106-107. Благодать побачив я з двома... — апостола Якова з Петром та Іоанном.
112. Пелікан — одна з алегоричних назв Христа. За повір'ям, птиця пелікан роздирає дзьобом свої груди і власною кров'ю годує пташат.
112-114. Його до Пелікана... — Згідно з євангельською легендою, Іоанн під час останньої вечері лежав на грудях Христа.
122. Навіщо зір в очах... — За легендою, апостол Іоанн живим потрапив на небо. Тому Данте, вдивляючись в його сяєво, марно силкується роздивитися тіло, яке мало б частково затьмарювати силу світла (118-119).
127-128. Лиш двоє в два убори тут повиті... — Зміст: у Раю мають душу і тіло тільки Христос та Марія, два сяєва, що незадовго перед тим звелись у Палаюче небо (див. вище, Р. XXIII, 85-87, 112-120).
135. На свист... — на морі команди подаються звичайно свистком.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ШОСТА
Восьме, Зірне небо. — Відповіді Данте на запитання про любов. — Перший гріх, перші часи на землі, перша мова, перша оселя
2. З пломеня... — що йшов від апостола Іоанна. 7-8. До чого летить душа твоя... — до чого спрямована твоя любов. Іоанн запитує поета про любов, як Петро і Яків — про віру й надію.
12. Є вплив Ананіїних рук в очах. — Зміст: Беатріче своїм поглядом поверне поетові зір, як, за церковною легендою, Ананія, один з перших Христових учнів, поклавши руки на очі апостола Павла, зцілив його від сліпоти.
38-39. Той, хто мені довів... — деякі коментатори відносять це визначення до Арістотеля, інші ж долучають іще й Платона, щоправда, із знаком запитання.
41. Я благо покажу... — цитата з другої Мойсеевої книги (Старий завіт).
52. Думки Христового орла... — Тут орел — символ євангеліста Іо-анна.
61. Що й сказані слова, й живі поради... — див. вище 16-18; 31-36.
72. Все зливши морем променистих шат... — заливши всі оболонки очного яблука.
83. Найперша з душ... — Адам.
93. Кому жіноцтво — невістки і доні!— бо коли Адам — батько всіх людей, то кожна заміжня жінка є водночас його дочкою і невісткою — дружиною його сина.
104. В нім... — у твоєму запитанні.
110. Найвищий сад... — Земний Рай.
111. Ця жінка... — Беатріче, що повела Данте з Земного Раю по небесах.
118-120. Чотири тисячі і триста два... — Зміст: 4302 роки я пробув у Лімбі, де Віргілій на початку "Пекла" почув від Беатріче прохання проводити Данте по загробному світу.
121-123. А поки жив я ще... — Зміст: я жив на землі 930 років.
125-126. До незавершеної... вежі... — до горезвісної спроби царя Немврода побудувати Вавилонську вежу, коли було змішано людські мови.
139-140. На верху, що на землі єдиний... — Зміст: у Земному Раю я пробув тільки сім годин — від ранку до тієї (сьомої сонячної) години, що йде за шостою.
142. Де сонце мінить чверть. — Зміст: о шостій годині, тобто опівдні, сонце переходить в іншу чверть, на вечір.
Восьме, Зірне небо. — Порочні пастирі. — Небесний жаль. —
Піднесення на дев 'яте, Кристалічне небо, або Перворушій. — Небесна
краса і земна потворність
10. Чотири світочі — Петро, Яків, Іоанн і Адам.
12. Той шпиль, що появився першим з гір... — тобто апостол Петро між інших "верховин церкви".
13-15. І став такий... — став багровий.
22. Той, хто загарбать зважився мій трон... — не раз згадувані в поемі недостойні папи Боніфацій VIII, або Климент V, або Іоанн XXII.
25. Ще й цвинтар мій... — римські катакомби з могилами перших християнських мучеників або, ширше, взагалі весь Рим, святиня католицтва.
26. Лиходій — тобто Люцифер, єдиний вигнанець з раю, бо після нього грішники не мали туди доступу.
36. Коли волала Сила із хреста — тобто під час розп'яття Христового.
41-45. Моєю кров'ю... — перелічуються римські єпископи перших віків християнства, що загинули від рук язичників.
48. Ділив на правий і на лівий стан — тобто на приємних папському престолові гвельфів і невгодних гібелінів.
49-51. Ні щоб ключі... — ключі святого Петра були зображені на прапорах, з якими війська ходили на війну проти політичних ворогів папи.
52-54. Ні щоб лицем... — зображення Петра було на печатках, якими скріплювались важливі папські документи.
58. З Каорсою Гасконь... — звідти походили двоє найближчих наступників Боніфація VIII: Климент V з Гасконі і Іоанн XXII з Каорси (в нашій вимові Кагор).
62. Із Сціпіоном... — проти Карфагена.
68-69. Коли ріжком Коза черкає... — у грудні.
76. Зір, не втоплений у вись... — тобто мої, Дантові, очі.
79-81. Побачив, що, відколи... — Зміст: Данте побачив, що відколи він вперше глянув на Землю з сузір'я Близнят (див. вище, прим. Р. XXII, 152-153), він пересунувся на чверть земного обводу: линучи над першим з сімох, найближчим до екватора кліматним поясом, він від середини населеної суші, тобто меридіана Єрусалима, перемістився до краю, до меридіана Гадеса (нині Кадіса, на півдні Іспанії).
82-83. Шлях... Улісса... — Улісс (Одіссей) — славетний герой давньогрецького епосу, воєначальник і мандрівник, який у своїй подорожі з Трої додому, на острів Ітаку, доплив до Геркулесових стовпів (нині Гібралтар).
