Знай, що немає нічого іншого, чого б ворог так боявся, як молитви.
Дитина з великим заохоченням читає все, навчаючись читати краще. Чим більше вчишся якоїсь мови, тим більше хочеться говорити нею і тим більше ця мова подобається. Бажання зростає з надбанням знань. Тренуючись, здобуваєш знання. Зі здобуванням знань збільшується бажання подальшої праці. Не думай, що з молитвою справа є інакше. Не чекай зверху яких-небудь натхнень, раніше ніж ти сам не приступиш до праці. Людина створена для молитви так само, як вона створена говорити та мислити. Але головним чином для молитви, бо Господь поселив людину в саду Едемському, щоб порала його та його доглядала (Бт.2:15). Де тобі знайти сад Едему, як не у своєму серці?
Подібно до Адама, тобі слід оплакувати цей Едем, який ти втратив через свою нестриманість. Тебе покрили фіговим листком і одягнули в шкіряну одіж (Бут.3:21), в тлінний прах з його пристрастями. Тебе віддаляє від вузького шляху до дерева життя похмуре полум'я земних пристрастей, і лише той, хто переможе ці пристрасті, буде їсти від дерева життя, яке в раю Божім (Об.2:7). Але як важко здобути таку перемогу! Адам порушив лише одну заповідь Господню, а ти порушуєш щоденно і щогодинно всі заповіді, – каже св. Андрій Критський. Озлоблений злочинець, який щогодинно повертається до свого гріха, – це ти, і саме з таких почуттів повинна виходити твоя молитва, щоб досягнути висот. Запеклий злочинець часто не усвідомлює своєї вини, він озлоблений. Те саме і з нами. Не лякайся закам'янілості свого серця – молитва потрохи розчулить його.
17.
Про молитву
Той, хто починає вправлятися у чомусь, робить це не тому, що він вже досягнув чогось, а для того, щоб досягнути потрібних результатів. Коли здобудеш щось, намагаєшся зберегти здобуте, а поки не маєш, намагаєшся здобути те, що шукаєш. Тому почни свою вправу, не чекаючи нічого від себе самого. Якщо ти такий щасливий, що спиш в окремій кімнаті, то ти можеш без труднощів, з увагою дотримуватися вказівок часослова.
Коли ти прокидаєшся вранці, перш ніж зайнятися іншими справами, то встань на молитву, уяви себе перед всевидющим Господом і, зробивши на собі знак св. хреста, промов: "В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь". Потім трохи застановися, щоб врівноважився твій дух, а думки залишили все земне. Тоді промов без поспіху, з сердечною увагою: "Боже, милостивий будь мені грішному". Після цього йдуть всі інші молитви, перш за все молитва до Святого Духа, потім до Пресвятої Тройці, а потім " Отче наш" і всі наступні ранішні молитви. Краще промов деякі з них з увагою, аніж всі з нетерпінням. Ці молитви засновані на церковному досвіді, ти ж є лише однією з багатьох клітин тіла Церкви, тобто тіла Христового. Цими молитвами ти навчаєшся тому послуху, який необхідний не тільки тілу, але й серцю і розуму для примноження твоєї віри.
Досконалою і правильною молитвою є та, слова якої доходять до свідомості і почуттів. Для цього необхідна увага. Не дозволяй думкам відхилятися вбік, повертай їх знову і знову. Починай заново свою молитву з того місця, де відхилився думкою. Якщо в тебе немає молитовника, то можна також читати з Псалмів. Так молячись, ти вчишся терпеливості і пильності.
Той, хто стоїть біля відчиненого вікна, чує звуки ззовні, інакше і бути не може. Але від його волі залежить, звертати чи не звертати на них увагу. Той, хто молиться, безперервно підлягає напливу сторонніх думок, почуттів і вражень. Протистояти їхньому бурхливому бігу так само марно, як і протистояти руху повітря в кімнаті з відчиненим вікном. Але можна звертати чи не звертати увагу на них. Цього можна навчитися, – кажуть святі, – але не інакше, як через досвід.
Коли молишся, ти сам повинен мовчати. Ти молишся не для того, щоб здійснилися твої власні земні бажання, але молися "Нехай буде воля Твоя". Не личить обтяжувати Господа молитвою про свої суєтні земні бажання. Сам ти повинен мовчати: нехай молитва говорить. "Твоя молитва повинна сполучати чотири дії, – каже Василій Великий, – хвалу, подяку, сповідування гріхів і прохання про помилування".
Не турбуйся і не молись за тимчасові блага, а шукайте ж найперше Царства Божого і Правди Його, а все це вам додасться (Мт.6:33). Той, у кого воля, а тим самим і молитва, не згоджується з волею Божою, зустріне перешкоди в своїх починаннях і буде знову і знову попадати у ворожі сіті. Він впаде у незадоволення, роздратування, гнів, сумнів, нетерпеливість, чи буде стурбований, а в такому стані неможливо творити молитву. Молитва буде нечистою, якщо молячись, осуджуєш у чомусь іншого. Молячись, слід осуджувати лише самого себе. Твоя молитва без самоосудження немає ціни, так як немає ціни молитва при осудженні іншого. Можливо, ти запитаєш, як навчитися такої молитви? Відповідь така: цього і вчить молитва.
Не бійся своєї внутрішньої сухості. Поживний дощ сходить з висоти, а не з твого закам'янілого ґрунту, на якому ростуть лише терен і осот (Бт.3:18). Тому не чекай ніяких "станів", екстазів, захоплень чи інших відрадних пристрасних почуттів. Молитва існує не для насолоди. Журіться, сумуйте та плачте! (Як.4:9). Пам'ятай про годину смерті і взивай до Господа про милосердя; все решта дається Господом.
