Тож і виходить, що багато ясновидців і ясночутців уявляють, що у своїх потойбічних прогулянках вони побували значно вище, ніж це було насправді. І через це виникає так багато помилок.
Хоча дехто й уявляє, що бачив або чув Христа, та це велика помилка, бо через наявність величезної прірви, спричиненої відсутністю споріднености, згідно з Законами Творіння Божественної Волі, це абсолютно неможливо! Син Божий не може, ніби на філіжанку кави, завітати до спіритичного гуртка, щоб ощасливити там особливою увагою присутніх; те ж саме стосується й великих пророків або вищих духів.
Настільки безпечно і впевнено почуватися, одначе, в Потойбіччі під час земного життя, щоб усе ясно бачити й чути і, можливо, так спритно підніматися вгору щаблями, ніяк неможливо, перебуваючи ще зв'язаним людським духом у плоті й крові. Такі речі просто нездійсненні, попри всю природність. Вони зв'язані Законами, обійти які неможливо.
І якщо ясночутець або ясновидець нехтує тим свої земні обов'язки, бажає лише проникнути в Потойбіччя, то він більше втрачає, ніж здобуває. Бо, коли прийде його час для потойбічної зрілости, він принесе з собою прогалину, яку можливо заповнити тільки на Землі. Через це він не зможе продовжити підніматися вгору, залишиться прив'язаним до певного місця і змушений буде повернутися назад, щоб надолужити втрачене, перш ніж зможе подумати про серйозне дальше сходження. І тут усе просто й природно: завжди лише необхідний наслідок минулого, який ніяк і ніколи неможливо обійти.
Кожен щабель людського буття треба проживати по-справжньому, з повною серйозністю, з повною здатністю сприйняття поточного сьогодення. Недостатність у цьому призведе до ослаблення, яке на подальшому шляху змушене буде ставати щоразу відчутнішим і на завершення спричинить розрив зв'язків, а потім і наступне руйнування, якщо своєчасно не повернутися і не виправити за допомогою ще одного переживання неповноцінне місце, щоб воно стало міцним та надійним. Так відбувається в усіх подіях. Але, на жаль, людина виробила в собі хворобливу звичку, завжди намагаючись перевершити саму себе, тому що їй здається, що вона більша, ніж є насправді.
68. Різновиди яснобачення
Довго зволікав я з відповіддю на різноманітні запитання про яснобачення, бо кожна людина, яка правильно прочитала моє Послання Ґраля, мусить бути цілком обізнаною про нього. За умови, звичайно, що вона читала Послання не як літературу для збавляння часу або з упередженням, а, навпаки, серйозно заглибившись у нього і сприймаючи як важливу кожну фразу, глибокий зміст якої, як і її безумовну приналежність до всього Послання, вона вже мусить намагатися дослідити, бо так бажано чинити від самого початку.Дух мусить бути при цьому бадьорим. Поверхові люди внаслідок цього повинні самочинно відсторонитися.
Я неодноразово повторював, що якийсь рід завжди може бути розпізнаний тільки подібним родом. Під цим родом, звісно, треба розуміти рід Творіння.
Знизу вгору розташовані рід груборечовинного, рід етерноречовинного, рід сутнісного і, як найвищий, рід духовного. Кожен такий рід розпадається, знову-таки, на багато щаблів, тож легко виникає небезпека переплутати щаблі етерної Грубої речовинности з щаблями грубої Етерної речовинности. Зовсім непомітні між ними переходи, які в діяльності та в розвитку подій не досить міцно пов'язані, але лише перебувають у тісній взаємодії.
На кожному з цих щаблів проявляється життя іншого роду. Людина ж має в собі оболонки від кожного з родів Творіння, які стоять під духовним. Саме її ядро є духовним. Кожна з оболонок рівнозначна тілу. Людина є, отже, духовним ядром, яке в розвитку самоусвідомлення набуває людської форми, яка у висхідному розвитку до Світла щодалі більше вдосконалюється, аж до довершеної краси, при розвиткові донизу, одначе, щодалі більше набуває протилежного до цього, аж до найґротесковішого спотворення. Щоб уникнути при цьому помилок, хочу я, зокрема, зазначити, що груборечовинна оболонка, або тіло, не проходить цей шлях розвитку. У неї замало часу для цього, на груборечовинному земному рівні вона може зазнати лише зовсім незначних змін.
Людина на Землі, тобто в Грубій речовинності, несе в собі оболонки всіх родів Творіння водночас. Кожна оболонка, тобто кожне тіло окремого роду, має також власні органи чуттів. Груборечовинні органи, наприклад, можуть діяти тільки в подібному роді, тобто в груборечовинному роді. Витончений розвиток у ньому за найсприятливіших обставин надає можливість бачити лише до певної міри етернішу грубу речовинність.
