Ось я наказав слугам не займати тебе. А як спрагнеш, то підеш до посудин, та й нап'єшся з того, що черпають слуги!"
10 І впала вона на обличчя своє, та й вклонилася до землі, і сказала йому: "Чому знайшла я ласку в очах твоїх, що ти прихилився до мене, хоч я й чужа?"
11 І відповів Боаз їй: "Мені розповіли, як повелася ти зі своєю свекрухою по смерті твого чоловіка, кинула батька свого й матір свою та край свого народження і пішла до народу, якого ніколи не знала.
12 Хай Господь віддячить тобі і хай буде нагорода твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми його!"
13 А вона сказала: "Хай я знайду ласку в очах твоїх, пане мій, бо ти потішив серце своєї невільниці. А я не є навіть як одна з твоїх невільниць!"
14 І сказав їй Боаз у час обіду: "Підійди сюди, бери хліба, замочуй у квасі шматок свій та їж". І сіла вона збоку женців, а він подав їй пряженого зерна. І їла вона, і наситилася, і ще й залишила.
15 І встала вона збирати. А Боаз наказав слугам своїм: Хай і між снопами збирає, і не кривдьте її.
16 І також залишайте їй зі снопів потроху, хай вона збирає, а ви не сваріть її.
17 І збирала вона на полі аж до вечора, і вимолотила те, що назбирала, і було близько ефи ячменю.
18 І понесла вона, і ввійшла до міста, і показала свекрусі, що вона назбирала. А потім дала їй, що залишила від свого обіду.
19 І сказала їй свекруха: Де ти збирала сьогодні? Хай буде благословенний, хто прийняв тебе! І вона розповіла своїй свекрусі, у кого працювала: "Ім'я того чоловіка, що я сьогодні робила в нього, Боаз".
20 І сказала Ноомі до невістки своєї: "Благословенний він у Господа, що не позбавив ласки своєї ані живих, ані померлих". І сказала їй Ноомі: "Близький нам той чоловік, він з наших родичів".
21 І сказала Рут: "Він запропонував мені, пристати до його слуг, аж поки не скінчаться жнива".
22 І сказала Ноомі до своєї невістки: "Добре, дочко моя, що ти вийдеш з його служницями, щоб не чіпали тебе на іншому полі".
23 І вона пристала до Боазових служниць, щоб збирати аж до закінчення збору ячменю та пшениці. І жила вона зі своєю свекрухою.
Рут 3
1 І сказала їй свекруха: "Дочко моя, ось я пошукаю для тебе місця спочинку, що буде добре тобі.
2 А нині ось Боаз, наш родич, що була ти з його служницями, ось він цієї ночі буде провіювати ячмінь на току.
3 А ти вмийся, і намастися, і одягни на себе кращий одяг свій, та й піди на тік. Але не показуйся на очі тому чоловікові, аж поки він не скінчить їсти та пити.
4 І коли він ляже, то ти приміть те місце, де він лежить. І прийдеш, і відкриєш приніжжя його та й ляжеш, а він скаже тобі, що маєш робити".
5 А та сказала до неї: "Все зроблю, як ти кажеш мені".
6 І пішла вона на тік, і зробила все, як наказала їй свекруха її.
7 А Боаз з'їв та випив, та й стало весело йому на серці, і прийшов він відпочити біля копиці. А вона тихо прийшла, і відкрила його приніжжя та й лягла.
8 І опівночі проснувся від холоду той чоловік, та й звівся, аж ось жінка лежить у приніжжі його!
9 І він запитав: "Хто ти?" А вона відповіла: "Я невільниця твоя Рут. Простягни ж крило над своєю невільницею, бо ти мій родич".
10 А він сказав: "Благословенна ти в Господа, дочко моя! Твоя остання ласка до мене ліпша від першої, що не пішла ти за юнаками, чи вони бідні, чи вони багаті.
