І доповіли про це Авімелеху.
26 І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його до Сихему, і довірилися йому сихемські господарі.
27 І виходили вони в поле, і збирали виноград свій, і вичавлювали, і святкували. І входили вони до оселі свого бога, і їли та пили, і проклинали Авімелеха.
28 І сказав Ґаал, син Еведів: "Хто Авімелех і хто Сихем, що служитимемо йому? Чи ж він син Єруббаалів та Зевул намісник його не служили людям Гемора, батька Сихема. Чого ж ми маємо служити йому?
29 Якби дав хто цей народ у мою руку, то я прогнав би Авімелеха". І він сказав до Авімелеха: "Збирай своє військо, та виходь!"
30 І почув Зевул, голова міста, слова Ґаала, сина Еведового, і запалився його гнів.
31 І послав він посланців до Авімелеха з хитрістю, кажучи: "Ґаал, син Еведів, та брати його приходять до Сихему і підбурюють місто проти тебе.
32 Піднімися вночі і зроби засідку на полі.
33 І вдосвіта, коли сходитиме сонце, і нападеш на місто. І він та люди його, вийдуть до тебе, а ти зробиш йому, як знайде потрібним рука твоя".
34 І піднявся вночі Авімелех та всі люди, що з ним, і чотирма загонами чатували, щоб напасти на Сихем.
35 І вийшов Ґаал, син Еведів, і став при вході міської брами. І вийшов Авімелех та люди його з засідки.
36 А Ґаал побачив їх, та й сказав до Зевула: "Ось люди сходять з гір". І сказав до нього Зевул: "Ти бачиш гірські тіні, немов людей!"
37 А Ґаал далі промовляв: "Ось люди сходять з верхів'я гір, а один загін іде від дороги Елон-Меоненіму".
38 І сказав до нього Зевул: "Де тоді вуста твої, що казали: "Хто Авімелех, що ми будем служити йому?" Чи ж це не ті люди, що ти зневажав ними. Тому виходь, та й воюй з ними!39 І вийшов Ґаал перед сихемськими господарями, то й воював з Авімелехом.
40 І Авімелех погнав його, і він побіг перед ним. І попадало багато трупів аж до входу в браму.
41 І осів Авімелех у Арумі, а Зевул вигнав Ґаала та братів його, щоб не сиділи в Сихемі.
42 І другого дня вийшов народ на поле, а Авімелехові донесли про це.
43 І взяв він людей, і поділив їх на три загони, та й чатував на полі. І побачив він, аж ось народ виходить з міста, і напав він на них, та й побив їх.
44 А Авімелех та загін, що з ним, напали й стали при вході міської брами, а два загони напали на тих, що в полі, та й повбивали їх.
45 І Авімелех воював з містом цілий той день, і здобув місто, а народ, що був у ньому, винищив. І зруйнував він те місто, і посипав його сіллю.
46 І почули про це всі, хто був у сихемській башті, і сховалися в оселі бога Беріта.
47 І було донесено Авімелехові, що зібралися всі господарі з сихемської башти.
48 І вийшов Авімелех на гору Цалмон, він та всі люди, що з ним. І взяв Авімелех сокири в свою руку, та й настинав гілок з дерева, і поклав на свої плечі, і позносив їх. І сказав він до людей, що з ним: "Зробіть усі, як я".
49 І настинали вони кожен гілок собі, і пішли за Авімелехом, і заклали ними вхід до печери, і підпалили. І померли всі люди сихемської вежі, близько тисячі чоловіків та жінок.
50 І пішов Авімелех до Тевецу, і став табором при Тевеці, та й здобув його.
51 А посеред міста була міцна башта, і втекли туди всі чоловіки й жінки та всі господарі міста, і замкнули за собою, та й вийшли на дах тієї башти.
52 І прийшов Авімелех аж до башти, та й штурмував її. І підійшов він аж до входу башти, щоб спалити її.
53 Тоді одна жінка кинула горішнього каменя від жорен на Авімелехову голову, та й розторощила йому черепа.
