І запитав він: "Чи ти не заховав і для мене благословення?"
37 А Ісак сказав до Ісава: "Тож я зробив його паном для тебе, та дав йому всіх братів його за рабів. І я забезпечив його хлібом і молодим вином. А що ж тоді тобі я зроблю, сину мій?"
38 І запитав Ісав батька свого: "Чи в тебе одне те благословення, батьку мій? Поблагослови мене також, батьку мій!" І заплакав Ісав голосно...
39 І відповів Ісак, батько його: "Ото буде садиба твоя без ситості землі, і без роси небесної згори.
40 І ти житимеш зі свого меча, і служитимеш братові своєму. Та все ж ти скинеш ярмо його з шиї своєї"...
41 І зненавидів Ісав Якова через благословення, що поблагословив його батько його. І сказав Ісав у серці своєму: "Хай минуть дні жалоби по батькові моєму, потім я вб'ю Якова, брата свого".
42 І донесли Ревеці слова Ісава, її старшого сина. І послала вона покликати Якова, молодшого сина свого, та й сказала до нього: "Ось Ісав, брат твій, тішиться тим, що вб'є тебе.
43 Тому, сину мій, послухай мого голосу, встань і втечи до Лавана, брата мого, в Харан.
44 І посидиш у нього кілька часу, аж поки відвернеться лють твого брата,
45 аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він забуде, що ти зробив був йому. Тоді я пошлю й заберу тебе звідти. Чого маю я втратити вас обох одного дня?"
46 І сказала Ревека Ісакові: "Життя мені обридло через дочок Хетових. Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці, з цього краю, то нащо й жити мені?"
Буття 28
1 І покликав Ісак Якова, і поблагословив його, і наказав йому та й промовив: "Не бери жінки з дочок ханаанських.
2 Встань, піди до Падану арамейського, до помешкання Бетуїла, батька твоєї матері, і візьми собі звідти жінку з дочок Лавана, брата матері твоєї.
3 А Бог Всемогутній поблагословить тебе, і розплодить тебе, і розмножить тебе, і ти станеш громадою народів.
4 І дасть тобі благословення Авраамове, тобі та нащадкам твоїм з тобою, щоб віддати тобі землю твоєї тимчасової осілості, що Бог дав був її Авраамові".
5 І послав Ісак Якова, і пішов він до Падану арамейського, до Лавана, сина Бетуїлового, арамеянина, брата Ревеки, матері Якова й Ісава.
6 І побачив Ісав, що Ісак поблагословив Якова, і послав його до Падану арамейського, щоб узяв собі звідти жінку, і поблагословив його, кажучи: "Не бери жінки з дочок ханаанських",
7 і що послухав Яків батька свого й матері своєї, та й пішов до Падану арамейського.
8 І побачив Ісав, що дочки ханаанські недобрі в очах Ісака, батька його,
9 і пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв ще за жінку Махалату, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Невайотову, до жінок своїх.
10 І вийшов Яків із Беер-Шеви, і пішов до Харану.
11 І натрапив він був на одне місце, і ночував там, бо сонце зайшло було. І взяв він з каміння того місця, і поклав собі в голови. І він ліг на тому місці.
12 І снилося йому, ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба. І ось ангели Господні піднімалися й спускалися по ній.
13 І ото Господь став на ній і промовив: "Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісака. Земля, на якій ти лежиш, я дам її тобі та нащадкам твоїм.
14 І будуть нащадки твої, немов порох землі. І поширишся ти на захід і на схід, на північ і на південь. І благословляться в тобі та в нащадкові твоєму всі племена землі.
15 І ось я з тобою, я скрізь пильнуватиму твій шлях, яким ти ходитимеш, і поверну тебе до цієї землі, бо я не покину тебе, аж поки не виконаю, що я обіцяв був тобі".
16 Прокинувшись, Яків сказав: "Справді, Господь пробуває на цьому місці, а я того й не знав!"
17 І налякано додав: "Яке страшне оце місце! Це ніщо інше, як оселя Божа, і це брама небесна".
18 А вранці Яків встав, взяв каменя, що поклав був собі в голови, поставив його за знака, і вилив оливу на нього зверху.
19 І назвав він те місце Бет-Ел, а ймення того міста спочатку було Луз.
20 І склав Яків обітницю, промовляючи: "Коли Бог буде зі мною, і пильнуватиме мене на шляху, яким іду, і дасть мені хліба їсти та одяг одягнутися,
21 і я з миром повернуся до помешкання батька свого, то Господь буде мені Богом,
22 і цей камінь, що я поставив за знака, буде помешканням Божим. І з усього, що ти даси мені, я дам десятину тобі!"
Буття 29
1 І пішов Яків до краю синів Кедему.
2 І побачив криницю в полі, накриту великим каменем, а поруч три отари лежали, бо з тієї криниці напувають усю худобу.
3 Коли збиралися туди всі отари, каменя відкочували і напували отару, а потім накривали каменем криницю знов.
4 І запитав пастухів Яків звідки вони. А ті відповіли, що з Харану.
5 Тоді запитав він їх, чи вони знають Лавана, сина Нахорового. І відповіли йому, що знають.
6 І сказав він їм: "Чи все гаразд з ним?" І відповіли йому: "Гаразд. А ось і Рахіль, дочка його, жене отару".
7 А Яків сказав: "Тож іще багато дня попереду, не час зганяти худобу. Напійте отару, та женіть на пасовисько її".
8 А вони сказали: "Не можемо, аж поки не буде зігнано всі отари і не відкотять каменя з отвору криниці, тоді понапуваємо".
