Були ознакою приналежності до аристократичних кіл. Відповідно, у часи Революції революціонери називалися санкюлотами, тобто "без штанів".
65
Оґюстен Баррюель (1741–1820) — французький єзуїтський священик, відомий твором "Спогади, що відображають історію якобінізму", у якому писав про те, що таємні товариства змовились, щоб організувати Французьку революцію, знищити трон, вівтар та європейську аристократію.
66
Жак де Моле (1244–1314) — двадцять третій і останній Великий магістр ордену тамплієрів.
67
Острів Сіте — один з двох островів на Сені, що збереглися у центрі Парижа, а також назва найстарішої частини міста (фр.).
68
Ілюмінати (від лат. illuminati — "просвічені") — назва, під якою були відомі різні об'єднання оккультно-філософського напрямку. Найчастіше цей термін застосовується до німецького таємного товариства, яке було засноване в 1776 році.
69
Так дослівно називали Просвітництво у Франції (Siècle des Lumières).
70
Єврейське гетто розділене на п'ять указаних внутрішніх двориків, де знаходилися синагоги, ритуальні купальні, пекарні для приготування маци тощо.
71
Маніхейство — складене з вавилонсько-халдейських, юдейських, християнських, іранських гностичних уявлень синкретичне релігійне вчення перса Мані, або Манеса.
72
Згідно з переказами Марко Поло, під час подорожі у Персію він бачив на горі замок "Старигана з гори", в якому знаходився центр персидського відгалуження ісламістів — асасинів. За тими ж переказами, "Стариган з гори", що стояв на чолі ордену, створив у замку "земний рай", де було все, чого можна бажати, так, як описував рай пророк Мухаммед. Мешкати там могли лише обрані, але коли Старигану потрібен був убивця, він посилав "за межі раю" людей, які, знайшовши підходящого чоловіка, обпоювали його гашишем чи опіумом, приводили у "рай", де той, прокинувшись, проживав якийсь час. Згодом, знову обпоївши наркотиками, його відводили назад, і коли чоловік, прокинувшись "у звичайному світі", бачив різницю, то радо погоджувався на пропозицію Старигана, убивши декого, повернутися до "раю".
73
Жозеф Феш (1763–1839) — французький кардинал, зведений брат матері Наполеона Бонапарта.
74
Йдеться про Симона Трентійського, дворічного хлопчика, у викраденні якого звинувачували єврейську общину міста, яка буцімто випустила з дитини кров, щоб скропити мацу для своїх релігійних ритуалів. Наразі католицька церква викреслила його з реєстру мучеників, бо вважається, що поклоніння йому було засноване на злісній містифікації.
75
"Monsieur", вимовлене на п'ємонтський манер.
76
Наче труп (лат.). Вираз походить із статуту єзуїтського ордену, де він став синонімом беззаперечної покори.
77
Соус із цілих або крупно порізаних фруктів, маринованих у гірчиці та сиропі.
78
Фейлетон (фр.).
79
Король обох Сицилій з роду Бурбонів. Хоч і обіцяв реформи, насправді укріплював абсолютизм. Згадане повстання в Неаполі поклало початок революції в Італії 1848 року.
80
Сардинське королівство (часто називається також, за його центральною областю, П'ємонт-Сардинія або Сардинія-П'ємонт) — держава, що існувала в Італії з 1720 по 1861 рік; наприкінці його існування до складу королівства з раніше самостійних держав Італії входили, крім острова Сардинія, князівство П'ємонт, герцогства Аоста і Монферрат, графство Ніцца, герцогства Савойя і Генуя. Столиця — Турин.
81
Прекрасний рік на жахливий рік (лат.).
82
Редемптористи— католицька конгрегація, заснована в 1732 році святим Альфонсом де Ліґуорі задля проповіді Благої Вісті найбіднішим верствам.
83
Рибна юшка (фр.).
84
Обшивка стін (фр.).
85
Гра, подібна до "Камінь, ножиці, папір".
86
Усипальня савойських королів.
87
Масний, непристойний (фр.).
88
Орнаментальний штамп (фр.).
89
3 гербами (фр.).
90
Ніколя Шарль Удіно (1767–1847) — французький генерал, голова експедиції, яку Наполеон III, ще до того, як став імператором, послав підкорювати Римську республіку, на чолі якої стояв Мацціні.
91
Луї Рене Едуард де Роґан-Ґемене (1735–1803) — з 1771 року князь-єпископ Страсбурґа, потім посланник у Відні, а з 1778-го — кардинал.
92
Знищимо підлість (фр.).
93
Йоганн Каспар Лафатер (1741–1801) — швейцарський письменник, богослов, поет та фізіономіст.
94
"Розтопчи лілії ногами" — цитата з "Джузеппе Бальзамо" Дюма.
95
Кохінхіна — у історичній географії — загальна назва південно-східної частини півострова Індокитай.
96
Ґабріеле Д'Аннунціо (1863–1938) — італійський драматург, поет, політичний діяч націоналістичного й профашистського напрямку. Був героєм війни, отримав прізвисько Vate — "пророк".
97
У психології — негативний душевний стан, зумовлений неможливістю задоволення своїх потреб, що виявляється у переживанні розчарування, тривоги, дратівливості і, врешті, відчаю.
98
Массімо Д'Адзельо (1798–1866) — італійський політичний діяч і письменник, один з ідеологів і лідерів правого крила італійського національно-визвольного й об'єднавчого руху. Брав участь у боях проти австрійців (1848); у 1849–1852 роках був прем'єр-міністром і міністром закордонних справ П'ємонту. Відстоював ідею об'єднання Італії "зверху" під владою Савойської династії.
