Тепер, одначе, майже повсюдно через необізнаність тяжко в цьому грішать. —
Коли я кажу про грубу речовинність і про етерну речовинність, то маю на увазі, що не можна припускати, що етерна речовинність має означати витончену форму грубої речовинности. Етерноречовинне має цілковито іншу природу, інші властивості. Воно ніколи не зможе стати груборечовинним, але утворює перехідний щабель на шляху вгору. І під етерною речовинністю, точно так само, як і під грубою речовинністю треба розуміти лише оболонку, яка мусить бути пов'язана із сутнісним, аби воно могло її оживити.
Переходячи до цих Законів, я мушу згадати про те, що розподіл цим іще далеко не вичерпано. Тому хочу сьогодні вже повідомити, що, крім свідомого та несвідомого духовного і сутнісного, для оживлення видів речовинности ще й силові течії різноманітних видів пронизують Творіння і, згідно з їхньою різноманітною природою, вони так само беруть участь у розвитку та русі вперед. Силові течії, знову-таки, є лише найближчим, що приєднується до діяльности духовного і сутнісного, або, краще сказати, передуючи їм, готують для них поле діяльности. Чим далі ми йдемо, тим більше й більше розчленовуємо та вникаємо в подробиці.
Рухаючись далі, одне послідовно йде за іншим, щоб у зв'язку з попереднім щоразу породжувати нові ґрадації. Усе, одначе, можна логічно пояснити, бо після Першого Творіння могло виникнути лише те, що логічно витекло з нього. Іншого не буває. І в цьому факті міститься безумовна запорука для обрання бездоганного рішення, для ясного огляду. У моїх доповідях я пропоную ключ! Відімкнути тоді сукупне Творіння кожен слухач зможе сам.
Але при викладенні всього відразу вийшов би твір, багатогранність якого могла б заплутати людей. Якщо ж я спокійно, як і досі, виводитиму одне з іншого впродовж прийдешніх десятиліть, то вам легко буде йти слідом за мною і зрештою також спокійно та свідомо з повною ясністю все оглядати. Легко буде це для тих, хто бажає йти слідом за мною. Для початку я хочу лише роз'яснити найважливіші основні підвалини Творіння, перш ніж торкнуся всіх тонкощів.
Слухач і читач, напевне, почувався б якимось створінням, котрому я спершу показав би скелет людини і потім біля нього поставив живу людину в її повній силі та дієвості. Якщо воно не має жодного уявлення про людину, то в живій людині не розпізнає скелета, можливо, навіть скаже, що вони взагалі не пов'язані одне з одним, або ж, що це не одне й те саме. Точно так це здаватиметься тим, хто у моїх викладах не йде спокійно слідом за мною до самого кінця. Хто від початку з серйозною старанністю не намагається все осягнути, той не зможе пізнати сукупне Творіння тоді, коли я підійду до останніх роз'яснень. Він повинен лише намагатися в цьому крок за кроком йти слідом за мною. —
Оскільки я мусив говорити в загальних рисах, тепер переходжу поволі до нових речей. Інакше я був би занадто стрибкоподібний. Мені й так уже часто говорили, що я в усьому пропоную лише ядро, яке широкій громадськості не так легко зрозуміти. Я, одначе, не можу інакше, якщо хочу подати все, що маю сказати. Інакше ми мусили б закінчити на четвертій частині, оскільки при ширшому роз'ясненні нам навряд чи вистачило б земного часу для чогось більшого. Прийдуть інші, котрі на основі кожної моєї доповіді зможуть написати одну і навіть кілька книг. Я не можу зараз на цьому затримуватися. — —
Оскільки етерна речовинність, як я казав, має іншу природу, ніж груба речовинність, то з цього випливає щось, чого я досі ще не торкався. Щоб нікого не заплутати, я досі в багатьох речах потребував загальновживаних висловів, які відтепер мушу розширити. До них належить, наприклад, вислів: "Стояти над простором і часом!"
Це завжди стосувалося позаземного. Зважаючи на дальше просування мусимо від сьогодні говорити: "життя в Етерній речовинності "стоїть над земними поняттями простору та часу"", бо в Етерній речовинності також є поняття простору та часу, але, знову-таки, іншого роду, який пристосовано до Етерної речовинности. Поняття простору та часу закладено навіть у сукупному Творінні, однак воно завжди прив'язане до певного роду! Саме Творіння має власні межі, тож і для нього ще дійсне поняття простору.
Також усі основні Закони, які одностайно проходять крізь сукупне Творіння, у своїх діях завжди перебувають під впливом того виду Творіння, від особливостей якого залежать! Тому наслідки певних законів у різноманітних підрозділах Творіння повинні проявлятися також різноманітно, що призводить до серйозних непорозумінь, суперечностей, сумнівів у єдності Законів Творіння або Божественної Волі, а також до віри в акти сваволі Творця. В основі цього ж лежала й досі лежить, одначе, всього лиш необізнаність людей щодо самого Творіння.
