Інші чотири французькі кораблі не поступалися своїми бойовими якостями перед "Арабеллою" Блада, що мала на озброєнні сорок гармат. За ескадрою йшли менші за тоннажністю піратські кораблі "Елізабет", "Лахе-зіс" і "Атропо", а за ними дванадцять фрегатів, навантажених припасами, а також маленькі судна та човни, що тяг-лися на буксирі.
Вони трохи не зіткнулися з ямайською ескадрою полковника Бішопа, яка вийшла до острова Тортуги через два дні після того, як кораблі барона де-Рівароля вирушили на південь.
Розділ XXVII
КАРТАХЕНА
Тільки на початку квітня французька ескадра, стримувана сильними вітрами, перетнула Карібське море і лягла в дрейф навпроти Картахени. Для обговорення плану штурму міста де-Рівароль скликав на борту свого флагманського корабля капітанів усіх кораблів.
— Дуже важливо,, панове,— заявив він їм,— взяти місто зненацька. Цим ми не тільки не дамо іспанцям змоги організувати оборону, а й перешкодимо їм вивезти з міста в глиб країни цінності. Я пропоную сьогодні пізно ввечері висадити на північ від міста загін, який зміг би виконати це завдання.— І він виклав деталі розробленого ним плану.
Офіцери де-Рівароля вислухали його з пошаною і схваленням, Блад — з презирством, а капітани решти піратських [254] кораблів — байдуже. Присутність Блада на цьому засіданні (читач пам'ятає, що він відмовився брати участь у нарадах, які скликатимуться де-Ріваролем) пояснювалась тим, що Блад відмовився бути присутнім лише на нарадах, де вирішувалися плани майбутніх операцій.
Капітан Блад був єдиним серед учасників наради, хто точно знав, як краще захопити місто. Два роки тому він сам збирався зробити наскок на Картахену і провів всебічну розвідку місцевості. Що ж до барона, то він покладався виключно на карти.
В географічному і стратегічному відношенні місто Кар-тахена було розташоване досить своєрідно. Воно являє собою майже чотирикутник, прикритий із сходу й півночі горбами. Південною частиною місто спускається до внутрішньої гавані, яка є одним з двох підступів до нього з моря. Зовнішня гавань являє собою лагуну миль зо три завширшки; до неї можна було ввійти через вузьку протоку, відому під назвою Бока Чік, або Маленька Горловина. Ця протока перебувала під захистом форту. Довга коса, покрита густим лісом, виступає на захід і служить природним молом для Картахени. А ближче до внутрішньої гавані під прямим кутом до природного молу прилягає ще одна смужка землі. Вона простягається на схід у напрямку материка. Поблизу материка ця смужка обривається, утворюючи глибокий, але дуже вузький канал, який служить своєрідними ворітьми в безпечну внутрішню гавань. Цей прохід захищений другим фортом. На схід і на північ від Картахени лежить материк, який нас не цікавить. Але на заході і на північному заході місто, так добре захищене з інших боків, виходить безпосередньо до моря. Тут воно підступає майже до берега і, крім невисоких кам'яних стін, здавалось, не мало ніяких інших укріплень. Та ця видимість була облудною, і де-Рівароль, складаючи свій план, не врахував цього.
Коли де-Рівароль повідомив, що піратам надається честь першими розпочати штурм міста за розробленим ним планом, Блад змушений був пояснити йому, з якими труднощами їм доведеться зустрітися. Капітан сардонічно посміхався, слухаючи, як розійшовся барон, говорячи про виявлення піратам такої честі. Цього він і чекав. На долю піратів випадали всі небезпеки, а на долю де-Рівароля — честь, слава і здобич.
— Я змушений відмовитись від такої високої честі, яку ви нам пропонуєте,— холодно зауважив капітан.
Волверстон щось буркнув на знак схвалення, а Хагторп кивнув головою. Ібервіль, що разом з іншими обурювався [255] чванством свого високопоставленого співвітчизника, ніколи не брав під сумнів рішень свого капітана. Шість французьких офіцерів з гордовитим подивом втупилися у ватажка піратів, а барон запитав визивно:
— Що? Ви відмовляєтесь, сер?
— Наскільки я розумію, пане бароне, ви покликали нас обговорити план штурму.
— В такому разі ви мене невірно зрозуміли, пане капітане. Я викликав вас сюди, щоб передати вам свій наказ. Я вже все продумав і вирішив. Сподіваюсь, що тепер ви розумієте?
— Я, звичайно, розумію,— розсміявся Блад.— Та чи розумієте це ви? — І щоб не дати можливості баронові вибухнути лайкою, яка ось-ось мала зірватися з його вуст, він знову заговорив: — Ви кажете, що все вже обміркували і вирішили. Але якщо ваше рішення грунтується на бажанні знищити більшість моїх людей, ви зміните його, коли я розповім вам дещо з того, що знаю. Місто Картахена здається вам дуже вразливим з півночі, де воно відкрите з боку моря. А чи не поставало, пане бароне, перед вами питання, чому саме іспанці, які будували це місто, так старанно подбали про те, щоб укріпити його з півдня, коли з півночі воно таке доступне для нападу?
Де-Рівароль не відповів: він тільки зараз над цим замислився.
