Її блискуче світле волосся було зачесане догори по останній марсіанській моді.
— Джиммі, милий — ой!
Вона вп'ялася в Бака, на мультикорд і розгублено промурмотала:
— Як, ви... Так ви ж Ерлін Бак! Джиммі, чому ти мені не сказав?
— Містер Бак зробив мені честь своїм виконанням особисто для мене, сказав Дентон. — Я думаю, ми розуміємо один одного, Бак. Всього гарного.
— Ти хочеш, щоб він виступив по відеоскопу! — вигукнула міс Меннінг. — Джиммі, це чудово! Можна, спочатку я його візьму? Я можу включити його в сьогоднішню передачу.
Дентон повільно похитав головою.
— Дуже шкода, дорога. Ми встановили, що талант містера Бака... не зовсім підходить для відеоскопа.
— Але я можу його запросити хоча б як гостя. Ви будете моїм гостем, правда ж, містер Бак? Адже нема чогось поганого, якщо він буде виступати як гість, правда ж, Джиммі?
Дентон посміхнувся.
— Згоден. Після всього цього шуму, який ти влаштувала, буде непогано, якщо ти його запросиш. Гарну службу він тобі послужить, коли провалиться!
— Він не провалиться. Він буде чудесний по відеоскопу. Ви прийдете сьогодні, містер Бак?
— Мабуть... — почав Бак. Дентон в цей час виразно кивнув. — Ми незабаром відкриваємо новий ресторан, — продовжував Бак. — Я б не заперечував бути вашим гостем у день відкриття.
— Новий ресторан? Чудово! Хто-небудь вже знає? Бо інакше я видам це в сьогоднішній передачі як сенсацію.
— Це ще остаточно не улагоджено, — сказав Бак перепрошуючим тоном, ми ще не знайшли приміщення.
— Учора Ленкі знайшов приміщення, — сказав Дентон. — Сьогодні він підпише договір про оренду. Тільки повідомте міс Меннінг день відкриття, Бак, і вона організує ваш виступ. А тепер, якщо ви не заперечуєте...
У Бака пішло півгодини на те, щоб знайти вихід з будинку, але він безцільно бродив по коридорах, не бажаючи запитувати дорогу. Він щасливо наспівував про себе і час від часу сміявся.
Володарі великого бізнесу і їх вчені будь-чого не знали про існування обертонів.
— То он воно що, — сказав Ленкі. — Я думаю, нам пощастило, Бак. Дентон повинен був зробити свій хід, оскільки у нього була можливість, коли я цього не очікував. Поки ж він зміркує, у чому справа, я подбаю, щоб було вже пізно.
— Що ми будемо робити, якщо він дійсно вирішить закрити нашу справу?
— У мене й у самого є деякі зв'язки, Бак. Правда, ці люди не бувають у вищому світі, як Дентон, але вони так само безчесні. А в Дентона є купа ворогів, які нас з радістю підтримають. Він сказав, що міг би закрити мене до вечора, так? Кумедно. Ми навряд чи зможемо чимось зашкодити Дентону, але можемо зробити багато чого, щоб він нам не зашкодив.
— Думаю, що й ми зашкодимо Дентону, — сказав Бак.
Ленкі відійшов до стійки і повернувся з високою склянкою рожевої пінливої рідини.
— Випий, — сказав він. — У тебе був стомлюючий день, ти вже заговорюєшся. Як це ми можемо зашкодити Дентону?
— Комерси. Відеоскоп залежить від комерсів. Ми покажемо людям, що можна розважатися без них. Ми зробимо нашим девізом "Ніяких комерсів у ресторані Ленкі".
— Здорово, — мляво протягнув Ленкі. — Я вкладаю тисячу в нові костюми для дівчат, — не виступати ж їм на новому місці в цих пластикових штуках, ти ж розумієш, — а ти вирішив не давати їм співати?
— Звичайно ж вони будуть співати.
Ленкі схилив голову і погладив свій ніс.
— І ніяких комерсів? Що ж вони тоді будуть співати?
