Тільки будь мені хоробрим та провадь Господні війни!" А про себе Саул сказав: "Хай не буде на ньому моя рука, а хай буде на ньому рука филистимлян!"
18 А Давид сказав до Саула: "Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зятем цареві?"
19 І коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку, то вона була видана за жінку мехолатиянинові Адріїлові,
20 а Давида покохала Мелхола, інша Саулова дочка. І розповіли про це Саулові, і ця річ була слушна в очах його.
21 І сказав Саул про себе: "Дам я її йому, і хай вона стане йому за пастку, і хай буде на ньому рука филистимлян!" І вдруге сказав Саул до Давида: "Посвоячишся сьогодні зі мною".
22 І наказав Саул своїм рабам: "Скажіть до Давида наодинці: "Ось цар уподобав тебе собі і всі його раби полюбили тебе, і нині ти посвоячишся з царем"".
23 І Саулові раби промовляли ці слова до Давидових вух. А Давид сказав: "Чи то легко в ваших очах посвоячитися з царем? Я ж незнатного роду і вбогий!"
24 І доповіли це Саулові, що сказав Давид.
25 І промовив Саул: "Так скажете Давидові: "Не бажає цар плати за молоду, а бажає тільки сто обрізків статевих органів филистимських, щоб помститися на неприятелях царя"". Саул думав, що таким чином Давид попаде до рук филистимлян.
26 І його раби переказали ці слова Давидові, і це сподобалося Давидовидові, щоб посвоячитися з царем.
27 І не гаючи часу, пішли Давид та його люди та забили серед филистимлян двісті душ. І Давид приніс обрізки їхніх статевих органів, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоячитися з ним. І Саул дав йому за жінку дочку свою Мелхолу.
28 І побачив Саул і зрозумів, що Господь з Давидом, а Мелхола, Саулова дочка, полюбила його.
29 А Саул ще й далі боявся Давида. І він ненавидів Давида по всі дні.
30 І виходили воювати филистимляни, і бувало скільки вони виходили, то Давидові найбільше щастило від усіх Саулових рабів. І стало ім'я його дуже шановане.
1 про Самуїла 19
1 І намовляв Саул сина Йонатана та всіх своїх рабів, щоб убити Давида. Та Йонатан, син Саулів, дуже любив Давида.
2 І розповів Йонатан Давидові: "Батько мій Саул прагне вбити тебе. Стережися його, завтра вранці сховайся і сиди в укритті.
3 А я вийду, і стану при своєму батькові на полі, де ти будеш, і я розмовлятиму за тебе зі своїм батьком. Побачу, як воно буде, і потім розповім тобі".
4 І розповідав Йонатан своєму батькові Саулові добре про Давида, промовляючи: "Хай не згрішить цар проти раба свого Давида, бо не згрішив він проти тебе, а вчинки його тільки на добро для тебе.
5 І наражав він на небезпеку життя своє, і вбив филистимлянина, і Господь вчинив великий порятунок для всього Ізраїля. Ти це бачив та радів. І для чого згрішиш ти проти невинної крові, бажаючи вбити Давида безпричини?"
6 І послухав Саул Йонатанового голосу, і присягнув: "Як живий Господь, не буде той убитий!"
7 І покликав Йонатан Давида, і переказав йому усі ті слова. І привів Йонатан Давида до Саула, і він був перед ним, як давніше.
8 А війна була далі. І вийшов Давид воювати з филистимлянами, та й завдав їм нищівної поразки, і вони повтікали перед ним.
9 А лихий дух від Господа був на Саулі, і він сидів у своєму помешканні, і спис його був у руці його, а Давид грав.
10 А Саул кинув списом у Давида, щоб прибити його до стіни, та відхилився той перед Саулом, і він увігнав списа в стіну, а Давид утік, і був врятований тієї ночі.
11 І послав Саул посланців до Давидового помешкання, щоб підстерегли його і вбили вранці. І сказала Давидові його жінка Мелхола: "Якщо ти не врятуєш своєї душі цієї ночі, то завтра будеш убитий".