— Іспанці,— вів далі Блад— не такі вже дурні, як ви їх собі уявляєте. Дозвольте мені, панове, сказати вам, що два роки тому, готуючись до нападу на Картахену, я провів ретельну розвідку міста. Переодягнувшись індійцем, я прибув туди з кількома дружніми до мене індійцями-торгов-цями і залишався у місті цілий тиждень, старанно вивчаючи всі підходи до нього. З боку моря це місто здається таким принадно доступним для нападу, більш ніж на півмилі від берега тягнеться мілина, а цього цілком досить, запевняю вас, щоб не дати можливості жодному кораблю наблизитися до міста на відстань гарматного пострілу. А підійти до берега на відстань, більшу ніж три чверті милі, вже небезпечно.
— Але ж ми висадимо десант на каное, пірогах і плоскодонках! — вигукнув з нетерпінням один з офіцерів.
— Навіть у найспокійнішу погоду прибій не дасть вам змоги провести таку операцію. Слід також мати на увазі, що коли б висадка десанту була й можлива, то ми не змогли б прикрити його вогнем корабельних гармат. Людям загрожуватиме небезпека від своєї ж артилерії. [256]
— Якщо ми проведемо атаку, як я пропоную, вночі, то її не доведеться прикривати вогнем гармат,— сказав де-Рі-вароль.— Ви з вашим загоном будете на березі раніше, ніж іспанці догадаються про наші наміри.
— Ви виходите з того, що в Картахені живуть тільки дурні і сліпі і що вони ще не полічили наші вітрила і не задумались над питанням, хто ми такі і з якою метою прибули сюди.
— Але коли вони вважають себе надійно захищеними з півночі, як ви запевняєте,— нетерпляче вигукнув барон,— то ця безпечність і присипляє їхню пильність!
— Можливо. Місто справді має добрий захист. Будь-яка спроба висадити десант з цього боку приречена на невдачу самою природою.
— І все ж ми зробимо таку спробу! — вперто наполягав барон, який не звик ні в чому поступатися, та ще й в присутності своїх підлеглих.
— Ну, якщо вас не переконали мої слова, то дійте, звичайно,— сказав Блад,— це ваше право. Але я не поведу своїх людей на неминучу смерть.
— А коли я накажу вам...— почав був де-Рівароль. Блад безцеремонно перебив його:
— Пане бароне, коли пан де-Кюссі брав нас на службу, то враховувались не тільки наші сили, а й наші знання та досвід у воєнних діях такого роду. Я зараз виклав перед вами свої власні знання й досвід у цьому питанні. Додам, що в свій час я відмовився від наміру напасти на Картахену, бо не мав у своєму розпорядженні достатніх сил, щоб захопити вхід до гавані.— ці єдині ворота у місто. Тепер же наших спільних сил вистачить для виконання такого завдання.
— Але поки ми займатимемось цією операцією, іспанці встигнуть вивезти більшу частину багатств. Нам треба напасти на них несподівано.
Капітан Блад знизав плечима.
— Коли це тільки піратський наскок, то, звичайно, ваші міркування цілком переконливі. Так у свій час думав і я. Але якщо ви зацікавлені в тому,щоб збити пиху з іспанців і підняти прапор Франції на фортах цього міста, то втрата якоїсь частини багатств не повинна мати для вас серйозного значення.
Де-Рівароль з досади закусив губу і з похмурою ненавистю втупився в пірата, який тримався так незалежно.
— А якщо я накажу вам висадитись десантом... тобто зробити спробу? — спитав він.— Відповідайте мені, [257] пане. Давайте раз і назавжди уточнимо наші функції. Хто командує експедицією — ви чи я?
— Ви мені просто набридли,— сказав Блад у відповідь і рвучко обернувся до де-Кюссі, який почував себе надзвичайно незручно і сидів, кусаючи губи.— Я звертаюсь до вас, пане. Доведіть генералу, що я маю рацію.
Де-Кюссі відірвався від своїх похмурих думок і відкашлявся. Він був надзвичайно знервований.
— У зв'язку з тим, що капітан Блад подавав на розгляд...
— На якого дідька все це мені! — різко обірвав його де-Рівароль.— Здається, мене оточують самі боягузи! Послухайте, пане пірате, коли ви боїтеся взятися за цю операцію, то я сам візьмуся за неї. Погода стоїть сприятлива, і ми успішно висадимось на берег. І якщо мені пощастить, а я певен цього, то завтра вам доведеться вислухати дещо не зовсім приємне для вас. Я надто великодушний з вами, сер! — Він зробив широкий жест рукою.— Дозволяю вам іти.
Де-Ріваролем керувала безглузда впертість та пустопорожній гонор, і він, звичайно, дістав по заслузі. В другій половині дня ескадра стала за милю від берега. Під прикриттям темряви триста чоловік, двісті з яких були негри (тобто всі негри, що брали участь в експедиції), в каное, пірогах і шлюпках вирушили на берег. Самовпевненість де-Рівароля примусила його взяти особисто на себе командування десантним загоном, хоч ця рискована операція зовсім не приваблювала його.
Перші шість човнів, підхоплені прибоєм, були розбиті вдрізки об скелі ще до того, як люди, що сиділи в них, встигли кинутись у воду. Гуркіт хвиль і крики потопаючих попередили тих, що пливли вслід за ними, і врятували їх від такої ж долі. За наказом барона вони відійшли від небезпечної зони і кинулись рятувати тих, кому пощастило добратися до них. У цій авантюрі загинуло близько п'ятдесяти чоловік і було втрачено шість човнів з боєприпасами та зброєю.
Барон повернувся на свій корабель розлючений, але не розумніший. Мудрість — навіть та, що набувається життєвим досвідом,— була недоступна для таких людей, як де-Рівароль. Він злився на всіх і на все, але в основному ненависть його падала на капітана Блада.