Вони зазначили, що Ґуїнплен — характерник, а Урсус — нечестивий.
Превелебні панотці посилалися на громадські порядки. Вони брали до уваги факт і говорили про порушення парламентських актів, залишаючи на боці ортодоксію. Це було значно гірше за тих часів. Бо це було в добу Ліка, що помер майже шість місяців перед цим, 28 жовтня 1704 року, отже в добу, коли починався скептицизм, що Болінґброк заразив ним Вольтера.
В такий спосіб, Зелений Ящик атакували з двох боків — комедіанти в ім'я п'ятикнижжя, а капелани в ім'я поліційних наказів. З одного боку небо, з другого — відомство шляхів; превелебні панотці держалися за відомство шляхів, а скоморохи за небо. Священики проголошували, що Зелений Ящик завалює дорогу, а балаганщики, що він блюзнить.
Чи був який привід для цього? Чи були підстави? Так! Яка ж була його провина? А ось яка: у нього був вовк. В Англії вовк — вигнанець. Доґ — нехай буде, а вовк — ні. Англія припускає собаку, що гавкає, й не припускає собаки, що виє; різниця між оборою и лісом. Ректори и вікарії п'яти парафій Савтворка пригадували в своїх проханнях численні королівські й парляментські статути, що ставили вовка поза законом. Наприкінці вони просили завдати до в'язниці Ґуїнплена і посадити в клітку вовка, або принаймні зовсім вижити обох.
Тут, казали вони, грають ролю питання громадського інтересу, небезпека для перехожих і т. інш. Крім того, посилалися й на факультет. Вони цитували постанову колегії "Вісімдесяти Лондонських лікарів", вченого товариства; воно вело свій початок од Генріха VIII і мало свою печатку, як і держава; воно підвищувало своїх хорих у ранґ підсудних, користалося правом ув'язнювати тих, що порушують його закони й ламають його розпорядження; воно, між іншими корисними для здоров'я горожан постановами, констатувало такий факт, який становить придбання науки: "Коли вовк перший побачить людину, то людина охрипне на все життя. Крім того, вовк може укусити її".
Отож, Гомо був за привід.
Урсус довідався про ці інтриґи через хазяїна таверни. Його вони непокоїли. Він боявся кігтів поліції й суду. Щоб боятися суддів, досить мати страх; не потрібно бути винуватим. Урсус мало бажав стикатися з шерифами, альдерманами, суддями, приставами. Він ані трохи не намагався споглядати близько їх офіційні фізіономії. Йому так само цікаво було бачити урядовців, як зайцеві хортів.
Він почав жалкувати, що приїхав до Лондона.
— Найкраще — ворог доброго, — бурчав він. — Я вважав це прислів'я за безглузде й помилився. Дурні істини — справжні істини.
Проти таких двох сил, що об'єдналися, — комедіянтів, які взяли до своїх рук релігійну справу, й капелянів, що обурювалися в ім'я медицини, — у бідного Зеленого Ящика, що на нього мали підозру в чарівництві в особі Ґуїнплена і в скаженстві в особі Гомо, не було нічого, крім того, що в Англії має велику силу, а саме бездіяльність влади. З цього невтручання місцевої влади й походила англійська свобода.
Людина, що сміється, "П е р е м о ж е н и й Хаос", Гомо могли мати проти себе комедіянтів, проповідників, єпископів, палату громад, палату лордів, її величність, Лондон, всю Англію й залишатися спокійними, поки за них був Савтворк. Зелений Ящик був улюбленою розвагою передмістя, і місцева влада, здавалося, була індиферентна. В Англії індиферентність — це захист. Поки шериф графства Серрей, до якого належав Савтворк, не рухався, Урсус міг дихати вільно, а Гомо міг спати на обидва свої вовчі вуха.