12 І Мелхола спустила Давида через вікно, і він утік, і врятувався.
13 І взяла Мелхола хатнього божка, і поклала до ліжка, а подушку з козячої вовни поклала в головах його, та й прикрила плащем.
14 І послав Саул посланців, щоб взяти Давида, а вона сказала: "Він хворий!"
15 І послав Саул тих посланців побачити Давида, кажучи: "Принесіть його в ліжку до мене, щоб убити його!"
16 І ввійшли ті посланці, аж ось у ліжку хатній божок, а в головах його подушка з козячої вовни!
17 І сказав Саул до Мелхоли: "Нащо ти так обдурила мене, відпустивши мого ворога, щоб він врятувався?" А Мелхола відповіла Саулові: "Він сказав мені, щоб відпустила його, бо інакше вб'є мене!"
18 А Давид утік і врятувався. І прийшов він до Самуїла до Рами, і розповів йому все, що зробив йому Саул. І пішов він та Самуїл, та й осіли в Найоті.
19 І доповіли Саулові: "Ось Давид у Найоті в Рамі".
20 І послав Саул посланців, щоб взяли Давида. І вони побачили громаду пророків, що пророкувала, а Самуїл стояв над ними. І на Саулових посланців злинув дух Божий, і пророкували й вони.
21 І розповіли про це Саулові. І вдруге послав він посланців, та пророкували також і ті. А Саул послав посланців ще третіх, та й вони пророкували.
22 І пішов і він до Рами, і прийшов аж до великої копанки, що в Сеху, і запитав: "Де Самуїл та Давид?" А йому відповіли: "Ось у Найоті в Рамі".
23 І пішов він туди до Найоту в Раму. І злинув Божий дух також на нього, і він усе пророкував, аж поки не прийшов до Найоту в Раму.
24 І зняв він одяг свій, і пророкував перед Самуїлом, і лежав голий весь день та всю ніч. Тому й кажуть: "Чи й Саул між пророками?"
1 про Самуїла 20
1 І втік Давид з Найоту, що в Рамі, і прийшов та й сказав перед Йонатаном: "Що я зробив, яка провина моя й який мій гріх перед батьком твоїм, що він шукає моєї душі?"
2 А той відповів: "Борони Боже, ти не помреш! Батько мій не робить жодної справи, великої чи справи малої, коли не повідомляє мені, то чому мій батько заховає від мене цю справу? Цього не буде!"
3 А Давид поклявся та й сказав: "Твій батько мабуть здогадався, що я знайшов ласку в очах твоїх. Тому скаже він: "Хай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засмучений". Але як живий Господь і як жива душа твоя, між мною та смертю не більше кроку!"
4 І сказав Йонатан до Давида: "Що підкаже душа твоя, те зроблю тобі!"
5 І сказав Давид до Йонатана: "Ось завтра новомісяччя, коли зазвичай сиджу я з царем, приймаючи поживу. Але ти відпусти мене, а я сховаюся в полі аж до третього вечора.
6 Якщо все ж згадає про мене твій батько, то скажеш, що конче жадав від мене Давид, щоб йому забігти до свого міста Віфлеєму, бо там річна жертва для всього роду його.
7 Якщо він скаже: "Добре!" — то мир твоєму рабові. А якщо розгнівається, то знай, що задумав лихе на тебе.
8 Зроби милість своєму рабові, бо ти ввів свого раба в Господню угоду з собою. А якщо є на мені провина, убий мене ти, а до батька твого нащо мене вести?"
9 І сказав Йонатан: "Борони тебе, Боже! Бо якщо справді дізнаюся, що мій батько задумав лихе на тебе, чи ж того я не розкажу тобі?"
10 І сказав Давид до Йонатана: "Хто повідомить мене, якщо буде погана звістка для мене?"
11 А Йонатан сказав до Давида: "Підемо на поле". І вийшли вони обидва на поле.
