І привела його до Господньої оселі в Шіло. А той хлопчик був ще малий.
25 І зарізали бичка, і привели того хлопчика до Ілії.
26 І вона сказала: "О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господові.
27 Я молилася за дитину оцю і Господь дав мені те, що я просила від нього.
28 А нині я віддаю його Господові на всі дні, скільки він жаданий для Господа". І вклонилася там Господові.
1 про Самуїла 2
1 І молилася Ганна, промовляючи: "Звеселилося в Господі серце моє, мій ріг став високим у Господі! Розкрилися вуста мої на моїх ворогів, бо радію з порятунку твого!
2 Нема святого, подібного Господові, нема нікого, крім тебе, і скелі нема, як Бог наш!
3 Більше не промовляйте зарозуміло, хай з ваших вуст не виходить зухвальство, бо Господь Бог знає все, і він виявляє вчинки!
4 Лук сильних поламаний, а немічні підперезалися силою!
5 Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, аж неплідна сімох народила, а багатодітна знесиліла.
6 Господь убиває й оживляє, до шеолу впроваджує і підносить до неба.
7 Господь робить убогим та збагачує, понижує він та звеличує.
8 Підіймає нужденного з пороху, а убогого — зі смітника, щоб посадити з вельможами і престол слави їм дати на спадщину, бо Господні основи землі, і на них він поставив землю.
9 Він ноги святих своїх стереже, нечестиві ж погинуть у темряві, бо сильною не з сили стає людина.
10 Супротивники Господа будуть розбиті! З неба Господь загримить на них і судитиме він землю від краю до краю! І він дасть силу своєму цареві, і зробить вищим рога свого помазанця!"
11 І пішов Елкана до Рами, до оселі своєї. А той хлопчик служив Господові при священикові Ілії.
12 А сини Ілії були люди негідні, вони не знали Господа,
13 ані звичаю священичого з народом. Коли хто приносив жертву, то, як варилося м'ясо, приходив священиків слуга, а в його руці тризуба виделка.
14 І він із гуркотом стромляв до тазу, або до казана, або до горшка, або до горняти, і на що втрапить виделка, священик собі брав. Так вони робили всьому Ізраїлеві, що приходив туди до Шіло.
15 Також поки ще не палили лій, то приходив священиків слуга, та й казав до того, що приносив жертву: "Дай м'яса на печеню для священика, бо він не візьме від тебе м'яса вареного, а тільки сире!"
16 А як той відповідав йому: "Хай перше спалять лій, а ти потім візьми собі, скільки забажає душа твоя!" То слуга казав: "Ні, таки зараз давай! А коли ні, візьму силою!"
17 І був гріх тих юнаків дуже великий перед Господнім обличчям, бо ті люди бещестили Господню пожертву.
18 А юний Самуїл, оперезаний лляним ефодом, служив перед Господнім обличчям.
19 Його мати шила йому верхній одяг і приносила з року в рік, коли приходила зі своїм чоловіком приносити річну жертву.
20 А Ілій поблагословив Елкану і його жінку та й сказав: "Хай Господь дасть тобі нащадків від цієї жінки, за того, що Господь узяв". І пішли вони на місце своє.
21 І Господь згадав про Ганну, і вона завагітніла, та й народила трьох синів та дві дочки. А Самуїл ріс із Господом.
22 А Ілій був дуже старий. І почув він усе, що сини його роблять усьому Ізраїлеві, і що вони злягаються з жінками, які відбувають службу при вході намету зібрання.
23 І він сказав їм: "Ви вчиняєте негідно. Про ваші лихі вчинки я чую від усього цього народу.
24 Недобра та чутка, сини мої, що я чую, ви віддаляєте Господній народ!
25 Якщо хто згрішить супроти людини, то помоляться за нього перед Богом. А якщо людина згрішить супроти Господа, хто заступиться за неї?" Та вони не слухали голосу батька свого, бо Господь постановив знищити їх.
