Вони розходилися у поглядах всюди, де тільки розходження були можливі. Якщо один із них виступав із внеском обсіяти більшу площу ячменем, то було певне, що другий домагатиметься більшої площі під овес, а якщо один із них казав, що те обо те поле є якраз відповідне під капусту, другий заперечував, що воно непридатне до нічого, крім корневищ. Кожен мав своїх однодумців і нераз виникали бурхливі супереки. На мітингах Білан часто перетягав більшість на свій бік своїми блискучимипромовами, зате Наполеон умів ліпше забезпечити собі підтримку в час між черговими мітингами. Особливий успіх мав він між вівцями. В останній час вівці взялися блеяти "чотири ноги — добре, дві ноги — погано" коли треба й коли нетреба, і часто в цей спосіб переривали мітінги. Заважено що вони мають особливий нахил починати своє "чотири ноги — добре, дві ноги — погано" в найважливіших моментах Біланових промов. Білан пильно простудіював кілька старих чисел "Xлібороба й Скотаря", що їх був знайшов у панському будинку і був повен проектів щодо поновлень та поліпшень. Він мовив учено про меліорацію, про консервування зеленої паші, про штучні добрива, опрацював для всіх тварин дуже складну схему як складати гній зразу в полі, кожного дня на іншому місці, щоб ощадити працю при розвозі. Наполеон не виступав з власними плянами, тільки заявляв спокійно, що з Біланових намірів нічого не вийде; здавалося, що він вичікує сприятливої нагоди. Але з усіх суперечок найбільш гірка була суперечка за вітряк.
На продовгастім пасовищі, недалеко від обійстя, стояв горбок, найвище місце колгоспу. Оглянувши грунт, Білан заявив, що тут якраз відповідне місце для вітряка, який міг би утримувати в русі динамо і забезпечувати колгосп електричною енергією. Електрика освітлювала б стайні та огрівала їх зимою; крім цього можна б увести в дію механічну пилу, січкарні на сіно й буряки і електричну доярню. Тварини досі ніколи не чули про подібні речі, бо колгосп був старомодній і мав тільки найпримітивніші машини. Вони прислуіхались до цього з зачудованням, а тимчасом Білан вичаровував образи фантастичних машин, що працюватимуть за них, коли вони щипатимуть досхочу травицю на левадах, або удосконалюватимуть свій розум читанням та розмовами.
Не минуло двох тижнів, як плани Біланового вітряка були вже сповна опрацьовані. Механічні подробиці взяв він переважно з трьох книг, що належали колись п. Джонсові: — "Тисяча Корисних Речей," "Що Можна Виконати Біля Дому," "Кожний у Себе Мулярем" і "Електрика для Початківців." За Біланову науковуробітню правила шопа, де давніше був інкубатор; підлога там була дерев'яна, гладка; вона добре надавалась для креслення. Білан залишався там цілими годинами. Щоб книжки не закривались, на кожній з них лежало по каменю; він сам, зі шматком крейди між ратицями, ходив швидким кроком з кінця в кінець, креслячи лінію за лінією та від схвилювання кувікаючи стиха. Крок за кроком нариси переросли у складну масу корб та шестерень і покривали собою більшу частину підлоги; тварини нічогісінько з нарисів не розуміли, хоч і були ними сильно вражені. Кожне приходило оглянути Біланові рисунки щонайменше раз на день. Приходили навіть кури й гуси, що намагались не наступити на мальовані крейдою знаки. Один Наполеон тримався здалеку. Він від початку об'явив себе ворогом вітряка. Але одного дня появився несподівано, щоб розглянути пляни. Ступав важко по шопі, придивлявся зблизька до кожної подробиці плянів, обнюхав їх кілька разів, потім постояв хвилинку, поглядаючи на них скоса; раптом підніс ногу, помочив пляни і вийшов, не сказавши ні слова.
Погляди хутора у справі вітряка були різко поділені. Білан не перечив, що збудувати вітряк буде справа нелегка. Треба буде набити каменю і звести кам'яні стіни, потім треба буде поробити крила, а далі дістати динамо й каблі. Білан не казав, як їх доведеться роздобути, зате він твердив, що все можна виконати за рік. Після цього, заявив він, стільки труду буде ощаджено, що тварини потребуватимуть працювати лише три дні на тиждбнь. З другого боку Наполеон доказував, що пекуча потреба часу це збільшення харчової продукції і що коли вони гайнуватимуть час на вітряк, то усі повмирають з голоду. Тварини розкололись на дві фракції, під гаслами: "Голосуй за Біланом і трьохденним тижнем" і "Голосуй за Наполеоном та повними яслами". Беніамін був одинока тварина, що не приєдналась до жодної фракції, Він вперто не вірив, що паша стане більш рясна, або що вітряк заощадить труду. Буде вітряк чи не буде — життя пливтиме так, як пливло завжди — себто мізерно.
Крім суперечки про вітряк виникало ще питання оборониколгоспу. Усі здавали собі справу, що людські істоти, хоч і переможені у бою під корівником, можуть знову, на цей раз з більшою рішучістю, спробувати повернути панування п. Джонса Крім багатьох інших причин до такої спроби їх могло спонукати те, що вістки про поразку розійшлись по околиці і викликали більшу як колинебудь неслухняність між їхніми тваринами. Як звичайно, Білан та Наполеон не погоджувались між собою. За Наполеоном тварини повинні роздобути порохову зброю та призвичаюватись до її вжитку. За Біланом вони повинні висилати все більше та більше голубів та підносити бунти серед тварин по сусідніх хуторах. Один доказував, що коли вони не зможуть захищатися, їх обов'язково завоюють; другий доказував, що коли бунти спалахнуть усюди, не буде вже потреби у захисті. Тварини прислухались зразу до Наполеона, потім до Білана і не могли рішитись, де правда. По суті вони завжди погоджувалися з тим, хто промовляв у даний мент.