Цю етернішу грубу речовинність люди, зайняті її дослідженням, назвали "астральною" – поняттям, про яке нічого справді суттєвого тим, хто встановив це визначення, не відомо, не кажучи вже про тих, хто повторює його вслід за ними. Я вживаю назву цього поняття, тому що вона вже відома. Щоправда, використовують цю назву, як і в окультних дослідженнях, зазвичай лише як певне сукупне поняття всього того, про існування чого знають достеменно або здогадуються, але все-таки ще не змогли правильно осягнути, тим паче обґрунтувати. Усе, що досі створено прагненням окультистів до знань, є не що інше, як величезний саморобний лабіринт незнання, купа сміття домагань інтелектуального мислення, недостатнього для таких речей. Попри це, хочу я залишити широко вживане визначення "астральне". Але те, що люди розглядають як "астральне" і розуміють під цим, належить ніяк не до Етерної речовинности, а лише до етерної Грубої речовинности.
Сповнені людських фантазій дослідники на цих рівнинах усе ще не вийшли за межі Грубої речовинности, а перебувають у найнижчому роді Подальшого Творіння і піднімають тому такий великий галас із якомога "гучнішими" іноземними словами! Вони споглядають ніяк не етерноречовинними очима, а лише сприйняттям, перехідним від груборечовинних очей до очей етерноречовинних. Його можна назвати перехідним або половинчастим спогляданням.
Коли людина внаслідок земної смерти залишає груборечовинне тіло, то вона при цьому, звісно, залишає з ним і груборечовинні органи чуттів, тому що вони належать лише до цієї оболонки. Тобто земне вмирання є не що інше, як скидання найзовнішньої оболонки, або шкаралупи, яка надавала їй можливість споглядати та діяти в Грубій речовинності. Відразу після цього скидання вона опиняється в так званому іншому світі, або, точніше кажучи, на рівні Етерної речовинности. Тут вона, своєю чергою, зможе діяти за допомогою лише органів чуттів найзовнішньої для неї тепер шкаралупи наявного етерноречовинного тіла. Тобто вона бачить очима етерноречовинного тіла, чує його вухами і т.д.
Це природно, що людський дух при входженні в Етерну речовинність мусить навчитися правильно, відповідно до неї, застосовувати органи чуттів етерноречовинної оболонки, раптом у такий спосіб примушеної до діяльности, як це було колись із органами груборечовинного тіла в Грубій речовинності. Відповідно до речовинности іншого роду, яка не така повільна, і навчання правильному застосуванню органів відбувається в швидший, легший спосіб. І так відбувається з кожним наступним родом.
Для полегшення цього звикання до різноманітних родів надається перехідне або половинчасте бачення на проміжних рівнях. Груборечовинне око при деякому напруженні через незвичний стан тіла в передчутті здатне розгледіти з'єднувальний рівень між грубою та етерною речовинністю, тоді як етерноречовинне око на початку своєї діяльности, озираючись за допомогою половинчастого споглядання, так само дістанеться такого рівня, де етерна груба речовинність простягає руку грубій етерній речовинності. Це половинчасте споглядання надає людському духові під час його переходу певну опору, тож він ніколи не відчуває себе кинутим напризволяще. Так відбувається на кожній межі двох різних родів. Про те, щоб обидва різні роди речовинности змогли триматися один біля одного і не утворювали між собою прірву через те, що вони ніколи не зможуть змішатися, дбають сутнісні силові хвилі, які у своїй подібній до магнетичної здатності притягання, діють утримуючи та зв'язуючи.
Коли людина після проходження крізь різноманітні підрозділи Етерної речовинности скидає етерноречовинне тіло, то вона входить до Сутнісного. Для неї відтепер найзовнішнішою оболонкою стає сутнісне тіло, очима якого їй доведеться бачити і вухами якого слухати, доки вона зможе скинути й сутнісну оболонку та ввійти до Царства Духу. Тільки тут вона стане сама собою, без оболонок, і їй доведеться своїми духовними органами бачити, слухати, розмовляти і т. д.
Ці мої повідомлення читачам треба ґрунтовно обдумати, щоб вони змогли виробити собі правильне уявлення про них. Матеріялізація тих, хто вже покинув Землю, є не що інше, як подія, в ході якої через посередництво медіума ці душі, котрі несуть у собі етерноречовинне тіло, накидають на себе ще й оболонку етерної грубої речовинности. Напевно, це єдиний виняток, коли сучасні люди своїми груборечовинними очима здатні однораз чітко споглядати етерну грубу речовинність, а також осягати її своїми іншими груборечовинними органами чуттів. Вони спроможні на це, тому що, попри всю етерність, завжди йдеться про речовинність, споріднену з їхніми органами чуттів, тобто про грубу речовинність.
Людина мусить, отже, мати на увазі, що грубу речовинність можна "осягнути" лише за допомогою грубої речовинности, етерну речовинність – лише за допомогою етерної речовинности, сутнісне – лише за допомогою сутнісного і духовне – лише за допомогою духовного. У цьому ніколи не буває змішування.
Але буває одне: земна людина може іноді споглядати як груборечовинними очима, так і під час свого земного буття вже відкривати й свої етерноречовинні очі, принаймні час від часу. Тобто не якимось чином одночасно, а почергово. Коли вона споглядає етерноречовинними очима, груборечовинні очі або зовсім, або частково залишаються заплющеними, – і навпаки. Вона ніколи не зможе груборечовинними очима по-справжньому споглядати етерноречовинне, так само як і етерноречовинними очима – груборечовинне.