Я мушу йти. Ви знаєте, що робити, Габарде. А ти, Томе, поїдеш зі мною — ти мені потрібний.
Чалмерс (тим часом як усі троє рушають до виходу). Додому?
Старкветер. Так, у нас багато справ.
Чалмерс. Тоді я спершу передягнуся і виїду слідом за вами. (Обертаючись до Маргеріт). Заїдеш по мене, коли їхатимеш на той обід.
Маргеріт (киває).
Старкветер мовчки виходить. Габард прощається з Маргеріт і теж виходить; за ним — Чалмерс. Маргеріт стоїть нерухомо, спершись однією рукою на столик, а другу притиснувши до серця. Вона роздумує, чи не стосуються Нокса ті слова, які вона щойно почула, і, кінець кінцем, робить висновок, що Нокс у небезпеці. Томмі, втративши надію, що мати його шукатиме, вилазить засмучений з-під столика й бере її за руку. Маргеріт ледве зауважує сина.
Томмі (сумно). Ти не хочеш більше бавитись? (Маргеріт не відповідає). Я був як справжній індіянин.
Маргеріт(раптом приходить до тями, нахиляється до Томмі, обіймає його і скрикує з остраху й тривоги, — а також з любові до сина). О Томмі! Томмі!
Завіса
ДІЯ II
Вітальня в номері Говарда Нокса (в готелі) напівосвітлена. Час — восьма година вечора.
Вхід до кімнати праворуч з холу. Глибше праворуч двері до сусіднього номера; посередині затильної стіни камін. Ліворуч, на другому плані, двері до Ноксової спальні. Ліворуч також вікна на вулицю. Поряд великий стіл, закиданий книжками, журналами, урядовими звітами тощо. Праворуч від середини, ближче до передкону, письмовий стіл з телефоном і обертовим кріслом потойбіч. На цьому столі листи тощо. Попід стінами книжкові шафи та бюрка на папери. Між каміном та дверима до спальні низька книжкова шафа, не більш як п'ять футів заввишки, з книжками великого формату.
На кону порожньо. Хвильку згодом за дверима в другий номер чути якесь шарудіння, хтось торгає двері. Ще за хвильку ті двері прочиняються, і в отвір просувається голова якогось чоловіка, що обережно роздивляється навколо.
Чоловік той заходить, вмикає світло, за ним з'являється ще один чоловік. Обидва пристойно вбрані,— на них темні костюми, накрохмалені комірці, чохла тощо. Вони чепурні, спритні й рішучі люди. Слідом за ними до кімнати заходить Габард. Обводить очима кімнату, підходить до письмового столу, бере листа й читає адресу.
Габард. Це Ноксова кімната.
Перший чоловік. Аякже, — саме так.
Другий чоловік. Нам пощастило, що той чолов'яга з бурцями вибрався з тієї кімнати сьогодні.
Перший чоловік. Його ключ ще не потрапив до портьє, як я вже найняв кімнату.
Габард. Гаразд, беріться до роботи. Це, мабуть, його спальня. (Йде до дверей у спальню, відчиняє їх, зазирав до середини, вмикає там світло, гасить і вертається назад до тих двох інших). Ви знаєте, про що йдеться: шукайте паку документів та листів. Якщо знайдемо її, кожен з вас заробить по п'ять сотень на додаток до платні.
Під час розмови всі трос ретельно переглядають письмовий стіл, шухляди, бюрка, книжкові шафи тощо.
Другий чоловік. Старому Старкветерові, либонь, здорово припекло.
Габард. Цс-с. Його ім'я вимовляти не вільно!
Другий чоловік. Отакої!.. Мабуть, таки й справді — великої він руки людина…
Перший чоловік. Я ніколи не діставав розпоряджень від нього особисто, а я ж бо працюю під його рукою довше за вас.
Другий чоловік. Так, і ви працювали на нього понад два роки, поки довідалися, хто ваш господар.
Габард (першому чоловікові). Пішли б ви ліпше до холу та постерегли Нокса. Він може повернутися щохвилини.