— Я взяв деякі тексти зі старих шкільних підручників мого діда. Це називалося віршами, і я пишу на них музику. Я хотів спробувати їх тут, але Дентон міг почути про це, а нам не варто вплутуватися в неприємності раніше ніж потрібно.
— Так. Побережи їх до нового приміщення. Ти от будеш у передачі "Ранок з Меріголд" у день відкриття. А ти напевно знаєш стосовно цих самих обертонів, Бак? Розумієш, може, ти і справді проектуєш емоції? У ресторані-то, звичайно, це все одно, а от по відеоскопу...
— Я знаю точно. Коли ми зможемо влаштувати відкриття?
— На новому місці працюють у три зміни. Ми посадимо 1200 чоловік, і залишиться ще місце для гарного танцмайданчика. Все має бути готове через два тижні. Але я не впевнений, що ця витівка з відеоскопом розумна, Бак.
— Я так хочу.
Ленкі знову відійшов до стійки і налив собі.
— Добре. Так і роби. Якщо все це пройде, завариться велика каша, і мені треба б до цього приготуватися. — Він посміхнувся. — Але будь я проклятий, якщо це не виявиться корисним для справи!
Меріголд Меннінг змінила зачіску на останнє творіння Занни з Гонконгу і десять хвилин роздумувала, яким боком повернутися до знімальних апаратів. Бак терпляче чекав, почуваючи себе трохи ніяково: такого дорогого костюму в нього ще не було. Йому спало на думку: а що, якщо він і справді проектує емоції?
— Я встану так, — сказала нарешті міс Меннінг, кинувши на контрольний екран перед собою останній допитливий погляд. — А ви, містер Бак? Що ми з вами будемо робити?
— Просто посадіть мене за мультикорд, — сказав Бак.
— Але ви ж будете не тільки грати. Ви повинні що-небудь сказати. Я повідомляла про це щодня увесь тиждень; у нас буде найбільша аудиторія за багато років, і ви просто повинні хоч щось сказати.
— З радістю, — сказав Бак. — Можна мені розповісти про ресторан Ленкі?
— Звичайно, дурний ви дядько. Для того ж ви і тут. Ви розповісте про ресторан Ленкі, а я розповім про Ерліна Бака.
— П'ять хвилин, — чітко оголосив голос.
— О Боже, — сказала вона. — Я завжди так нервую перед самим початком.
— Добре, що не під час передачі, — відповів Бак.
— Вірно. Джиммі тільки сміється наді мною, але потрібно бути артистом, щоб зрозуміти іншого артиста. А ви нервуєте?
— Коли я граю, мені не до того.
— От і мені теж. Коли моя передача починається, я занадто зайнята.
— Чотири хвилини.
— О господи! — Вона знову повернулася до екрана. — Може, мені краще по-іншому?
Бак сів за мультикорд.
— Ви дуже гарні так як є.
— Ви дійсно так думаєте? У всякому випадку, дуже мило, що ви так кажете. Цікаво, чи знайдеться в Джиммі час подивитися.
— Впевнений, що найдеться.
— Три хвилини.
Бак ввімкнув підсилювач і взяв акорд. Тепер він нервував. Він поняття не мав, що буде грати. Він навмисно не хотів якось готуватися заздалегідь, тому що саме імпровізації його, так дивно діяли на людей. Тільки одне він знав точно: сексуальної музики не буде. Про це його просив Ленкі.
Задумавшись, він пропустив повз вуха останнє попередження і, здригнувшись, підняв голову, коли почув радісний голос міс Меннінг:
— Добрий ранок! Починаємо "Ранок з Меріголд"!
Дзвінкий голос її продовжував: Ерлін Бак. Його кар'єра музикороба. Її разюче відкриття, що він грає в ресторанчику Ленкі. Вона розповіла про комерс, присвячений темперському сиру. Нарешті вона закінчила свою розповідь і ризикнула повернутися, щоб подивитися убік Бака.
— Леді і джентльмени! З замилуванням, з гордістю, із задоволенням представляю вам сенсацію Меріголд — Ерліна Бака!
Бак нервово посміхнувся і зніяковіло постукав по клавіші одним пальцем.
