А зовсім не юрбу тих, хто уявляє, що за допомогою ледь помітного внутрішнього випромінювання, багатослів'я і таємничих жестів творить щось велике.
Нервовий неспокій проходить, щоправда, сьогодні й крізь лави тих сміливців, котрі вже впродовж років у дуже багатьох випадках приносили своїм ближнім найкращий земний дар: видужання від досить багатьох хвороб за допомогою так званого магнетизму своїх тіл або завдяки перенесенню схожих течій із Етерної речовинности, з Потойбіччя.
На жаль, не припиняються спроби визначити категорію магнетопатів неповноцінною, якщо навіть не гірше, заважати їм і гнобити їх. Здіймають величезний галас в окремих винятках, роздмухуючи його до неймовірних розмірів, коли ті керувалися ницим прагненням до збільшення своїх доходів нечесного характеру, або коли вже від самого початку в основі лежав шахрайський намір, якщо у виконувача взагалі не було цього прекрасного дару.
Однак озирніться навкруги: де немає ошуканців, шахраїв! Їх можна знайти всюди! В інших професіях їх навіть значно більше. З огляду на це кожному зрозуміло, що в такому ворожому ставленні часто приховується зумисна несправедливість.
Але заздрість, а ще більше страх спонукають тепер до зростання числа супротивників і ворогів магнетопатів. За кухлем пива і чаркою вина, звісно, цим мистецтвом зцілення не оволодіти.
Воно потребує серйозних і, передусім, міцних та здорових людей!
У цьому, напевно, приховано найглибший корінь усієї заздрости, яка є головною причиною ворожого ставлення, бо відповідати вимогам такого роду сьогодні нелегко. І те, що в цьому однораз було втрачено, відновити неможливо.
Крім того, неможливо й навчитися справжньої могутньої сили зцілення. Вона є даром, який зумовлює, що обдарованого призначено стати покликаним.
Хто хоче гнобити таких людей, доводить цим, що він не має добра для людства ні в своїх очах, ні, тим більше, в своєму серці. Він звалює на себе провину, яка неминуче стане для нього лихою долею.
Маленькій родині сміливців не варто боятися. Вони – провісники нового часу. Перешкоди лише уявні, незначні, тимчасові. Насправді вони є надійною ознакою близького радісного і гордого сходження.
72. Живіть теперішнім!
Придивившись до людей, можна виявити різноманітні їх угруповання. Одна частина живе лише минулим. Це означає, що вони починають щось розуміти тоді, коли воно вже минуло. Тож виходить, що вони не можуть ні по-справжньому радіти чомусь, що відбувається зараз, ні відчувати всю тяжкість якоїсь події. Лише згодом починають про неї говорити, мріяти або сумувати за нею. Повсякчас розмовляють тільки про минуле і в ньому відчувають втіху або шкодують про нього, пропускаючи знову й знову теперішні події. Лише тоді, коли вони застаріли, відійшли в минуле, починають їх цінувати.Інша частина, знову ж таки, живе майбутнім. Вони чогось хочуть від майбутнього та завжди покладають надії тільки на нього й забувають при цьому, що теперішнє пропонує їм досить багато, забувають також поворушитися настільки, щоби багато їхніх мрій про майбутнє могли стати дійсністю.
Обидві частини, до яких належить більшість людей, насправді все одно що зовсім не жили на Землі. Вони марнують свій земний час.
Є також люди, які під закликом "живіть теперішнім" розуміють щось зовсім хибне; можливо, вони гадають, що цим я бажаю заохотити повною мірою користуватися та насолоджуватися кожною миттю, спонукаю до певного легковажного способу життя. Адже є ще достатньо й таких, хто вештається по життю в такому безглуздому життєствердженні.
Напевно, цим закликом я вимагаю неодмінно використовувати кожну хвилину, але внутрішньо – не поверхово, не лише зовнішньо. Кожна година теперішнього мусить стати справжнім переживанням для людини! Як страждання, так і радість. Вона повинна всіма своїми почуттями й думками, відчуттями відкритися всьому теперішньому і, таким чином, бути пильною. Тільки так матиме людина від земного буття ту користь, яку для неї тут передбачено. Ні в думках про минуле, ні в мріях про майбутнє не знайде вона справжніх переживань, настільки сильних, аби вони змогли накласти на її дух відбиток, який вона візьме з собою в Потойбіччя як здобуток.
Якщо вона не живе дійсністю, то не зможе також дозрівати, а дозрівання залежить тільки від переживань.
Якщо вона в земному бутті не всякчас переживає в собі теперішнє, то повертається в Потойбіччя з порожніми руками і мусить знову ще раз промандрувати крізь змарнований таким чином час, тому що при цьому не була пильною, нічого не засвоїла для себе завдяки переживанню.
