Чистота серця, очевидність чуда,
направлена на нас, а ми дивуємось
іскоркам, що вилітають з їх поетичної душі...
Є діти... Власне, тільки вони...
Я не знаю, чому вони рвуть книжки і ляльки,
але тільки діти – це вічність,
як спів жайворонка над битвою під Аустерліцом...
____________________
Дитячий світ відрізняється від світу дорослих тим, що він – чистіший та добріший, адже діти не починають ніяких війн, вони радують дорослих своєю щирістю та безпосередністю.
Назва населеного пункту Аустерліц, біля якого відбулась знаменита битва з Наполеоном, має зараз назву Славков-у-Брна.
125) Між
Між ідеєю та словом
є більше, ніж ми можемо зрозуміти.
Є ідеї, що не можна передати словами.
Думка, загублена в очах єдинорога
з'являється знову в посмішці собаки...
____________________
Міфічний єдиноріг – це символ доброчесності, але проста домашня собака теж може символізувати вірність та відданість. Для опису єдинорога часто немає потрібних слів, але його зображення в творах мистецтва говорить вже саме за себе.
126) У вересні, о другій годині ночі
Коли згасає свічка, то іноді відчуваєш,
що ти щось пізнав, наче хтось сказав:
осліп ти там, де мав би все пізнати...
Бо залишив там всі свої молоді літа,
а зараз ти вже старий і таємно хворий...
Але не бійся, ти ще не помреш,
смерть ще ходить по саду
і трусить сливою...
____________________
Сумління поета аналізує своє життя, особливо в молодості, і бачить багато помилок (на доброму ґрунті поганий шлях), але смерть ще далеко, тому що поет повинен багато ще написати нового, тобто багато ще має натрусити своїх поетичних плодів. Фразу "на доброму ґрунті поганий шлях" можна також зрозуміти, як новаторство...
127) Mors ascendit per fenetras
(смерть лізе через вікна)
Можливо, демони можуть проходити через стіни,
можливо, смерть і справді лізе через вікна,
але через закриті двері міг колись зайти
лише Ісус Христос, та й то лиш до апостолів...
Єдиний ангел-охоронець не приходить і не йде,
він завжди з нами поруч, бо співчуває, по-людському співчуває,
він завжди з нами поруч, а зі мною – років п'ятдесят,
але лише сьогодні, за пляшкою вина, я раптом зрозумів,
що я йому ніколи не пропонував
щоб він зі мною випив...
____________________
Дуже вірні роздуми про те, що ангели-охоронці знаходяться завжди поруч, і саме вони надихають поетів на їх поетичну творчість. А результат натхнення – то і є для ангела найбільша подяка, саме тому згадка про вино, яке слід запропонувати небесному охоронцю, звучить і серйозно, і іронічно...
128) Нічого смутного...
Нічого смутного сьогодні вранці між землею та небесами.
Наче всі ці роки все так само й жило – спокійно та гарно.
"Як дивовижно, – подумали люди,
що були ми створені за образом Божим,
тобто ми – подібні самому Богу!"
Але замість того, щоб думати лише про Бога,
людям засліплює, вони чманіють й стрибають в безодню...
____________________
Душа людини – божественна, тобто створена Богом, але коли душа народжується в тілі людини на землі, на неї чекає безліч труднощів та випробувань. І чи залишаться люди вірними своїй божественній душі, залежить вже тільки від них самих.
129) Підступно
Постійно це жахіття,
коли живеш дико, з тривогою в серці...
Щось перед тобою, щось на кшталт лісового шаленства
зі світлими моментами темряви...
Так, тільки чорний вепр має золоті очі...
____________________
Недосконалість земного життя викликає тривогу в чутливій душі поета, і лише сон (зі світлими моментами темряви...) приносить деякий відпочинок. Автор порівнює свій стан зі станом дикого кабана, що не може жити в неволі, а очі, як відомо, є дзеркалом душі, в даному випадку – золотої.
130) Коханці
Час у горах: ревнощі, як плід невірності.
Час біля джерела: невірність, як плід ревнощів.
Час біля річки: ревнощі, але без кохання,
глуха, але наповнена по вінця стать...
____________________
Всім людям, незалежно від їхньої статі, притаманне почуття ревнощів, але таке негативне почуття рано чи пізно приводить до зменшення любові і навіть до її зникнення.
131) Сліз не буває багато
Це було колись: коли ми мали прямувати
проти скинутих атлантів...
Пізніше був мінойський глечик,
створений раз і назавжди,
коли тридцять богів пили перед майстром
просто зі своєї долоні...
Але сьогодні, щоб зберегти їх запальність,
смерть зливає людські сльози в термоси...
____________________
Давнє мистецтво, в тому числі й мінойська кераміка, зачаровує нас своєю вічною красою, бо проповідує високе, божественне... Але страждання, відображені в мистецтві, особливо в поетичному мистецтві, теж мають велике значення для вдосконалення людських душ...
132) В тумані старі ржавіють, а молоді – кращають
Для краси чи для кохання?
Для краси без радості чи з любові до любові?
Для того, щоб не кохати, але бути коханим?
Коли любов ще не подарована, але вже взята:
лише для спарювання?