99
Камілло Бенсо ді Кавур (1810–1861) — італійський державний діяч, прем'єр-міністр Сардинського королівства, який зіграв винятково важливу роль в об'єднанні Італії під керівництвом сардинського монарха. Перший прем'єр-міністр Італії (1861 p.).
100
Закони, прийняті 1850 року, які відміняли пільги католицького духівництва, а також зобов'язували узгоджувати законодавство П'ємонту з законодавством інших європейських країн.
101
Ордени старцювальників — релігійні ордени, які цілком залежать від милостині людей. Вони не мають майна й дають обітницю бідності, аби займатися релігійною діяльністю. Християнські ордени проповідують Євангеліє.
102
Одна з гілок ордену августинців.
103
Один із титулів Великого султана в Османській імперії.
104
Помічник нотаріуса, який, не перебуваючи на державній службі, складав юридичні акти та судові документи на замовлення за окрему винагороду.
105
Карло Пізакане (1818–1857) — італійський революціонер. 25 червня 1857 року Пізакане, як командувач повстанців, відплив з Генуї. Пароплав нібито використовувався для торговельної операції, а насправді перевозив зброю, яку мали роздати повстанцям, що приєднаються на місці. 27-го числа вони захопили в'язницю у Понці й того ж вечора всі разом узяли Сапрі. Але обіцяної підтримки місцевих мешканців не було, й невдовзі, зіткнувшись із двома батальйонами бурбонських військ, до яких приєдналися місцеві, повстанці зазнали поразки.
106
Документ, надрукований у XIX столітті, найімовірніше, вищою ложею італійських карбонаріїв. У документі докладно розповідається про план масонів проникнути усередину католицької церкви. Оскільки карбонарії були дуже подібні до масонів, папа Пій IX просив, щоб документ було надруковано. Вперше його опублікував Жак Жолі у своїй книзі "L'Eglise romaine en face de la Révolution" y 1859 p.
107
Верцингеторикс (Верцингеториг) (82 до н. е. — 46 до н. е.) — вождь кельтського племені арвернів у Галлії. Організував повстання проти Цезаря, одним із перших використавши тактику "випаленої землі".
108
Ігнатій Лойола (1491–1556) — християнський святий, шляхтич, засновник католицького ордену освітян і місіонерів Товариства Ісуса, члени якого відомі як єзуїти.
109
Столиця Французької Гвіани, заморського департаменту Франції. У XVIII–XX століттях була місцем заслання політв'язнів, звідки, як вважалося, через посушливий клімат неможливо втекти.
110
Мається на увазі Віктор Еммануїл II (1820–1878) — з 1849 року король Сардинського королівства, а з 1861-го — перший король об'єднаної Італії.
111
Всім і кожному (лат.).
112
Справжнє ім'я Вірджинії Ольдоїні (1837–1899) — кузини Кавура, фотомоделі й куртизанки. Ходили чутки, що саме завдяки її переконанню Наполеон не заважав об'єднанню Італії.
113
Тобто Італії.
114
Та пусте! (Фр.).
115
Алессандро Неґрі ді Сенфрон (1804–1884) — офіцер, італійський політичний діяч, голова італійських королівських карабінерів та сенатор Королівства Італія.
116
Джандуя — маска, що в італійському народному театрі представляє Турин і всю провінцію П'ємонт.
117
Битва при Калатафімі відбулася 15 травня 1860 року між добровольцями Ґарібальді та бурбонськими військами Королівства обох Сицилій.
118
Містечко у провінції Александрія, у П'ємонті.
119
Тобто ґарібальдійців: у 1840-х роках Ґарібальді став носити стильну червону сорочку і сомбреро.
120
Предмети, книги тощо, необхідні для поповнення якоїсь колекції.
121
Франческо Кріспі (1818–1901) — італійський політичний діяч, один з організаторів "Експедиції тисячі", пізніше двічі ставав прем'єр-міністром Королівства Італії.
122
Джованні Нікотера (1828–1894) — італійський патріот, політичний діяч, брав участь у "Експедиції тисячі", а після падіння Римської республіки втік у П'ємонт, де організував експедицію Карло Пізакане, яка скінчилася невдачею.
123
Неширока протока, що відділяє Сицилію від Калабрії — материкової частини Італії.
124
Муніципалітет Арцакена розташований на узбережжі острова Сардинія.
125
Оточення (фр.).
126
Спаржа з дрібним горошком (фр.).
127
Гра з кульками.
128
У крайньому разі (фр.).
129
Ніно Біксіо (1821–1873) — італійський буржуазний демократ, сподвижник Ґарібальді, один з організаторів походу "ґарібальдійської тисячі" в Сицилію 1860 року.
130
Муніципалітет у однойменній сицилійській провінції.
131
Джованні Ачербі (1826–1869) — італійський патріот, змолоду був членом таємних організацій. У "Експедиції тисячі" був головним інтендантом Ґарібальді, після закінчення боротьби за незалежність — депутатом від лівих.
132
Іпполіто Ньєво (1831-1861) — італійський письменник, патріот. У експедиції виконував адміністративні обов'язки, а також вів хроніку "Експедиції тисячі", на основі якої написав "Щоденник експедиції з 5 по 28 травня" та "Ґарібальдійські листи". Загинув у корабельній катастрофі, повертаючись з Палермо, де виконував доручення.
133
Цабр, або колюча груша — рослина сімейства кактусових, яку часто вирощують задля їстівних плодів з білою, дещо прозорою м'якоттю з доволі великим насінням.
134
Міст, що поєднує центральну частину Палермо з периферією, збудований ще за часів Римської імперії.
135
Римська курія (лат.