11 А зараз, дочко моя, не бійся! Усе, що скажеш, я зроблю тобі, бо все місто народу мого знає, що ти жінка чеснотна!
12 Справді я маю право викупу, та є ще ближчий родич від мене.
13 Ночуй цю ніч, а ранком, якщо він викупить тебе, то добре, а якщо він не схоче викупити тебе, то викуплю тебе я, як живий Господь! Лежи тут аж до ранку".
14 І лежала вона у приніжжі його аж до ранку, і встала, перше ніж можна розпізнати один одного. А він сказав: "Хай не знають, що жінка приходила на тік".
15 І додав: "Потримай хустку, що на тобі". І він відміряв шість мір ячменю, і поклав на неї, та й пішов до міста.
16 А вона прийшла до своєї свекрухи. А та запитала: "Як справа, дочко моя?" І вона розповіла їй усе, що зробив їй той чоловік.
17 І сказала: "Ці шість мір ячменю він дав мені, щоб я не прийшла порожньо до тебе".
18 А та сказала: "Почекай, моя дочко, аж поки довідаєшся, як випаде справа, бо той чоловік не матиме спокою, доки не закінчить цієї справи сьогодні".
Рут 4
1 А Боаз прийшов до брами, та й сів там. Аж ось проходить родич, про якого казав був Боаз. І він сказав йому: "Зайди сюди та присядь!" І той зайшов і сів.
2 А Боаз узяв десять чоловіків зі старшин того міста та й сказав: Сідайте тут! І вони посідали.
3 І сказав він до родича, що мав право викупу: "Я подумав, що ділянку поля брата Елімелеха, що продає Ноомі, яка повернулася з Моаву,
маю запропонувати тобі, щоб ти купив при тих, що сидять тут, та при старшинах народу мого. Якщо викупиш, добре, а якщо не викупиш скажи мені, щоб я знав, бо окрім тебе нема кому викупити, а я за тобою". А той сказав: "Я викуплю".
5 І сказав Боаз: "Того дня, коли набудеш поле з руки Ноомі, то набудеш також моавитянку Рут, жінку померлого, щоб поставити ім'я померлому на наділі його".
6 А родич сказав: "В такому випадку я не зможу викупити, бо можу розорити свою спадщину. Візьми право викупу собі".
7 А колись було серед Ізраїля, що на підвердження викупу, обміну чи укладання угоди: чоловік знімав сандалю свою, і давав своєму ближньому, і це було свідоцтвом серед Ізраїля.
8 І сказав родич до Боаза: "Купи собі!" І зняв свою сандалю.
9 І сказав Боаз до старшин та до всього народу: "Ви свідки сьогодні, що я набув усе, що Елімелехове, і все, що Кілйонове та Махлонове з руки Ноомі.
10 А також моавітянку Рут, Махлонову жінку, набув я собі за жінку, щоб поставити ім'я померлому на спадкові його, і не буде знищене ім'я померлого між братами його та з брами його міста. Ви сьогодні свідки на це!"
11 І сказав весь народ, що був у брамі, та старшини: "Свідки! Хай зробить Господь цю жінку, що входить до оселі твоєї, як Рахіль та Лія, що вони обидві формували оселю Ізраїлеву. І набувай маєток в Ефраті, і хай буде славне ім'я твоє в Віфлеємі.
12 А через нащадків, що Господь дасть тобі від цієї молодої жінки, хай стане оселя твоя, як оселя Переца, що Тамар народила була Юді".
13 І взяв Боаз Рут, і вона стала йому за жінку. І він увійшов до неї, а Господь дав їй вагітність, і вона народила сина.
14 І сказали жінки до Ноомі: "Благословенний Господь, що не позбавив тебе сьогодні родича! Хай буде шанованим ім'я його серед Ізраїля.
15 І хай він буде тобі втіхою душі та годувальником твоєї сивини, бо народила його твоя невістка, що любить тебе, що ліпша тобі за сімох синів".
