Тому вони назвали ім'я тому місцю: Махане-Дан, і так його кличуть аж до цього дня, це за Кір'ят-Єарімом.
13 І перейшли вони звідти на Єфремові гори, і прийшли аж до Михиного будинку.
14 І сказали братам п'ятеро тих людей, що ходили розвідати той край до Лаїшу: "Чи ви знаєте, що в цих оселях є ефод та терафи, і бовван різьблений та бовван литий? То ж подумайте, що зробите".
15 І вони зайшли до того юнака Левита, до оселі Михи, і запитали його про мир.
16 А шість сотень озброєних людей, що з Данових синів, стояли при вході до брами.
17 І пішли туди ті п'ятеро, які ходили розвідати той край, щоб забрати різьбленого боввана, ефод, терафи і боввана литого. А при вході до брами стояв священик та шістсот тих людей озброєних.
18 І ввійшли вони до Михиного помешкання, і взяли різьбленого боввана і ефода, і терафи, і боввана литого. І запитав до них той священик: "Що ви робите?"
19 А вони відповіли йому: "Мовчи! Поклади свою руку на вуста свої та й іди з нами, і стань нам за за священика. Невже тобі краще бути священиком оселі однієї людини, ніж бути священиком для плем'я та для роду Ізраїлевого?"
20 І стало добре на серці того священика, і він узяв ефод, терафи й різьбленого боввана, і ввійшов поміж народ.
21 І повернулися вони та й пішли, а дітей, і худобу, і скарби пустили перед себе.
22 Коли вони віддалилися від Михиної оселі, то люди, що мешкали поруч з Михою, були скликані, та й догнали Данових синів.
23 І кричали вони до Данових синів, а ті повернули обличчя свої та й сказали до Михи: Що тобі, що ти кричиш?
24 І він сказав: "Ви забрали бога мого, що я зробив, та священика, та й пішли. І ще кажете мені: "Що тобі?25 І сказали до нього Данові сини: "Мовчи, щоб не чути нам твого голосу, а то наші люди зі злості нападуть на вас, і ти долучиш душу свою до своєї рідні".
26 І Данові сини пішли своїм шляхом. І побачив Миха, що вони дужчі від нього, то повернувся до свого помешкання.
27 А вони взяли, що зробив був Миха, та священика, який був у нього, та й пішли на Лаїш, на народ спокійний та безпечний. І вони побили їх вістрям меча, а місто спалили вогнем.
28 І не було кому допомогти їм, бо далеке вони від Сидону, і не мали вони справ ні з ким, і те місто було в долині, що при Бет-Рехові. По тому вони відбудували місто, та й осіли в ньому.
29 І вони назвали те місто Даном, іменем Дана, їхнього батька, що був вроджений Ізраїлеві, але на початку ім'я того міста було Лаїш.
30 І поставили Данові сини того різьбленого боввана в себе, а Йонатан, син Ґершома, Манасіїного сина, він та сини його були священиками для Данового плем'я аж до вигнання їх з того краю.
31 І поклали вони в себе Михиного різьбленого боввана, що зробив він, і він був у них по всі дні перебування Божої оселі в Шіло.
Судді 19
1 За тих днів в Ізраїлі не було царя. Був там один левит, приходько на узбіччях Єфремових гір. І взяв він собі жінку наложницю з Юдиного Віфлеєму.
2 А наложниця його зрадлива була, та й пішла від нього до помешкання свого батька, до Віфлеєму Юдиного, і була там чотири місяці.
3 І пішов той чоловік за нею, щоб промовляти до серця її та повернути, а з ним був слуга його та пара віслюків. І вона ввела його до помешкання батька свого. І побачив його батько тієї молодої жінки, та й радісно вийшов назустріч йому.
4 І тримав його тесть його, батько тієї молодої жінки, і сидів з ним три дні, і їли й пили вони та ночували там.
5 І четвертого дня повставали вони вранці та й зібралися йти. І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого: "Підкріпи своє серце шматком хліба, а потім підете".
6 І сіли вони, і обоє разом їли й пили. А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка: "Переночуй і хай буде добре тобі на серці!"
7 Але встав той чоловік, щоб іти, а тесть його дуже просив його. І повернувся він, і переночував там.
8 І встав він вранці п'ятого дня, щоб іти, а батько тієї молодої жінки сказав: "Підкріпи ж своє серце!" І зволікали вони аж до схилу дня, і їли обоє вони.
9 І встав той чоловік, щоб іти, він та наложниця його та слуга його. І сказав йому тесть його, батько тієї молодої жінки: "Ось день схилився на вечір, переночуй же і хай буде добре тобі на серці! І встанете завтра рано, у дорогу свою, та й підеш до намету свого".
10 Та той чоловік не мав наміру ночувати. І встав він та й пішов, і прийшов навпроти Євусу, це Єрусалим. А з ним пара нав'ючених віслюків, і його наложниця з ним.
11 Вони були при Євусі, а день збігав до вечора. І запропонував слуга панові своєму зайти до міста євусеїв та й переночувати в ньому.
12 І сказав до нього пан його: "Не заходьмо до міста чужинців, бо вони не з Ізраїлевих синів, а перейдімо до Ґів'ї".
13 І сказав він до слуги свого: "Ходімо до одного з тих міст і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі".
14 І вони пішли. А сонце зайшло їм при Ґів'ї, що була Веніяминова.
15 І зайшли вони туди, щоб переночувати в Ґів'ї. І він увійшов та й сів на майдані того міста, та ніхто не брав їх до себе переночувати.
