Визначивши цю точку, поставивши у цій точці наймогутнішу станцію, можна опанувати, підкорити, підпорядкувати собі всі телуричні течії планети. Тамплієри зрозуміли, що таємниця полягала не лише у всесвітній карті потоків, а й у тому, щоб знати критичну точку — Omphalos, Umbilicus Telluris, Пуп Землі, Центр Світу, Командний Пункт.
Усі ці алхімічні казки — хтонічне сходження чорного діла, електричне іскріння білого діла — були всього лиш зрозумілими для втаємничених символами цього одвічного прослуховування, кінцевим вислідом якого повинне бути червоне діло, глобальне знання, неперевершене опанування планетарної системи потоків. Таємниця, справжня алхімічна і тамплієрська таємниця полягала у з'ясуванні джерела цього внутрішнього ритму, ритму ніжного, жаского і правильного, немов пульсування змія Кундаліні, досі не знаного у багатьох своїх аспектах, але, безперечно, точного, наче годинник, єдиного справжнього Каменя, який будь-коли падав у вигнання з неба — Великої Матері Землі.
Саме це, зрештою, хотів зрозуміти Філіп Красивий. Звідси злісне наполягання інквізиторів на таємничому поцілункові in posteriori parte spine dorsi . Вони хотіли вивідати таємницю Кундаліні. Кого там обходила содомія.
* * *
— Усе досконало, — зауважив Діоталлеві. — А навчившись керувати телуричними течіями, що з них можна робити? Пиво?
— Облиште, — сказав я, — хіба ви не розумієте значення такого відкриття? Поставте на Телуричному Пупові найпотужніший клапан — і він дасть вам змогу передбачати дощі та посухи, викликати урагани, цунамі, землетруси, розколювати континенти, топити острови (Атлантида, звісна річ, зникла внаслідок нерозважного експерименту), створювати лісові простори та гірські ланцюги... Ви усвідомлюєте? Нехай сховається атомна бомба, яка завдає шкоду тому, хто її кидає, також. Ти телефонуєш зі свого командного пункту президентові Сполучених Штатів і кажеш: якщо завтра не буде мені фантастильйона доларів, або ж незалежності Латинської Америки чи Гаваїв, або знищення твоїх ядерних резервів, тоді Каліфорнія остаточно відірветься від континенту і Лас-Веґас стане плавучим казино...
— Але ж Лас-Веґас у Неваді...
— Байдуже, контролюючи телуричні течії, можна відірвати й Неваду, ба навіть Колорадо. А тоді телефонуєш до Верховної Ради і кажеш: любі друзі, на понеділок маєте віддати мені весь волзький кав'яр, а також Сибір, який буде чудовою коморою морожених продуктів, інакше я зітру на порох Урал, примушу вийти з берегів Каспій, пущу в дрейф Литву та Естонію і потоплю їх у Філіппінській западині.
— Це правда, — сказав Діоталлеві. — Грандіозна могутність. Можна переписати цілу землю, наче Тору. Перемістити Японію до Панамської затоки.
— Паніка на Уолл-стрит.
— Куди там космічному щитові. Яке там перетворення металів на золото. Спрямовуєш відповідний заряд, стимулюєш земні нутрощі, примушуєш їх за десять секунд зробити те, що вони робили за мільярди років, — і весь Рур обернеться тобі на родовище діамантів. Еліфас Леві казав, що знання всесвітніх припливів, відпливів та течій лежить в основі таємниці людської всемогутності.
— Мабуть, так воно і є, — сказав Бельбо, — ціла Земля неначе перетворюється на одну оргонову камеру. Це очевидно, Райх був, безперечно, тамплієр.
— Всі ними були, крім нас. Добре, що ми хоч вчасно похопилися. Тепер ми їх випередимо.
* * *
Справді, що ж зупиняло тамплієрів, коли вони вже знали таємницю? Вони ж мали скористатися з неї. Але знати — це одне, а вміти застосувати знання — зовсім інше. А тим часом вони, навчені диявольським святим Бернардом, на місці мегалітів, убогих кельтських клапанів, поставили готичні собори, набагато чутливіші й могутніші, що в їхніх підземних криптах мешкали чорні діви, перебуваючи в контакті з радіоактивними складками Землі. Вони вкрили Європу мережею трансляційних станцій, які повідомляли одна одну про потужність, склад та напрямок телуричних течій.
— На мою думку, вони знайшли у Новому Світі срібні копальні, викликали викиди мінералів, а відтак, керуючи Гольфстрімом, змусили його принести мінерали до португальських берегів. Томар був центром розподілу, Східний Ліс — основним сховищем. Ось вам і причина їхнього багатства. Але це були тільки крихти. Вони зрозуміли: аби вповні скористатися зі своєї таємниці, вони мусять дочекатися технологічного розвитку, який займе принаймні шістсот років.
Отже, тамплієри організували План так, щоб лише їхні наступники, маючи змогу належно використати свої знання, відкрили, де міститься Земний Пуп. Але як вони поділили сенсаційне послання на тридцять шість фрагментів, розкиданих по світі? Як можна було поділити це послання на стільки частин? Адже послання, де значиться, що місцем розташування Пупа Землі є Баден-Баден, Кунео або Чатануга, не може бути надто складним.
А може, то була карта? Одначе на карті мав би бути позначений Пуп. А той, хто має фрагмент із позначкою, вже знає все і не потребує інших частин. Ні, все було, либонь, складніше. Ми сушили собі голови кілька днів, аж поки Бельбо не надумав удатися по допомогу до Абулафії. Відповідь була така:
Гійом Постель помер 1581 року.
Бекон — це віконт Сент-Альбан.
