Не лишилося адже до Нього вже жодного шляху.
Це має зрештою, знову ж таки, негативні наслідки, оскільки вже протягом тисячоліть кожне народжене дитяче тіло через щоразу примножене успадкування приносить із собою на Землю настільки великий передній інтелектуальний мозок, що кожна дитина від самого початку через цю обставину легко знову підкорюється інтелекту, щойно цей мозок розвине повну діяльність. Прірва між обома частинами мозку нині стала настільки великою, співвідношення працездатности настільки нерівним, що для більшости всіх людей без катастрофи виправлення вже недосяжне.
Сучасна людина інтелекту вже не є нормальною людиною, їй бракує будь-якого розвитку головної частини її мозку, чого потребує повноцінна людина у зв'язку з тривалим недорозвитком упродовж тисячоліть. Кожна людина інтелекту без винятку має лише скалічений нормальний мозок! Каліки мозку панують тому протягом тисячоліть на Землі, розглядають нормальних людей як ворогів та намагаються їх гнобити. Вони уявляють у своїй недорозвинутості, що можуть зробити дуже багато, і не знають, що нормальна людина здатна здійснити вдесятеро більше, виконуючи діла, які мають довговічність, які є досконалішими за плоди їхніх теперішніх зусиль! Аби досягти цих здібностей, для кожного справді серйозного шукача лежить вільний шлях!
Людині інтелекту, одначе, буде не так легко стати більш здібною, щоб зуміти осягнути щось, що належить до діяльности цієї недорозвиненої частини її мозку! Вона просто не може, якби навіть хотіла; і лише через свою звуженість висміює все, що для неї недосяжне, і через свій справді відсталий ненормальний мозок ніколи вже й не буде сприймати за його допомогою. У цьому саме й полягає найжахливіша частина прокляття такого неприродного відхилення. Безумовно потрібну для нормальної людини гармонійну співпрацю обох частин людського мозку в сьогоднішніх людях інтелекту, яких називають матеріялістами, остаточно виключено. —
Бути матеріялістом – аж ніяк не похвала, а свідчення недорозвиненого мозку.
Панує, отже, й досі на цій Землі неприродний мозок, діяльність якого зрештою, самозрозуміло, мусить призвести до невідворотного краху в усьому, бо все, що він хоче принести, через недорозвинутість, природно, приховує в собі дисгармонію та нездоров'я вже від початку.
У цьому тепер неможливо щось змінити – навпаки, треба спокійно дочекатися, доки природний хід подій призведе до краху. Тоді, одначе, настане день воскресіння для духу, а також нове життя! Протягом тисячоліть слово керівного раба інтелекту з цим припиниться назавжди! Ніколи вже не зможе він піднятися, тому що докази та власні переживання зрештою змусять його визнати себе самого хворим і духовно бідним, остаточно добровільно скорившись тому, чого він не зміг зрозуміти. Можливости виступити проти духу ніколи не буде йому надано – ні з насмішками, ні з видимістю права за допомогою насильства, що було застосовано також до Сина Божого, який мусив боротися проти цього. Тоді ще був час, щоб відвернути багато нещасть. Тепер, однак, його вже немає, бо відтоді розірваний зв'язок між обома частинами мозку вже неможливо відновити.
Знайдеться багато людей інтелекту, котрі знову захочуть насміхатися з пояснень у цій доповіді, але при цьому, як завжди, крім порожніх гасел не зможуть навести жодного справді об'єктивного контраргументу. Однак кожен серйозний шукач і мислитель мусить сприйняти такі засліплені намагання лише як новий доказ того, що я тут пояснив. Ці люди просто не можуть, хоча й силуються. Розглядаємо ми їх тому від сьогодні як хворих, котрі незабаром потребуватимуть допомоги, і... ми спокійно зачекаємо на це. Не потрібно жодної боротьби й жодного насильства, щоб домогтися необхідного поступу, бо кінець настане сам собою. Також тут позначаються природні події в непорушних Законах усіх взаємодій цілком невблаганно й неухильно. — —
"Новий рід людський" повинен тоді постати згідно з такими численними проголошеннями. Він складатиметься, одначе, не лише з новонароджених, як тепер уже спостерігаємо в Каліфорнії, а також в Австралії, обдарованих "новим почуттям", а головним чином із уже живучих людей, котрі найближчим часом стануть "видючими" внаслідок багатьох грядущих подій. Тоді матимуть вони те саме "почуття", що й теперішні новонароджені, бо воно є не що інше, як здатність стояти у Всесвіті з відкритим нескутим духом, який більше не дозволить придушувати себе обмеженістю інтелекту. Прабатьківський гріх таким чином буде нарешті стерто!
Це все, проте, не має нічого спільного з властивостями, що досі визначалися як "окультні здібності". Це відтоді буде лише нормальна людина, якою вона і повинна бути! "Стати видючою" не має нічого спільного з набуттям "яснобачення", але означає "осягнення", пізнання.
Люди будуть тоді в змозі все бачити без стороннього впливу, що означає не що інше, як оцінювати. Вони побачать людину інтелекту такою, якою вона є насправді, з такою небезпечною для неї та для її оточення обмеженістю, що водночас спричиняє самовпевнену жагу влади та непоступливість, які фактично їй притаманні.
