І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в щільник меду, та й підніс руку свою до вуст своїх. І прояснилися очі йому!
28 А на це один з народу промовив: "Заприсяг твій батько народ, кажучи: "Проклята та людина, що буде їсти хліб сьогодні!" І змучився від цього народ".
29 І сказав Йонатан: "Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться-но, як прояснилися очі мої, коли я скуштував трохи цього меду.
30 А що, коли б народ сьогодні справді був їв зі здобичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільшилася б поразка филистимлян?"
31 І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Аялону. А народ дуже змучився.
32 І кинувся народ на здобич, і забрав худобу дрібну й худобу велику та телят, і різав. І їв народ з кров'ю!
33 І розповіли Саулові: "Ось народ грішить проти Господа, їсть з кров'ю!" А той сказав: "Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого каменя!".
34 І сказав Саул: "Розійдіться між людьми, та й скажіть їм: "Приведіть до нас кожен вола свого, і одну з дрібної худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите проти Господа, якщо не будете їсти з кров'ю". І поприводив весь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.
35 І збудував Саул жертовника для Господа. Це був перший жертовник для Господа, що він збудував.
36 І сказав Саул: "Зійдемо вночі за филистимлянами, та й поб'ємо їх, щоб до світанку не залишилося нікого з них". А вони сказали: "Роби все, що добре в очах твоїх". А священик сказав: "Приступімо тут до Бога!"
37 І запитав Саул Бога: "Чи йти за филистимлянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку?" Та він не відповів йому того дня.
38 І сказав Саул: "Зійдіться сюди всі голови народу, і довідайтеся в чому гріх наш сьогодні.
39 Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, якщо він був хоча б на сині моєму Йонатанові, то конче помре він!" Та ніхто не відповів йому з усього народу.
40 І сказав він до всього Ізраїля: "Ви станете на один бік, а я та син мій Йонатан на інший бік". І сказав той народ до Саула: "Зроби, що добре в очах твоїх!"
41 І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: "Дай же тумім!" І був виявлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повиходив оправданим.
42 І сказав Саул: "Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном". І був виявлений Йонатан.
43 І сказав Саул до Йонатана: "Розкажи мені, що ти зробив?" І сказав йому Йонатан: "Я справді скуштував кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!"
44 І сказав Саул: "Так і так хай зробить Бог і ще хай додасть, що конче помреш, Йонатане!"
45 А народ сказав до Саула: "Чи помирати Йонатанові, що врятував Ізраїль? Борони Боже! Як живий Господь, не спаде волосина з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня!" І визволив народ Йонатана, і він не помер.
46 І відійшов Саул від филистимлян, а филистимляни пішли на своє місце.
47 І здобув Саул царювання над Ізраїлем, і воював навколо з усіма своїми ворогами: з Моавом і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, куди він ішов, мав успіх.
48 І зібрав він військо, і побив Амалика, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.
49 І були в Саула три сини Йонатан, Їшві і Малкішуя, і дві дочки, старша — Мерав, молодша — Мелхола.
50 А ім'я Саулової жінки, дочки Ахімааца — Яхіноам. А ім'я очільника його війська сина Нера, Саулового дядька — Авнер.
51 А Кіш — батько Саулів, а Нер, син Авіїла — батько Авнера.
52 І були жорстокі війни з филистимлянами за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого дужого, то брав його до себе.
1 про Самуїла 15
1 І сказав Самуїл до Саула: "Господь послав був мене помазати тебе на царя над народом його, над Ізраїлем. А зараз послухай слів Господніх.
2 Так сказав Господь, Бог Саваот: "Я згадаю, що зробив був Амалик Ізраїлеві, що перешкоджав на шляху, коли він виходив з Єгипту.
3 А зараз іди, і поб'єш Амалика, і винищиш усе, що його, і не змилосердися над ним. Уб'єш усе, чоловіків, жінок, підлітків, немовлят, волів, дрібну худобу, верблюдів і віслюків"".
4 І Саул скликав народ, і перелічив їх у Телаїмі, було їх двісті тисяч піхоти та десять тисяч душ Юди.
5 І прийшов Саул аж до Амаликового міста, та й засів у долині.
6 І сказав Саул кенеянам: "Вийдіть і відокремтеся, від Амалика, щоб я не долучив вас до них, бо ви виявили були ласку до всіх ізраїльтян, коли вони виходили з Єгипту". І відокремився Кенеянин від Амалика.
7 І Саул побив Амалика від Хавіли аж до місця, де йдеш до Шуру, що навпроти Єгипту.
8 І зловив він Аґаґа, амаликського царя, живого, а весь народ побив вістрям меча.
9 Та змилосердився Саул і народ над Аґаґом над найкращим з його худоби дрібної й з худоби його великої та з худоби вгодованої, і над вівцями, та над усім добром, і не бажали знищувати їх. А все маловартісне й худе вони винищили.
10 І було Господнє слово до Самуїла:
11 "Шкодую, що я настановив Саула за царя, бо він відвернувся від мене, а слів моїх не виконав". І запалився гнів Самуїлів, і він кликав до Господа всю ніч.
12 А рано-вранці Самуїл устав, і пішов назустріч Саулові. І Самуїлові донесли: "Саул прийшов до Кармелу, і поставив собі пам'ятника, а потому повернувся й пішов, і зійшов до Ґілґалу".
13 І прийшов Самуїл до Саула, а Саул сказав йому: "Благословенний ти в Господа! Я виконав слово Господнє".
14 А Самуїл сказав: "А що це за мекання отари у вухах моїх, та ревіння великої худоби, які я чую?"
