У різних традиціях він виступає як на боці Бога, так і на боці Сатани (а інколи й асоціюється з ним). Кабала описує Самаеля як "гнів Божий", що взяв за дружину Ліліт після того, як вона покинула Адама. Саме Самаель прийшов до Мойсея, коли той умирав.
210
"Святий хрест буде світлом для мене, але дракон мій провідник, я йду до тебе, Сатано, йду!" (лат.).
211
Діло зроблено (лат.).
212
"Офіційний журнал Французької імперії" (фр.).
213
Альфред Крупп (1812–1887) — німецький промисловець та винахідник, найбільший постачальник зброї свого часу, за що йому дали прізвисько Гарматний король.
214
Гвинтівки (фр.).
215
Битва при Седані відбулася під час першого етапу франко-прусської війни, 1 вересня 1870 року. Франція зазнала нищівної поразки, втративши більше ста тисяч солдат полоненими, включно із самим імператором Наполеоном III, і майже все озброєння, фактично відкривши прусському війську шлях на Париж.
216
Сад рослин — відкритий для публіки ботанічний сад у Парижі, що є частиною Музею природознавства.
217
Гострий соус (фр.).
218
Шинок (фр.).
219
Вочевидь, ідеться про повстання 23–26 липня 1848 року, коли на вулиці вийшли незадоволені робітники, почали зводити барикади, але військам було наказано придушити повстання.
220
Палац на правому березі Сени, де розміщуються муніципальні органи влади Парижа.
221
Фобур (фр. "передмістя") — стала назва деяких вулиць та районів Парижа, які знаходяться на місці середньовічних передмість.
222
Військова школа (фр.).
223
Підпалювачки-жінки, які, якщо вірити версальським газетам, вчиняли підпали у період Паризької комуни.
224
"На барикади! Ворог біля наших стін! Не зволікайте!" (фр.).
225
Відновлення (фр.).
226
Жуль Ґреві (1807–1891) — французький політичний діяч, президент Франції, перший глава держави, який був переконаним республіканцем й активно протидіяв реставрації монархії.
227
Пеон Мішель Ґамбетта (1838–1882) — політичний діяч, прем'єр-міністр Франції у 1881–1882 роках.
228
Едмон Франсуа Абу (1828–1885) — французький письменник, публіцист, мистецький критик.
229
"Євреї — наші сучасники" (фр.).
230
Маре — квартал у Парижі, на правому березі Сени, де розташовано багато пам'яток. Незважаючи на численні вигнання євреїв, цей район донині вважають єврейським.
231
Куряче фрикасе під майонезом а-ля Маренго (фр.).
232
П'єр Алексіс Понсон дю Терай (1829–1871) — французький письменник, один із засновників роману-фейлетону або роману з продовженнями. Намагаючись наслідувати Ежена Сю, написав у 1857-му роман про пригоди Рокамболя. Відзначався шаленою популярністю серед сучасників. Брав участь у франко-прусській війні й навіть створив власний загін.
233
Ксав'є Монтепен (1823–1902) — французький письменник, надзвичайно популярний у XIX столітті через свої романи з купою різноманітних сюжетних поворотів, "страхіть", несподіванок. Через сороміцькість одного з них був оштрафований і засуджений до кількох місяців ув'язнення.
234
Mystère (фр.) — таємниця, секрет.
235
Ох і морока! (фр.).
236
Жульет Адам (1836–1936) — французька письменниця й феміністка.
237
Юліана Глінка (1844–1918) — російська окультистка, секретний агент царської розвідки.
238
Петро Рачковський (1853–1910) — арештований за участь у лівих революційних угрупованнях, згодом став поліцейським інформатором, уступив у лави екстремістської організації, а згодом став головою Охранного відділення. Мав зв'язок із Глінкою.
239
"Храм друзів честі французів" (фр.).
