Жуючи, вона розповіла Ро-донові про свою зустріч з Брігс під час ранкової прогулянки. Сповнена надій, вона зуміла і в ньому теж викликати надію. їй завжди вдавалося накинути чоловікові всі свої думки — і смутні і радісні.
А тепер, любий мій, будь такий ласкавий сісти до письмового столу й написати гарненького листа міс Кроулі. Скажеш їй, що ти добрий хлопець і таке інше.
Отже, Родон усівся і швидко написав: "Брайтон, четвер. Люба тітонько!" Та на цьому уява галантного офіцера вичерпалася. Він гриз кінець пера й дивився на дружину. Та мимоволі засміялася — такий у нього був жалісливий вигляд. І, ходячи по кімнаті, заклавши руки за спину, маленька жінка почала диктувати листа, якого Родон старанно записував.
"Перше ніж покинути батьківщину й вирушити в похід, що, дуже можливо, виявиться фатальним..."-Що? — трохи спантеличено запитав Родон, але збагнув гумор цієї фрази і негайно записав її, шкірячи зуби.
"...що, дуже можливо, виявиться фатальним, я примчав сюди..."-Чому не сказати "приїхав сюди", Бекі? Адже й так можна! — перебив драгун.
"...я примчав сюди,— наполягала на своєму Ребека й тупнула ніжкою,— щоб сказати "прощай" своїй найдорожчій і найдавнішій добродійниці. Благаю Вас дозволити мені перед дорогою, з якої я, може, не повернуся, ще раз потиснути ту руку, звідки я протягом цілого свого життя отримував тільки ласку".
...отримував тільки ласку,— луною озвався Родон, виводячи ці слова, приємно вражений тим, що він так гарно вміє складати листи.
"Я нічого не прошу у вас, тільки хочу, щоб ми розлучилися друзями. Я поділяю гордість, властиву нашій родині, хоч і не в усьому. Я одружився з дочкою художника і не соромлюся цього шлюбу..."-Таки правда, анітрохи, хай мене грім поб'є! — вигукнув Родон.
Ох ї дурненький,— мовила Ребека, вщипнувши його за вухо, й зазирнула через плече, чи він не наробив помилок.— "Примчав" не пишеться через "є", зате "повернутися" треба через "є".
Родон виправив ці слова, схиляючись перед глибокою вченістю своєї маленької господині.
"Я думав, що вам було відомо про мої почуття,— диктувала далі Ребека.— Я знав, що місіс Б'ют схвалювала їх і всіляко підтримувала. Але я не нарікаю. Я одружився з убогою дівчиною і не шкодую, що так зробив. Залишайте, люба тітонько, своє майно кому хочете, я ніколи не нарікатиму, що ви не так вчинили.
Повірте, я люблю вас, а не ваші гроші. Я хотів би помиритися з вами, перше ніж покину Англію. Дозвольте мені, дозвольте зустрітися з вами до від'їзду! Через кілька тижнів чи місяців може бути надто пізно. Мене пригнічує думка, що я залишу батьківщину, не почувши від вас ласкавого прощального слова". В такому листі вона не впізнає мого стилю,— мовила Бекі,— я навмисне придумала короткі і прості фрази. І власноручне Родонове послання було відправлене тітоньці на адресу міс Брігс. Міс Кроулі засміялася, коли Брігс з вельми таємничою міною передала їй цю простодушну й щиру сповідь. Тепер, коли місіс Б'ют немає, можна й почитати ,що він пише,— мовила вона.— Прочитай мені його, Брігс.
Коли та скінчила читати, її патронеса зареготала ще дужче.