26 А юний Самуїл усе ріс, та здобував ласку як у Господа, так і в людей.
27 І прийшов Божий чоловік до Ілії, та й сказав йому: "Так сказав Господь: "Чи ж я справді не об'явився оселі батька твого, як були вони в Єгипті рабами фараоновими?
28 Я обрав його собі з усіх Ізраїлевих племен за священика, щоб він входив до мого жертовника, щоб кадив кадило, щоб носив ефод перед моїм обличчям. І дав я оселі твого батька всі пожертви Ізраїлевих синів.
29 Чого ж ви потопталися по моїй пожертві та по жертві хлібній, що я заповів для своєї оселі? Ти шануєш синів своїх понад мене, і ви розтовстіли від найкращих частин усякого Ізраїлевого дару перед обличчям моїм".
30 Тому слово Господа, Бога Ізраїлевого, було таке: "Оселя твоя та оселя батька твого будуть ходити перед моїм обличчям аж навіки". Але зараз слово Господнє таке: "Не буде в мене такого, бо я шаную тих, хто шанує мене, а ті, хто зневажають мене, будуть принижені!"
31 Ось приходять дні, і я заберу силу оселі батька твого, щоб не було старого в оселі твоїй.
32 Хоч в усьому я добре робив Ізраїлеві, ти бачитимеш лиш лихе від мого помешкання, і не буде старого в оселі твоїй по всі дні.
33 Когось із твоїх я збережу при моєму жертовнику, щоб колоти твої очі і щоб зробити біль душі твоїй, та всі інші твого дому повмирають у силі від людського меча.
34 А оце тобі ознака, що прийде на обох синів твоїх, на Хофні та Пінхаса, обидва вони помруть одного дня.
35 А я поставлю собі священика вірного, він буде робити згідно з серцем моїм та з моєю душею. Я збудую його оселю сталою, і він ходитиме перед моїм помазанцем по всі дні.
36 І кожен, хто полишиться в оселі твоїй, прийде вклонятися йому за аґору срібла та за буханець хліба, і скаже: "Долучи мене до однієї з посад священничих, щоб їсти шматок хліба"".
1 про Самуїла 3
1 А Самуїл служив Господові при Ілії. А Господнє слово було не часто за тих днів і видіння було рідко.
2 І того дня, коли Ілій лежав на своєму ложі, а очі його стали погано бачити,
3 і поки Божий світильник ще не погас, а Самуїл лежав у Господньому храмі, там, де Божий ковчег,
4 то покликав Господь до Самуїла: "Самуїле, Самуїле!" А він відповів: "Ось я!"
5 І побіг він до Ілії та й сказав: "Ось я. Ти кликав мене?" А той сказав: "Я не кликав. Повернися, лягай. І він пішов і ліг".
6 А Господь далі покликав: "Самуїле, Самуїле!" І встав Самуїл, і пішов до Ілії та й сказав: "Ось я. Ти кликав мене?" А той відповів: "Не кликав я, сину мій. Повернися, лягай".
7 А Самуїл ще не знав голосу Господа, і ще не відкрилося йому Господнє слово.
8 А Господь далі покликав Самуїла третій раз. І він устав, і пішов до Ілії та й сказав: "Ось я. Ти кликав мене?" І зрозумів Ілій, що то Господь кличе юнака.
9 І сказав Ілій до Самуїла: "Іди, лягай. І якщо знову покличе тебе, то скажеш: "Раб твій слухає тебе, Господе!"" І пішов Самуїл, та й ліг на своє місце.
10 І ввійшов Господь, і став, і покликав, як перед тим: "Самуїле, Самуїле!" А Самуїл відповів: "Раб твій слухає тебе, Господе!"
11 І сказав Господь до Самуїла: "Ось я зроблю серед Ізраїля, що в кожного, хто почує про це, задзвенить в обох вухах його.
12 Того дня я виконаю над Ілієм усе, що я казав про оселю його, від початку й до кінця.