16 І взяла Ноомі ту дитину, і поклала її на коліна свої, і була їй за няньку.
17 А сусідки назвали його Овед, промовляючи: "Народився син для Ноомі!". А він батько Єсея, Давидового батька.
18 А оце Перецові нащадки: Перец породив Гецрона,
19 а Гецрон породив Рама, а Рам породив Аммінадава,
20 а Аммінадав породив Нахшона, а Нахшон породив Салмона,
21 а Салмон породив Боаза, а Боаз породив Оведа,
22 а Овед породив Єсея, а Єсей породив Давида.
ПЕРША КНИГА ПРО САМУЇЛА
1 про Самуїла 1
1 І був один чоловік на ім'я Елкана, єфремлянин з Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, син Єрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа.
2 А він мав дві жінки, ім'я одній Ганна, а ім'я іншій Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було.
3 А той чоловік кожного року ходив зі свого міста до Шіло, щоб вклонятися та приносити жертви Господові, Богові воїнства небесного. А там два Ілієві сини, Гофні та Пінхас, були священиками для Господа.
4 І в той день, як Елкана приносив жертви, то він давав своїй жінці Пеніні й усім синам її та дочкам її частини,
5 а Ганні давав частину подвійну, бо любив її. Та Господь замкнув їй утробу.
6 А її суперниця гнівала її докучаннями, що Господь замкнув їй утробу.
7 І так робив він кожного року, коли вона входила до оселі Господа, а та так гнівала її. І вона плакала й не їла.
8 І запитав чоловік її Елкана: "Ганно, чого ти плачеш і чого не їси? І чого сумне твоє серце? Чи ж я не кращий тобі за десятьох синів?"
9 І встала Ганна після їди та пиття в Шіло, а священик Ілій сидів на стільці при бічному одвірку Господнього храму.
10 А вона була в печалі, і молилася до Господа та плакала гірко.
11 І дала вона обітницю: "Господе Саваоте, якщо дійсно зглянешся на лихо твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш своєї невільниці, і даси своїй невільниці нащадка чоловічої статі, то я дам його Господові на всі дні життя його, а бритва не доторкнеться його голови".
12 І коли вона довго молилася перед Господнім обличчям, то Ілій пильнував за її вустами.
13 А Ганна промовляла в серці своєму, тільки губи її ворушилися, а голосу її не було чути. І Ілій сприйняв її за п'яну.
14 І запитав у неї Ілій: "Аж доки ти будеш п'яною? Витверезися від свого вина!"
15 А Ганна відповіла: "Ні, пане мій, я в печалі, а вина та п'янкого напою не пила я. І я вилила душу свою перед Господнім обличчям.
16 Не вважай своєї невільниці за негідницю, я довго молилася з великої своєї скорботи та з туги своєї".
17 І сказав Ілій: "Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажання твоє, яке ти від нього жадала".
18 А вона сказала: "Хай невільниця твоя знайде ласку в очах твоїх!" І пішла та жінка свїм шляхом, та й їла, а обличчя її не було вже сумне.
19 І встала вона вранці, і вклонилася перед Господнім обличчям. І повернулися вони, і ввійшли до свого помешкання в Рамі. І Елкана мав інтимні зносини зі своєю жінкою Ганною, а Господь згадав про неї.
20 І по році завагітніла Ганна, і сина народила. І назвала вона його Самуїлом, бо від Господа жадала його.
21 І пішов той чоловік Елкана та всі хатні його принести для Господа річну жертву та обітниці свої.
22 А Ганна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: "Як буде відлучений цей хлопчик, то відведу його і тоді він з'явиться перед Господнім обличчям, і назавжди залишиться там!"
23 І сказав їй чоловік її Елкана: "Роби те, що добре в очах твоїх! Залишайся, аж поки відлучиш його, тільки хай виконає Господь своє слово". І залишалася та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його.
24 А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома бичками й одною ефою борошна, і бурдюком вина.