У Консерваторії міститься Маятник Фуко.
Настав час визначити якусь роль Маятникові.
* * *
Не минуло й кількох днів, як я зміг запропонувати досить елегантне розв'язання. Один дияволіст подав нам твір про герметичну таємницю соборів. Згідно з нашим автором, одного дня будівничі Шартру, звісивши з замка склепіння висок, легко виснували з цього обертання Землі. "Ось причина суду над Галілеєм, — зауважив Діоталлеві, — церква вчула у ньому тамплієра". — "Ні, — сказав Бельбо, — кардинали, які засудили Галілея, були адептами тамплієрства, що проникли в Рим, ось чому вони поквапились затулити рота триклятому тосканцеві, тамплієрові-зраднику, який з марнославства хотів усе роздзвонити за чотириста років до дати завершення Плану".
Принаймні це пояснювало, чому майстри-каменярі накреслили під Маятником лабіринт, стилізований образ системи підземних течій. Ми пошукали зображення лабіринту в Шартрському соборі — неначе сонячний годинник, роза вітрів, кров'яна система, сліди рухів, які робить у своїй сплячці Змій. Всесвітня карта течій.
— Гаразд, припустімо, тамплієри послуговувались Маятником, щоб вказати на Умбілікус. Але можна обійтися без лабіринту, який усе ж є лише абстрактною схемою — розстелюєш на підлозі карту світу й говориш, скажімо, що точка, якої торкнувся дзьоб Маятника у певну годину, є місцем розташування Пупа. Але де саме слід це робити?
— Це місце не викликає сумнівів — це Сен-Мартен-де-Шан, Схованка.
— Авжеж, — відповів Бельбо, — але припустімо, що опівночі Маятник коливається вздовж осі, — приміром, — Копенгаген — Кейптаун. Де ж тоді міститься Умбілікус, у Данії чи в Південній Африці?
— Слушне зауваження, — сказав я. — Але наш дияволіст розповідає також, що у вітражі хорів Шартрського собору є щілина, крізь яку о певній годині дня просмикується промінь світла й освітлює завжди ту саму точку, завжди ту саму плиту підлоги. Я не пам'ятаю, який висновок він робить із цього, але у всякому разі йдеться про велику таємницю. Ось вам і механізм. На хорах Сен-Мартена є вікно, де на місці з'єднання двох кольорових шибок є безколірна прогалина. Вона була дуже точно розрахована, і, очевидно, вже протягом шестисот років хтось дбає про те, аби зберігати її в належному стані. Під час сходу сонця у певний день року...
— ...який може бути лише світанком 24 червня, дня святого Івана, свята літнього сонцестояння...
— ...авжеж, того дня й о тій годині перший промінь сонця, що проникає з вікна, падає на Маятник, і там, де міститься Маятник у мить, коли він зустрічається з сонячним променем, саме у цій точці карти й спочиває Пуп!
— Чудово, — сказав Бельбо. — А як погода хмарна?
— Треба чекати наступного року.
* * *
— Даруйте, — озвався Бельбо. — Остання зустріч має відбутися в Єрусалимі. Чи не у вершині бані мечеті Омара повинен висіти Маятник?
— Ні, — відповів я. — У певних точках земної кулі Маятник завершує свій цикл за 36 годин, на Північному полюсі це забере 24 години, на екваторі площина коливання не зміниться. Отже, важливо, де він знаходиться. Якщо тамплієри зробили своє відкриття у Сен-Мартені, тоді їхні розрахунки справедливі лише для Парижа, бо в Палестині Маятник накреслюватиме іншу криву.
— А хто нам сказав, що вони зробили своє відкриття у Сен-Мартені?
— Про це свідчить те, що вони обрали Сен-Мартен своєю Схованкою і утримували його під своїм наглядом від доби пріора Сент-Альбана до Постеля, і аж до доби Конвенту, а відтак, після перших експериментів Фуко, розмістили Маятник саме тут. На це вказує чимало фактів.
— Але ж остання зустріч призначена в Єрусалимі.
— То й що? В Єрусалимі повідомлення має поновитися, а це не є справою кількох хвилин. Відтак протягом року провадяться приготування, і 23 червня наступного року всі шість груп зустрінуться у Парижі, аби дізнатися нарешті, де ж той Пуп Землі, і вже тоді заходитися коло підкорення світу.
— Однак, — наполягав Бельбо, — є ще одна річ, яка, на мою думку, до цього не тичеться. Про те, що остаточне одкровення стосується Пупа Землі, знали всі тридцять шестеро. Маятник уже використовувався у соборах, тобто не був таємницею. Хіба важко було Беконові або Постелеві чи самому Фуко — адже нема сумніву, що він затіяв усю цю історію з Маятником саме тому, що належав до тої кліки — словом, чого їм бракувало, ради всього святого, щоб покласти на підлогу карту, розмістивши її за сторонами світу? Ми збилися зі шляху.
— Ми не збилися зі шляху, — сказав я. — Послання відкриває одну річ, якої ніхто не міг знати: про яку саме карту йдеться!
83
Карта — це не територія.
Alfred Korzybski. Science and sanity, 1933; 4 ed.,
The International Non-Aristotelian Library,
1958, II, 4, p. 58
— Вам, мабуть, відома ситуація у картографії за часів тамплієрів, — мовив я.
— У тому столітті циркулювали арабські карти, які, між іншим, розміщали Африку зверху, а Європу — знизу, карти мореплавців, загалом досить точні, і мапи, складені на три-чотири століття раніше, які у школах вважалися все ще добрими. Зважте, для того, щоб показати, де знаходиться Умбілікус, не треба точної карти в тому значенні, як це розуміємо ми.