збивай, це звичайний пішак, дурна! Вибачте, місіс Візлі, що ви сказали?
— Професор Снейп. На кухні. Хоче поговорити.
Гаррі злякано розкрив рота. Подивився на Рона, Джіні й Герміону, а ті на нього. Криволапик, якого Герміона ледве стримувала останню чверть години, радісно стрибнув на дошку, примусивши фігури з несамовитим вереском розбігатися хто куди.
— Снейп? — безпорадно перепитав Гаррі.
— Професор Снейп, мій любий, — осудливо виправила його місіс Візлі.
— Що йому від тебе треба? — збентежено запитав Рон, коли місіс Візлі вийшла з кімнати. — Ти ж нічого такого не зробив, правда?
— Та ні! — обурився Гаррі, намагаючись пригадати, що він міг такого зробити, щоб Снейп приперся аж сюди, на площу Ґримо. Може, отримав за останню домашню роботу оцінку "Т"?
За хвилину?другу він відчинив двері кухні й побачив там Сіріуса та Снейпа. Вони сиділи за довгим кухонним столом, люто дивлячись у протилежні боки. Їхнє важке мовчання було просякнуте взаємною неприязню. Перед Сіріусом на столі лежав розгорнутий лист. — Е?е, — дав знати про себе Гаррі.
Снейп повернув до нього обличчя, облямоване пасмами масного чорного волосся.
— Сідай, Поттере.
— Знаєш, Снейп, — голосно сказав Сіріус, відхилившись на задніх ніжках стільця й дивлячись у стелю, — я б волів, щоб ти тут не командував. Це мій дім, якщо хочеш знати.
Мертвотно?бліде Снейпове обличчя вкрилося неприємним рум'янцем. Гаррі сів на стілець біля Сіріуса з протилежного від Снейпа боку стола.
— Поттере, я мав би зустрітися з тобою наодинці, — на Снейпових губах з'явилася знайома крива посмішка, — але Блек...
— Я його хрещений батько, — ще голосніше, ніж перед тим, вигукнув Сіріус.
— Я прибув сюди за Дамблдоровим наказом, — Снейпів голос, на відміну від Сіріусового, ставав дедалі тихіший і в'їдливіший, — але ти, Блек, можеш залишатися, я не проти. Ти ж любиш почуватися... залученим.
— Що ти цим хочеш сказати? — зірвався на ноги Сіріус, а його стілець перекинувся на підлогу.
— Тільки те, що я розумію, як тебе... е?е... дратує той факт, що ти не робиш для Ордену нічого корисного, — наголосив на останньому слові Снейп.
Тепер уже почервонів Сіріус. Снейп переможно скривив губи й повернувся до Гаррі.
— Поттере, мене сюди прислав директор — переказати його побажання, щоб ти цієї чверті почав вивчати блокологію.
— Що вивчати? — не зрозумів Гаррі. Снейп вишкірився ще глузливіше.
— Блокологію, Поттере. Магічний захист розуму від зовнішнього проникнення. Маловідому, але вельми корисну галузь магії.
Серце Гаррі закалатало з шаленою швидкістю. Захист від зовнішнього проникнення? Але ж він не одержимий, з цим усі погодилися...
— А навіщо мені вивчати ту логію... як там її? — вигукнув він.
— Бо директор вважає це слушним, — єлейним голосом пояснив Снейп. — Щотижня матимеш приватні уроки, але нікому про це не розповідатимеш, особливо Долорес Амбридж. Ти зрозумів?
— Так, — відповів Гаррі. — А хто мене буде вчити?
Снейп підняв брову.
— Я, — сказав він.
Гаррі відчув, як у нього похололо в грудях. Додаткові уроки зі Снейпом... за що йому така кара? Він зиркнув на Сіріуса, шукаючи підтримки.
— А чому Дамблдор сам не може навчати Гаррі? — агресивно спитав Сіріус. — Чому ти?
— Мабуть, тому, що директор воліє доручати все неприємне іншим, — шовково відказав Снейп. — Можу тебе запевнити, що я не домагався цієї роботи. — Він підвівся. — Поттере, чекатиму тебе в понеділок о шостій вечора. У моєму кабінеті. Якщо хтось поцікавиться, скажи, що йдеш по лікувальну настоянку. Хто бачив тебе на моїх уроках, не стане заперечувати, що тобі потрібно лікуватися.
