Ґуїнплен зробив так само.
Герольдмайстер узяв з рук Блакитної Мантії подушку з срібного ґлясету, став на коліна і подав лордові-канцлерові чорний портфель на подушці.
Лорд-канцлер узяв портфель і передав його клеркові парляменту. Клерк узяв його з пристойною урочистістю, потім вернувся на своє місце.
Клерк парляменту розкрив портфель і встав.
Портфель містив у собі два звичайні документи: королівську грамоту до палати лордів і наказ[59] новому членові засідати у парламенті.
Клерк, стоячи, прочитав обидва документи з шанобливою повільністю.
"Наказ засідати" у парламенті, що його адресовано було лордові Фермену Кленчерлі, закінчували такі слова: "Найсуворіше наказуємо вам[60], під страхом порушити вірність й підданство,
що ви зобов'язані опосісти персонально вам належне місце між прелатами й перами, що засідають у нашому парляменті у Вестмінстері, щоб цілком чесно й сумлінно висловлювати ваші погляди щодо справ королівства й церкви
Коли клерк закінчив читати документи, лорд-канцлер підніс свій голос:
— Коронний акт об'явлено. Лорд Фермен Кленчерлі, чи ваша світлість зрікається догмата віри в пресуществления, шанування святих і месси?
Ґуїнплен вклонився.
— Акт закінчено, — сказав лорд-канцлер
А клерк парляменту відповів:
— Його світлість заприсягнувся.
Лорд-канцлер додав:
— Мілорд Фермен Кленчерлі, ви можете засідати.
— Нехай буде так, — сказали обидва хрещені батьки.
Герольдмайстер встав, узяв з табуретки шпагу й підперезав перевіссю Ґуїнплена.
"Коли це зроблено, — сказано в старовинних норманських хартіях, — пер бере свою шпагу і йде засідати у високій палаті".
Ґуїнплен почув, що хтось позад нього сказав йому:
— Надіваю на вашу світлість парляментську мантію.
В той самий час урядовець, що говорив до нього й що держав цю мантію, накинув її на нього і зав'язав на його шиї чорну стьожку горностаєвого коміра.
Тепер Ґуїнплен у пурпуровій мантії і з золотою шпагою при боці був подібний до двох лордів, що стояли з правого й з лівого боку.
Книжник подав йому red-book, він поклав її в кищеню свого одягу.
Герольдмайстер проговорив йому на вухо:
— Мілорде, коли ввійдете, уклоніться королівському кріслу. Королівське крісло це трон.
А в той час обидва клерки щось записували, кожен за своїм столом, один у реєстр корони, а другий у реєстр парляменту.
Обидва, один за одним, — клерк корони перший, піднесли свої книги лордові-канцлерові; той підписав їх.
Підписавши обидва реєстри, лорд-канцлер підвівся.
— Лорд Фермен Кленчерлі, барон Кленчерлі, барон Геркенвіл, маркіз Корлеонський в Італії, ласкаво вітаємо вас серед рівних вам перів, духовних і світських лордів Великобританії.
Обидва хрещені батьки Ґуїнпленові доторкнулися до його плечей.
Він повернувся.
Великі позолочені двері в глибині ґалерії розчинилися на обидві половинки.
То були двері палати англійських перів.
Не минуло ще й тридцяти шости годин з того часу, як Ґуїнплен, оточений іншим кортежом, бачив відчинені перед собою залізні двері Савтворкської в'язниці.
Всі ці хмари страшно швидко пронеслися над його головою; хмари були події, а швидкість їх говорила наче про шторм.
II
БЕЗСТОРОННІСТЬ
Перство народилося у Франції. Епоха невідома. За Карла Великого, — так каже леґенда. За Роберта Мудрого, — так каже історія. Історія не певніша за те,, що каже леґенда. Фавен пише: "Король французький хотів привабити до себе вельмож своєї держави величнім титулом перів, наче вони були рівні йому".
Перство дуже, швидко роздвоїлося і з Франції перейшло до Англії.
Утворення перства було' великою подією в Англії і майже великою справою. За прецедент для нього був саксонський "віттенаґемот". Данський "тан" і норманський "вівассер" злилися в бароні. Барон те ж саме слово, що й vir, еспанською мовою його перекладають словом varón, що визначає переважно чоловіка. Від 1075 року барони примусили короля відчувати себе. Та ще якого короля! Вільгельма Завойовника. Року 1086-го барони утворили базу для февдалізму; за таку базу правила книга Doomsday-book "Книга страшного суду". За Івана Безземельного виникає конфлікт; французька аристократія поставилася звисока до Великобританії, і французьке перство намагалося притягти до свого суду англійського короля. Англійські барони обурилися. Підчас коронування Філіппа-Августа король англійський, як герцоґ норманський, ніс перший чотирикутний прапор, а герцоґ Ґьєнський — другий. Проти цього короля, васала чужоземного короля, повстала "війна вельмож". Барони нав'язали королеві Івану Велику Хартію, з якої й вийшла палата лордів. Папа втручається в цю справу, стає на бік короля й відлучає лордів од церкви. Це трапилося року 1215-го, папа був тоді Інокентій III, що написав Veni Sánete Spiritus* (*1 Прийди, святий душе.); він же послав до Івана Безземельного чотири золоті персні, як символи чотирьох головних доброчинностей. Лорди правили своє. Довгий двобій, що тягся декілька поколінь. Це була так звана "Пемброкська боротьба". Рік 1248 — рік "Оксфордських дарованих грамот". Двадцять чотири барони обмежують короля, сперечаються з ним і кличуть до участи в незгоді, яка щодалі поширювалася, по одному лицарю від кожного графства. Світанок палати громад. Пізніше лорди почали притягати до себе по два городянина від кожного міста й по два міщанина від кожного містечка. Так от сталося, що аж до Єлісавети пери були за суддів дійсности виборів до палати громад. З їхньої юрисдикції народилося прислів'я: "депутатів треба обирати без трьох Р: sine Prece, sine Pretio, sine Póculo" *. Це не перешкоджало тому, що утворилися гнилі містечки. Року 1293-го палата перів у Франції Ще мала під своєю юрисдикцією англійського короля, і Філіпп Красивий викликав до себе на суд Едварда І. Едвард І був той самий король, що звелів своєму синові зварити його після смерти і взяти його кістки на війну. Під тиском королівського божевільства лорди відчули потребу зміцнити парламент; вони розподілюють його на дві палати: палату високу й палату нижню. Лорди зарозуміло зберігають для себе зверхність. "Коли траплялося, що хтось із палати громад говорив зневажливо й зухвало про палату лордів, то такого закликали до суду, щоб зробити йому догану, а іноді посилали й у Товер.
