Колумбовим наміром було відбудувати Єрусалимський Храм, адже він був великий магістр тамплієрів у вигнанні. Оскільки всім відомо, що він був португальський єврей, а отже, досвідчений кабаліст, то саме за допомогою талісманних заклинань він припиняв бурі й подолав цингу. Я не переглядав текстів про Кабалу: гадаю, їх уже дивився Діоталлеві.
— У всіх єврейські літери неправильні, мабуть, перемальовані з сонників.
— Не забувайте, що ми не займаємося філологією, а вибираємо тексти для "Розкритої Ізіди". А може, дияволістам подобаються єврейські літери з сонників. У мене нема певності щодо матеріалів, які стосуються масонства. Пан Ґарамонд просив мене бути у цій справі надзвичайно обережним, він не хоче втручатися у чвари між різними обрядами. Однак я б не відмовився від цього рукопису про масонську символіку Лурдського гроту. Ані від цього чудового опусу про появу якогось благородного добродія, можливо, графа Сен-Жермена, близького друга Франкліна та Лафайєта, у хвилину створення прапора Сполучених Штатів. Автор непогано пояснює значення зірок, але у смугах він явно заплутався.
— Граф Сен-Жермен! — вигукнув я. — Овва!
— Ви що, його знаєте?
— Якщо я скажу, що знаю, ви ж мені не повірите. Але облишмо це. Я маю тут монстра обсягом у чотириста сторінок із викриттям помилок новочасної науки: атом як юдейський обман. Помилка Ейнштейна й містична таємниця енергії. Ілюзія Галілея і нематеріальна природа Місяця та Сонця.
— З цього погляду, — мовив Діоталлеві, — найбільше мені припав до вподоби оцей огляд фортіанських наук.
— Що ж воно таке?
— Назва походить від такого собі Чарлза Гоя Форта, який зібрав величезну колекцію нез'ясованих фактів. Жаб'ячий дощ у Бірмінгемі, відбиток казкової тварини у Девоні, таємничі сходинки та сліди присосків на деяких гірських хребтах, нерегулярність прецесії рівнодення, написи на метеоритах, чорний сніг, криваві зливи, крилаті істоти в небі на висоті вісім тисяч метрів над Палермо, світляні колеса в морі, останки гігантів, дощ із мертвого листя у Франції, опади з живої матерії на Суматрі і, звичайно, всі сліди на Мачу Пікчу та інших вершинах Південної Америки, які свідчать про приземлення в доісторичну епоху могутніх космічних кораблів. Ми не самі у Всесвіті.
— Непогано, — сказав Бельбо. — Те, що мене особисто інтригує, це п'ятсот сторінок про піраміди. Вам відомо, що піраміда Хеопса міститься якраз на тридцятій паралелі, саме на тій, що перетинає найбільшу площу суходолу, піднесеного над рівнем моря? Що геометричні пропорції, виявлені у піраміді Хеопса, ті самі, що й у Педра Пінтада в Амазонії? Що в Єгипті були два змії з плюмажами — один на троні Тутанхамона, а другий — на піраміді в Саккарі, а це вказує на Квецалкоатля?
— Що спільного має Квецалкоатль з Амазонією, якщо він належить до мексиканського пантеону? — спитав я.
— Хм, може, я втратив якусь ланку. З іншого боку, як пояснити, що статуї на острові Пасхи — мегаліти, як і кельтські статуї? Один з полінезійських богів називається Йа, який, безперечно, є Йодом євреїв, як і давньоугорський Йов, великий і добрий бог. Стародавній мексиканський рукопис зображує Землю як квадрат, оточений морем, а посеред Землі стоїть піраміда, на основі якої видно напис Ацтлан, що нагадує Атласа або Атлантиду. Чому ж обабіч Атлантики височіють піраміди?
— Бо піраміду побудувати легше, ніж кулю. Бо вітер утворює дюни у формі піраміди, а не Парфенона.
