Казали, що билася як муж, кидалася, мов шалена, у найбільший вир. Її скололи піками, коли атакувала нільфгаардську піхоту. Тяжко поранену, вивезли до міста. Що в тій баклазі, Геральте?
— Горілка. Хочеш?
— Звісно.
— Кажи. Кажи далі, Горицвіте. Все.
— Загалом, місто не оборонялося, облоги не було, не було кому стати на мурах. Залишки лицарів із родинами, вельможі та королева… Забарикадувалися в замку. Нільфгаардці здобули замок з маршу, їхні чарівники розвалили на дрібний мак браму й частину мурів. Оборонялась тільки цитадель, видно, зачарована, бо не піддалася нільфгаардському магові. Попри це, через чотири дні нільфгаардці вдерлися досередини. Нікого живого не знайшли. Нікого. Жінки вбили дітей, чоловіки вбили жінок і кинулись на мечі або ж… Що з тобою, Геральте?
— Кажи, Горицвіте.
— Або… як Каланте… Головою вниз, із зубців, з самої верхівки. Казали, просила, щоб її… Ніхто не хотів. Тож доповзла до зубців і… Головою вниз. Начебто з її тілом робили страшні речі. Я про це не хочу… Що з тобою?
— Нічого. Горицвіте… В Цинтрі була… Дівчинка. Внучка Каланте, десяти-одинадцяти років. Звалася Цирі. Ти щось про неї чув?
— Нічого. Але в місті та замку сталася страшна різанина і майже нікого живого не залишилось. А з тих, що обороняли цитадель, не вцілів ніхто, я ж казав. Більшість жінок і дітей зі значніших родин була саме там.
Відьми́н мовчав.
— Ця Каланте, — спитав Горицвіт. — Ти її знав?
— Знав.
— А дівчинку, про яку питав? Цирі?
— І її знав.
Від річки повіяв вітер, зморщив воду, шарпнув галуззям, з галузок миготливою курявою полетіло листя. Осінь, подумав відьми́н, знову осінь.
Встав.
— Ти віриш у приречення, Горицвіте?
Трубадур здійняв голову, глянув на нього широко розплющеними очима.
— Чого ти питаєш?
— Відповідай.
— Ну… вірю.
— А знаєш, що самого приречення замало? Що потрібне щось більше?
— Не розумію, Геральте.
— Не ти один. Але так воно й є. Потрібне щось більше. Проблема в тому, що я… Я ніколи не довідаюся, що саме.
— Що з тобою, Геральте?
— Нічого, Горицвіте. Ходи, сідай. Їдьмо, шкода дня. Хто знає, скільки часу шукатимемо човна, а човен нам потрібен великий. Я ж Рибки не покину.
— Переправимося разом? — утішився поет.
— Так. По цей бік ріки мені вже нічого шукати.
IX
— Юрго!
— Злотолітко!
Бігла від брами, повіваючи звільненим з-під хустки волоссям, спотикаючись, скрикуючи. Юрга кинув повіддя челядникові, зістрибнув із воза, побіг назустріч, ухопив її за стан, сильно, підхопив із землі, закружляв, завертів.
— Я тут, Злотолітко! Я повернувся!
— Юрго!
— Повернувся! Гей же, розчиняйте ворота! Господар повернувся! Ех, Злотолітко!
Вона була мокрою, пахла змилинами. Видно, прала. Поставив її на землю, але й тоді не відпустила його, учеплена, тремтяча, тепла.
— Веди додому, Злотолітко.
— Богове, ти повернувся… Я ночами не спала… Юрго… Ночами не спала…
— Повернувся. Ех, повернувся! І багато повернувся, Злотолітко. Бачиш воза? Гей, поганяй, заїжджай у ворота. Бачиш воза, Злотолітко? Досить добра везу, щоб…
— Юрго, що мені те добро, що той віз… Ти повернувся… Здоровий… Цілий…
— І кажу ж, багато повернувся. От побачиш.
— Юрго? А це хто? Той у чорній одежі? Богове, з мечем…
Купець озирнувся. Відьми́н спішився, відвернувшись, удавав, що поправляє попругу та в'юки. Не дивився на них, не підходив.
— Пізніше тобі скажу. Ох, Злотолітко, якби не він… А діти де? Здорові?
— Здорові, Юрго, здорові. В поле пішли, ворон стріляти, але сусіди дадуть їм знати, що ти вдома. Миттю прилетять, усі троє…
— Троє? Як се, Злотолітко? Може, ти…
— Ні… Але мушу тобі щось сказати… Не гніватимешся?
— Я? На тебе?
— Я дівчатко прийняла, Юрго. Від друїдів узяла, знаєш, од тих, що по війні дітей рятували… Збирали по лісах бездомних і загублених… Ледве живих… Юрго? Не гніваєшся?
