А зараз ти нехороша…
— О, не кажи так!.. — скрикнула нещасна жінка, ще палкіше цілуючи та пестячи дівчинку. — О, коли б ти знала, як боляче мені від твоїх слів.
— А коли ти плачеш, то теж робиш мені боляче.
— Яка ти люба і разом яка жорстока, моя ти віднині єдина любов!
З цими словами нещасна жінка ще раз поцілувала листа, сховала на грудях і простягла руки до Постумії. Посадивши її собі на коліна і намагаючись стримувати сльози, вона пестила її личко, волосся, говорячи:
— Твоя правда, бідолашне моє малятко, я була нехорошою… але більше не буду. Буду завжди хорошою, думатиму тільки про тебе, тільки тебе любитиму. А ти любитимеш свою бідолашну маму?
— О, завжди, завжди, міцно, міцно!
Дівчинка підвела голову і, обнявши матір за шию, почала її цілувати.
Потім, звільнившись з обіймів матері, дівчинка почала гладити руками урну.
В кімнаті запала довга тиша.
Раптом Постумія спитала матір:
— Скажи мені, мамо, що там усередині?
Очі Валерії наповнилися слізьми, вона скорботно звела їх до неба і промовила:
— О бідолашна дитино!
Потім, ледве тамуючи ридання, тремтячим голосом відповіла:
— В цій урні, бідненька, покоїться прах твого батька.
І знову невтішно заридала.
ПОЯСНЕННЯ ІМЕН І НАЗВ
Абола — верхній чоловічий одяг.
Авгури — жерці і ворожбити, що, як вірили римляни, за польотом і криком птахів, за падінням блискавки, по нутрощах жертовних тварин уміли вгадувати волю богів і пророкували щасливе або нещасливе закінчення тієї чи іншої справи. Римські правителі зверталися до авгурів у всіх важливих випадках: перед виступом війська в похід, перед скликанням народних зборів і т. ін. При несприятливому пророкуванні ніякої справи не розпочинали.
Акведук — водопровід.
Акве Секстіле — місце, де римський полководець Марій розбив у 102 р. до нашої ери навалу тевтонів.
Акрополь — підвищена укріплена частина староримського міста, де жителі рятувались і захищалися від ворога.
Александрійська мова (поширена в Александрії) — діалект грецької мориз домішкою іудейської та єгипетської. Александрія (місто в Єгипті, засноване в 331 р. до нашої ери Александром Македонським) була протягом кількох століть центром освіти. В Александрії була найбільша для свого часу бібліотека, що приваблювала численних вчених, філософів, письменників, які з'їжджалися з різних країн.
Амфора — високий глиняний посуд для води або вина, з довгою вузькою шийкою і двома ручками.
Ангустіклав — туніка з вузькою пурпурною каймою.
Антей — за грецькими сказаннями — велетень, син богині Землі. Поки він стояв на землі, ніхто не міг його перемогти, тому що він черпав силу з своєї матері Землі. Геракл після довгої боротьби переміг його, піднявши в повітря.
Антіох Великий — могутній сірійський цар (на початку II ст. до нашої ери), який хотів поширити свої завоювання на Європу, але був переможений римлянами.
Аполлон Дельфійський — Аполлон у греків і римлян, бог сонця і світла, покровитель співів, музики і поезії. За грецькими сказаннями, Аполлон заснував у Дельфах (біля гори Парнас) святилище, в якому через оракула відкривав людям волю богів.
Аппіїв шлях — знаменитий військовий шлях від Рима до Капуї, збудований у 312 р. до нашої ери римським цензором Аппіем Клавдіем. Він був вимощений кам'яними плитами і так міцно збудований, що місцями зберігся і до нашого часу.
Арелата — місто в Галлії (теперішній Арль).
Асс — дрібна римська монета.
Атрій — центральна частина римського будинку, навколо якої розташовувались інші кімнати. В атрії стояло домашнє вогнище і священні зображення предків.
Аттічний — властивий жителям Аттіки; Аттіка (область у стародавній Греції з головним містом Афіни) була відома високим для свого часу розвитком науки, філософії та мистецтва. Прояв розуму, розвитку, дотепності у розмові називають, наприклад, "аттічною сіллю".
Аурея — римська золота монета.
Ахеронт — за грецькими віруваннями, одна з річок у підземному царстві, через яку Харон перевозив душі померлих.
Ахілл, або Ахіллес — герой Троянської війни, описаної Гомером в "Іліаді". Найхоробріший з вождів грецького війська. Мати Ахілла, богиня Фетіда, щоб зробити його невразливим, викупала Ахілла у водах річки підземного світу — Стіксу, і тільки п'ята, за яку вона його тримала, залишилася не зануреною у священні води. Під час битви при облозі Трої троянський царевич Паріс влучив своєю стрілою якраз у цю незахищену п'яту і вбив Ахіллеса. Звідси вираз "ахіллесова п'ята", тобто слабке, незахищене місце в людини.
Аякс — грецький герой у Троянській війні.
Базиліка — велика видовжена будівля, розділена на кілька частім поздовжніми рядами колон. У римських містах базиліки служили місцем для біржі, суду, критого ринку і т. п.
Баліста — облогова машина у стародавніх народів, що служила для метання каміння, стріл, списів.
Бахус — див. Вакх.
Белен — бог сонця у готів.
Букцини — римський духовий інструмент, на зразок сучасного тромбона.
Ваал — головний бог народів, які населяли Фінікію і Карфаген.
