Він спокійно відповів:
– Твій батько.
Фрея спробувала звільнитися, але в неї рішуче забракло духу відштовхнути його.
– Мені здається, це Хімскірк, – шепнула вона йому.
Він, у тихому захваті занурюючись у її очі, почувши його ім'я, слабо посміхнувся.
– Цей осел завжди скидає мої буї в гирлі річки, – прошепотів він.
Ні з якого іншого боку він Хімскірком не цікавився; але Фрея ставила собі запитання, чи бачив їх лейтенант…
– Пусти мене, дитя, – зажадала вона пошепки – її тон не допускав заперечень.
Джаспер негайно підкорився і, відступивши назад, став споглядати її обличчя під іншим кутом.
– Я повинна піти подивитися, – стурбовано сказала вона собі.
Кінець ознайомчого фрагменту