83-84. Берег — узбережжя, де Юпітер, в образі бика, викрав дочку фінікійського царя Агенора Європу, посадивши її собі на спину (Метам. II, 833-875). У XIII ст. панувало християнсько-алегоричне тлумачення цього епізоду, як і всіх творів Овідія в цілому.
85. Той куток... — земну сушу (пор. вище, Р. XXII, 152). 86-87. Сонце вже випереджало... — більше як на 30; так що значна частка східної частини суші була темна.
98. В Лединім гнізді... — у сузір'ї Близнят (Кастора й Поллукса), народжених з яйця, що його знесла Леда, яку спокусив, в образі лебедя, Юпітер.
99. В найшвидше небо... — у дев'яте, Кристалічне небо, або Перворушій, яке обертається швидше за всі інші складові частини всесвіту.
102. Як з Беатріче став на грунт легкий — опинившись у якомусь певному місці.
107. Недвижна — недвижна, за тодішнім уявленням, земна куля.
109-111. І небо це вмістилось... — Зміст: дев'яте небо оточене десятим, де живе Бог, Божа мисль, в якій беруть свою енергію (яка запалює), обертаючи Перворушій, любов і чесноти гожі, тобто сила впливів (ангелів), що випромінюються на нижчі планети (див. вище, Р. II, 112-113).
117. Як десять... — як число "10" вимірюється числом "5" або "2".
118-120. Неважко... — Зміст: незримі корені часу занурені у Перворушій, його видимі гілки розгалужуються в інших небесах і втілюються в русі світил.
136-138. Так білу шкіру... — Зміст: так люди обертаються на тварин (білу шкіру чорнять), послухавши чарування чаклунки Цірцеї, прекрасної дочки Геліоса-Сонця, тобто спокушені земними благами.
140-141. Помисли, що весь рід ваш... без вожая непевно йде... — бо ні духовна, ні світська влада не виконують свого обов'язку.
142-143. Та перш, як в весну... — Рік юліанського календаря довший від сонячного року приблизно на одну соту частку доби і через це відстає від нього за кожні 128 років на один день, так що січень поступово пересувається до весни. Беатріче хоче сказати, що зміна настане скоро. Насправді ж весна має припасти на січень старого стилю через 80 століть.
145. Буря — тобто майбутній рятівник людства.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМА
Дев 'яте, Кристалічне небо. — Божественна сутність і ангельські
чини. — Погодженість між системою небес і побудовою дев 'яти кіл. —
Небесна ієрархія
16. Цятка — своєрідний символ Бога, перша з усіх геометричних фігур, джерело й початок усякого руху.
22-25. Мабуть, так само... — Зміст: подібно до того, як Місяць або Сонце названі тут світилами, бувають в охололому мокрому повітрі, тобто в густому тумані, оточені короною променів. На думку Данте, це коло, як і інші вісім, що концентричне оточують його, складається з ангелів, які поділяються на три потрійні сонми.
26-27. Від основ кружіння... — від швидкості руху Перворушія.
32. Вісниця Юнонина — Іріда, богиня райдуги (пор. вище, Р. XII, 12).
42. Зсув — найменший порух.
49-52. Але в чуттєвім світі... — Зміст: Данте своїм вутлим зором не бачить причин, чому в чуттєвім світі, що є відтворенням світу надчуттєвого, у світилах тим більшає Божественна сила й швидкість, чим сміливіше й вище вони піднялись над Землею своїм центром, а тут, у Небесному Раю, навпаки, найяскравіше й найшвидше те коло, яке обертається найближче до цятки.
54. Любов'ю й сяйвом... — пор. вище, Р. XXVII, 112.
64. Тілесні кола... — небесні сфери, у протилежність ангелам, що не мають тіл.
70-72. /, всесвіт женучи... — Зміст: наш небозвід, тобто Перво-рушій, найдосконаліша з небесних сфер, своїм рухом відповідає рухові ангельського кола, з найвищим вогнем любові й знання.
73-78. Отож як не за розміром позірним... — Зміст: взявши до уваги тільки силу, властиву небесним сферам і ангельським колам, а не позірні їх розміри, легко встановити пряме співвідношення між досконалістю кожної сфери і досконалістю Божого розуму, який керує нею, втілюючись в її рушіях (див. вище, прим. Р. II, 129), і що значному об'ємові небесної сфери відповідає багатий зміст благотворної сили, а невеликому — малий.
81. Борей — бог північного вітру, який своєю м'якшаю щокою, дмухаючи правим кутом рота, навівав м'який північно-західний вітер, прояснюючи небо.
92-93. Ніж коли подвоювать на клітках шахівниці — тобто їх було більше, ніж 2м-1 (число в двадцять цифр), — кількість хлібних зернин, яку, за східною легендою, зажадав собі в нагороду винахідник гри в шахи.
117. Баран в ночі... — сузір'я Барана видно вночі тільки восени.
121. Три богині — три ангельські кола.
127. Угору — тобто до центральної цятки.
130. Діонісій Ареопагіт — див. вище, прим, Р. X, 115-117.
133. Григорій — папа Григорій Великий (з 590 до 604 p.), який трохи інакше будував градацію ангелів, а саме: Серафими, Херувими, Престоли, Панства, Начала, Власті, Сили, Архангели, Ангели. До речі, сам Данте в трактаті "Бенкет", років за 17 перед написанням даного місця "Раю", навів таку шкалу ангельських чинів: І. Серафими, Херувими, Власті; II. Начала, Сили, Панства; III. Престоли, Архангели, Ангели. Пізніше, як бачимо з тексту, він перейшов на точку зору Псевдодіоні-сія.
138.