— А не гранатовий сік!
— Добре, — буркнув Гаррі, відставляючи пляшечку і невідривно стежачи за кутком. Амбридж щойно встала. — О, починається, — тихенько сказав він, коли вона підійшла до Снейпа, що схилився над казанцем Діна Томаса.
— Схоже, учні досить добре підготовлені для свого рів ня. — жваво звернулася вона до Снейпової спини. — Хоч я маю застереження щодо того, чи варто їх знайомити з такими зіллями, як посилюючий розчин. На мою думку. міністерство воліло б не вводити його до програми курсу.
Снейп поволі випростався й подивився на неї.
— І ще... Давно ви вже вчителюєте в Гоґвортсі? — запитала вона, наготувавши перо.
— Чотирнадцять років, — відповів Снейп. Обличчя його було незворушне. Гаррі, уважно на нього дивлячись, додав до свого розчину кілька краплин. Розчин загрозливо зашипів і став жовтогарячим замість бірюзового.
— Спочатку ви, здається, претендували па посаду вчителя захисту від темних мистецтв? — розпитувала Снейпа професорка Амбридж.
— Так, — неголосно підтвердив Снейп.
— Але безуспішно? Снейпові губи скривилися.
— Очевидно.
Професорка Амбридж нашкрябала щось у нотатнику.
— І ви регулярно, як я знаю, висували свою кандидатуру на посаду вчителя захисту від темних мистецтв, з першого дня праці в школі?
— Так, — ледь чутно відповів Снейп, майже не ворушачи губами. Вигляд у нього був розлючений.
— Чи вам відомо, чому Дамблдор постійно відмовляв вам у цій посаді? — поцікавилася Амбридж.
— Краще запитати в нього самого, — відрубав Снейп.
— Я запитаю, — солодко всміхнулася професорка Амбридж.
— Чи це стосується уроку? — примружив чорні очі Снейп.
— Ще й як, — відповіла професорка Амбридж. — адже міністерство хоче мати поглиблені дані про вчительську... е?е... кваліфікацію.
Вона відвернулася, покрокувала до Пенсі Паркінсон і почала розпитувати її про уроки. Снейп озирнувся на Гаррі, і їхні погляди на мить зустрілися. Гаррі поспіхом опустив очі на свій розчин, що почав тверднути і смердіти паленою гумою.
— Знову без оцінки, Поттере, — неприязно сказав Снейп спорожнюючи його казанець помахом чарівної палички — Напишеш реферат на тему правильного готування цього розчину і вкажеш, як і чому він тобі не вдався. Здаси на наступному уроці. Зрозумів?
— Так, — сердито буркнув Гаррі. Снейп уже призначив їм усім домашнє завдання, до того ж сьогодні мали бути тренування з квідичу, а це означало ще кілька безсонних ночей. Аж не вірилося, що зранку він прокинувся з таким чудовим настроєм. Зараз він палко бажав єдиного — щоб цей день якомога швидше закінчився.
— Може, я просачкую віщування, — похмуро сказав Гаррі, коли вони після обіду стояли на подвір'ї, а вітер шарпав їхні мантії. — Прикинуся хворим, а сам піду писати реферат для Снейпа, щоб потім не гибіти над ним до ночі.
— Тобі не можна сачкувати віщування, — суворо попередила Герміона.
— І хто б ото казав! Ти ж сама колись з нього пішла й ненавидиш Трелоні! — обурився Рон.
— Чого б це я її ненавиділа, — зверхньо пирхнула Герміона. — Просто я вважаю, що вона — абсолютно нікчемна учителька і звичайна стара шахрайка. Але Гаррі вже пропустив історію магії, тому я вважаю, що сьогодні йому більше нічого не можна пропускати! Це була щира правда, тож за півгодини Гаррі вже сидів на своєму місці в задушливім і сповненім нудотними пахощами кабінеті віщування, злий на всіх навколо. Професорка Трелоні знову роздавала "Оракул снів". Гаррі подумав, що значно більше користі було б, якби він зараз писав той додатковий реферат для Снейпа, а не сидів тут, намагаючись збагнути значення вигаданих снів.