Нарешті прийшов день, коли Біланові пляни були закінчені. На найближчому недільному мітингу мали поставити під голосування запит: чи починати чи не починати працю над вітряком. Коли тварини зійшлися в великій клуні, Білан підвівся і (хоча вівці його де-не-де перебивали) виклав свої рації в захист проєкту будування вітряка. Тоді Наполеон Підвівся, щоб відповісти. Він заявив дуже спокійно, що вітряк безглуздя і що він нікому не радить голосувати за цим проєктом, після чого швидко сів; він промовляв неповних тридцять секунд; здавалось, йому зовсім байдуже, яке враження робить на слухачів. На це Білан скочив на ноги та перекрикуючи овець, що знов почали блеяти, виступив з пристрасним закликом на користь вітряка. Досі симпатії тварин були майже рівномірно поділені; але Біланова красномовність потягла їх вмить за собою. У палких реченнях він змалював уявний образ Колгоспу Трарин, де праця вже звалилася з їхніх плечей. У свому льоті на крилах уяви він на цей раз оставив далеко позаду січкарні на солому й бур'яки. Електрика, казав він, могтиме постачати енергію молотилкам, плугам, боронам, грудобоям і комбайнам, а крімЦього забезпечить кожну стайню електричним освітленням, гарячою та холодною водою та електроогріванням. Коли він закінчив промову, не було найменшого сумніву щодо висліду голосування. Та якраз в цю хвилину Наполеон підвівся і, кидаючи своєрідний косий погляд на Білана, кувікнув з високої ноти голосом, якого від нього ніхто ще досі не чув.
На те знадвору почулась жахлива гавкотня і дев'ять величезних собак у набитих мосяжем нашийниках ускочило в клуню. Вони кинулись прямо на Білана, що вмить зірвався з місця і тому встиг уникнути їхніх щелепів, що загрозливо клацали. За мить він був за ворітьми, а собаки пустились за ним. Тваринам від здивування та переляку відняло мову; вони табуном ринули крізь ворота і приглядались ловам. Білан мчав впоперек продовгастого пасовНща, що межувало зі шляхом. Він тікав як тільки свиня вміє тікати, але собаки наступали йому на п'яти. Раптом він спіткнувся і здавалось, що вони напевне його схоплять. Та вмить був вже на ногах, біг швидше як колинебудь; потім знов собаки почали його наздоганяти. Один із них ледве не заклацнув щелепів над Білановим хвостом та Білан, сіпнувши ним, рятує його якраз вчасно. Нарешті, він ще раз схопився раптовим зусиллям, здобув декілька цалів переваги, просмикнувся крізь дірку в живоплоті і щез назавжди.
Мовчазні й сполохані тварини поплентались назад у клуню. Через хвилину прискакали собаки. Зразу ніхто не міг собі уявити, звідки появилися ці створіння, та незабаром розв'язано проблему: це були оті цуценята, що їх Наполеон узяв був від матерів і виховував окремо. Хоч ще не зовсім дорослі, вони були величезні, лютого вигляду собаки — чисті вовки. Вони держалися поблизу Наполеона. Помітили, що вони вертять перед ним хвостами точнісінько як колись інші собаки перед п. Джонсом.
Наполеон в супроводі собак вийшов тепер на підвищену частину долівки, звідки колись промовляв Марко. Він сповістив, що від сьогодні недільним мітингам приходить кінець. Вони зайві; вони тільки марна затрата часу. На майбутнє усі питання, що Стосуються до функціонування колгоспу, будеполагоджувати окремий свинячий комітет під його головуванням Комітет збиратиметься окремо і сповіщатиме інших про свої рішення. Тварини і надалі сходитимуться в неділю вранці, щоб віддати честь прапорові, відспівати "Звірів Англії" і одержати прикази на тиждень. Але дебатів більше не буде.
Ця заява стривожила тварин, не зважаючи на потрясення викликане між ними прогнанням Білана. Дехто із них напевне. протестував би, коли б тільки зумів найти відповідні аргументи. Навіть Гнідко був неясно стурбований. Він прищулив вуха, декілька разів потряс чубом і заходився напружено упорядковувати свої думки. Та зрештою не міг придумати, що йому сказати. Проте серед свиней деякі виявились більш говіркі. Чотири молоді кабани — годованці з першого ряду пронизливо закувікали на знак невдоволення; усі чотири скочили на ноги і почали говорити, перебиваючи один другого. Та раптом собаки, що сиділи довкола Наполеона, басом, загрозливо загарчали: свині зразу ж замовкли і знову посідали. Тоді між вівцями почулось заглушливе блеяння: "Чотири ноги — добре, дві ноги — погано", що продовжувалось біля чверти години і поклало кінець всякій надії на дискусію.
Потім Квікуна послали в колгосп роз'яснити іншим нову постанову. "Товариші, сказав він, — вірю, що кожна тутешня тварина оцінює посв'яту, що її проявив товариш Наполеон, беручи на себе цей додатковий тягар.