За таких умов удар не міг мати повної сили, а ненавість навіть збільшувала успіх. В даний момент Зеленому Ящику жилося не погано. Навпаки. Серед публіки були чутки про інтриґи. Людина, що сміється, ставала популярністю. Натовп нюхом почуває доноси й стає за скривдженого. Бути в підозрі — це рекомендація. Натовп інстинктивно пристає до того, чому загрожує заборона. Підозріла річ — це заборонений овоч, і всі квапляться покуштувати його. І потім оплески, що дратують когось, коли, особливо, це влада, приємні. Провести мимохідь приємний вечір, виявити співчуття пригнобленому й опір гнобителеві — це подобається. Одночасно розважаються й охороняють. Додамо,, що театральні балагани зеленого моріжка й далі свистіли й змовлялися проти Людини, що сміється. Не могло бути нічого кращого для успіху. Вороги зчиняють великий галас, що загострює й оживлює тріюмф. Друг скоріше втомиться хвалити, ніж ворог ганити. Гудити це значить шкодити. От те, чого вороги не знають. Вони не можуть стриматися, щоб не ображати, і тим приносять користь. їм не можна мовчати, а це піддержує інтерес публіки. Натовп на виставах "Переможеного Хаосу" все зростав.
Урсус ховав про себе все те, що говорив йому хазяїн таверни Ніклес про інтриґи й скарги до високих установ, і нічого не переказував Ґуїнпленові, щоб попередженнями не порушувати спокою вистав. Коли спіткає лихо, то про нього завсігди встигають довідатись досить швидко.
V
УЕПЕНТЕК
Одного разу він все ж таки визнав за потрібне відступити від такої обережности задля тієї самої обережности і навіть уважав за корисне викликати тривогу в Ґуїнплена. Правда, тут справа була значно важливіша, ніж інтриги ярмарку й церкви, — так принаймні гадав Урсус. Ґуїнплен, підіймаючи фартинґ, що впав на землю в той час, коли перелічували виторг, почав розглядати його й при хазяїн! таверни відзначив контраст між фартинґом, що представляв убогість народу, й відбитком, що в вигляді лиця Ганни представляв паразитну розкіш трону, — такі слова були недоброзичливі. Ці слова, що їх повторив хазяїн таверни Ніклес, пройшли великий шлях і через Фебу й Венеру дійшли до Урсуса. Урсус тремтів як у лихоманці. Такі зловмисні слова! Образа величности. Він різко вилаяв Ґуїнплена.
— Ти гляди за своєю огидливою пащею. Це правило значних людей — нічого не робити і правило для людей маленьких — нічого не говорити. Бідний має тільки одного друга — мовчання. Слід вимовляти тільки односкладове: так. Визнавати й погоджуватися — таке єдине його право. Кажи "так" судді. Кажи "так" королеві. Вельможні люди, коли їм захочеться, б'ють нас палицею, — і я зазнав цього, це їх прерогатива, і вони ані трохи не гублять своєї величности, коли ламають нам кістки. Кістколом — це щось подібне до орла. Вшануймо скипетр, що є перша з палиць. Хто виявляє повагу, той обережна людина; людина різка — егоїст. Хто ображає свого короля, той підпадає під ту саму небезпеку, що й дівчина, яка нерозсудливо стриже гриву лева. Мене повідомили, що ти тут щось набалакав про фартинґи, які та ж сама річ, що й ліярди, і що ти зневажав ту царственну монету, за яку нам на базарі дають півчверті солоного оселедця. Бережися. Стань серйозніший. Згадай, що існують кари. Проймися законодавчими істинами. Ти живеш у такій країні, де того, хто зрубає маленьке трьохлітнє деревце, тягнуть спокійно на шибеницю. Тим, що божаться, заковують ноги в кайдани. П'яного замикають у діжку без дна внизу, щоб він міг ходити, з діркою вгорі діжки, щоб пройшла голова, й двома дірками в боках, куди проходять руки, проте так, щоб він не міг лягти. Хто вдарить когонебудь у залі Вестмінстерського абатства, той стає в'язнем на все життя, а його майно конфіскують. Хто вдарить когонебудь у королівському палаці, тому відрубують праву руку. Щуток у ніс, так що піде кров, і от ти однорукий. Коли хто виказаний як єретик у єпископському суді, того спалять живим. Не за велику річ Кетберта Сімпсона четвертували на турнікеті. От три роки тому, 1702 року, — це не так давно, як ти бачиш, — виставили до ганебного стовпа одного злочинця, Данієля-де-Фое, за те, що насмілився надрукувати ймення членів палати громад, які напередодні говорили в парляменті. Зрадникові, що зрадить його величність, розпорюють груди, виймають серце й б'ють ним по щоках. Вбий собі в голову ці замітки про право й справедливість. Ніколи не дозволяй собі сказати слово, а при найменшій небезпеці розправляй свої крила, — така моя відважність, що я здійснюю її й що я раджу її. Щодо сміливости, то наслідуй птиць, а щодо балакучости, то наслідуй риб. А втім в Англії дивне те, що її закони м'які.