240
Лео Таксиль (1854–1907) — псевдонім французького журналіста та письменника, відомого противника католицизму та клерикалізму, що прославився своїми антирелігійними пародіями та "антимасонським" розіграшем, котрий тривав дванадцять років, жертвами якого стали Папа Римський та чимало французьких священиків.
241
Телеграма (фр.).
242
Галльська війна — серія військових кампаній і битв між римськими легіонами та галльськими племенами з 58-го по 50 рік до н. е.
243
Верховна рада тридцять третього градусу у Франції — одна з організацій французького масонства, що відповідає за керівництво вищими ступенями Древнього й Прийнятого Шотландського Статуту (один з найпоширеніших масонських статутів, заснований у 1801 році у Чарльстоні (США) братами Джоном Мітчеллом та Фредеріком Дальхо) й підпорядковується Великій ложі Франції.
244
Великий Архітектор Усесвіту (Великий Будівельник Усесвіту) — це концепція уявлень про Бога, яку розглядають християнські теологи. У масонстві — це універсальне та нейтральне позначення Верховної Істоти (згідно з папськими буллами, в яку вірить кожен член братства, але як і в кого саме вірити — це особиста справа кожного з братів, залежно від того, хто якої віри дотримується).
245
Для більшої слави Божої (лат.) — девіз Товариства Ісуса (єзуїтів).
246
Жан Батіст-Марі Раґон (1771–1862) — французький масон, письменник, один з найосвіченіших масонів свого часу.
247
У масонстві немає градусу вище третього: перший — учень, другий — підмайстер і третій — майстер. Всі інші вважаються додатковими ступенями навчання чи розвитку, позаяк, за масонською ідеологією, всі члени ордену рівні між собою.
248
П'єр Жозеф Прудон (1809–1865) — французький соціаліст, публіцист і соціолог, один із засновників анархізму.
249
Маріо Рапісарді (1844–1912) — італійський поет, відомий поемою "Люцифер" та полемікою з її приводу з Джозуе Кардуччі.
250
Джозуе Кардуччі (1835–1907) — видатний італійський поет, лауреат Нобелівської премії за 1906 рік.
251
Жиль де Монморансі-Лаваль, барон де Ре (1404–1440) — маршал Франції, соратник Жанни Д'Арк, алхімік. Був звинувачений у серійних убивствах, хоча зараз достовірність цих звинувачень підлягає сумніву. Є прототипом фольклорного персонажу Синя Борода.
252
Санфедисти — фанатичні прибічники панської влади.
253
"Брати 33 градусів", "Таємниці масонської Франції", "Сестри-масонки", "Розвінчана Франція", "Масонська Франція" (фр.).
254
Бафомет — ідол або зображення невідомого походження, що відображає певну єретичну істоту. Вперше це ім'я прозвучало на публіці під час гонінь на орден тамплієрів.
255
Створюючи свою містифікацію, Таксиль повідомив, що існують масонські ложі для жінок. Він вигадав паладійське масонство — "верхівку" франкмасонства, що керує всім орденом, преклоняючись перед Сатаною й проводячи криваві ритуали. А вигаданий персонаж Діани Воґан — це паладійська гросмейстерша.
256
В юдейській традиції — звернення до Бога у молитвах.
257
Патена (лат. "блюдо") — в католицькій церкві латинського обряду — одна з літургійних посудин, на якій викарбувані сцени з Нового Заповіту. Використовується під час літургії, символізуючи віфлеємські ясла, а також домовину, в яку поховали тіло Ісусове. Під час меси у патену кладуть облатки, що освячуються.
258
Гора в Галілеї, в Ізраїлі, де, згідно з Євангелієм, відбулося Преображення Господнє.
259
Екстаз Святої Терези — вівтарна група у капелі Корнаро у римській церкві Санта-Марія делла Вітторія, зведена у 1645–1652 роках Джанлоренцо Берніні. Скульптура присвячена іспанській монашці, святій Терезі, яка жила у XVI столітті. Якось у листі вона розповіла, що їй "уві сні явився янгол у плоті, пронизав її черево золотою стрілою, від чого вона зазнала "солодкої муки"".