54 І він попросив свого зброєношу: "Витягни свого меча, та вбий мене, щоб не сказали про мене: "Його жінка вбила!"" І юнак проколов його, і він помер.
55 І побачили ізраїльтяни, що Авімелех помер, та й порозходилися кожен до свого помешкання.
56 І Бог повернув Авімелехові лихо, яке він зробив був своєму батькові, що вбив сімдесятьох братів своїх.
57 А все зло сихемських людей Бог повернув на їхню голову і прийшло на них прокляття Йотама, Єруббаалового сина.
Судді 10
1 І став по Авімелехові на порятунок Ізраїля Тола, син Пуї, сина Додового, людина Іссахарова. І він сидів у Шамірі в Єфремових горах.
2 Він судив Ізраїля двадцять три роки та й помер, і був похований у Шамірі.
3 А по ньому став Яір ґілеадеянин, і судив Ізраїля двадцять два роки.
4 В нього було тридцять синів, що їздили на тридцяти молодих віслюках, а в них тридцять міст, їх кличуть аж до цього дня: "Яірові містечка, що в Гілеаді".
5 І помер Яір, і був похований в Камоні.
6 А Ізраїлеві сини й далі коїли лихе в Господніх очах і служили Ваалам та Астартам, і богам арамським, і богам сидонським, і богам моавським, і богам Аммонових синів, і богам филистимським. І покинули вони Господа, і не служили йому.
7 І запалився Господній гнів на Ізраїля, і він віддав їх в руку филистимлян та в руку синів Аммонових.
8 І вони вісімнадцять років гнобили Ізраїлевих синів та піддавали утискам, усіх Ізраїлевих синів, що по той бік Йордану в Аморейському краї, що в Ґілеаді.
9 І перейшли Аммонові сини Йордан, щоб воювати також з Юдою й з Веніямином та з Єфремом. І дуже скрутно було Ізраїлеві.
10 Ізраїлеві сини кликали до Господа, промовляючи: "Згрішили ми тобі, бо ми покинули свого Бога, і служили Ваалам".
11 І сказав Господь до Ізраїлевих синів: "Чи ж не врятував я вас від Єгипту і від амореянина, і від Аммонових синів, і від филистимлян?
12 А Сидон, Амалик і Маон гнобили вас і ви кликали до мене, і я врятував вас від їхньої руки.
13 А ви полишили мене і служили іншим богам, тому більше не рятуватиму вас.
14 Ідіть і кличте до тих богів, що ви обрали їх, вони врятують вас від утисків ваших".
15 І сказали Ізраїлеві сини до Господа: "Згрішили ми! Зроби нам, як добре в очах твоїх. Тільки врятуй нас цього дня!"
16 І викинули вони чужих богів, та й служили Господові. І вже не могла терпіти душа його Ізраїлеве страждання.
17 Аммонові сини зібралися й стали табором у Ґілеаді. І були зібрані Ізраїлеві сини, та й отаборилися в Міцпі.
18 І сказали той народ та ґілеадські князі, один до одного: "Той, хто очолить нас у війні з Аммоновими синами, стане головою для всіх ґілеадських мешканців".
Судді 11
1 А ґілеадянин Їфтах був хоробрий вояк. Він був сином Гілеада від розпусної жінки.
2 І народила Ґілеадова жінка ще йому синів. І повиростали сини її, та й вигнали Їфтаха, і сказали йому: "Не матимеш власності в оселі нашого батька, бо ти син іншої жінки!"
3 І втік Їфтах від своїх братів, і осів у краї Тов. І зібралися навколо Їфтаха гулящі люди та й ходили з ним.
4 Невдовзі розпочалася війна між Аммоновими синами та Ізраїлем.
5 І як воювали Аммонові сини з Ізраїлем, то пішли ґілеадські старшини, щоб забрати Їфтаха з краю Тов.
6 І сказали вони до Їфтаха: "Іди і будеш нам очільником війська, щоб воювати з Аммоновими синами".
7 І сказав Їфтах до ґілеадських старшин: "Чи ж не ви зненавиділи мене та вигнали з оселі мого батька? А зараз, коли у вас лихо, прийшли до мене?"