Він рвучко рушив до виходу, аж його чорний дорожній плащ розвіявся у нього за плечима.
— Стривай, — зупинив його Сіріус і випростався на стільці.
— Блек, я поспішаю. На відміну від тебе, я не маю необмеженого вільного часу.
— Тоді я відразу до суті, — встав Сіріус. Він був значно вищий за Снейпа, що, як помітив Гаррі, стискав у кишені кулак — мабуть, тримав чарівну паличку. — Якщо я почую, що ти використовуєш ці уроки блокології, щоб знущатися над Гаррі, то ти мені за це відповіси.
— Як зворушливо, — зневажливо посміхнувся Снейп. — Але ж ти вже, мабуть, помітив, що Поттер дуже схожий на свого батька?
— Помітив, — гордо відповів Сіріус.
— Тоді ти мусиш знати, який він зарозумілий, і що будь?яке зауваження відскакує від нього, наче горох від стіни, єлейно сказав Снейп.
Сіріус різко відштовхнув стільця і рушив навкруг столу до Снейпа, на ходу витягаючи чарівну паличку. Снейп вихопив свою. Вони наготувалися до бійки. Сіріус лютував, а Снейп вираховував ситуацію, зиркаючи то на кінчик Сіріусової чарівної палички, то на його обличчя.
— Сіріусе! — вигукнув Гаррі, але той ніби й не чув.
— Я попередив тебе, Слинявусе, — Сіріус наблизився до Снейпа мало не впритул, — я чхати хотів на те, що Дамблдор вважає, ніби ти виправився. Мені видніше!
— Чого ж ти йому не скажеш? — просичав Снейп. — Боїшся, що він не сприйме серйозно поради чоловіка, який ось уже півроку переховується в материному домі?
— А скажи мені, як там зараз Луціус Мелфой? Мабуть, радіє, що його вірний цуцик працює в Гоґвортсі?
— До речі про собак, — м'яко озвався Снейп, — чи відомо тобі, що Луціус Мелфой упізнав тебе, коли ти влаштував собі прогуляночку? Це ти, Блек, добре придумав — показатися на вокзальній платформі, де тобі ніщо не загрожувало... зате тепер ти маєш залізні підстави в майбутньому навіть носа не висувати зі своєї нори.
Сіріус підняв чарівну паличку.
— НІ! — закричав Гаррі, перестрибуючи стіл і намагаючись їх розборонити. — Сіріусе, не треба!
— Ти хочеш сказати, що я боягуз? — заревів Сіріус, відпихаючи від себе Гаррі, але той не вступався.
— Мабуть, так, — відповів Снейп.
— Гаррі... відійди! — загарчав Сіріус, відштовхуючи його вільною рукою.
Відчинилися двері, і на кухню зайшла вся щаслива родина Візлів разом з Герміоною та самим містером Візлі, що гордо крокував у плащі?дощовику, накинутому поверх смугастої піжами.
— Одужав! — радісно оголосив він усім присутнім. — Цілком одужав!
І тут усі Візлі завмерли на порозі, побачивши перед собою застиглих Сіріуса і Снейпа, які націлили один одному в обличчя чарівні палички, і Гаррі, що стояв між ними, розчепіривши руки, і намагався їх розборонити.
— Мерлінова борода, — сказав містер Візлі, й усмішка зникла з його обличчя, — що тут відбувається?
Сіріус і Снейп опустили чарівні палички. Гаррі перевів погляд з одного на другого. Обличчя в кожного зберігало вираз цілковитої зневаги, але несподівана поява стількох свідків примусила їх отямитися. Снейп засунув чарівну паличку в кишеню, обернувся й мовчки шаснув повз Візлів з кухні. За дверима озирнувся.
— О шостій вечора в понеділок, Поттере.
І зник. Сіріус люто дивився йому вслід, стискаючи чарівну паличку.
— Що тут сталося? — ще раз запитав містер Візлі.
