровся і де покохав, на узбіччі водяної дороги, що по ній мандрувала вона. Його вуха навчилися чути, коли пливуть карпінчеро, і пізнавати чорний човен, у якому веслувала річкова дівчина, дивлячись на хатину перевізника.
Його Яси-Мороті.
Назва перевозу народилася з цього ніжного і глибокого почуття, що жило в серці сліпого й виливалося музикою його благенького акордеона.
Місячна Дівчúно, не втікай, кохана,
Яси-Мороті із зорями очей…
Тричі Солано чув, як пливуть униз по річці вогні святого Хуана. Карпінчеро й далі виконували стародавній обряд. Пускали свої човни між вогнями, щоб їх обпалило полум'ям святого і полювання цього року було вдалим.
Солано підходив до самої води, щоб краще чути, як вони пропливають. Він вітав їх, граючи на акордеоні, і карпінчеро відповідали йому криками. А коли бачив серцем, як пропливає поміж вогнями Яси-Мороті, дивне збудження охоплювало його. Він переставав грати, і невидющі очі зрошувалися слізьми. А в кожній сльозинці відбивалися краєвиди, і червоно палахкотіли спогади.
Коли востаннє Солано вийшов на берег, він послизнувся на піску й упав у тиху затоку, де стояв його порон, де він прав свій старенький одяг і звідки брав для пиття воду.
Витягли його карпінчеро, які цілу ніч обмацували дно своїми тичками та баграми при світлі плавучих вогнів.
Він був обплутаний чорним корінням. Чорні руки зеленавої води обхопили його і не хотіли відпускати.
Карпінчеро поклали тіло Солано на порон, обрізали ліану, якою він був припнутий до причалу і потягли вниз по річці поміж вогненними острівцями.
А на пороні, поруч із мертвим, сиділа нерухомо Яси-Мороті.
І досі, як смеркне, можна почути на перевозі тужливу музику акордеона. Але не завжди. Лише тоді, коли заходить на бурю, коли на новій цукроварні немає сафри і над річкою тихо й сонно.
— Чуєте! — кажуть у такі вечори місцеві жителі, нашорошуючи вуха. — Бути негоді. Знову грає кордіон Солано.
Вони вірять, що перевіз Яси-Мороті зачаровано і що Солано блукає такими ночами в образі лісового духа. Але його не бояться й шанують, бо вважають, що душа покійного перевізника захищає їх.
Так і живе Солано на закруті річки — сліпий і невидимий охоронець, якого неможливо одурити, бо він усе бачить.
Він оберігає людей і підтримує в них надію. А чи є хтось могутніший за чоловіка, який навіть по смерті оберігає ближніх своїх і підтримує в них надію?
153
Мисливці на тапірів (парагв.).
154
Такуара — міцний очерет, різновид бамбука.
155
Лялечко (нім.).
156
Татусю (нім.).
157
Водяна рослина, що утворює на поверхні води плавучі острівці.
158
Ага (нім.).
159
Департамент Парагваю.
160
Нічний птах, подібний до сови.
161
Дерево з родини мімозових (схоже на акацію), поширене в Парагваї.
162
Тубільний музичний інструмент, про який ідеться.
163
Боже мій (нім.).
164
Моє серденько (нім.).