Гаррі, так і не маючи великого поступу з рефератом, вирішив, що на сьогодні досить. Коли він ховав підручники, Рон, що вже задрімав було в кріслі, крекнув, прокинувся і затуманеним поглядом зиркнув на камін.
— Сіріусе! — вигукнув він.
Гаррі озирнувся. З каміна знову стирчала неохайна темна голова Сіріуса.
— Привіт, — усміхнувся він.
— Привіт, — хором озвалися Гаррі, Рон і Герміона, ставши навколішки на килимок біля каміна. Криволапик голосно замуркотів і підійшов до вогню, намагаючись, незважаючи на полум'я, торкнутися писком Сіріусового обличчя.
— Як справи? — поцікавився Сіріус.
— Не дуже, — зізнався Гаррі, а Герміона відтягла Криволапика від вогню, щоб не обсмалив собі вуса. — Міністерство затвердило нову постанову, яка не дозволяє нам мати квідичну команду...
— І таємну групу захисту від темних мистецтв? — додав Сіріус.
На мить запала мовчанка.
— Звідки ти знаєш? — запитав Гаррі.
— Мусите ретельніше вибирати місце для зустрічей, — засміявся Сіріус. — Теж мені придумали — в "Кабанячій голові".
— Краще там, ніж у "Трьох мітлах"! — почала виправдовуватися Герміона. — Бо в тих "Мітлах" завжди повно людей...
— А це означає, що вас було б важче підслухати, — заперечив Сіріус. — Тобі, Герміоно, варто про це пам'ятати.
— А хто нас підслухав? — запитав Гаррі.
— Манданґус, звичайно, — відповів Сіріус і розсміявся, побачивши їхні спантеличені фізії. — Манданґус прикинувся відьмою з вуаллю.
— То був Манданґус? — приголомшено перепитав Гаррі. — А що він робив у "Кабанячій голові"?
— А як ти гадаєш? — нетерпляче озвався Сіріус. — Тебе пильнував.
— За мною й далі ходять по п'ятах? — розсердився Гаррі.
— Аякже, — підтвердив Сіріус, — і добре роблять, якщо під час вихідних ти насамперед починаєш організовувати нелегальну захисну групу.
Але вигляд він мав ані сердитий, ані стурбований. Навпаки, поглядав на Гаррі з явною гордістю.
— А чому Данґ від нас ховався? — розчаровано спитав Рон. — Ми були б раді його бачити.
— Двадцять років тому йому заборонили відвідувати "Кабанячу голову", — пояснив Сіріус, — а тамтешній шинкар має добрячу пам'ять. Коли заарештовували Стержиса, ми загубили запасного Дикозорового плаща?невидимку, тому Данґ останнім часом перебирається на відьму... але то таке... Головне, Роне, що я пообіцяв передати тобі вістку від матері.
— І що? — насторожився Рон.
— Вона каже, щоб ти нізащо не брав участі в незаконній таємній групі захисту від темних мистецтв. Каже, що тебе тоді обов'язково виженуть, і пропала тоді твоя кар'єра. Каже, що згодом ще буде час навчитися себе захищати, і що ти ще молодий, щоб про це дбати. Вона також... — тут Сіріус глянув на Ронових друзів, — ...радить Гаррі й Герміоні нічого не затівати з тією групою, хоч і розуміє, що не може вам наказувати, а лише благає пам'ятати, що завжди бажає вам усього якнайкращого. Вона б усе це написала, але якщо сову перехоплять, то вам загрожуватимуть великі неприємності. А сама вона переказати не має змоги, бо сьогодні чергує.
— Де чергує? — відразу поцікавився Рон.
— Немає значення де. Там, де потрібно Ордену, — відповів Сіріус. — Отож мені й випало бути в ролі посланця. І не забудьте підтвердити їй, що я вам усе переказав, бо вона чомусь не дуже мені довіряє.
Запала чергова мовчанка, під час якої Криволапик нявкнув і спробував дістати лапкою Сіріусову голову, а Рон длубався пальцем у дірочці в килимку.