Та схоже, він не єдиний кипів з люті. Професорка Трелоні кинула примірник "Оракула" на стіл між Гаррі й Роном і, стиснувши вуста, пішла далі. Наступного "Оракула" вона шпурнула на Шеймуса з Діном, мало не влучивши Шеймусові в голову, а останній — запустила з такою силою в груди Невілу, що той аж злетів з пуфика.
— До праці! — вигукнула професорка Трелоні пронизливим істеричним голосом. — Ви знаєте, що вам робити! Чи, може, я така погана вчителька, що ви навіть не навчилися відкривати підручники?
Учні спантеличено глянули на неї і перезирнулися між собою. Та Гаррі, здається, розумів, у чому річ. Коли професорка Трелоні, чиї вибалушені очі блищали від сердитих сліз, пішла до вчительського крісла з високою спинкою, він підсунувся до Рона й прошепотів: — Мабуть, отримала результати інспектування.
— Пані професорко, — тихим голосом звернулася Парваті Патіл (вони з Лавандою захоплювалися професоркою Трелоні). — пані професорко, чи щось... е?е... сталося?
— Сталося? — крикнула професорка Трелоні тремтячим від злості голосом. — Авжеж, ні! Мене, звісно, образили... про мене поширюють вигадки... висувають безпідставні звинувачення... але ні, нічого не сталося, авжеж, ні!
Здригаючись, вона набрала повні груди повітря й відвернулася від Парваті. З?під її окулярів бризнули злі сльози.
— А що казати. — задихалася вона. — про шістнадцять років вірного служіння... цього, очевидно, не помітили... але мене не образять, ніколи!
— Пані професорко, а хто саме вас образив? — боязко поцікавилася Парваті.
— Панівна верхівка! — драматично пояснила професорка Трелоні низьким тремтячим голосом. — Оті можновладці, чиї очі вкриті пеленою буденності, і їм недоступне те, що Бачу я, що Знаю я... авжеж, нас, провидців, завжди боялися, переслідували... така, на жаль, наша доля.
Вона ковтнула слину, витерла мокрі щоки краєчком шалі, а тоді витягла з рукава маленьку гаптовану носову хустинку й голосно висякалася, нагадавши Півза, коли він видає непристойні звуки, запхавши язика між губи.
Рон захихотів. Лаванда обурено на нього зиркнула
— Пані професорко, — сказала Парваті, — ви маєте увазі... професорку Амбридж?..
— Не згадуй мені про ту жінку! — вигукнула професорка Трелоні, зірвавшись на ноги і виблискуючи скельцями окулярів. Її намисто забрязкотіло на шиї. — Прошу всіх працювати далі!
Решту уроку вона ходила поміж учнями, ллючи сльози з?під окулярів, і бурмотіла під ніс якісь начебто погрози.
— ...краще піти... яка зневага... іспитовий термін... ми ще побачимо... як вона сміє...
— Ви з Амбриджкою маєте щось спільне, — сказав тихенько Гаррі Герміоні, коли вони знову зустрілися на захисті від темних мистецтв. — Вона теж вважає Трелоні старою шахрайкою... Здається, вона дала їй іспитовий термін.
Тієї миті до кімнати зайшла Амбридж з чорним оксамитовим бантом на голові та виразом глибокого самовдоволення на лиці.
— Добрий день, учні.
— Добрий день, пані професорко Амбридж, — не в лад пробубоніли вони.
— Прошу заховати чарівні палички.
Але учні й не ворухнулися, бо й не витягали паличок з портфелів.
— Прошу знайти тридцять четверту сторінку "Теорії захисних чарів" і прочитати третій розділ — "Підстави для захисного реагування на магічний напад". Жодних...