— Це моя перша в житті промова, — сказав він. — Можливо, вона буде останньою. Сьогодні відкривається новий ресторан "У Ленкі" на Бродвеї. На нещастя, я не можу запросити вас туди, тому що завдяки великодушним розповідям міс Меннінг за останній тиждень всі місця на найближчі два місяці замовлені. Потім ми будемо залишати обмежене число місць для приїжджаючих здалеку. Сідайте в літак і летіть до нас!
У Ленкі ви знайдете дещо не зовсім звичайне. Там немає екрана відеоскопу. Може, ви про це чули. У нас є привабливі молоді леді, які вам будуть співати. Я граю на мультикорді. Ми впевнені, що вам сподобається наша музика, тому що в Ленкі ви не почуєте комерсів. Запам'ятайте це! "Ніяких комерсів у Ленкі!" Ніяких флаєрів до біфштексів! Ніякої мильної піни до шампанського! Ніяких сорочок до десерту! Ніяких комерсів! Тільки гарна музика, що звучить для вашого задоволення, — от така!
Він опустив руки на клавіші.
Було дивно грати без глядачів — практично без глядачів. Були тільки міс Меннінг і оператори відеоскопу, і Бак раптово відчув, що своїми успіхами він зобов'язаний глядачам. Перед ним завжди була безліч обличчь, і він грав відповідно до їх реакції. Тепер його слухали люди по всій Західній півкулі. А потім це буде вся Земля і вся Сонячна система. Чи будуть вони ляскати і притупувати? Чи подумають вони з благоговінням: "То он воно що таке музика без слів, без комерсів!" Або він викличе в них легку нудьгу?
Бак кинув погляд на бліде обличчя міс Меннінг, на інженерів, що стоять з роззявленими ротами, і подумав, що, ймовірно, все в порядку. Музика захопила його, і він грав несамовито.
Він продовжував грати і після того, як відчув щось негарне. Міс Меннінг підхопилася і кинулася до нього. Оператори безглуздо заметушилися, а віддалений контрольний екран спорожнів.
Бак сповільнив темп і зупинився.
— Нас відключили, — сказала міс Меннінг зі сльозами в голосі. — Хто міг це зробити? Ніколи, ніколи за увесь час, що я виступаю по відеоскопі... Джордж, хто нас відключив?
— Наказ.
— Чий наказ?
— Мій наказ! — Перед ними з'явився Джемс Дентон, і він не посміхався. Губи його були стиснуті, обличчя бліде, в очах світилося смертоносне шаленство.
— Ти хитрий хлопець, га? — звернувся він до Бака. — Не знаю, як ти ухитрився розіграти мене, але будь-яка людина не обдурить Джемса Дентона двічі. Тепер ти став проблемою, і я не збираюся ускладнювати собі життя пошуком вирішення. Вважай, що ти ліквідований.
— Джиммі! — заблагала міс Меннінг. — Моя програма відключена! Як ти міг?
— Заткнися, до чорта! Можу запропонувати тобі, Бак, будь-яке парі, що Ленкі сьогодні не відкриється. Хоча для тебе це вже байдуже.
Бак м'яко посміхнувся.
— Я думаю, що ви програли, Дентон. Я думаю, що пролунало досить музики, щоб перемогти вас. Я можу запропонувати вам яке завгодно парі, що до завтрашнього дня ви одержите кілька тисяч скарг. І уряд теж. І тоді ви побачите, хто дійсний хазяїн "Відеоскоп Інтернешнл".
— Я хазяїн "Відеоскоп Інтернешнл".
— Ні, Дентон. Він належить народу. Люди довго дивилися на це крізь пальці і задовольнялися тим, що ви їм давали. Але якщо вони зрозуміють, що їм потрібно, вони того доможуться. Я знаю, що дав їм принаймні три хвилини того, що їм потрібно. Це більше, ніж я сподівався.
— Як тобі вдалося обдурити мене там, у кабінеті?
— Ви самі себе обдурили, Дентон, тому що ви будь-чого не знаєте про обертони.