При цьому в майбутній матері дуже часто відбувається переміна у її відчуттях. Залежно від роду втягнутої людської душі – це відчуття щастя або пригнічености. —
Із входженням у маленьке тіло людська душа, що так довго перебувала в розвитку, накидає на себе покрив грубої речовинности, який потрібен, щоб у земній Грубій речовинності все можна було переживати, чути, бачити й відчувати сповна, що є можливим лише за допомогою так само груборечовинної спорідненої з нею оболонки, або інструменту. Лише тепер може вона перейти від смакування до справжнього куштування і з тим до винесення суджень. Зрозуміло, що душа спершу мусить навчитися користуватися цим новим тілом як інструментом, опанувати його.
Таким, у загальних рисах, є хід становлення людини до її першого земного народження.
Та, оскільки вже тривалий час у природному розвитку подій жодна душа більше не може вперше інкарнуватися на Землі, натомість народжуються душі, які вже мандрували щонайменше крізь одне земне життя. Унаслідок цього вони вже при народженні з усіх боків щільно обплутані кармою. Можливість звільнення від неї надає сексуальна сила.
Завдяки оболонці груборечовинного тіла душа людини впродовж усіх дитячих років відокремлена від течій, які ззовні намагаються досягти її. Усе темне, зле, що є на земному рівні, зустрічається з тим, що шлях до душі перегороджено завдяки груборечовинному земному тілу. І через це воно не спроможне ні вплинути на дитину, ні завдати їй шкоди. Одначе зло, яке повторно інкарнована душа принесла з собою з попереднього пережитого досвіду, природно, так само зберігається в ній у роки дитинства.
Тіло утворює цю перепону, доки ще не сформувалось і не дозріло. Здається, ніби душа замкнулась у фортеці, піднявши міст. Нездоланна прірва відділяє протягом цих років душу дитини від Етерноречовинного творіння, в якому існують етерноречовинні вібрації провини і спокути. Тож душа перебуває під захистом земної оболонки, дозріваючи до відповідальности, очікуючи миті, коли піднятий міст буде опущено для входження у справжнє життя в Речовинності.
Творець, завдяки природним Законам, вклав у кожне створіння інстинкт наслідування замість вільної волі там, де ще не діє вільна воля. Його зазвичай називають "юнацькою сприйнятливістю". Інстинкт наслідування повинен забезпечувати підготовку до земного життя, доки воно у тварин спиратиметься на досвід і збагачуватиметься ним, а в людей із вільною волею завдяки духові піднесеться до усвідомленої поведінки!
Духові, інкарнованому в тіло дитини, бракує мосту випромінювань, який може утворитися лише при досягненні тілесної зрілости з пробудженням сексуальної сили. Духові бракує цього мосту для повноцінної та по-справжньому ефективної діяльности у Творінні, яка єдина може забезпечити необмежену можливість випромінювання крізь усі роди Творіння. Бо тільки у випромінюваннях пробуває життя і тільки з них та завдяки їм виникає рух.
Протягом цього часу дитина може сповна і необмежено впливати на навколишній світ лише своєю сутнісною частиною, а не духовним ядром, і перед Законами Творіння несе трохи більшу відповідальність, ніж найбільш високорозвинена тварина.
Тим часом юне тіло дозріває, і поступово в ньому пробуджується сексуальна сила, яка існує тільки в грубій речовинності. Вона є найетернішою і найшляхетнішою квіткою всієї Грубої речовинности, найвищим із того, що може запропонувати Груборечовинне творіння. У своїй етерності вона утворює вершину всього груборечовинного, тобто земного, і найближче підходить до Сутнісного, як найбільш зовнішній живий паросток Речовинности. Сексуальна сила – це життя, що пульсує в Речовинності, і тільки вона утворює міст до Сутнісного, яке своєю чергою сприяє дальшому просуванню до Духовного.
На цій підставі пробудження сексуальної сили в груборечовинному тілі можна порівняти з подією опускання розвідного мосту до зачиненої досі фортеці. Таким чином мешканець цієї фортеці, тобто людська душа, може вийти з неї при повному озброєнні для битви; однак, до цієї фортеці так само можуть увійти також друзі чи вороги, які її оточили. Цими друзями або ворогами є, насамперед, добрі чи злі етерноречовинні течії, а також потойбічні, які лише чекають, що за допомогою якого-небудь бажання їм простягнуть руку, завдяки чому вони захоплять позиції, міцно зачепляться і чинитимуть вплив згідно своєї природи.
Закони Творця допускають іззовні, однак, у найприроднішому розвої завжди лише такі сили, яким можна протистояти, тож нерівну боротьбу цілком виключено. – Доти, доки при цьому не грішать. Бо кожний неприродний статевий потяг, викликаний штучними подразниками, відчиняє ворота цієї міцної фортеці передчасно, через що недостатньо зміцніла душа виявляється кинутою напризволяще. Вона змушена стати жертвою злих етерноречовинних течій, які її атакують, і яким би інакше вона неодмінно дала відсіч.
За нормального дозрівання в природному протіканні подій завжди з обох боків можуть бути лише рівні сили. Вирішальне значення, одначе, має при цьому воля мешканця фортеці, а не тих, хто взяв її в облогу. Тож за доброго воління він в Етерній речовинності завжди перемагатиме. Це стосується подій потойбічного світу, які пересічна людина не може бачити, доки вона мандрує по Землі, та які, попри це, пов'язані з нею тісно й значно живіше, ніж її груборечовинне, видиме їй оточення.