9 Іще він розмовляв з ними, аж ось приходить Рахіль з отарою батька свого, бо була вона пастушка.
10 І коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з криниці та напоїв отару Лавана, брата матері своєї.
11 І поцілував Яків Рахіль, і вголос заплакав...
12 І Яків розповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму...
13 І коли Лаван почув звістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував, і привів його до свого помешкання. А він розповів Лаванові про всі свої пригоди.
14 І промовив до нього Лаван: "Справді, ти кістка моя й тіло моє!" І сидів він з ним місяць.
15 І сказав Лаван до Якова: "Чи тому, що ти брат мій, то ти служитимеш мені задарма? Скажи ж мені, яка платня тобі?"
16 А в Лавана було дві дочки, старша — Лія, а молодша — Рахіль.
17 Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродлива з вигляду.
18 І покохав Яків Рахіль, та й сказав: "Я сім років служитиму тобі за Рахіль, молодшу дочку твою".
19 І промовив Лаван: "Краще мені віддати її тобі, аніж віддати іншому чоловікові. Сиди ж зі мною!"
20 І служив Яків за Рахіль сім років, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів.
21 І сказав Яків Лаванові: "Дай мені жінку мою, щоб я міг увійти до неї, бо закінчилися мої дні".
22 І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевості, і справив весілля.
23 І взяв він вечірньої пори дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків з нею зійшовся.
24 А Лаван дав Лії, дочці своїй, за невільницю, свою невільницю Зілпу.
25 А вранці виявилося, що то була Лія! І сказав Яків до Лавана: "Що це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? Нащо ж обдурив ти мене?"
26 А Лаван відповів: "У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою.
27 Відбудь тиждень за цю, і буде дана тобі також та, за працю, що працюватимеш у мене ще сім років".
28 І зробив Яків так, і відбув тиждень за цю. І він дав йому за жінку й Рахіль, дочку свою.
29 І дав Лаван Рахілі, дочці своїй за невільницю, невільницю свою Білгу.
30 І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім років.
31 І побачив Господь, що зневажена Лія, і відкрив її утробу, а Рахіль була неплідна.
32 І завагітніла Лія, і сина народила, і назвала його Рувимом, бо сказала була: "Господь зглянувся на недолю мою і тепер покохає мене чоловік мій!"
33 І завагітніла вона ще, і сина народила, і сказала: "Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені також цього". І назвала його Симеоном.
34 І завагітніла вона ще, і сина народила, і сказала: "Віднині буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів народила йому". Тому й назвала його Левієм.
35 І завагітніла вона ще, і сина народила, і сказала: "Цього разу я хвалитиму Господа!" Тому назвала його Юда. Та й перестала народжувати.
Буття 30
1 І побачила Рахіль, що вона не народила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: "Дай мені синів! Бо я буду неначе мертва жінка!"
2 І запалився гнів Якова на Рахіль, і він сказав: "Чи ж я Бог, що затримав від тебе плід утроби?"
3 І сказала вона: "Ось невільниця моя Білга. Прийди до неї і хай вона вродить на коліна мої, і я також матиму від неї дітей".
4 І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків.
5 І завагітніла Білга, і народила Якову сина.
6 І сказала Рахіль: "Розсудив Бог мене, почув голос мій і дав мені сина". Тому назвала його Даном.
7 І завагітніла вона ще, і народила Білга, невільниця Рахіліна, другого сина Якову.
8 І сказала Рахіль: "Моя боротьба з сестрою моєю увінчалася перемогою". І назвала його Нефталимом.
9 І побачила Лія, що вона перестала народжувати, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала її Якову за жінку.
10 І народила Зілпа, невільниця Ліїна, Якову сина.
11 І сказала Лія: "Прийшло щастя", і дала йому ім'я Ґад.
12 І народила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.
13 І промовила Лія: "То на щастя моє, бо будуть вважати мене за жінку щасливу". І назвала його Асиром.
14 І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблука, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: "Дай мені з мандрагорових яблук сина твого!"
15 А та відповіла їй: "Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? Волієш забрати ще й мандрагорові яблука сина мого?" І сказала Рахіль: "Він ляже з тобою цієї ночі в обмін на мандрагорові яблука сина твого!"
16 І прийшов Яків надвечір з поля, а Лія вийшла назустріч і сказала: "Увійдеш до мене, бо найняла я тебе за мандрагорові яблука сина мого". І лежав він з нею тієї ночі.
17 І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і народила Якову п'ятого сина.
18 І промовила Лія: "Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові". І назвала його Іссахаром.
19 І завагітніла Лія ще, і народила Якову шостого сина.
20 І промовила Лія: "Обдарував мене Бог добрим подарунком, цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я народила йому шестеро синів". І назвала його Завулоном.
21 А потому народила дочку, і назвала її Діною.
22 І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.
23 І завагітніла вона, і сина народила, і сказала: "Бог забрав мою ганьбу!"
24 І назвала його Йосипом, кажучи: "Додав Господь мені ще сина!"
25 І коли Рахіль народила Йосипа, то сказав Яків до Лавана: "Відпусти мене, щоб я пішов до свого місця й до краю свого.
26 Дай моїх жінок та дітей, що служив тобі за них, і я піду, бо ти знаєш добру службу мою".
27 І промовив до нього Лаван: "Коли я знайшов ласку в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе".
28 І далі сказав: "Признач собі платню від мене, і я дам".
29 А той відповів: "Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя за мене.
30 Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відколи нога моя в тебе.