Юрга приклав долоні до чола, оглянувся. Відьми́н йшов просто за возом, коня вів. Не дивився на них, усе відвертав голову.
— Юрго?
— О, богове, — охнув купець. — Богове! Злотолітко… Щось, чого я не сподівався! Вдома!
— Не гнівайся, Юрго… Побачиш, полюбиш її. Дівчинка мудра, мила, роботяща… Дивна трохи. Не хоче казати, звідки, одразу плаче. То я й не питаю. Юрго, ти ж знаєш, як я завше хотіла, щоб донечка була… Що тобі?
— Нічого, — тихо сказав він. — Нічого. Приречення. Всю дорогу уві сні говорив, марив у гарячці, нічого, лише приречення й приречення… На богів… Це не для нашого розуму, Злотолітко. Не збагнути нам, про що думають такі, як він. Що їм сниться. Не нашого то розуму…
— Тату!!!
— Надбор! Сулік! Але ж і виросли, як бички! Ану сюди, до мене! Хутко…
Урвав, побачивши малу худесеньку попелястоволосу істотку, що повільно йшла за хлопцями. Дівчинка глянула на нього, він побачив великі очі, зелені, як весняна трава, сяючі, мов дві зіроньки. Побачив, як дівчинка раптом підхопилася, як побігла, як… Почув, як тонко, пронизливо закричала:
— Геральте!
Відьми́н блискавичним звинним рухом відвернувся від коня. І побіг назустріч. Юрга заворожено дивився. Ніколи не думав, що людина може так швидко бігати.
Вони зустрілися посеред подвір'я. Попелястоволосе дівча у сірій сукеночці. Та біловолосий відьми́н із мечем на спині, весь у чорній шкірі, блискучій од срібла. Відьми́н у м'якому стрибку, дівчатко трюхаючи, відьми́н на колінах, тонкі ручки дівчатка на його шиї, попелясте, мишаче волосся на його плечі. Злотолітка глухо скрикнула. Юрга обійняв її, мовчки пригорнув до себе, другою рукою зібрав та притулив обох хлопців.
— Геральте! — повторювала дівчинка, тулячись до грудей відьми́на. — Ти мене знайшов! Я знала! Завжди знала! Знала, що ти мене знайдеш!
— Цирі, — промовив відьми́н.
Юрга не бачив його обличчя, схованого у попелястому волоссі. Бачив руки в чорних рукавицях, що стискали плечі й рамена дівчинки.
— Ти мене знайшов! Ой, Геральте! Я весь час чекала! Так страшененько довго… Ми вже будемо разом, правда? Скажи, Геральте! Назавжди! Скажи!
— Назавжди, Цирі.
— Так, як казали, Геральте! Так, як казали… Я — твоє приречення? Скажи! Я твоє приречення?
Юрга побачив очі відьми́на. І дуже здивувався. Почув тихий плач Злотолітки, відчув тремтіння її пліч. Дивився на відьми́на і чекав, весь напружившись, його відповіді. Знав, що не зрозуміє тієї відповіді, але чекав на неї. І дочекався.
— Ти — щось більше, Цирі. Щось більше.
ДОДАТОК
Міні-словник Старшої Мови
A
a'rsa — древній
a'baeth — цілувати
abitant — кусати
absten — вивчати
ach — але
addan — танцюючий
aebeddreste — наказувати
aebere — відкривати, відкриватися
aebesyrn — обманювати
aebrecad — атакувати
aedd — осколок
aedeil — порівнювати
aedell — оточувати
aedwiim — тікати
aefder — вдома, близько
aefre — календар
aehon — ловлю
aeiw's — зберігати
aekeen — заважати
aeksin — очищати
ael'vit — зв'язувати
aeldra — хвороба
aen'drean — бути
aener's — лікувати
aen'kee — влучати
aenye — вогонь
aere — поважати
aere — честь
aeskell — залишатися
aesledde — санкуватися (їздити на санках)
aespar — стріляти
aespeath — читати
aespel — розповідати
aestoll — зв'язувати
aetess — відступати
aeved — розуміти
aevell — трава
aevon — ріка
afeallan — загиблий
afealle — гинути
afealle — падати
agerr — плакати
ah'abbaer — стримувати
ah'teor — порушення
ahierd — тверднути
ahorn — клен
ahte — володіти
aig — обличчя
ailm — горобина
aimsir — вчора
aine — світло
ainm — ім'я
ainmhi — тварина
airgead — гроші
airi — радник
al — з (напрям)
algis — очеретинка
amadan — дурень
amrun — схід
anad'enel — півельф
an'givare — донощик
anois — тепер
anseo — тут
ansin — потім
ansin — тоді
ansiud — там
ansto — зручний
ansto — пристойний