— ...зайвих розмов, — ледь чутно додали Гаррі, Рон і Герміона.
*
— Тренування з квідичу не буде, — глухим голосом повідомила Анжеліна, коли Гаррі, Рон і Герміона вернулися після вечері до вітальні.
— Та я ж не психував! — вигукнув Гаррі. — Анжеліно, я їй нічого не казав, клянуся...
— Та знаю, знаю, — пробелькотіла бідолашна Анжеліна. — Вона сказала, що мусить обміркувати.
— Що обміркувати? — розсердився Рон. — Слизеринцям вона дала дозвіл, а нам чому не дає?
Але Гаррі прекрасно розумів, що Амбридж дуже подобається погрожувати їм забороною на створення ґрифіндорської квідичної команди, і знав, що вона не захоче відмовлятися від такої потужної зброї.
— Тут є й позитивний для тебе бік, — утішила Герміона, — ... матимеш час для Снейпового реферату!
— Який там позитивний бік! — відрізав Гаррі, а Рон здивовано глянув на Герміону. — Замість тренувань думати про настоянки?
Гаррі впав у крісло, неохоче витяг з портфеля реферат з настоянок і почав працювати. Було дуже важко зосередитися. Хоч він і знав, що Сіріус мав з'явитися в каміні значно пізніше, але про всяк випадок постійно зиркав у вогонь. У вітальні було страшенно гамірно, бо Фред і Джордж нарешті вдосконалили якийсь складник свого "Спецхарчування для спецсачкування", і тепер по черзі демонстрували його дію захопленій і галасливій юрбі.
Спочатку Фред надкушував помаранчеву половинку жуйки, після чого ефектно блював у заздалегідь приготовлене відерце. Тоді клав у рот фіолетову половинку жуйки, і блювання негайно припинялося. Лі Джордан, асистент на цьому показі, ліниво й регулярно влаштовував "щезнення блювотини за допомогою того ж закляття "щезник , яке накладав Снейп на Гарріні настоянки.
Під акомпанемент того нескінченного блювання, схвальні овації та бадьорі голоси Фреда й Джорджа, які відразу приймали в учнів попередні замовлення, Гаррі ніяк не міг зосередитися над правильною методикою приготування посилюючого розчину. Герміона теж не допомагала, бо підбадьорливі вигуки й залпи блювотини на дно відерця чергувалися з її голосним несхвальним пирханням, і це ще більше відвертало Гарріну увагу.
— То піди й зупини їх! — роздратовано вигукнув він, уже вчетверте викреслюючи неправильну вагу порошку з кігтів грифона.
— Не можу, бо формально вони нічого не порушують, — процідила крізь зуби Герміона. — Вони мають повне право жерти всіляку гидоту, і я не знайшла жодного правила, яке забороняло б іншим телепням її в них купувати. Хіба що це було б щось небезпечне, а їхні жартики на це не схожі.
Вони всі троє подивилася на Джорджа, який поблював у відерце, проковтнув решту жуйки і з усмішкою розігнувся, радісно приймаючи чергову зливу оплесків.
— Не розумію, чому Фред і Джордж отримали тільки по три СОВи на брата, — здивувався Гаррі, дивлячись, як Фред, Джордж і Лі збирають гроші з захопленої юрби. — Вони добре знають свою справу.
— Це все показуха, з якої жодної користі. — зневажливо буркнула Герміона.
— Жодної користі? — озвався Рон напруженим голосом. — Герміоно, та вони вже заробили майже двадцять шість ґал еонів.
Минуло чимало часу, доки натовп довкола близнюків Візлі розсмоктався, а потім Фред, Лі та Джордж ще довше рахували свої заробітки, тож було далеко за північ, коли Гаррі, Рон і Герміона нарешті залишились у вітальні самі. Фред зачинив за собою двері до хлопчачих спалень, хвалькувато торохкаючи коробкою з ґалеонами, від чого Герміона насупилася.