Як ти не розумієш, стара дурепо,— сказала вона Брігс, явно розчуленій щирими почуттями, викладеними в листі,— як ти не бачиш, що сам Родон не написав тут жодного слова! Він зроду не писав мені нічого, крім прохання дати грошей, і всі його листи були повні помилок, закреслень і неоковирних речень. Це ним крутить та мала гадючка-гувернантка ("Всі вони однакові,— в душі подумала міс Кроулі.— Всі хочуть моєї смерті і чигають на мої гроші"). Я не заперечую проти зустрічі з Родоном,— цілком байдужим тоном додала вона, трохи помовчавши.— Однаково, чи потисну я йому руку, чи ні. Якщо не буде ніякої сцени, то чому б нам не зустрітися? Я не бороню. Але людське терпіння має межу, тож затям собі, голубко: я з усією авторитетністю заявляю, що не прийму в себе місіс Родон... цього вже я не можу витримати.
Міс Брігс подумала, що найкраще буде звести стару леді з небожем так: попередити Родона, щоб він чекав на кручі, коли міс Кроулі виїде в кріслі подихати свіжим повітрям.
Там вони й зустрілися. Я не знаю, чи в душі міс Кроулі ворухнулося якесь тепле, ласкаве почуття, коли вона побачила свого колишнього улюбленця, але вона простягла йому два чи три пальці з таким веселим і добродушним виглядом, наче вони щойно вчора зустрічалися. Що ж до Родона, то він почервонів, як рак, і мало не вивихнув Брігс руки, так утішила й збентежила його ця зустріч. Може, ним керувала вигода, а може, й щире почуття; може, його навіть узяла за серце та зміна, яка за кілька тижнів сталася з тіткою.
Стара завжди рятувала мене,— сказав він дружині, розповідаючи про зустріч,— і мені, розумієш, стало незручно й таке інше. Я йшов поряд із тим, як воно зветься... ти знаєш, аж до її дверей, а там вийшов Боулс, щоб допомогти їй. І мені також страшенно хотілося зайти, але...
І ти не зайшов, Родоне! — верескнула його дружина.
Ні, кохана. Хай мене повісять, але я злякався, як дійшло до цього!-Йолопе! Таж треба було зайти і більше ніколи не виходити! — вигукнула Ребека.
Не лайся,— понуро сказав гвардієць.— Може, я і йолоп, Бекі, але тобі не годиться так казати.— І він кинув на дружину погляд, що не віщував нічого доброго; видно, її слова справді зачепили його за живе.
Ну, добре, любий! Завтра ти мусиш знов стояти на чатах і зайти до неї, чуєш, буде вона запрошувати тебе чи ні! — мовила Ребека, намагаючись заспокоїти свого товариша в подружньому ярмі.
Той відповів на це, що зробить так, як йому захочеться, і буде вдячний їй, коли надалі вона висловлюватиметься ввічливіше. Ображений чоловік вийшов з кімнати і цілий ранок просидів у більярдній — понурий, мовчазний і насуплений.
Та ще до вечора йому довелося здатись і, як звичайно визнати, що дружина була передбачливіша й далекоглядніша, бо, на превеликий жаль, її передчуття щодо наслідків його прикрої помилки підтвердилося. Міс Кроулі, безперечно, трохи схвилювалася, коли побачила небожа і він потис їй руку після такого тривалого розриву. Вона довго розмірковувала про цю зустріч.
Родон дуже погладшав і постарів, Брігс,— мовила вона своїй компаньйонці .— Ніс у нього почервонів, і весь він зовні якось повульгарнішав. Одруження з тією жінкою безнадійно його споганило. Місіс Б'ют весь час казала, що вони обоє п'ють, і я вірю, що це правда. Авжеж, від нього страх як тхнуло джином. Я зразу помітила. А ти?-Дарма Брігс заперечувала: мовляв, місіс Б'ют про кожного любить сказати щось погане, і якщо їй дозволено буде висловити свою скромну думку, то сама місіс Б'ют...
Хитра інтриганка? Атож, це правда, вона таки про кожного любить сказати погане, але я певна, що та жінка споює Родона. Весь цей простолюд...
Він був дуже зворушений, що побачив вас,— мовила компаньйонка,— і якщо ви згадаєте, що він вирушає на поле бою, то я певна...