ansus — вістка
anuas — зверху
aoibhinn — рів
aon — будь-який
ar — наш
ar'ais — назад
arainne — гора
aran — хліб
ard — верх, верхній, високий, старший, верховний
arednes — умова
argen — срібло
ariht — належно
aris — знову
arming — бідолаха
as — в, до (геогр. назв)
as'seo — звідси
aspendasse — втрачати
ass — добробут
a'taeghane — сьогодні
athair — батько
av'love — опадати (листя)
avsin'n — безумство, абсурд
B
ba — тонути
bacaih — жебрак
baeth — поцілунок
bagair — загрожувати
baiste — майстер
baitrs — гіркий
barr — піхви
barre — риса
bea — кришталь
beadorince — кращий воїн
beadowanth — поле бою
beag — мало, трохи
beag'an — маленький
bealubenn — тяжка рана
beam — промінь
beanna — жінка, дівчина
bearht — шум
bedaell — відбирати
bedd — ліжко
beddreste — наказ
befaestar — встановлювати
beheaill — помітити
beide — перстень
bein — кістка
beirt — двоє
beith — береза
belg — ковальський міх
belg — хутро, шкура
benn — рана, поранення
benzen — провіщати
benzen — проповідувати
benсhe — лавка
berkana — зцілення
besyrn — обман
beth'et — браслет
bezar — спотворювати
bhear'sa — вірш
birke — 4-й місяць року
blaec — чорний
blas — смак
blath — квітка
blathanna — квітковий
blathe — цвітіння (5-й місяць року)
bleidd — вовк
bleikr — блідий
bloede — кров
bolle — кубок, чаша
botm — дно
brea — зброя
brecad — атака
breme — доблесний
breost'net — кольчуга
brynie — лати
bur'geteld — намет, шатро
bysmer — образа
C
cad — де
caelm(e) — повільно (-ий)
caen — могти
caer — замок
caercern — тюрма
caerme — доля
cales — штани
candid — переховуватися
canell — дуб
caol — вузький
cared — воїн
carn — курган
cathain — коли
cathu — спокуса
cead — сто
cead(-mil) — вітай
ceadu — сотий
ceat — четверо
ceatedhu — сороковий
ceateir — чотири
ceateir deag — чотирнадцять
ceateiredh — сорок
ceateiru — четвертий
celas — скільки
cennian — давати ім'я
cennian — породжувати.
cerbin — ворон
ciall — розум
cierme — крик
cirran — вістря
cist — група людей
cleart — знайомий
cliff — крутосхил
coll — ліщина
conas — як
coqueill — черепашка
cradelle — колиска
crann — дерево
cuedh — п'ятдесят
cuedhu — п'ятдесятий
cueg — п'ять
cueg deag — п'ятнадцять
cuegear — п'ятеро
cuegu — п'ятий
cves'se — пташине перо
cwellan — вбитий
cwelle — вбивати
D
d'iol — продавати
d'taobn — відносно
da — би
daed — діло
daerthe — назад
dair — яблуня
dana — діва
dara — другий
darienn — заклад
de — два
de deag — дванадцять
de'rvi — день
deadh — двадцять
deadhu — двадцятий
dearbh — теперішнє
deard — вершник
dearme — спати
deas's — стіл
deffer — приносити
deich — десять
deichiu — десятий
deichnir — десятеро
deihin — притягувати
deireadh — кінець
deith — білий
den — най— (префікс)
den'n — лігво
desse — погляд
deu deag — дванадцятий
dhaar — ваш
dh'oine — людина
dice — говорити
dinel — північ
diri — вино
dit'ef — дихання
diu — довго
div — розсіювати
do — твій
doehast — незадоволений
doin — рухатися
doin — рух
dol — долина
dome — вечір
dore — двері
doue — обдарований
duell — плач
duen — місце
duen'snech — бібліотека
duettaeann — подвійний
duve — пірнати
dwimme — сон
dyes — сова
E
eaken — великий
ear — земля, урожай
ear'modlice — з повагою
eare — вухо
earm — рука
earn — орел
edad — осика
edwid — докір
efen — рівно
efenea'ld — сучасний
efir — аура
ei — його
eie — картина
eigean — щось
eilid — появлятися
eire — повітря
eiw's — захист
elaine — прекрасний
elder — брат
ele — мозок
ellen — сирена
emer — біль
emnaepele — процвітаючий
en'ca — трохи (розм.)
enid — маргаритка
eoh — кінь
eolsdae — свято
epaele — благородний
erga — плід
erga — потомство
esse — бути
estoll — зв'язок
evall — їхати верхи
evall — вершник
eveigh — безсмертний
evelienn — весь
F
fadhb — зима
faeder — берег
faer — корабель
fahs — волосся
faill (також.