Павлич Реготов, Вран, Арiзона".
Покрученi автовi номери, що їх залишали всi цi Кучерськi, Фатаморгани й Траппи, лише вказували на те, що власники заїздiв погано перевiряють iдентифiкацiю машин, подавану проїжджими. Посилання — неповнi або неправильнi — на авто, якi наш переслiдувач винаймав для коротких перегонiв мiж Уейсом та Ельфiнстоном, я, звiсно, не мiг використати. Номер, належний до його початкового, вочевидь власного, Яка — являв собою мигтiння мiнливих цифр, з яких однi вiн пересував, iншi переробляв або пропускав; та самi комбiнацiї тих цифр якось перегукувались (наприклад, ВШ 1564 та ВШ 1616 або КУ 6969 та КУКУ 9933), хоч i були так хитро сполученi.
Менi спало на думку, що пiсля того, як вiн передав вишневий Як посiпакам в Уейсi й перейшов до системи "перекладних", наступники його могли виявитись менш обачливими та, можливо, залишили в якiйсь готельнiй книзi прототип тих взаємно сполучених номерiв. Та якщо шукати бiса по дорогах, по яких вiн напевно проїхав, було такою важкою, заплутаною й безнадiйною справою, чого мiг я очiкувати вiд спроб вхопити слiд невiдомих автомобiлярiв, подорожуючих по невiдомих менi маршрутах?
24.
На той час, як я досяг Бердслея, згiдно тiєї рекапiтуляцiї, про яку я тепер достатньо порозважав, в моїй головi склався доволi повний образ, i цей образ я звiв — шляхом виключення (завжди ризикованим) — до того єдиного конкретного першоджерела, який робота хворого мозку й хиткої пам'ятi могла вiдшукати.
Крiм превелебного Рiгор Мортiс (як дiвчинки похрестили пастора) й почтивого старця, що викладав необов'язковi нiмецьку й латину, в Бердслейськiй гiмназiї не було постiйних вчителiв чоловiчої статi. Та двiчi-тричi за навчальний рiк (1948-49) приходив з чарiвним лiхтарем мистецтвознавець з Бердслейського Унiверситету показувати гiмназисткам кольоровi знiмки французьких замкiв i зразки iмпресiонiстичного живопису.
Менi хотiлось бути присутнiм на цих проекцiях i лекцiях, та Доллi, як це в нас узвичаїлось, попросила мене не ходити, — i край. Крiм того, я пам'ятав, що Гастон називав цього саме викладача блискучим gar on; та це було все; пам'ять вiдмовлялась дати менi iм'я знавця старовинних шато.
В день, призначений для кари, я пройшов по сльотi через унiверситетське подвiр'я в одну з указаних менi будiвель. Там я дiзнався, що прiзвище мистецтвознавця Рiггс (що якось нагадувало прiзвище знайомого нам служителя культу), що вiн самотнiй, i що за десять хвилин вiн вийде з унiверситетського музею, де зараз читає лекцiю. Я сiв на мармурову лаву (дар деякої Цецилiї Рамбль) при входi в лекцiйну залу музею. Дожидаючись там, iз хворобливим вiдчуттям у пiдмiхуровiй залозi, на пiдпитку, виснажений нестачею сну, стискаючи кольт в кулаку, всунутому в кишеню макiнтоша, я раптом здригнувся, бо я з'їхав з розуму й ладний був скоїти глупство.
Iснував один шанс iз мiльйонiв, що Альберт Рiггс, доцент, замкнув мою Лолiту в себе в будинку, 69, вулиця Лiнтера — в назвi було щось знайоме... Нi, вiн не мiг бути моїм згубником. Дурощi. Я втрачав розум i гайнував час. Вiн та вона зараз у Калiфорнiї, а не тут.