— Ненавиджу дух Просвітництва, — промовив Діоталлеві.
— Слухайте далі. Культ Ра з'являється в єгипетській релігії лише під час Нової Імперії, а отже, походить від кельтів. Пригадайте святого Миколая та його санки. У доісторичному Єгипті сонячним кораблем були санки. Оскільки ці санки не могли б ковзати по снігові в Єгипті, їхнє походження має бути нордичним...
Я не здавався:
— Але ж до винайдення колеса сани застосовували також для пересування на піску.
— Не перебивайте. У цій книзі пишеться, що спершу треба вирізнити аналогії, а тоді знайти їхні підстави. Далі зазначається, що в кінцевому рахунку ці підстави цілком наукові. Єгиптянам була відома електрика, інакше вони не могли б зробити того, що зробили. Один інженер-німець, який очолював багдадську каналізаційну управу, виявив ще й досі не зужиті електричні батареї, що походили з часів династії Сассанідів. На розкопках Вавилона знайдено акумулятори, виготовлені чотири тисячі років тому. І нарешті ковчег із Старого Завіту (в якому зберігалися скрижалі закону, жезл Арона та посудина з манною із пустелі) — це було щось на зразок електричної скрині, здатної викресати заряди порядку п'ятисот вольт.
— Я вже це бачив у якомусь фільмі.
— Ну то й що? Звідки, гадаєте, беруть ідеї автори сценаріїв? Ковчег був зроблений з акацієвого дерева, оправлений золотом усередині та зовні — той самий принцип, що й в електричних конденсаторів, — два провідники, розділені ізолятором. До того ж він був оточений золотим вінком і стояв у сухому місці, де магнітне поле сягало 500 — 600 вольт на метр по вертикалі. Висловлюються твердження, що Порсена за допомогою електрики позбавив своє царство присутності страхітливого звіра на ймення Вольт.
— І саме тому Вольта вибрав собі таке екзотичне прізвище. Раніше він називався просто Шмршлін Краснаполенський.
— Будьмо серйозні. Адже, окрім рукописів, у мене тут ціла пака листів, у яких пропонуються сенсаційні відомості про зв'язки між Жанною д'Арк та Сивіллиними книгами, талмудичним демоном Ліліт та великою гермафродитичною матір'ю, генетичним кодом та марсіанською писемністю, таємним розумом рослин, космічним відродженням та психоаналізом. Тут є Маркс та Ніцше з перспективи нової ангелології, Золоте Число та Скелі Матери, Кант та окультизм, елевсинські містерії та джаз, Каліостро та атомна енергія, гомосексуалізм та гноза, Толем та класова боротьба, а на закінчення — опус у восьми томах про Грааль та Святе Серце.
— Що ж він хоче довести? Що Грааль — це алегорія Святого Серця чи що Святе Серце — це алегорія Грааля?
— Я розумію і визнаю різницю між цими тезами, але гадаю, що для автора годяться обидві. Словом, у такому становищі я не знаю, як дати раду. Слід було б поспитати, що скаже пан Ґарамонд.
Ми поспитали. Він сказав: у принципі не слід викидати нічого, треба вислуховувати усіх.
— Погляньте лишень, більша частина цього краму повторює те, що можна знайти в будь-якому кіоску на будь-якому вокзалі, — мовив я. — Автори, навіть ті, що друкуються, списують один у одного, один подає як свідчення твердження іншого, і всі застосовують як остаточний доказ одну фразу, приміром Ямвліха.
— То й що? — сказав Ґарамонд. — Ви що, хочете продати читачам щось таке, чого вони не знають? Треба, щоб книги "Розкритої Ізіди" говорили точнісінько те саме, що говорять інші. Вони підтверджують одна одну, а отже, говорять правду. Не довіряйте оригінальності.
— Згода, — сказав Бельбо, — але все ж треба знати, що прийнятне, а що ні. Нам потрібен консультант.