12 І сказав Йонатан до Давида: "Свідок — Господь, Бог Ізраїлів, що післязавтра о цій порі довідаюся я від батька свого. Хай покарає мене Бог, якщо тоді не пошлю до тебе, і не повідомлю тебе,
13 так хай зробить Господь Йонатанові, і так хай додасть! А якщо мій батько налаштований на лихе тобі, то повідомлю тебе, і відішлю тебе, і ти підеш у мирі, а Господь буде з тобою, як він був з моїм батьком.
14 І ти, якщо я буду ще живий, хіба не вчиниш зі мною за Господнім милосердям?
15 Коли ж я помру, то не залишай без ласки своєї оселі моєї навіки, і навіть тоді, як Господь винищить усіх Давидових ворогів з поверхні землі,
16 і хай ім'я Йонатана не буде викорінене з оселі Давида, і хай Господь не змилується над ворогами Давида".
17 І Йонатан далі присягав Давидові в своїй любові до нього, бо він полюбив його, як свою душу.
18 І сказав йому Йонатан: "Завтра новомісяччя і твою відсутність помітять, бо буде порожнє твоє місце.
19 Прийдеш до місця, де ти ховався на днях, і сядеш при камені Азел.
20 А я пущу три стрілі вбік від нього, ніби стріляючи в якусь ціль.
21 І пошлю я слугу по ті стріли. Якщо скажу я до нього: "Он ті стріли тут перед тобою, візьми їх", то приходь, бо мир тобі, і нема нічого лихого, як живий Господь!
22 А якщо я скажу: "Он ті стріли далі за тобою", то втікай, бо Господь відпускає тебе.
23 А те, про що ми домовлялися, ось Господь буде навіки свідком між мною й тобою!"
24 І сховався Давид у полі. І було новомісяччя, а цар засів до їжі.
25 І сів цар, як завжди на стільці своєму біля стіни, Йонатан сів проти, а Авнер сів збоку Саула, а Давидове місце було порожнє.
26 Та Саул нічого не сказав того дня, бо подумав, що це випадково, можливо Давид не очистився.
27 І на другий день новомісяччя, було порожнє Давидове місце. І запитав Саул у сина свого Йонатана: "Чому не прийшов на хліб Єсеїв син і вчора й сьогодні?"
28 І відповів Йонатан Саулові: "Просився Давид у мене до Віфлеєму.
29 І він сказав: "Пусти мене, бо в тому місті для нас родова жертва, і запросив мене брат мій. Тому, якщо знайшов я ласку в очах твоїх, дозволь я побіжу та побачу братів моїх". Тому не прийшов він до царського столу".
30 І запалав Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: "Ти негідний і неслухняний, сину! Чи ж не знаю я, що ти вибрав Єсеєвого сина на свій сором та на сором і неславу своєї матері?
31 Бо всі дні, поки Єсеїв син живий на землі, не стоятимеш міцно ані ти, ані царство твоє. А зараз пошли, і приведи його до мене, бо він призначений на смерть".
32 І відповів Йонатан своєму батькові Саулові: "Чому він має бути вбитий? Що він зробив?"
33 Тоді Саул кинув списа на нього, щоб убити його. І зрозумів Йонатан, що батько постановив убити Давида.
34 І залишив стіл Йонатан у гніві, і не їв хліба і другого дня новомісяччя, бо був засмучений за Давида і від образи батька його.
35 І вранці вийшов Йонатан на поле, на умовлений з Давидом час, а з ним був малий хлопець.
36 І сказав він до хлопця свого: "Побіжи, знайди ті стріли, що я випущу". Хлопець побіг, а він пустив стрілу поза нього.
37 І прийшов хлопець до місця, куди впали стріли, що випустив Йонатан, а Йонатан гукнув за хлопцем: "Он та стріла за тобою далі!"
38 І сказав Йонатан хлопцеві: "Поквапся, не барися!" І зібрав Йонатанів хлопець стріли, та й прийшов до свого пана.
39 А той хлопець нічого не знав, тільки Йонатан та Давид знали ту справу.
40 І віддав Йонатан свою зброю юнакові, якого мав, та й сказав йому: "Іди, занеси це до міста!"
41 Як юнак пішов, то Давид вийшов з південного боку, і впав на обличчя своє на землю, та й поклонився три рази.