Валькірії — за сказаннями стародавніх германців, прекрасні войовничі діви, дочки Вотана (Одіна); вони розпоряджаються битвами, посилають по волі богів смерть тому або іншому з воїнів.
Вакх (Бахус) — бог вина і веселощів у римлян.
Вампір — за народним повір'ям, мрець, що виходить з могили і ссе кров у сплячих людей.
Веліти — легкоозброєні піхотинці у римському війську; у них були луки з стрілами і дротики.
Венера (у греків Афродіта) — богиня любові і краси.
Вершники — один із станів римських громадян. Стан включав у себе в основному представників лихварського капіталу, які мали певну кількість майна. Обов'язком стану було виставляти в римську армію добре озброєних кінних людей — вершників.
Весталки — шість жриць богині домашнього вогнища Вести. У храмі цієї богині, який знаходився на Форумі (головний майдан у Римі), горів незгасимий вогонь. Жриці повинні були підтримувати цей вогонь. Весталок вибирали із знатних родин ще з дитячого віку і весь час свого служіння богині, протягом тридцяти років, не могли виходити заміж. Ту, яка порушила цю обітницю, жорстоко карали: її ховали живцем у підземеллі.
Ветеран — воїн, який відслужив свій строк.
Вовк Фенріс — за германськими сказаннями, зле чудовисько, яке живе у царстві мертвих.
Вотан, або Одін — верховний бог стародавніх германців; відповідає римському Юпітерові.
Вулкан — римський бог вогню і ковальської майстерності; зображувався з молотом і кліщами.
Гай Меммій Гемелл — римський діяч І ст. до нашої ери. Плебей за походженням, Гемелл був широкоосвіченою людиною, поетом і видатним оратором.
Галлія Цізальпінська (тобто по цей бік Альп) — так називалася частина Галлії, що була у Північній Італії. Друга частина Галлії, відокремлена Альпами, теперішня Франція, називалася Трансальпійською (тобто по той бік Альп).
Галли — народ, який населяв Галлію (теперішню Францію і Північну Італію).
Ганімед — у грекоримській міфології виночерпій богів.
Ганнібал (Аннібал) — геніальний карфагенський полководець (Карфаген — держава в Африці, що існувала у старі часи на місці сучасних Тунісу і Алжіру). Жив від 247 до 183 pp. до нашої ери. Прославився своїм походом проти римлян. Він здобув ряд блискучих перемог над римськими військами в самій Італії, але, не одержавши підтримки з Карфагена, повинен був повернутися в Африку, де зазнав поразки від римського полководця Сціпіона Африканського. Коли римляни зажадали видачі Ганнібала, він утік в Азію, де брав участь у боротьбі з Римом на боці Антіоха. Після поразки Антіоха отруївся.
Г е з, або Г е з у с — бог війни у стародавніх галлів.
Гемонія — крутий спуск до Тібру біля Авентінського горба, яким тягли в річку трупи страчених.
Геркулес (по-римськи) — знаменитий герой греко-римської міфології. Ще немовлям у колісниці задушив двох гадюк, посланих ворожою до нього богинею, яка бажала умертвити його. За своє життя здійснив дванадцять подвигів: задушив руками страшного лева, переміг дев'яти-голову гідру, украв Цербера, семиголового пса з підземного царства, переміг велетня Антея і т. ін. Гладіатори вважали Геркулеса як втілення могутньої сили і доблесті своїм покровителем.
Гіганти, або титани — велетні, наділені надлюдською силою, діти Геї, богині землі, які вступили в боротьбу з Зевсом за владу над світом і зазнали поразки. За переказами, ця боротьба відбувалася в околицях Везувію.
Горації — знаменитий римський рід. За переказами, в VII ст. до нашої ери, коли Рим воював з сусіднім містом Альба-Лонгою, було вирішено закінчити суперечку поєдинком. Від римлян вийшли три брати Горації, а від альбанців — три брати Куріації. Коли два брати Горації були вбиті, а три брати Куріації поранені, Горацій, який залишився живим, кинувся тікати. Куріації побігли за ним. Горацій, обернувшись, поразив нечем того, що біг попереду, потім розправився поодинці і з двома іншими Куріаціями.
Гракхи — брати Тіберін і Гай, римські політичні діячі у II ст. до нашої ери. Будучи трибунами, Гракхи хотіли провести на користь селянської і міської бідноти реформи: наділення землею, дешевий продаж хліба, полегшення військової служби і т. ін. Цими заходами вони настроїли проти себе знать і Сенат. У 133 р. був убитий Тіберій, а в 121 р загинув Гай Гракх.
Громадянський вінок — вінок з дубового листя з жолудями, яким нагороджували римського воїна, що врятував свого товариша і вбив при цьому ворога.
Дванадцять таблиць — у 451–450 pp. до нашої ери в Римі була створена комісія з десяти осіб (децемвіри), які складали закони, що стали основою староримського права. Ці закони були записані на двадцяти бронзових дошках, або таблицях, і виставлені на Форумі (центр римського державного життя).
Декан, або декуріон — десятник, начальник над десятьма воїнами в римських військах.
Діана — богиня полювання у стародавніх римлян.
Динарій — староримська срібна монета. У ній містилося 15 ассів.
Діоніс — старогрецький бог вина і веселощів (у римлян Вакх, або Бахус).
Долон — троянець, який проник з метою шпигунства у табір греків під Троєю і був убитий там Одіссеєм та Діомедом.
Евменіди — див. Еріннії.
Евн — раб, у 136 р. до нашої ери очолив повстання рабів у Сіцілії. Розбивши римські війська, він проголосив себе царем і зібрав армію в двісті тисяч чоловік.