____________________
Автор засуджує тілесну близькість без душевних почуттів, а назва вірша свідчить про те, що це засудження більше стосується не молодих (які тільки вчаться любити), а людей досвідчених, котрі в коханні повинні цінувати перш за все духовне багатство, а не фізичні задоволення чи матеріальні блага.
133) Дуб
Столітнє дерево! Великі гілки твого стовбура
вже давно мертві... Але з кожною весною
знову і знову зеленієш маленькими гілками.
Прадавнє життя! Цвинтарі переросли тебе,
як і саму смерть... Та все-таки знову і знову
ведеш за руку своє дитинча!
____________________
Відродження природи кожної весни нагадує народження дітей, котрі знову і знову приходять у цей світ, продовжуючи людський рід. Так само і молоді гілочки старого дуба – свідчать про те, що дерево ще живе.
134) Рік 1953
О надіє, мій розум наче хворий
не може тебе дочекатися, ходячи по перону,
але так нетерпеливо, що питає лише про швидкісні потяги.
Це тільки жінки можуть довго чекати,
бо на зустріч вони завжди чомусь не встигають,
о надіє, мій розум наче хворий...
____________________
Критичний погляд на те, що творчість може відразу дати духовний результат.
Але люблячі жінки вміють чекати і вірять в те, що їх обранці мають здоровий розум.
135) Partus labyrinthis
(народження лабіринту)
Погляньте, пані, гріхів моїх так багато,
що ви в них себе – не впізнаєте.
І в той же час їх так мало,
що ви їх всі добре знаєте.
Ті гріхи, які ви знаєте, це лише один гріх,
а ті, в яких ви себе не впізнаєте,
це знову буде він, той самий,
який вам, як і мені,
добре знаний!
____________________
В лабіринтах кохання можна легко заплутатися, особливо, якщо вважати, що кохання, дароване нам Богом, є якимось гріхом.
136) Хто?
Хто проти твоєї краси може щось сказати?
Лиш стоїмо, як перед бюстом, тихо і мовчазно.
Що про твоє значення можна прочитати?
Лиш книгу, самоцвітом розпочату.
Хто заглушить суєту земного марнославства?
Тільки твій сміх, тільки критика лукавства.
Чому ти такий маленький, як те осіннє листя,
хоча крокуєш деревом зо всіх століть і місць?
Тебе ніколи і ніде не вистачає,
не вистачає дня і ночі, щоб пізнати твою міць.
____________________
Натхнення, дароване Небесами, перетворюється на красу мистецтва, якою всі захоплюються, але не здатні зрозуміти її до кінця. Адже зрозуміти Небеса – це означає зрозуміти закони світотворення, тобто стати ідеальною людиною.
137) Про жнива
Сонце наливало зубрівку без цукру
й записувало це хмільною ручкою
на шкірі женців...
Порив, який говорив без слів
свистом машин, помахом кіс,
наповненим скрипом клуні,
й котився, неначе селянська буря,
буря, що всіх хвилює...
Потім там був кінь,
що наступив на осине гніздо
і був покусаний до смерті.
____________________
Не завжди жнива викликають захоплення, як величне видовище, іноді женці нагадують осине гніздо, котре може "покусати до смерті" тих, які не поділяють їх твердих поглядів на суть сільського життя.
138) Згадка про вересень 1952 року
Свербіж осінньої стіни,
роздряпаної до крові собачим вином...
Дико тобі, чеському поету, не просити...
Але сподіватися на людину –
це наче не вірити в Бога,
і все-таки хочеться чуда...
____________________
Перші дві строки цього вірша дуже символічні і свідчать про надзвичайно пригнічений стан поета у вересні 1952 року. Поету, щоб заробити на життя, часто доводиться просити про якусь роботу (як допомогу), і це прохання звучить так, наче він випрошує милостиню.
139) Наприкінці червня
Ні, не можна спати... Чим молодша зараз тиша,
тим гучніше сірі докори лунають...
Хожу опівночі кімнатою,
зшиваю кути до купи відчаю...
Хто плює мені в обличчя?
Невже поетова невинність вже кінчається?
На небі – Лев і Діва вже з'являються...
____________________
Бути поетом-новатором – дуже нелегко, бо читачі часто не здатні зрозуміти вічних ідей, виражених абсолютно по-іншому: іншим стилем, іншими формами, іншими ритмами.
140) Чому?
Я знову був жагуче злим!
Бо навіть тонке лезо душі
може нарізати на слова і грубий матеріал.
Але чому на це йдемо? Адже я кричу,
лише тоді, коли любов стикається з мовчанням...
____________________
Часто злість та інші негативні почуття змушують людей краще зрозуміти ту чи іншу життєву ситуацію, особливо тоді, коли на любов відповідають мовчанням...
141) Пляма
Чорна пляма при проходженні Венери
через сонце... Крилате її лоно...
Але тут, внизу, сутність слова – занижена...
Але тут, внизу, все тебе карає, довічно карає...
____________________
Богиня кохання Венера, в честь якої була названа одна із планет Сонячної системи, символізує високі почуття, але на землі ці почуття переважно принижені, зведені лише до тілесної насолоди.
142) Мрія
Суха глибина з прадавніх часів
тремтить волоссям, що дійшо вже до пекла.
Безсоромно важлива стриманість.