Якщо мешканець фортеці, одначе, добровільно готовий сущим зовні етерноречовинним друзям чи ворогам і течіям простягнути руку, тобто за власним бажанням або вільним рішенням, то, звісно, це зовсім інше. Оскільки внаслідок цього він налаштовується на певні властивості тих, хто, вичікуючи зовні, взяв фортецю в облогу, то вони легко можуть застосувати десятикратну, а то й стократну силу проти нього. Якщо вона добра, він отримає допомогу, благословіння. Якщо ж лиха, – пожне загибель. У цьому вільному виборі міститься прояв власної вільної волі. Якщо він однораз наважиться на це, то неодмінно підлягатиме наслідкам. Перед цими наслідками його вільна воля усувається. Він обплутує себе за власним вибором доброю чи злою кармою, якій, самозрозуміло, підлягатиме, доки не зміниться зсередини. —
Сексуальна сила має завдання, а також здатність по-земному "розпалити" всі духовні відчуття душі. Тільки завдяки цьому дух може отримати справжній зв'язок із сукупною Речовинністю і тому стати також по-земному повноцінним. Лише тоді зможе він охопити все, що йому потрібно, щоб у цій Речовинності досягти цілковитої цінности, утвердитися в ній, проникаючи повсюди, маючи захист і при повному озброєнні забезпечуючи переможну оборону.
Є щось ґрандіозне в цьому зв'язку. Така головна мета цього загадкового, неосяжного природного потягу! Він повинен допомогти духовному розгорнутися в цій Речовинності до повної сили прояву! Без цієї сексуальної сили таке було б неможливим, бракувало б переходу для оживлення та опанування всієї речовинности. Дух мусив би залишатися для речовинности занадто чужим, аби зуміти по-справжньому проявити себе в ній.
Із цим отримує, одначе, дух людський тоді й повну силу, своє тепло та живість. Він тільки з цією подією стає по-земному готовим до боротьби.
Тому саме тут розпочинається відповідальність! Серйозний поворотний пункг у бутті кожної людини.
Мудра Справедливість Творця надає людині, однак, у цей знаменний момент не лише можливість, а й навіть природний поштовх до того, щоб вона всю карму, якою й досі обтяжує свою вільну волю, легко та без зусиль скинула!
Якщо людина змарнує такий час, то це її провина. Задумайтесь однораз: із входженням сексуальної сили передусім пробуджується ґрандіозна сила піднесення до всього ідеального, прекрасного, чистого! На незіпсованому юнацтві обох статей це виразно спостерігається. Звідси і мрійливість юнацьких років, із якої, на жаль, часто насміхаються дорослі. Тому також у цьому віці виникають непоясненні, ледь сумовиті відчуття.
Години, коли здається, що юнак чи дівчина несе в собі весь біль світу, коли до них підступають передчуття глибокої серйозности, не випадкові. Це відчуття нерозуміння себе, яке виникає доволі часто, насправді несе в собі багато істинного. Часом це розпізнання фальшивих устоїв навколишнього світу, який не хоче, та й ще не може зрозуміти, що таке святий порив до чистого злету у височінь, і що він заспокоїться лише тоді, коли це таке сильне застережливе відчуття в дозріваючій душі буде стягнуто вниз до більш зрозумілого йому "реального" й тверезого, яке, на його думку, для людства підходить краще, і яке він у своєму однобокому інтелектуальному міркуванні вважає єдино надійним!
Таємниче випромінювання чарівности незіпсованої дівчини або незіпсованого юнака – це не що інше, як відчутий їхнім оточенням чистий потяг пробудженої сексуальної сили, зарученої з духовною силою, до Найвищого, найшляхетнішого!
Турботливо та обдумано Творець подбав про те, щоб це відбувалося з людиною лише в тому віці, коли вона може бути цілком свідомою свого воління та своїх дій. Тоді настає момент, коли все минуле в поєднанні з наявною тепер у неї повною силою вона завиграшки може скинути і повинна скинути. Воно б навіть саме відпало, якби людина зберігала воління добра, до якого її в цей час нестримно вабить. Тоді вона змогла б, як цілком правильно підказують їй відчуття, без зусиль піднятися на щабель, до якого вона, як людина, належить! Погляньте на мрії незіпсованого юнацтва! Вони є не що інше, як відчуття пориву, воління звільнитися від усього бруду, палке томління за ідеалом. А неспокій, що підганяє та спонукає, є знаком не гаяти часу та енергійно скинути карму й розпочати сходження духу.
Є щось прекрасне в тому, щоб у цій зімкнутій силі стояти, в ній і з нею діяти! Однак лише доти, доки напрям, обраний людиною, є добрий. Але немає нічого жалюгіднішого, ніж цю силу однобічно змарнувати у сліпому запамороченні почуттів, і таким чином паралізувати свій дух.
Але, на жаль, на превеликий жаль, людина здебільшого втрачає цей, такий дорогоцінний перехідний час, дозволяє "обізнаному" оточенню спрямувати себе на хибний шлях, що її затримує і потім веде донизу.