15 І сказав Саул: "Від Амаликиянина привели їх, бо народ змилосердився над найкращим з худоби дрібної та з худоби великої, щоб зарізати в жертву для Господа, Бога твого, а залишки знищити".
16 А Самуїл сказав до Саула: "Годі, я розповім тобі, що Господь сказав мені цієї ночі". А той сказав йому: "Кажи".
17 І сказав Самуїл: "Хоч ти малий був в очах своїх, чи ж ти не голова Ізраїлевих племен? Чи ж не помазав тебе Господь на царя над Ізраїлем?
18 І послав тебе Господь шляхом, і сказав: "Іди, і винищиш безбожних амаликиян, і воюватимеш з ними, аж поки ти не винищиш їх".
19 І чому ти не послухав Господнього голосу, а кинувся на здобич, і зробив лихе в Господніх очах?"
20 І сказав Саул до Самуїла: "Та я послухав Господнього голосу, і пішов шляхом, яким послав був мене Господь, і привів я Аґаґа, царя амаликського, а Амалика винищив.
21 А народ узяв зі здобичі худобу дрібну та худобу велику, як початок закляття, щоб приносити в жертву Господові, Богові твоєму, в Ґілґалі".
22 І сказав Самуїл: "Чи жадання Господа цілопалень та жертв таке, як послух Господньому голосу? Тож послух кращий від жертви, покора краща від баранячого лою!
23 Бо непокірливість — як гріх ворожбитства, а свавілля — як провина та служба бовванам. Через те, що ти відкинув Господні слова, то він відкинув тебе, щоб не був ти царем".
24 І сказав Саул до Самуїла: "Згрішив я, переступивши накази Господні та слова твої, бо я боявся народу, та послухав його голосу.
25 А зараз пробач мій гріх, і повернися зі мною, і я вклонюся Господові".
26 Та Самуїл сказав до Саула: "Не повернуся з тобою, бо ти зневажив Господнім словом, а Господь зневажив тобою, щоб не був ти царем над Ізраїлем".
27 І повернувся Самуїл, щоб піти, а Саул схопив полу плаща його, та й відірвав.
28 І сказав до нього Самуїл: "Господь відірвав сьогодні від тебе Ізраїлеве царство, та й передав його твоєму ближньому, кращому від тебе!
29 І також Ізраїлева Слава не скаже неправди і каятися не буде, бо він не людина, щоб каятися".
30 А Саул сказав: "Згрішив я! Але вшануй і мене перед старшинами мого народу та перед Ізраїлем, і повернися зі мною, а я вклонюся Господові, Богові твоєму".
31 І повернувся Самуїл за Саулом, і вклонився Саул Господові.
32 І сказав Самуїл: "Підведіть до мене Аґаґа, царя амаликського". І пішов до нього Аґаґ весело. І сказав Аґаґ: "Справді, відступилася гіркота смерті!"
33 А Самуїл сказав: "Як твій меч позбавляв жінок дітей, так позбавиться дітей твоя мати між жінками". І посік Самуїл Аґаґа перед Господнім обличчям у Ґілґалі.
34 І пішов Самуїл до Рами, а Саул пішов до помешкання свого, в Саулову Ґів'ю.
35 І вже не бачив Самуїл Саула аж до дня його смерті, та Самуїл сумував за Саулом. А Господь пошкодував, що настановив був Саула царем над Ізраїлем.
1 про Самуїла 16
1 І сказав Господь до Самуїла: "Аж доки ти сумуватимеш за Саулом? Я відкинув його, щоб не царював він над Ізраїлем. Наповни рога свого оливою та йди до Єсея з Віфлеєму, бо я наглянув собі царя між синами його".
2 І сказав Самуїл: "Як я піду? Саул уб'є мене, коли довідається". А Господь сказав: "Візьми в свою руку теля з великої худоби, та й скажеш: "Я прийшов, щоб принести жертву для Господа".
3 І закличеш Єсея на жертву, а я тобі дам знати, що маєш робити, і помажеш мені того, кого скажу тобі".
4 І зробив Самуїл, що Господь казав. І прийшов він до Віфлеєму, а старшини міста вийшли йому назустріч з тремтінням. І запитали вони: "Чи на добро твій прихід?"
5 А він відповів: "Добро! Я прийшов, щоб принести жертву Господові. Освятіться, і прийдете зі мною на жертву". І освятив він Єсея та синів його, і покликав їх на жертву.
6 І як вони поприходили, то побачив він Еліява, та й сказав: "Справді перед Господом помазанець його!"
7 Та Господь сказав Самуїлові: "Не дивися на обличчя його та на великий зріст, бо я відкинув його собі! Бог бачить не те, що бачить людина, бо людина дивиться на обличчя, а Господь дивиться на серце".
8 І покликав Єсей Авінадава, і привів його перед Самуїла, та той сказав: "Не цього обрав Господь!"
9 І привів Єсей Шамму, та Самуїл сказав: "Також не цього обрав Господь".
10 І привів Єсей сімох своїх синів перед Самуїла. І сказав Самуїл до Єсея: "І цих не обрав Господь".
11 І запитав Самуїл у Єссея: "Чи то всі твої діти?" А той відповів: "Ще залишився найменший, він пасе отару". І сказав Самуїл до Єсея: "Пошли ж привести його, бо не сядемо за стіл, аж поки він не прийде сюди".
12 І послав він, і привів його, а він рум'яний, з гарними очима та хорошого стану. А Господь сказав Самуїлові: "Помаж його, бо це він!"
13 І взяв Самуїл рога оливи, та й помазав його серед братів його. І дух Господній злинув на Давида, і був на ньому від того дня й далі.