Скоро, за бiлими статуями в оздобi вестибуля, я помiтив неясне пожвавлення. Дверi — не тi, в якi я жадiбно уп'явся, — а iншi, дальшi, бадьоро розкрились, i серед зграйки студенток заплигала, як пробка, лисина щуплявого лектора, а за тим до мене почали просуватись його блискучi карi очi. Я нiколи в життi його не бачив, хоч вiн став наполягати, що ми якось познайомились на учтi в саду Бердслейської школи. А як ся має моя чарiвлива донька, тенiсистка? В нього, нажаль, ще одна лекцiя. Побачимось! Iншi спроби довiдатись з'явились не так швидко. Через об'яву в одному з журнальчикiв, що залишились менi вiд Лолiти, я зважився ввiйти в зносини з приватним сищиком, колишнiм боксером, i просто щоб дати йому поняття про ме од, яким користався негiдник, що переслiдував нас з Ельфiнстона, я ознайомив його з деякими зразками iмен та адрес, набраних мною в зворотному шляху. Вiн зажадав вагомого авансу: протягом двадцяти мiсяцiв — двадцяти мiсяцiв, читачу! — бовдур займався тим, що достеменно перевiряв цi явно вигаданi данi! Я вже давно порвав з ним всякi дiловi стосунки, коли якось вiн з'явився менi зi звитяжним виглядом i повiдомив, що Боб Браунiнг дiйсно живе бiля селища Долорес у пiвденно-захiдному Колорадо, й що вiн виявився червоношкiрим кiностатистом вiсiмдесяти з гаком рокiв.
25.
Ця книга — про Лолiту; тепер, коли доходжу до тої частини, яку б я назвав (якби мене не випередив iнший страждалець, також офiра внутрiшнього згоряння) "Dolor s Disparue", детальний опис останнiх трьох дрiбних рокiв, вiд початку липня 1949 до середини листопада 1952, не мав би сенсу. Хоча й варто вiдзначити деякi важливi подробицi, менi хотiлося б обмежитись загальним враженням: в життi, на повному льотi, розкрилися з трiском боковi дверi й увiрвався рев чорної вiчностi, заглушивши подмухом вiтру крик одинокої смертi.
Дивно — я майже нiколи не бачив i не бачу Лолiту ввi снi такою, як пам'ятаю її — якою бачив її наяву, в думках, з невгамовством душевної хвороби, в галюцинацiях дня й безсоннях ночi. Якщо вона й снилась менi, пiсля свого зникнення, то з'являлась вона в дивних i безладних образах, у виглядi Валерiї або Шарлотти, або сумiшi тої та iншої. Змiшаний привид наближувався, бувало, до мене, скидаючи з себе покривку за покривкою, в атмосферi великої меланхолiї, великої нехотi. Ця Нiби-Лолiта (i Нiби-Валерiя) в'яло просила мене роздiлити з нею тверду канапку, або просто вузьку дошку, або дещо зразка гiнекологiчного ложа, в якому вона розкидалась, привiдкривши плоть, як клапан гумової камери футбольного м'яча.
З розколотим або безнадiйно загубленим зубним протезом, я потрапляв у гидкi меблiрашки, де для мене вряджались скучнi вечори вiвiсекцiї, за звичай завершуванi тим, що Шарлотта або Валерiя ридала в моїх скривавлених обiймах, i я їх нiжно цiлував братнiми губами в поснулому безладдi вiденського лахмiття, продаваного з молотка жалю, iмпотенцiї й брунатних перук трагiчних старух, яких щойно отруїли газом.
Якось я витяг з бiдного Iкара i знищив давно нагромаджену купу журнальчикiв для пiдлiткiв. Вам вiдомий тип цих видань: в сенсi емоцiй, це — кам'яний вiк; в сенсi гiгiєни — епоха, принаймнi, мiкенська. Красива, ба надто вже доросла актриса, з велетенськими вiями й пухлою, м'язно-червоною нижньою губою, рекомендувала новий шампунь. Бедлам реклам. Юним школяркам подобаються брижi на спiдницях — que c' tait lion, tout cela! Коли запрошують з ночiвлею, ґаздиня повинна зготувати для кожної гостi халат.
Безладнi деталi тамують в розмовi усе красномовство. Нам всiм траплялось стрiчати на вечiрках для конторських службовцiв "копуху" — дiвчинку, яка копає нiгтями шкiру на обличчi. Тiльки якщо вiн надто старий або займає дуже високе становище, старому мужчинi дозволено не знiмати шкiрянок, перед тим як потиснути дамi руку. Зваблюй серця носiнням нашого Нового Черевцезаховника: нi задцiв, нi черевцiв. Тристан i три дамських стани.