8 І сказали ґілеадські старшини до Їфтаха: "Тому ми нині і звернулися до тебе! Іди з нами, і ми воюватимемо з Аммоновими синами, і станеш головою для всіх мешканців ґілеадських".
9 І сказав Їфтах до ґілеадських старшиин: "Якщо ви мене повернете воювати з Аммоновими синами і Господь дасть їх у руку мою, то я стану вам головою".
10 І сказали ґілеадські старшини до Їфтаха: "Хай Господь буде свідком між нами, зробимо, як ти сказав".
11 І пішов Їфтах з ґілеадськими старшинами, і народ настановив його собі за голову та очільника війська, а Їфтах промовляв усі свої слова перед Господнім обличчям у Міцпі.
12 І послав Їфтах посланців до царів Аммонових синів, промовляючи: "Що тобі до мене, що ти прийшов воювати з моїм краєм?"
13 І сказав цар Аммонових синів до Їфтахових посланців: "Бо Ізраїль забрав мій край, коли він виходив з Єгипту, від Арнону до Яббоку та аж до Йордану. Тому поверни його в мирі".
14 А Їфтах ще послав посланців до царя Аммонових синів,
15 і сказав йому: "Так промовляє Їфтах: "Не взяв Ізраїль краю Моавого та краю Аммонових синів,
16 бо коли йшли вони з Єгипту, то Ізраїль ішов по пустелі аж до Червоного моря, і прийшов до Кадешу.
17 І послав Ізраїль до едомського царя, кажучи: "Дозволь я перейду твоїм краєм", та не послухав едомський цар. І послав він також до царя моавського, та й той не дозволив. І осів Ізраїль у Кадешу.
18 І пішов він пустелею, і обійшов едомскі землі та землі моавські, і прийшов зі сходу сонця до Моаву, та й став табором на тому боці Арнону, а в моавські кордони не входили, бо Арнон є кордоном Моаву.
19 І послав Ізраїль посланців до Сигона, царя аморейського, царя хешбонського, і сказав йому Ізраїль: Дозволь ми перейдемо твоїм краєм до місця свого.
20 І не вірив Сигон Ізраїлеві, що він мирно пройде його кордонами. І зібрав Сихон весь народ свій, і став табором у Йохці, і воював з Ізраїлем.
21 І дав Господь, Бог Ізраїля, Сигона та весь народ його в Ізраїлеву руку, і вони побили їх. І посів Ізраїль весь край амореянина, що мешкав там.
22 І вони посіли всю аморейську країну від Арнону й аж до Яббоку, і від пустелі та аж до Йордану.
23 Так Господь, Бог Ізраїлів, вигнав амореїв перед народом своїм, Ізраїлем, а ти посядеш його?
24 Отож, що дасть тобі у спадок Кемош, бог твій, те ти посядеш, а там, де прогнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо.
25 Чим ти кращий від Балака, Ціппорового сина, царя моавського? Чи сварився він з Ізраїлем? І чи воював з ним?
26 Коли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його, і в Арорі та в підлеглих містах його, і по всіх містах, що над Арноном, три сотні років, то чому ж не відібрали ви їх за той час?
27 А тобі я не згрішив, а ти робиш лихе мені, що воюєш зі мною. Хай розсудить Господь, що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими"".
28 Та цар Аммонових синів не послухав слів Їфтаха.
29 А дух Господній перебував на Їфтахові, і він перейшов Ґілеад та Манасію, і перейшов ґілеадську Міцпу, а з ґілеадської Міцпи перейшов до Аммонових синів.
30 І дав Їфтах обітницю Господові: "Якщо справді даси ти Аммонових синів у мою руку,
31 то той, хто вийде з дверей моєї оселі назустріч мені, коли я повертатимуся з миром від Аммонових синів, буде він для Господа і я принесу його в цілопалення".
32 І прийшов Їфтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку.
33 І він побив їх, двадцять міст від Ароеру до Мінніту і аж до Авел-Кераміму.