Земне життя – наче сходинка в цілому бутті людини, настільки велика, що перестрибнути її людина не зможе. Якщо вона не ставить свою ногу впевнено та надійно на сходинку, то зовсім неспроможна зійти на наступну, тому що потрібна попередня як основа для цього. Якщо людина уявляє собі ціле своє буття спрямованим угору від цієї Землі назад до Світла по сходинках, то вона має зрозуміти, що до наступної сходинки зможе піднятися лише тоді, коли, правильно освоївши попередню, впевнено стоятиме на ній. Варто навіть висловитися ще сильніше: тільки з повного безумовного засвоєння того, що знаходиться на пережитій сходинці, може розвинутися наступна, більш висока. Якщо людина не засвоїла в переживанні те, що єдино може слугувати їй для дозрівання, тобто сходинку, на якій вона перебуває, то нову сходинку їй не вдасться побачити, тому що для цього їй потрібне переживання попередньої сходинки. Тільки збагачена цими переживаннями, здобуде вона силу, щоб розпізнати наступну вищу сходинку та зійти на неї.
Так рухається людина вперед – від одної сходинки до іншої. Якщо вона хоче бачити лише високу мету і не приділяє достатньо уваги окремим сходинкам, які ведуть її до цього, то ніколи не досягне мети. Сходинки, які вона сама мусить будувати для сходження, стали б тоді надто неміцними та легкими, і при спробі сходження вони б зруйнувалися.
Цієї небезпеки можна, однак, уникнути завдяки природним подіям, оскільки наступна сходинка може розвинутися лише при повному освоєнні теперішньої сходинки. Отже, хто не хоче половину свого буття стояти на одній сходинці та знову й знову повертатися на неї, тому треба постаратися повсякчас цілком належати теперішньому, по-справжньому осягнути його в собі, пережити, щоб мати духовну користь від нього.
Йому при цьому вдасться не втратити й земної користи, бо його першою вигодою від цього стане те, що він очікуватиме від людей і часу лише на те, що вони йому справді можуть дати! Завдяки цьому він ніколи не буде розчарований, до того ж перебуватиме в гармонії зі своїм оточенням.
Якщо ж він лише минуле і мрії про майбутнє несе в собі, то у своїх сподіваннях дуже легко виходить за рамки теперішнього і мусить при цьому опинитися в розладі з теперішнім, через що страждає не лише він, але також його найближче оточення. Напевно, треба думати й про минуле, щоб учитися на ньому, і також мріяти про майбутнє, щоб отримати наснагу, однак жити треба цілком свідомо лише теперішнім!
73. Велика Комета
Обізнані вже багато років говорять про прихід цієї сповненої особливого значення Зірки. Число тих, хто на неї чекає, повсякчас збільшується; щодалі більше частішають знамення, тож справді незабаром, напевно, слід її чекати. Однак, що вона насправді означає, що принесе, звідки прийде – це ще як слід не з'ясовано.Сподіваються, що вона принесе вирішальні перевороти. Проте ця Зірка означає більше.
Вифлеємською Зіркою можна її назвати, тому що вона цілком того самого роду, як і та. Її сила здіймає води високо вгору, приносить кліматичні катастрофи та ще більше. Земля тремтить, коли промені цієї Зірки обхоплюють її.
Із часу події у Вифлеємі подібного не відбувалося. Як і Вифлеємська Зірка, вона також відокремилася від вічного Царства Чистого Духовного в такий час, щоби прийти до цієї Землі точно перед здійсненням, коли повинні настати роки духовного просвітлення для всього людства.
Зірка звершує свій шлях по прямій лінії від вічного Царства аж до цієї частини Всесвіту. Її ядро сповнене високої духовної сили; воно закутане в речовинність і тому стане видимим і земним людям. Упевнено та неухильно прямує Комета своїм курсом і з'явиться в потрібну годину, згідно з планом, як уже визначено за тисячоліття до цього.
Перші безпосередні впливи останніми роками вже розпочалися. Хто цього не хоче ні бачити і ні чути, а все, що вже сталося надзвичайного, вважає за повсякденне чи навіть кумедне, тому, звісно, допомогти нічим. Він або від страху хоче грати роль страуса, або обтяжений найгіршою обмеженістю. Обом таким треба дати змогу йти своїми шляхами, з приводу ж їхніх легко спростовуваних тверджень можна лише усміхнутися. Обізнаним же можна було б сказати, куди влучать перші потужні промені. Але, оскільки промені поступово обіймуть усю Землю, то немає жодної потреби докладно про це повідомляти. Минуть роки до цієї миті та роки, допоки Комета відпустить Землю з-під свого впливу. І тоді вона стане очищеною та освіженою у всіх відношеннях на благо і на радість її мешканців. Ніколи не була вона прекраснішою, як стане потім, тому кожен віруючий повинен зі спокійною впевненістю дивитися в майбутнє, не боячися, хоч би що сталося найближчими роками. Якщо він зможе підвести до Бога сповнений довіри погляд, його не торкнеться жодне страждання.
74. Що має робити людина, щоб зуміти ввійти до Царства Божого?
Було б неправильно, відповідаючи на це запитання, яке часто виникає, сказати за цілком визначеним правилом: роби те і те! Такий спосіб іще жодного шляху не вказав! У цьому не було б нічого живого, і тому з цього не виникло б нічого живого, яке, безперечно, потрібне для злету вгору, бо тільки життя зберігає в собі необхідний ключ для сходження.Якби я ж сказав: "Роби це і те, позбудься цього", – то запропонував би цим лише слабкі зовнішні милиці, на яких ніхто правильно і самостійно не зміг би йти, тому що милиці йому не слугують також водночас для того, щоби "бачити".