Перший чоловік добуває відмикачки, йде до дверей у хол, відмикає їх, ледь прочиняє і виходить. На столі деренчить телефон, Габард здригається.
Другий чоловік(посміхаючись до Габарда). Це тільки телефон.
Габард (не припиняючи пошуків). Знати, ви добре попрацювали на Стар…
Другий чоловік(перекривляючи Габарда). Цс-с. Його ім'я вимовляти не вільно!
Телефон дзвонить ще і ще, настійливо, вперто.
Габард(змінивши свій голос). Слухаю… Так. (Він здивований — видко, впізнав голос, — на обличчі йому промайнула посмішка). Ні, це не Нокс. Ви помилились. Не той номер… (Кладе трубку й звертається до Другого чоловіка своїм природним голосом). Поклала. Відразу ж.
Другий чоловік. Ви впізнали голос?
Габард. Ні, то мені здалося…
Пауза, обидва шукають.
Другий чоловік. Я жадного разу не перекинувся й словечком з паном. А платню дістаю від нього вчасно, як слід.
Габард. Ну то й що з того?
Другий чоловік (ображено). Для нього я немовби й не існую.
Габард (витягає шухляду й переглядає вміст). А проте платня все ж таки нічогенька?
Другий чоловік. Так-то воно так, та сплачує ж він грошики не пусто-дурно.
Перший чоловік заходить до кімнати у двері праворуч. Він рухається хапливо, але обережно. Причиняє двері за собою, забувши їх замкнути.
Перший чоловік. Хтось вийшов з ліфта і йде сюди.
Габард, Перший чоловік та Другий швидко йдуть до дверей у сусідній номер.
Перший чоловік затримується й роздивляється навколо, чи все в кімнаті гаразд. Бачить висунену шухляду, що покинув Габард, вертається і засуває її. Габард та Другий чоловік виходять. Перший чоловік вимикає світло й теж виходить. Чути, як замикаються двері. Пауза. Стукають у двері з холу. Пауза. Тоді двері відчиняються й до кімнати входить Джіфорд. Він вмикає світло, проходжується по кімнаті, дивиться на годинника й кінець кінцем сідає у крісло біля каміна праворуч.
Чути, як повертається ключ у дверях з холу. Двері відчиняються, і з ключем у руці входить Нокс. Бачить Джіфорда.
Нокс(тиснучи йому руку). Як ви сюди потрапили?
Джіфорд. Просто зайшов. Двері було не замкнено.
Нокс. Мабуть, я забув замкнути.
Джіфорд(добуваючи паку документів з внутрішньої кишені на грудях і віддаючи її Ноксові). Маєте, ось вони.
Нокс (гортаючи їх з цікавістю). Ви певні, що це оригінали? (Джіфорд киває). Адже ж мені не можна ризикувати, знаєте. А що, як Герст змінить свій намір, коли я виголошу промову, й відмовиться опублікувати оригінали? Такі речі вже траплялися.
Джіфорд. Оце ж я йому й казав. Він хотів дати копії, то я вже був подумав, чи не дурно мене носило до Нью-Йорка. А проте я наполіг на своєму. Ноксові потрібні тільки оригінали, кажу йому, а ні, то нічого не вийде, — і кінець кінцем він здався.
Нокс (тримаючи документи). І не сказати, як багато важать вони для мене і який я вам вдячний!..
Джіфорд(перебиваючи). Гаразд, гаразд. Не варто й згадувати. Горст аж нетямиться — це ж вода на його млин. А робітникам ваше викриття ще й як стане в пригоді. Та й ви матимете змогу нарешті показати себе! А як там закон про відшкодування за каліцтво?
Нокс(утомлено). Все та сама історія. Ніяк не дійде до парламенту. Застряг у комісії. Та й чого можна сподіватися від законодавчої комісії?.. Всі вони там в один гуж тягнуть із залізничними компаніями.
Джіфорд. Профспілка залізничників дуже зацікавлена в цьому законі.
Нокс. Ну що ж — залізничники ніколи не побачать його, доки не навчаться голосувати, за кого слід. Коли, нарешті, ваші профспілкові лідери облишать страйки та бойкоти й скерують робітників до політичної боротьби?