Вони також побачать, як протягом тисячоліть зі строгою послідовністю то в одній, то в іншій формі все людство страждало під цим ярмом; і як ця ракова виразка, наче успадкований ворог, завжди спрямовувалася проти розвитку вільного людського духу, головної мети людського буття! Ніщо від них не приховається, в тому числі й гірка впевненість, що горе, всі страждання, кожне падіння мусили статися через це зло і що виправлення ніколи не могло відбутися, бо кожне усвідомлення від самого початку було виключено через обмеження спроможности осягнення.
Із цим пробудженням, одначе, будь-якому впливу, будь-якій владі цих людей інтелекту буде покладено край. На всі часи, бо тоді розпочнеться нова, краща епоха для людства, в якій старе вже не зможе втриматися.
З цим настане жадана вже сьогодні для сотень тисяч необхідна перемога духу над неспроможним інтелектом. Багато тих, хто досі належав до введених в оману мас, зможуть при цьому ще усвідомити, що досі вони слово "інтелект" тлумачили цілком хибно. Більшість сприймала його просто як ідола, зовсім неперевіреного, лише тому, що таким його виставили інші і тому, що всі його шанувальники повсякчас уміли видавати себе за безгрішних необмежених володарів за допомогою насильства та законів. Багато хто не доклав тому навіть жодного зусилля, щоб виявити його справжню порожнечу та приховані за ним вади.
Щоправда, є чимало й таких, хто протягом десятиліть веде боротьбу проти цього ворога з величезною енергією та переконаністю – таємно, а почасти й відкрито, інколи зазнаючи також найтяжчих страждань. Однак вони борються, не знаючи самого ворога! А це утруднювало, самозрозуміло, досягнення успіху. Робило його від самого початку неможливим. Меч борців був не добре загострений, тому що вони повсякчас зазубрювали його, завдаючи удари по другорядних подіях. Через цю другорядність, одначе, поціляли вони також повсякчас навсібіч у порожнечу, марнували власну силу та вносили в середовище своїх однодумців лише роздробленість, яка сьогодні стає щодалі більшою.
Насправді ж є лиш один ворог людства по всій лінії: як і раніше, необмежене панування інтелекту! Це було велике гріхопадіння, найтяжча провина людства, що потягнула за собою все зло. Це стало прабатьківським гріхом, і це є також Антихрист, про якого проголошено, що він підніме свою голову. Точніше висловлюючись, панування інтелекту є його знаряддям, через яке люди стали йому підвладними. Йому, ворожому до Бога, самому Антихристові... Люциперу!* (Доповідь №89 "Антихрист)
Ми стоїмо посеред цього часу! Він живе сьогодні в кожній людині, готовий її занапастити, бо його діяльність негайно призводить до відвернення від Бога як цілком природний наслідок. Він витісняє дух, щойно здобуває змогу панувати.
Тому нехай людина пильно стоїть насторожі. —
Свій інтелект не повинна вона тому нітрохи применшувати, однак зробити тим інструментом, яким він є, а не визначальною волею. Не господарем!
Людина прийдешнього покоління зможе дивитися на минулі часи лише з огидою, жахом і соромом. Приблизно так, як це відбувається з нами, коли ми входимо до старовинної катівні. І там ми бачимо погані плоди холодного господарювання інтелекту. Бо, це є, напевно, беззаперечним, що людина, котра має хоча б якусь душевність і живе у згоді з діяльністю духу, ніколи б не додумалася до такого роду страхіть! У цілому сьогодні, щоправда, відбувається не інакше, лише дещо прикрашено, і злиденність мас є таким самим гнилим плодом, як і тодішні катування окремих людей.
Якщо людина тоді озирнеться назад, то лише вражено похитає головою. Вона себе запитає, як можна було мовчки зносити цей обман протягом тисячоліть. Відповідь, самозрозуміло, проста: через насильство. Хоч куди поглянь, це можна цілком чітко розгледіти. Не кажучи вже про часи сивої давнини, нам варто лиш увійти в згадані вже катівні, які ще й сьогодні повсюди можна бачити і які застосовувалися не так уже давно.
Ми здригаємося, коли розглядаємо ці давні знаряддя. Скільки холодної жорстокости приховано в них, яке звірство! Навряд чи людина сьогоднішньої доби сумніватиметься в тому, що в тих тодішніх діях лежав найтяжчий злочин. Проти злочинців у такий спосіб скоєно ще більший злочин. Але серед позбавлених родини та свободи було так багато безневинних, яких брутально кинули в ці підземелля. Які стогони, які крики болю тамували там ті, кого цілком беззахисним було віддано на поталу катам. Люди мусили терпіти речі, лише при згадці про які може виникнути жах та огида. Кожен мимоволі себе запитає, чи це справді було можливе серед людей, оскільки все, що сталося з цими беззахисними, здійснювалося ще й із видимістю цілковитого дотримання права. Права, яке, однак, колись примусово встановилося лише за допомогою насильства. І знову ж таки, заподіянням фізичного болю примушували до визнання себе винними підозрюваних, щоби їх потім спокійно можна було замордувати.