— То ти хочеш, щоб я пообіцяв не брати участі в групі захисту? — промимрив нарешті він.
— Я? Ні, не хочу! — здивовано заперечив Сіріус. — По?моєму, це блискуча ідея!
— Справді? — зрадів Гаррі.
— Справді! — підтвердив Сіріус. — Чи ти думаєш, що ми з твоїм батьком сиділи б там і виконували накази такої старої мегери, як Амбридж?
— Але... торік ти тільки й торочив, щоб я був обережний і не ризикував...
— Гаррі, торік ми мали звістки, що хтось у Гоґвортсі намагався тебе вбити! — нетерпляче пояснив Сіріус. — А цього року ми знаємо, що хтось за межами Гоґвортсу хотів би повбивати нас усіх! Тому я й думаю, що ідея навчитися нормально захищатись дуже добра!
— А якщо нас усіх виженуть зі школи? — запитально глянула на нього Герміона.
— Герміоно, та це ж твоя ідея! — витріщився на неї Гаррі.
— Я знаю. Мені просто цікаво почути Сіріусову думку, — знизала вона плечима.
— Краще вилетіти зі школи і навчитися захищатись, аніж сидіти в ній, не знаючи, що з цього всього буде, — відповів Сіріус.
— Абсолютно, — завзято підтримали його Гаррі з Роном.
— Отож, — мовив Сіріус, — як саме ви збираєте групу? Де зустрічаєтесь?
— З оцим якраз проблема, — зізнався Гаррі. — Не знаємо, де можна зібратися.
— А як щодо Верескливої Халупи? — запропонував їм Сіріус.
— Оце ідея! — захопився Рон, але Герміона скептично пирхнула, й усі на неї глянули, навіть Сіріусова голова, що обернулася в полум'ї.
— Сіріусе, ви зустрічалися у Верескливій Халупі тільки вчотирьох, — сказала Герміона, — і всі ви вміли перетворюватися на тварин, тому при потребі могли всі сховатися під одним плащем?невидимкою. А нас набралося двадцять вісім душ, серед яких немає жодного анімага, тож нам буде потрібен не плащ, а намет?невидимка...
— Маєш рацію, — засмутився Сіріус. — Але я впевнений, що ви щось придумаєте. На п'ятому поверсі за великим дзеркалом колись був досить просторий таємний перехід. Там би вам теж вистачило місця...
— Фред і Джордж казали, що туди вже не потрапити. — похитав головою Гаррі. — Він обвалився, чи щось таке.
— Овва... — насупився Сіріус. — Ну, я ще подумаю, а тоді...
Він раптом замовк. Обличчя тривожно напружилося. Сіріус покосився на суцільну цегляну стіну каміна.
— Сіріусе? — занепокоївся Гаррі.
Але той зник. Гаррі якусь мить дивився на вогонь, а відтак повернувся до Рона з Герміоною.
— Чому він?..
Герміона перелякано зойкнула й зірвалася на ноги, не відводячи очей від каміна.
Поміж язиків полум'я з'явилася рука, що намагалася ніби щось ухопити. Жирна рука з коротенькими пальцями, обвішана гидкими старомодними перснями.
Друзі стрімголов кинулися навтьоки. Гаррі озирнувся аж біля дверей хлопчачої спальні. Рука Амбридж намацувала щось у вогні, ніби точнісінько знала, де щойно було Сіріусове волосся й намірилася в нього вчепитися.
— РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ —
Дамблдорова армія
— Гаррі, Амбридж прочитала твого листа. Інших пояснень нема.
— Думаєш, це вона напала на Гедвігу? — обурився він.
— Я майже впевнена, — похмуро сказала Герміона. — Дивися за жабою, бо тікає.
Гаррі спрямував чарівну паличку на жабу?бика, що з надією пострибала на протилежний бік стола. "Акціо!" — і невдоволена жаба знову опинилася в його руці.
Уроки замовлянь найкраще підходили для особистих розмов. Довкола стільки всього діялося, що ризик бути підслуханим зводився до нуля. Сьогодні, коли в кімнаті було повно кумкаючих жаб?биків та каркаючих круків, а по вікнах періщила злива, ніхто не звертав уваги на перешіптування Гаррі, Рона й Герміони. А шепотілися вони про те, як Амбридж мало не впіймала Сіріуса.