Про ці речі я, однак, значно пізніше докладніше розповім, оскільки сьогодні вони відвернули б увагу слухачів та читачів і затемнили роз'яснення. Я це зроблю, щойно виникне потреба для подальшого розуміння. Жодної прогалини не залишиться. —
67. Помилки в яснобаченні
Яснобачення! Яким блиском його оточено, скільки насмішок лунає з одного боку, тоді як з іншого промовляє боязка цікавість; решта ж зберігає благоговійне мовчання. Самі ясновидці гордо виступають, як павичі в курнику. Вони вважають себе осипаними Божими милостями і в пихатій смиренності почуваються в ньому високо піднесеними над іншими. Аж занадто охоче дозволяють вони собі захоплюватися тим, що їм насправді чуже так само, як і їхньому цікавому до всього оточенню. Свою фактичну необізнаність вони приховують усмішкою, яка ні про що не говорить, і за допомогою якої намагаються здаватися обізнаними. Одначе, мабуть-таки, це вже звичний для них вияв їхньої безпорадности в питаннях, що вимагають їхніх власних знань про те, що відбувається.Вони знають насправді не більше, ніж молоток і зубило, за допомогою яких рука скульптора надає форму якому-небудь витвору. Але й тут знову-таки винні тільки самі люди, які хочуть зробити зі своїх обдарованих яснобаченням ближніх щось таке, чим вони насправді не є, і тим завдають їм великої шкоди. Це нездоровий стан, який сьогодні можна знайти повсюдно. "Яснобачення" існує адже в багатьох випадках насправді, проте в цьому зовсім немає нічого особливого, чому варто було б дивуватись, а тим паче такого, чого треба було б лякатися, тому що, власне кажучи, воно повинне бути цілком природним. Природним воно є, одначе, лише тоді, коли приходить само собою і спокійно довіряється безпосередньому розвитку без сторонньої або власної допомоги. Допомога в цьому так само гідна прокляття, як і допомога при тілесному вмиранні.
Цінности яснобачення набуває, одначе, тільки за наявности справжнього Знання. Тільки Знання спроможне перетворити цю природну здібність на впевненість і таким чином забезпечити їй правильну позицію в досягненні праведної мети. В тому, що цього бракує, одначе, величезній більшості всіх ясновидців, можна відразу переконатися, прослідкувавши, як запал надмірного честолюбства призводить до зухвалости, а також за тим, як неприховано виставляється на огляд і в яких висловах охоче передається зарозумілість усезнайків.
І це уявне знання є саме тим, що затримує таких людей, не лише не просуває їх уперед, а, навпаки, стає для них просто-таки загибеллю через те, що в їхніх зусиллях виводить їх на хибні шляхи, що донизу ведуть, а не вгору, а ті, хто вважає себе всезнайками, при цьому нічого не помічають. Для таких великою допомогою іноді може стати лише те, що їхнє яснобачення і ясночуття поступово послабне й зникне. Це їхній порятунок! Завдяки виникненню будь-яких сприятливих для них обставин, які можуть бути різноманітними.
Придивімося тепер до людей, обдарованих яснобаченням, і до їхнього хибного переконання, яке вони передають іншим людям. Вони самі винні в тому, що всю цю царину, як хибну та ненадійну, досі можна було змішувати з брудом.
Те, що ці люди бачать за найсприятливіших обставин та найбільшого просування в цій царині, є другий щабель так званого Потойбіччя, якщо ми захочемо поділити його на щаблі (які не треба вважати сферами), причому щабель Світла був би приблизно двадцятий – це сказано для хоча б якогось уявлення про різницю. Але люди, справді здатні бачити другий щабель, вважають, що здійснюють щось ґрандіозне при цьому. Ті ж, хто здатен розгледіти лише перший щабель, найчастіше уявляють себе чимось іще набагато більшим.
Треба врахувати, що людина у своєму найвищому обдаруванні завжди насправді може бачити лише до тієї межі, яка відповідає її власній внутрішній зрілості. Вона при цьому прив'язана до власного внутрішнього стану! За природою речей, вона просто не здатна бачити, насправді бачити, щось інше, крім того, що є спорідненим із нею. Тобто лише в межах царини, в якій вона може безперешкодно рухатися після відокремлення від свого земного тіла. Не далі, бо в мить, коли б вона в Потойбіччі здолала межу, продиктовану станом її власної зрілости, це відразу примусило б її втратити будь-яку спроможність свідомо сприймати своє оточення. Самостійно вона все одно не змогла б перейти цю межу.
Але якби її душу, яка тимчасово покинула тіло, в Потойбіччі підхопив той, хто перебуває на вищому щаблі, то в його руках при переході межі до вищого щабля вона б одразу знепритомніла, тобто заснула. Повернувшись, вона змогла б, у кожному разі, попри її дар яснобачення, згадати лише те, що, з огляду на її власний рівень зрілости, могла розгледіти, перебуваючи в стані бадьорости. Тобто не отримала б від цього жодної користи, але, напевно, зашкодила б своєму етерноречовинному тілу.
Якщо вона уявляє собі, ніби бачила те, що виходить поза всі межі – чи то ландшафти, чи то особи, – слід зауважити, що насправді вона сама ніколи наживо цього не переживала й особисто не бачила, а йдеться при цьому лише про образи, які їй показали, так само помилково вона вважає, що чула їхню розмову. Насправді це неможливо. Ці образи, очевидно, настільки живі, що вона сама не в змозі розрізнити, що їй було показано, а що вона насправді переживала, тому що актом волі сильнішого духу можна створювати такого роду живі образи.