Джіфорд(простягуючи йому руку). Гаразд уже, бувайте. Мені ніколи, а то б я пояснив вам, чому саме політичної боротьби не можна пов'язати з профспілковим рухом. (Нокс кидає документи на низьку книжкову шафу й тисне Джіфордові руку). Поводьтесь обачніше з цими паперами. Ви б їх так не кидали, якби знали, скільки Герст за них заплатив.
Нокс. Їм тут безпечно.
Джіфорд. Не треба легковажити ворожої сили. їхня зграя не зупиниться ні перед чим.
Нокс. Я пильнуватиму цих документів, як власного ока. Вночі візьму з собою до ліжка, щоб таки допильнувати. Та й взагалі їм нічого не загрожує. Адже ж ніхто, крім вас, не знає, що вони в мене.
Джіфорд (ідучи до дверей у хол). Не хотів би я бути в Старкветеровій конторі, коли виявиться, що папери зникли. Комусь буде добра прочуханка. (Затримуючись на дверях). Всипте їм завтра добрячого перцю! Я буду на галерійці. На все вам добре. (Виходить).
Нокс відчиняє вікно, підходить до письмового столу, сідає в крісло й береться до своєї кореспонденції.
Стукають у двері з холу.
Нокс. Ввійдіть.
Габард входить до кімнати, підступає до столу, але руки Ноксові не подає. Вони вклоняються один одному, і Габард сідає в крісло ліворуч від письмового столу.
Нокс, тримаючи розпечатаного листа, повертається лицем до відвідувача. Він чекає, поки Габард почне мову.
Габард. Немає потреби говорити манівцями з такою людиною, як ви. Я це знаю. Ви тямите, що ви робите, і я також. Ви добре знаєте моє становище, отже, розумієте, що я маю повноваження на переговори.
Нокс. О так, я знаю.
Габард. Ми хочемо порозумітися з вами по-дружньому.
Нокс. Це легко зробити. Якщо ваші хазяї житимуть чесно й справедливо…
Габард. Прибережіть ці слова для своєї промови. Ми розмовляємо віч-на-віч. Вам вигідніше було б…
Нокс (розгнівано). Якщо ви гадаєте мене підкупити.
Габард (гречно). Ні в якому разі. Ані найменшого натяку на те. Річ ось у чім. Ви конгресмен. А кар'єра кожного члена Конгресу залежить від того, в якій комісії він бере участь. Нині вас закопали в мертву комісію карбування, мір та ваги. Скажіть тільки слово — і вас буде призначено до найважливішої комісії…
Нокс (перебиваючи). То ви роздаєте оті призначення?
Габард. Певне. А ні, то чого б я тут опинився? Все можна владнати.
Нокс (задумливо). Я знав, що наш уряд геть прогнив, але мені й на думку не спадало, щоб торгували урядовими посадами в такий спосіб.
Габард. Ви не дали ще своєї відповіді.
Нокс. Ви мали б знати мою відповідь наперед.
Габард. Є ще й інший вихід. Вас цікавлять соціальні проблеми. Ви вивчаєте соціологію. Тих, кого я репрезентую, вельми цікавить ваша особа… Щоб ви могли поглибити свої студії, ми охоче пошлемо вас до Європи. Там, у тій просторій соціологічній лабораторії, далеко від політичної метушні, ви матимете добру нагоду присвятити себе науці. Ми охоче пошлемо вас туди, скажімо, на десять років. Ви діставатимете по десять тисяч доларів на рік, а того дня, коли виїдете з Нью-Йорка, ви дістанете поза тим чималеньку суму — сто тисяч доларів на додаток.
Нокс. Отже, це так купують людей.
Габард. Йдеться чисто про освітні цілі!
Нокс. Але ви ж таки манівцями говорите!
Габард (рішуче). Гаразд. Ну, то яка ваша ціна?
Нокс. Ви хочете, щоб я покинув політику, покинув усе? Ви хочете купити мою душу?
Габард.