13 І розповім йому, що я суджу оселю його навіки за гріх, про який він знав, що сини його зневажають Бога, та не зупиняв їх.
14 Тому присягнув я оселею Іліі, що не очиститься гріх Ілієвої оселі жертвою та жертвою хлібною навіки".
15 І лежав Самуїл аж до ранку, і відчинив двері Господнього оселі. Але Самуїл боявся розповісти Ілієві про те видіння.
16 І покликав Ілій Самуїла, та й сказав: "Самуїле, сину мій!" А той відповів: "Ось я!"
17 І запитав він: "Про що він промовляв до тебе? Не приховуй правди переді мною. Хай Господь зробить тобі так, і хай додасть, якщо ти скажеш неправду переді мною про щось з усього того, що казав він до тебе!"
18 І розповів йому Самуїл усю правду перед ним. А той сказав: "Він — Господь, хай зробить те, що добре в очах його!"
19 І виростав Самуїл, а Господь був з ним, і він не загубив жодного з усіх його слів.
20 І весь Ізраїль, від Дана аж до Беер-Шеви, дізнався, що Самуїл вірний, як пророк Господній.
21 А Господь далі являвся в Шіло, там відкривався Господь Самуїлові в слові Господньому.
1 про Самуїла 4
1 І було Самуїлове слово для всього Ізраїля. І вийшов Ізраїль на війну проти филистимлян, та й таборував при Евен-Гаезері, а филистимляни таборували в Афеку.
2 І вишикувалися филистимляни навпроти Ізраїля, і в тяжкому бою Ізраїль був побитий филистимлянами. І вони побили на полі бою близько чотирьох тисяч люду.
3 І прийшов народ до табору, а Ізраїлеві старшини сказали: "Чому вдарив нас Господь сьогодні перед филистимлянами? Візьмімо з Шіло ковчег Господнього заповіту, і хай ввійде поміж нас, і хай врятує нас з рук наших ворогів".
4 І послав народ до Шіло, і понесли звідти ковчег заповіту Господа, Бога воїнства небесного, що сидить на херувимах. А там були двоє Ілієвих синів, Хофні та Пінхас, з ковчегом Божого заповіту.
5 І як ковчег свідоцтва Господнього прибув до табору, то весь Ізраїль став галасувати гучно, аж застогнала земля!
6 А филистимляни почули той галас, та й сказали: "Що це за галас у єврейському таборі?" І довідалися вони, що Господній ковчег прибув до табору.
7 І полякалися филистимляни, і казали: "Бог прибув до табору!" І сказали вони: "Лихо нам, бо такого, як це, не було ще ніколи!
8 Лихо нам! Хто нас порятує від руки цих потужних богів? Оце вони, ті боги, що вразили в пустелі Єгипет!
9 Зберіться з силами і наберіться хоробрості, филистимляни, щоб ви не служили євреям, як вони служили вам. Будьте мужні й воюйте!"
10 І воювали филистимляни. І був побитий Ізраїль, і кожен утікав до свого намету. І та поразка була дуже відчутна. І впало з Ізраїля тридцять тисяч піхоти.
11 А Божий ковчег був узятий, і два Ілієві сини, Хофні та Пінхас, полягли...
12 І побіг один веніяминівець з бою, і прибув того дня до Шіло. А одяг його був подертий і порох на голові його.
13 І прибув він, аж ось Ілій сидить на стільці при шляху й виглядає, бо серце йому тремтіло за Божого ковчега. А той чоловік прийшов, і розповів у місті, і зчинився в місті галас!
14 А Ілій почув галас той та й запитав: "Що це натовп так галасує?" А той чоловік побіг, та й розповів Ілієві.
15 Ілій був віку дев'яноста восьми років і очі його погано бачили.
16 І сказав той чоловік до Ілія: "Я той, що прибіг з поля бою, я втік сьогодні з бойових лав". І сказав Ілій: "Що сталося, мій сину?"
17 І відповів вісник: "Ізраїль побіг перед филистимлянами, було багато вбитих з народу".