— Нічого, Артуре, — відповів Сіріус, тяжко дихаючи, ніби щойно пробіг довгу дистанцію. — Просто товариська розмова між двома давніми шкільними друзями. — Він зробив величезне зусилля, щоб усміхнутися. — То... ти вже одужав? Це дуже добре, дуже.
— Правда? — підвела чоловіка до стільця місіс Візлі. — Цілитель Сметвик урешті?решт сотворив чудо і знайшов протиотруту від тієї зміюки. Артур же отримав добрячий урок на тему дилетантських забав з маґлівською медициною. Чи не так, любий? — грізно спитала вона.
— Так, люба Молі, — покірно погодився містер Візлі.
У той день спільна вечеря мала бути радісна, адже до них повернувся містер Візлі. Гаррі бачив, що Сіріус намагався всіх розважати, проте коли хрещений батько не змушував себе голосно реготати з Фредових і Джорджевих жартів, або не припрошував усіх їсти, то на його обличчя знову повертався похмурий і тоскний вираз. Поміж ним і Гаррі сиділи Манданґус та Дикозор, які завітали привітати містера Візлі з одужанням. Він хотів би поговорити з Сіріусом, сказати, щоб той не вірив жодному Снейповому слову; що Снейп зумисне його підбурював, бо ніхто з них не вважає Сіріуса боягузом за те, що він виконує Дамблдорів наказ і залишається на площі Ґримо. Але нагоди поговорити ніяк не траплялося, а дивлячись на стражденне Сіріусове лице, Гаррі взагалі не знав, чи наважився б це сказати, навіть якби нагода з'явилася. Тож він упівголоса повідомив Ронові й Герміоні, що братиме в Снейпа уроки блокології.
— Дамблдор хоче, щоб у тебе припинилися ті сни про Волдеморта, — припустила Герміона. — А хіба ти сам проти цього?
— Додаткові уроки у Снейпа? — вражено перепитав Рон. — Краще вже кошмарні сни!
Вони мали повертатися до Гоґвортсу на "Лицарському автобусі" — знову в супроводі Тонкс і Люпина. Ті вже снідали, коли Гаррі, Рон і Герміона зайшли вранці на кухню. Охоронці пошепки про щось розмовляли, але щойно Гаррі відчинив двері, як вони негайно замовкли.
Поспіхом поснідавши, усі вдягли куртки й обмоталися шарфами, щоб захиститися від холодного січневого вітру. Гаррі відчув, як йому неприємно стисло груди. Він не хотів прощатися з Сіріусом — мав якісь недобрі передчуття. Не знав, коли вони зустрінуться наступного разу, і відчував своїм обов'язком сказати Сіріусові, щоб той не вчинив якоїсь дурниці. Гаррі боявся, що Снейпове звинувачення в боягузтві боляче вразило Сіріуса і він зараз може навіть планувати якусь відчайдушну вилазку за межі площі Ґримо. Та не встиг він надумати, що сказати, як Сіріус поманив його пальцем.
— Візьми оце, — неголосно сказав він і тицьнув Гаррі в руки незграбно загорнутий пакуночок завбільшки з книжку.
— А що це? — поцікавився Гаррі.
— Тепер ти зможеш мені повідомити, якщо Снейп почне чіплятися. Ні, тут не відкривай! — насторожено зиркнув Сіріус на місіс Візлі, яка переконувала близнюків надіти сплетені нею рукавички. — Сумніваюся, що Молі це схвалить... але скористайся цим, якщо я буду потрібний, добре?
— Добре, — погодився Гаррі, кладучи пакунок у внутрішню кишеню куртки, хоч і знав, що ніколи не скористається тим, що в ньому лежало. Він, Гаррі, нізащо не стане виманювати Сіріуса зі схованки, як би не поводився Снейп на майбутніх уроках блокології.
— То ходімо, — сумно всміхнувся Сіріус і поплескав Гаррі по плечі. Перш ніж Гаррі спромігся на якісь, слова, вони вже піднялися у супроводі Візлів по сходах і зупинилися перед дверима, замкнутими на важкі ланцюги й засуви.
— Бувай, Гаррі, бережи себе, — пригорнула його місіс Візлі.
— До зустрічі, Гаррі, і пильнуй мені за зміями! — добродушно всміхнувся містер Візлі й потис йому руку.
— Ага...