— Я це запідозрила ще тоді, як Філч причепився, ніби ти замовив партію какобомб. Це була така безглузда вигадка, — шепотіла Герміона. — Тобто, щоб уникнути неприємностей, ти міг показати свого листа й одразу стало б ясно, що ти нічого не замовляв. ... Недолугий жарт, правда? Але тоді я подумала — а що, як комусь просто потрібна була причіпка, щоб прочитати твого листа? Тоді Амбридж і могла все це задумати — натякнути Філчеві про какобомби, зіпхнути на нього всю брудну роботу з конфіскацією листа, а потім або якось його в нього викрасти, або просто наказати, щоб він їй показав... Не думаю, що Філч протестував би, бо хіба він коли?небудь відстоював учнівські права? Гаррі, ти зараз розчавиш жабу.
Гаррі глянув на жабу?бика в руці. Він і справді так міцно її стис, що в тої аж очі вилазили. Квапливо поклав її назад на стіл.
— Учора все висіло буквально на волосинці, — сказала Герміона. — Цікаво, чи сама Амбридж знала, як близько вона була. Сіленціо.
Жаба?бик, на якій вона випробовувала мовчальне закляття, застигла на півкумканні й докірливо на неї вибалушилась.
— Якби вона впіймала Сопуна... Гаррі договорив за неї речення:
— ... то сьогодні зранку він би вже, мабуть, сидів у Азкабані. — Він махнув чарівною паличкою, добре не зосередившись. Його жаба?бик надулася, мов повітряна кулька, й пронизливо свиснула.
— Сіленціо! — Герміона миттю спрямувала чарівну паличку на Гарріну жабу, і та мовчки здулася на їхніх очах. — Йому більше не можна тут з'являтися. Тільки я не знаю, як йому про це повідомити. Ми ж не можемо вислати до нього сову.
— Навряд чи він знову ризикуватиме, — засумнівався Рон. — Він же не дурний і знає, що вона його ледь не впіймала. Сіленціо.
Великий і бридкий крук, що сидів перед ним, зневажливо каркнув.
— Сіленціо. СІЛЕНЦІО! Ворон каркнув ще голосніше.
— Ти неправильно рухаєш чарівною паличкою. — критично глянула на Рона Герміона, — треба не махати нею. а різко штрикнути.
— З круками важче, ніж з жабами. — процідив крізь зуби Рон.
— Гаразд, поміняймося, — сказала Герміона, хапаючи Ронового крука, а замість нього поклала перед ним свою велику жабу. — Сіленціо! — Крук і далі роззявляв і закривав свого гострого дзьоба, але не стало чути ані звуку.
— Дуже добре, міс Ґрейнджер! — пролунав писклявий голосочок професора Флитвіка. від чого Гаррі, Рон і Герміона аж підскочили. — А тепер спробуйте ви, містере Візлі.
— Що?.. Ага... ну, добре, — заметушився Рон. — Е?е... сі ленціо!
Він так сильно штрикнув чарівною паличкою, що трохи не вибив жабі око. Вона пронизливо квакнула й зіскочила зі столу.
Не дивно, що Гаррі й Ронові було наказано додатково попрацювати над мовчальним закляттям.
На перерві вони не виходили надвір, бо там лило мов з відра. Знайшли собі місця в гамірному й переповненому учнями класі на другому поверсі, в якому високо під люстрами сонно плавав у повітрі Півз, коли?не?коли видмухуючи з трубочки комусь на голову чорнильні бульки. Не встигли вони сісти, як до них, проштовхуючись між учнями, що завзято базікали на різні теми, підійшла Анжеліна.
— Я отримала дозвіл! — вигукнула вона. — Ми відновлюємо квідичну команду!
— Чудово! — зраділи Гаррі й Рон.
— Так, — погодилася усміхнена Анжеліна. — Я пішла до Макґонеґел, і вона, як мені здається, поскаржилася Дамблдорові.