260
Ежен Вінтра — засновник так званої церкви кармелітів. У 1839 році він заявив, що отримав послання від архангела Михаїла, після чого у нього почалися видіння, в яких до чоловіка начебто приходили той-таки Михаїл, Святий Дух, Йосип та Діва Марія, котрі запевняли, що Вінтра має заснувати нову релігію й проповідувати наближення віку Святого Духа.
261
Маріано Рамполла дель Тіндаро (1843–1913) — у 1887–1903 роках державний секретар Святого престолу.
262
Принцип, уперше висунутий Талейраном на Віденському конгресі 1814–1815 pp. для захисту й обґрунтування прав династії Бурбонів (скинутої 1792 року під час Великої Французької революції і відновленої на престолі у 1814-му) як законних (легітимних) правителів Франції. За цим принципом, жодною територією не можна розпоряджатися доти, доки її законний володар офіційно від неї не відрікся. У ширшому розумінні легітимістами називають будь-яких прихильників скинутих монархій.
263
Не пахнуть (лат.).
264
Страшенний (фр.).
265
Середньовічна традиція викликання демонів та створення талісманів.
266
Жак Оґюст Симон Колпен де Плансі (1794–1887) — французький письменник, автор відомих творів з окультизму.
267
Червоний відтінок між помаранчевим та яскраво-червоним.
268
Антоніо Меуччі (1808–1889) — італійський учений, який у 1860 році дійшов висновку про можливість перетворення звукової вібрації в електричні імпульси, що дозволяє передавати голос на відстані. Саме тому Меуччі зараз вважають справжнім винахідником телефону.
269
Альберт Пайк (1809–1891) — американський адвокат, військовий письменник.
270
"Таємні товариства" (англ.).
271
Чаклування (фр.).
272
Жозеф (Жозефін) Пеладан (1858–1918) — французький письменник-символіст, один із засновників руху розенкрейцерів у Франції.
273
Станіслас Ґуайта (1861–1897) — французький письменник, езотерик та окультист, активний діяч ордену розенкрейцерів.
274
Молох — шановане в Палестині, Фінікії та Карфагені божество природи й сонця, в жертву якому спалювали живцем людей, особливо дітей. Переносно вживається як символ жорстокої сили, що вимагає багато жертв.
275
У Біблії — цар Саліма (міста, яке знаходилось на місці Єрусалима), священик Всевишнього.
276
Св. Тереза з Лізьє (1873–1897), Св. Тереза Дитяти Ісуса і Святого Лику (в миру Тереза Мартен) — католицька свята, монахиня-кармелітка, одна з трьох жінок, що удостоєна титулу Учитель церкви. Книжка "Історія однієї душі", що була видана через рік після смерті Терези й передавала її приховане внутрішнє життя, мала надзвичайний успіх і стала всесвітньо відомою. Місце її поховання є другим після Лурду за кількістю паломників за рік у Франції.
277
Чіткість, яка необхідна при переказі будь-чого (лат.).
278
"Кредіт фонсьє де Франс" — національний іпотечний банк Франції.
279
Тога з широкою пурпуровою смугою у римлян.
280
На сторінці (фр.).
281
Кандомбле — негритянський культ, подібний до вуду, розповсюджений у Північній Бразилії.
282
Держава в державі (лат.).
283
Російський народний інструмент, подібний до багатоствольної флейти.
284
Персонаж роману Стендаля "Арманс", який хворів на імпотенцію.
285
Ланч (фр.).
286
Трансценденталізм — напрям філософії, який вивчає те, що лежить за межами досвіду, те, що неможливо пізнати, зважаючи на досвід.
287
Відомий храм на пагорбі Монмартр, присвячений серцю Христовому, як символу Божої любові до людей.
288
Жук, який живиться листям білого ясена.
289
"Вихід" (лат.