Вмовивши так Ґуїнплена, Урсус все ж деякий час турбувався. Ґуїнплен — ні. Відважність молоді походить із браку досвіду. Іноді здавалося, що Ґуїнплен мав підстави бути спокійним, бо тижні минали мирно й не видно було, щоб його слова про королеву мали наслідки.
а Урсусові, як відомо, бракувало апатії, і, як козуля на сторожі, він поглядав на всі боки.
Одного разу, за декілька днів після вичитаної догани Ґуїнпленові, Урсус подивився у віконце, що виходило на площу, і зблід.
— Ґуїнплене!
— Що?
— Подивися!
— Куди?
. — На площу.
— Ну, що ж?
— Ти бачиш того перехожого?
— Чоловіка в чорному?
— Так.
— Що має в руках щось подібне до палиці?
— Так.
— Ну, й що ж?
— Так, от, Ґуїнплене, цей чоловік — уепентек.
— А що таке уепентек?
— Це старшина сотні.
— Що ж таке старшина сотні?
— Це — praepositus hundredi.
— Що ж таке praepositus hundredi?
— Це — страшний урядовець.
— Що таке в нього в руці?
— Залізне жезло.
— Що таке залізне жезло?
— Це залізна річ.
— Що він з ним робить?
— Поперше, він заприсягає над ним. От чому його й звуть уепентек.
— Потім?
— Потім він доторкається ним
— Чим доторкається?
— Залізним жезлом.
— Уепентек доторкається залізним жезлом?
— Так.
— Що ж це визначає?
— А це значить: іди за мною.
— І треба йти!
— Так.
— Куди?
— А хіба я знаю?
— Але він каже, куди він вас веде?
— Ні.
— А все ж можна спитати його?
— Ні.
— Як так?
— Він не каже тобі нічого, и ти не кажи йому нічого.
— Однак...
— Він торкається до тебе залізним жезлом, і цим все сказано. Ти повинен іти.
— Так куди ж?
— За ним.
— А куди?
— Куди він захоче, Ґуїнплене.
— А коли опираються?
— Вішають.
Урсус висунув голову у віконце, зітхнув полегчено и сказав:
— Дяка богові, пройшов! Він ішов не до нас.
Урсус напевне боявся більше, ніж було рації, наслідків, що могли мати нерозсудливі слова Гуїнпленові.
Хазяїн Ніклес, що чув їх, не мав ніякого інтересу компромітувати бідних людей із Зеленого Ящика. Від Людини, що сміється, він діставав чималий прибуток. "Переможений Хаос" мав подвійний успіх: одночасно він сприяв мистецьким тріюмфам Зеленого Ящика й сприяв пияцтву в таверні.
VI
КОТИ ДОПИТУЮТЬ МИШУ
У Урсуса була ще інша тривога досить страшна.