Скільки він пообіцяв тобі, Брігс? — закричала стара панна, впадаючи в істеричну лють.— Аякже, зараз почнуться плачі. Ненавиджу всілякі сцени! Чого ви всі дратуєте мене? Іди рюмсай у своїй кімнаті, а сюди пришли Феркін... Ні, стривай! Сядь, висякайся, перестань рюмсати й напиши капітанові Кроулі листа.
Бідолашна Брігс слухняно сіла до бювара. На його аркушах скрізь видніли сліди твердої, впевненої, швидкої руки останнього секретаря старої панни — Б'ют Кроулі.
Почни так: "Шановний сер" або ні, просто: "Сер",так буде краще, і напиши, що міс Кроулі... ні, що лікар міс Кроулі, містер Крімер, доручив тобі повідомити, що я почуваю себе дуже кволою і велике хвилювання може виявитися для мене небезпечним, тому я змушена відмовитися від будь-яких родинних переговорів і побачень. Далі подякуй йому за те, що він приїхав до Брайтона і таке інше й попроси, хай не залишається тут задля мене. Можеш додати, що я бажаю йому bon voyage і що коли йому не важко буде зазирнути до моїх адвокатів на Грейз-інн-сквер, він знайде там для себе звісточку. Авжеж, це на нього подіє. І змусить його покинути Брайтон.
Доброзичлива Брігс записала цю фразу з великим задоволенням.
Застукати мене того ж таки дня, як поїхала місіс Б'ют! — обурювалася стара леді.— Це ж хтозна яке нахабство! Брігс, голубонько, напиши й до місіс Кроулі, скажи що вона теж може не приїздити... Так, хай не їде... не хочу бути рабинею в своєму домі... не хочу, щоб мене морили голодом і напихали отрутою. Вони всі раді мене вбити... всі... всі! — І стара самітна жінка вибухнула істеричним плачем.
Остання дія сумної комедії, яку вона грала на Ярмарку Суєти, швидко наближалася; дешеві ліхтарики згасали один за одним, і темна завіса ось-ось мала опуститися.
Остання фраза листа, яка посилала Родона до адвоката міс Кроулі в Лондоні і яку міс Брігс так радо написала, трохи втишила в серцях драгуна та його дружини гірке розчарування, яке вони відчули були, прочитавши, що тітка не хоче миритися, і подіяла так, як і сподівалася стара леді, тобто змусила Родона квапливо виїхати до Лондона.
Програшем Джоза і асигнаціями Осборна він заплатив рахунок у готелі, господар якого, мабуть, і досі не знає, що він дивом отримав ті гроші. Бо так само, як генерал перед боєм відсилає свій обоз у тил, так і Ребека розважно спакувала всі свої коштовні речі й відіслала поштовою каретою під наглядом служника Осборнів, який мав доручення відвезти до Лондона скрині своїх господарів. Ро-дон та його дружина повернулися тією самою каретою.
Я залюбки побачився б зі старою перед від'їздом,— сказав Родон.— Вона так змарніла і змінилася, що, напевне, довго не протягне. Цікаво, який чек чекає на мене в Уоксі? Фунтів двісті... мабуть, не менше як двісті... ге, Бекі?-Пам'ятаючи про постійні візити помічників мідлсекського судді, Родон і його дружина не повернулися до свого помешкання в Бромптоні, а оселились у готелі.
Вранці другого дня Ребека мала нагоду побачити тих двох джентльменів, коли їхала тією дорогою до дому старої місіс Седлі у Фелемі, де вона сподівалася застати любу Емілію та своїх бретонських приятелів. Усі вони вже подалися в Чатем, а звідти в Гарвіч, щоб разом з полком відплисти до Бельгії. Вдома була тільки ласкава стара леді, що тихо плакала на самоті. Повернувшись до готелю, Ребека застала свого чоловіка, який устиг уже відвідати Грейзен і дізнатися про свою долю.