16 Аж ось старий чоловік іде вечірньої пори з поля. А цей чоловік був з Єфремових гір, і він був приходько в Ґів'ї. А люди того місця сини Веніяминові.
17 І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника на міському майдані. І запитав той старий чоловік: "Звідки й куди ти йдеш?"
18 А той відповів йому: "Ми йдемо з Юдиного Віфлеєму аж до єфремових гір, звідти я. І ходив я аж до Юдиного Віфлеєму, і йду до Господньої оселі, та нема нікого, хто взяв би мене до свого помешкання.
19 Є в мене солома, і паша для наших віслюків, є хліб та вино мені, невільниці моїй та слузі, твоєму рабові не бракує нічого".
20 І сказав той старий чоловік: "Мир тобі, хай усі нестатки твої на мені будуть, тільки на майдані не ночуй!"
21 І він увів його до свого помешкання, і дав віслюкам їжі, а самі вони обмили ноги свої та їли й пили.
22 Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні, оточили той будинок та стукали в двері. І казали вони тому старому чоловікові, власникові господи: "Виведи чоловіка, що ввійшов до будинку твого, і ми матимемо його!"
23 І вийшов до них той чоловік, власник того будинку, та й сказав їм: "Ні, брати мої, не робіть лиха! По тому, як увійшов цей чоловік до мого будинку, не зробіть такої огиди!
24 Ось дочка моя дівчина, та його наложниця, я їх виведу, а ви візьміть їх, і зробіть їм, що вам до вподоби, а тому чоловікові ви не зробите огиди цієї!"
25 Та ті люди не бажали слухати його. І схопив той чоловік свою наложницю, і вивів до них назовні. І вони ґвалтували її і знущалися над нею всю ніч аж до ранку, і відпустили її, як зійшла рання зоря.
26 І прийшла та жінка, як ранок настав, та й упала, і лежала при вході будинку того чоловіка, що пан її був там, аж до світанку.
27 А пан її встав рано, і відчинив двері будинку та й вийшов, щоб іти своїм шляхом, аж ось та жінка, його наложниця, лежить при вході до будинку, а руки її на порозі.
28 І сказав він до неї: "Вставай і підемо!" Та вона не відповіла, бо померла. І поклав він її на віслюка. І встав той чоловік, і пішов до свого місця.
29 І ввійшов він до будинку свого, і взяв ножа, і схопив свою наложницю та й порізав її на дванадцять частин, і порозсилав по всій Ізраїлевій країні.
30 І кожен, хто це бачив, то казав: "Не бувало й не бачено такого, як це, від дня виходу Ізраїлевих синів з Єгипетського краю аж до цього дня! Тож візміть це до серця, порадьтеся і скажіть, що думаєте!"
Судді 20
1 І вийшли всі Ізраїлеві сини, і як один зібралася вся громада, від Дану аж до Беер-Шеви, а Гілеадський край до Господа в Міцпу.
2 І стали голови всього того народу, усіх Ізраїлевих племен, на зборах Божого народу, чотириста тисяч озброєних мечами.
3 І почули Веніяминові сини, що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи. І сказали Ізраїлеві сини: "Скажіть, як сталося таке лихо?"
4 І відповів той чоловік левит, чоловік тієї замордованої жінки: "До Ґів'ї, що Веніяминова, увійшов я та наложниця моя, щоб заночувати.
5 І встали на мене господарники Ґів'ї, і вночі оточили через мене той будинок. Вони думали мене вбити, та збещестити наложницю мою, і померла вона.
6 І взяв я наложницю, порізав її і послав по всіх володіннях Ізраїлевих, бо вони скоїли огидне серед Ізраїля.
7 Ось ви всі, сини Ізраїлеві, скажіть своє слово тут і дайте пораду!"
8 І встав весь народ як один, промовляючи: "Не підемо ніхто до намету свого, і не зайдемо ніхто до помешкання свого!
9 Ось що ми зробимо Ґів'ї. Підемо на неї за жеребком!
10 І візьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, щоб вони пішли зробити Ґів'ї Веніямина, згідно тієї ганьби, що він зробив Ізраїлеві".
11 І був зібраний кожен ізраїльтянин до того міста.
12 І послали Ізраїлеві племена людей по всіх Веніяминових родах, промовляючи: "Що це за лихо, що сталося між вами?
13 А зараз дайте нам тих людей, розпусних синів, що в Ґів'ї, і ми повбиваємо їх, та й винищимо зло з Ізраїля". Та не бажали Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів.
14 І Веніяминові сини були зібрані з міст до Ґів'ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами.
15 І Веніяминові сини з міст були пораховані того дня, двадцять шість тисяч воїнів, окрім мешканців Ґів'ї, з яких було відібрпно сім сотень воїнів.
16 З усього того народу було сім сотень відібрано, всі вони були лівші, кожен з них кидав каменем з пращі в голову й не хибив.
17 І було скликано з ізраїльтян чотириста тисяч воїнів, не враховуючи Веніямина.
18 І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і запитали Бога Ізраїлеві сини: "Хто піде нам попереду на бій з Веніяминовими синами?" І сказав Господь: "Юда попереду".
19 І встали Ізраїлеві сини вранці, і таборували при Ґів'ї.
20 І вийшов Ізраїльтянин на війну з Веніямином, і вступили ізраїльтяни з ними в бій при Ґів'ї.
21 І вийшли Веніяминові сини з Ґів'ї, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять дві тисячі душ на землю.
22 Але Ізраїлеві воїни не занепали духом і вишикувалися до бою знову в тому місці, де билися першого дня.
23 І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім обличчям аж до вечора.