Так-с, панове-с: одруження Джо та Дженнi збуджує джудження. Перетворись у романтичну красуню за швидко й дешево. Книжки-комiкс: кепське дiвчисько (чорнявка), товстун-батько (з сигарою); хороша дiвчинка (руда), красивий татусик (з пiдстриженими вусами). Або нестерпна серiя з горилоподiбним опудалом та його жiнкою, гномоглядною гнидою. Et moi qui t'offrais mon g nie... Я пригадав доволi грацiйнi, глупотнi вiршики, якi я для неї писав, коли вона була дитиною. "Не глупотнi", кидала вона в'їдливо, а "саме глупоття": Пролiтає колiбрi на аеропланi, Йде змiя собi чемно в сорочцi латанiй...
Або Так поводиться дивно з крiльчихою кролик, Що кроликарi всi смiються до болю.
Деякi її речi було важко викинути. До кiнця 1949-го року я плекав, i боготворив, i споганював поцiлунками, сльозами й слизотою пару її старих нiчних тапочок, ношену хлопчикову сорочку, потертi ковбойськi штанцi, зiм'яту шкiльну кепочку й iншi клейноди цього роду, знайденi в багажному вiддiленнi повоза. Коли ж я збагнув, що з'їжджаю з розуму, я зiбрав цi речi, додав до них дещо, залишене на складi в Бердслеї — ящик з книгами, її ровер, старе пальто, черевики — й на п'ятнадцятий день її народження надiслав це як дар вiд незнайомця в сиротинець на провiйному озерi поблизу канадського кордону.
Не виключаю, що якби звiрився я доброму гiпнотизеровi, вiн би мiг витягти з мене й допомогти менi розкласти логiчним узором деякi випадковi спогади, якi проступають крiзь тканину моєї книги iз значно бiльшою чiткiстю, нiж вони спливають менi в пам'ятi — навiть тепер, коли я вже знаю, що та кого вишукувати в минулому. В той час я тiльки вiдчував, що втрачаю контакт з дiйснiстю. Я провiв решту зими й бiльшу частину весни в санаторiї бiля Квебека, де я лiкувався ранiше, по чому здумав владнати деякi свої справи в Новому Йорку, а за тим рушити в Калiфорнiю для ґрунтовних розшукiв.
Ось вiрш, складений мною в санаторiї:
Де вiдшукати Долорес Гейз? Кучерi: бiлi. Губи: рум'янi.
Вiк: п'ять тисяч триста ночей.
Що поробляє — нiмфетка в екранi.
Де ти мишкуєш, Долорес Гейз? Що правда i що химера? В пеклi я, в маячнi: "i не вийти менi" Повторює шпак у Стерна.
Куди ти їдеш, Долорес Гейз? Твiй чарiвний килим, яка марка? Чи то кремовий кагуар в модi тепер? Ти в якому впаркована парку?
Хто твiй герой, Долорес Гейз? Супермен в голубiй пелеринi? О, дальнiй мiраж, о, пальмовий пляж О, Кармен у розкiшнiй машинi!
Як боляче, Доллi, у вухах вiд джазу! З ким ти танцюєш, кохана? Оба в м'ятих майках, у штанях дiрястих, Я сиджу в кутку, задиханий.
Щасливий, Мак-Фатум, хирявий грифон.
Всюди їздить. Жiнка — дiвчисько.
Скрiзь по штатах мне Моллi свою, хоч закон Охороняє навiть зайчиська.
Мiй бiль, моя Доллi! Твiй погляд завмер З кохання не був бiльш iмлистим.
Парфуми є — звуться Soleil Vert...
Ви що, iз Парижа, мiстер?
L'autre soir un air froid d'opera m'alita: Son f l — bien fol est qui s'y fie! Il neige, le d cor s' croule, Lolita! Lolita, qu'ai-je faut de la vie?
Маюсь, маюсь, Лолiто Гейз Тут покута, тут i погрози.
Й стискаю знов волосявий кулак I бачу знов твої сльози.
Патрульник, патрульник, он там, пiд дощем Де нiч струменiє крiзь морось...
Вона в бiлих шкарпетках, то — казка моя, Звуть її Гейз, Долорес.
Патрульник, патрульник, он їдуть вони Долорес Гейз i мужчина.
Дай газу i кольта, жени, дожени, Вилазь та заходь за машину!
Де вiдшукати Долорес Гейз: Погляд твердий.