18.
Про молитву
Молитва не припиняється на прочитаних ранішніх молитвах. Молитву слід творити впродовж цілого дня. Єпископ Феофан Затворник радить початківцям вибирати з псалмів відповідний коротенький молитовний вірш, наприклад: "Господи, поспіши мені на допомогу", "сотвори в мені, Господи, серце чисте", "благословенне ім'я Твоє, Господи" чи інший. У Псалмах великий вибір таких молитовних закликів. Протягом цілого дня слід тримати цю молитву в пам'яті і повторювати її якомога частіше, подумки чи пошепки, або краще вголос, якщо ти один і ніхто не чує. В трамваї, на роботі і під час прийняття їжі, постійно, коли тільки є можливість, твори молитву, зосереджуючи увагу на змісті її слів. Так весь день проведи у молитві, аж до вечірніх молитов, що читаються у тиші по молитовнику перед сном. Так творити молитву можна і тим, хто не має можливості усамітнитися для правильного здійснення ранішніх і вечірніх молитов, тому що так молитися можна коли завгодно і де завгодно. Внутрішнє усамітнення замінює недостатнє зовнішнє усамітнення.
Часте повторювання молитви важливе: частими помахами крил, птах злітає вище хмар; плавець мусить змахнути руками багато разів, перш ніж він досягне бажаного берега. Але якщо птах перестане літати, то він неминуче залишиться на землі серед туманів, а плавцю загрожують темні глибини вод. Перебувай у молитві годину за годиною, день за днем, не ослаблюйся. Але молися просто, без пафосу, без мріяння і всіляких питань. Не турбуйся про завтрашній день (Мт.6:34). Коли настане час, прийде жадана відповідь.
Авраам пішов і не цікавився як виглядає та земля, яку Господь хоче показати мені? Що мене чекає там? Він просто пішов, як сказав був до нього Господь (Бт.12:4). Чини так само. Авраам забрав весь свій маєток зі собою; і в цьому ти повинен наслідувати його. Візьми все, що ти маєш, всього себе у свою подорож, не залишай нічого, що може втримати тебе у країні ідолів, яку ти залишив.
Ной будував свій ковчег протягом ста років, тягнучи колоду за колодою для будування. Чини, як він. Тягни колоду за колодою для свого будування, в терпеливості, в мовчанні, день за днем, не турбуючись про навколишнє. Пам'ятай, що Ной був єдиним, хто з Богом ходив (Бт.6:9), тобто у молитві. Уяви собі ту тісноту, ту темноту, той сморід, в якому він мав жити до того часу, доки зміг вийти на свіже повітря і збудувати жертовник Богу. "Це повітря і цей жертовник Господу знайдеш ти у собі, – пояснює св. Іван Золотоустий, – але тільки після того, як будеш готовий пройти тими самими вузькими воротами, як Ной". Таким чином, ти зробиш все так, як звелів тобі Бог (Бт.6:22) і усякою молитвою і благанням (Еф.6:18) будуєш міст, який поведе тебе від твого тілесного "я", з його багатьма інтересами, до повноти Духа. "З пришестям Єдиного у твоє серце – зникає множина, – каже Василій Великий. – Твої дні будуть цілком і впевнено керовані Тим, Який тримає всесвіт у Своїй долоні".
19.
Про тілесні і розумові плоди молитви
Вправляючись у молитві, ти водночас повинен тримати своє тіло у міцних путах. Всіляка молитва, у якій не змагалося тіло і не сумувало серце, рівноцінна недоношеному плоду лона, тому що така молитва не має в собі душі, – каже св. Ісаак Сірійський, – і така молитва має у собі насіння самозадоволення і тієї гордині серця, яка вважає себе у числі не тільки покликаних, але й вибраних (Мт.22:14). Остерігайся такої молитви. Вона є корінь облуди. Бо якщо серце прив'язане до тілесного, то твій скарб залишається тілесним, а ти уявляєш, що тримаєш небо у своїх тілесних обіймах. Твоя радість буде нечистою і буде виявлятися у надмірних веселощах, словесності і бажанні вчити і виправляти інших, хоча Церква не покликала тебе вчителем. Ти пояснюєш Св. Письмо на свій тілесний розсуд і не терпиш заперечень, і це лише тому, що не турбувався про утиски свого тіла і тим самим не упокорив своє серце.
Істинна радість тиха і постійна, тому Апостол закликає нас завжди радіти (1Сл.5:16). Ця радість виходить із серця, яке плаче над земним і над своїм віддаленням від Джерела Світла. Справжню радість треба шукати у скорботі. Бо сказано: блаженні вбогі духом і блаженні плачучі нині, у тілесному "я", бо утішаться в духовному. Справжня радість є радість потіхи, та радість, яка народжується від усвідомлення своєї слабкості і в Господньому милосерді, і ця радість не виражається в сміху з показом зубів.
Подумай і про інше. Хто прив'язаний до земного, радіє, але й турбується, хвилюється і сумує – стан його душі піддається постійним змінам. Але радість Пана твого (Мт. 25:21) постійна, бо Господь незмінний. Гамуй свій язик одночасно з тим, як утискаєш своє тіло постом і здержливістю. Балакучість – сильний ворог молитви. Пустослів'я заважає молитві. З цієї причини ми за кожне пусте слово дамо відповідь (Мт.12:36). Ти не внесеш дорожню пилюку в ту кімнату, яку хочеш тримати в чистоті. Тому не захаращуй своє серце плітками і розмовами про минущі денні події.