1 Без прохання, без платні, без чарки.
2 Chamberlayne, Etat present de Г Angleterre. Tome II. 2-е partie. Chap. IV,
pag. 64. 1688.
Та ж сама різниця і в голосуванні. В палаті лордів голосували один по одному, починаючи від останнього барона, що його звали молодшим. Кожен пер на виклик відповідав: з а д оволений або незадоволений. В палаті громад голосували всі разом, стадом: так або н і. Члени палати громад обвинувачували, а пери судили. Пери, зневажаючи цифри, передали палаті громад догляд за скарбницею, що палата громад і використала; скарбниця зветься échiquier, тобто шахматною дошкою; на думку одних ця чудна назва походить від скатерки на столі, що уявляла шахматну дошку, а на думку інших — від шухлядок старої шафи, в якій за залізними ґратами лежали скарби англійських королів. Від кінця тринадцятого століття датується щорічні записи — Уеаг Book. Підчас війни Червоної та Білої троянд лорди теж давали відчути свою силу, то стаючи на бік Джона Ґавнтського, герцоґа Ланкастерського, то на бік Едмунда, герцоґа Иоркського. Байт Тейлор, Лоларді, Варвік, що робив королів, вся та анархія, ця мати, з якої вийшло визволення, одверто чи таємно, спиралася на англійський февдалізм. Лорди з користю для себе ревниво стежили за троном; ревнувати — значить стерегти. Вони обрізують королівську інціятиву, обмежують випадки образи величности, підбурюють псевдо-Річардів проти Генріха IV, стають за найвищих суддів, роз'язують спірне питання про три корони між герцоґом Йоркським і Марґарітою Анжуйською і, в разі потреби, підіймають зброю й дають бої у Шрюсбергі, Тьюксбері і СентАльбані і то програють їх, то виграють. Уже в тринадцятому столітті вони перемогли у Льюїза й вигнали з королівства чотирьох братів короля, неправонароджених дітей Ізабели й графа де-ля Мерча за те, що всі чотири були лихварі; з одного боку принци, а з другого боку — шахраї, — річ, що бувала й пізніше, але в той час це мало поважали.
До п'ятнадцятого століття в королі англійському ще можливо було відчути герцога норманського, і парламентські акти складали французькою мовою. Від Генріха VII, з волі лордів, їх почали складати англійською мовою. Англія, бретонська за Утера Пендрагана, римська за Цезаря, саксонська за часів сьомивладности, данська за Гарольда, норманська по Вільгельмі, завдяки лордам стає англійською. Потім вона стає англіканською. Мати свою релігію — велика сила. Чужоземний папа висисає національне життя. 1534 року Лондон рве зв'язок з Римом, пери засвоюють реформацію й лорди визнають Лютера. Цей рух був відповіддю на папське одлучення року 1215-го. Генріх VIII був задоволений з цього, але в інших випадках лорди стояли йому на перешкоді. Булдоґ перед ведмедем, це палата лордів перед Генріхом VIII. Коли Волсей краде Вайт-Гол у народа і коли Генріх VIII краде ВайтТол у Волслея, то хто гарчить? Чотири лорди — Дарсі Чічестер, Сен-Джон де-Блетсо і (два норманських імення) Мавтжой і Мавнтігль. Король намагається збільшити свої права. Перство обурюється. Спадковість містить у собі непідкупність; звідціля непокірливість лордів. Лорди хвилюються навіть за часів Єлісавети. В наслідок — Дургемські страти. Спідницю цієї тиранки забризкано кров'ю. Фіжми, що під ними заховано плаху, — така Єлісавета. Єлісавета скликає парляменти можливо менше й скорочує палату лордів до шістдесяти членів, — серед них був тільки один маркіз, Вестмінстер, і жадного герцоґа. В Англії королі залюбки припускали, щоб пери вимирали. За часів Ганни, — наводимо тільки один приклад, — виявилося, що від дванадцятого століття погаслст п'ятьсот шістдесят п'ять перств. Війна троянд почала знищення герцоґів, що його докінчила сокирою Марія Тюдор. Це визначало — зітнути голову дворянству.