— Який консультант?
— Не знаю. Він повинен бути тверезішим, ніж дияволісти, але повинен знати їхній світ. А крім того, він повинен сказати, на що нам цілитися для "Герметики". Серйозний учений на терені герметизму доби Відродження...
— Молодець, — сказав йому Діоталлеві, — але тільки-но ти вручиш йому Грааля та Святе Серце, як він одразу ж утече, гримнувши дверима.
— Це ще невідомо.
— Гадаю, я знаю особу, яка нам потрібна, — сказав я. — Це добродій, безперечно, ерудований, він сприймає все це достатньо серйозно, але з вишуканістю і, я б сказав, іронічно. Я познайомився з ним у Бразилії, але нині він, мабуть, у Мілані. У мене повинен десь бути його телефон.
— Зв'яжіться з ним, — сказав Ґарамонд. — Але розважливо, все залежить від ціни. А поза тим, постарайтесь використати його також для дивовижних пригод металів.
* * *
Альє, здавалося, був щасливий знову мене почути. Він запитав у мене про чарівну Ампаро, я несміливо дав йому зрозуміти, що все уже в минулому, він вибачився, зробив кілька вишуканих зауваг щодо невтомності, з якою молода людина може відкривати все нові й нові розділи свого життя. Я натякнув йому про видавничий проект. Він зацікавився і сказав, що охоче з нами побачиться, отож ми домовились про зустріч у нього вдома.
* * *
Від народження проекту "Гермес" до того дня я безжурно розважався за рахунок багатьох людей. А тепер вони починали подавати мені рахунок. Я теж був бджолою і летів до квітки, ще цього не усвідомлюючи.
46
Протягом дня ти не раз підступатимеш до жаби і вимовлятимеш слова поклоніння. І проситимеш її здійснити чудеса, яких ти бажаєш... А тим часом виріжеш хрест, щоб принести її в жертву.
Із ритуалу Алістера Кровлі
Альє мешкав поблизу майдану Суза: невелика закрита вуличка, палацик кінця минулого століття, в міру прикрашений орнаментом у стилі ліберті. Нам відчинив літній камердинер у смугастому піджаку, запровадив нас до невеликого салону і попрохав підождати пана графа.
— Виходить, він граф, — прошепотів Бельбо.
— А що я вам казав? Воскреслий Сен-Жермен.
— Він не може бути воскреслим, якщо не помирав, — повчально мовив Діоталлеві. — Він же не Агасфер, вічний єврей?
— Дехто каже, що граф Сен-Жермен був також Агасфером.
— Бачите!
Увійшов Альє, як завжди бездоганний. Він потиснув нам руки і вибачився: нудне засідання, зовсім непередбачене, затримає його ще хвилин на десять у кабінеті. Він звелів камердинерові принести нам кави і запросив нас сісти. Відтак вийшов, відсунувши важку завісу зі старої шкіри. Дверей за нею не було, і, п'ючи каву, ми чули схвильовані голоси, які долинали до нас із суміжної кімнати. Спершу ми голосно розмовляли між собою, щоб не слухати, тоді Бельбо зауважив, що ми, мабуть, заважаємо. На мить запала тиша, потім ми почули голос і фразу, які збудили нашу цікавість. Діоталлеві підвівся, вдаючи, ніби захоплено розглядає ґравюру XVII століття на стіні, якраз поруч із завісою. На ній була зображена гірська печера, до якої по семи сходинах піднімалося кілька пілігримів. Невдовзі ми всі троє вдавали, ніби вивчаємо ґравюру.
Голос, який ми почули, безперечно, належав Браманті:
— Словом, я не займаюся насиланням чортенят на чиїсь домівки!
Того дня ми збагнули, що Браманті мав від тапіра не лише вигляд, але й голос.
Інший голос, із сильним французьким акцентом, належав незнайомцеві, який говорив пронизливим, майже істеричним тоном.